Головна Інтерв'ю Сокальчанка Оксана Сумбає­ва ще змалку завжди захоплювалася українськими хуст­­ками

Сокальчанка Оксана Сумбає­ва ще змалку завжди захоплювалася українськими хуст­­ками

КВІТНУТЬ У ХУСТКАХ

Здавна і до тепер, хустка для українців була не тіль­ки прикрасою, а й симво­лом жіночності та обере­гом, який об’єднує поколін­ня, сим­волізує любов та свободу, вірність традиціям і патріотизм. Хустки зав­жди були в моді. Нині – це один з найбільш стильних аксесуарів, яки­ми можна допов­нити як повсякден­ний, так і ве­чірній образ. Її носять, як косинку на шиї, шалик, прикрасу для волосся, сумки, пояс тощо, і, зви­чайно ж, як головний убір.

Сокальчанка Оксана Сумбає­ва зізнається, що змалку завжди захоплювалася українськими хуст­­ками, для неї це по-справ­жньому святковий елемент одягу: «Українська хустка, наче оберіг чи своєрід­на реліквія, яка пере­дається як родинна цінність з по­ко­ління в по­коління від матері до доньки. В нашій родині мама і ба­буся хустки носили буденні, недільні й ті, які одягали на великі свята (Пасха, Різдво). Їх називали святочні або «шалянові». Це були яскраві краси­ві хустки з рослин­ним чи геомет­ричним ор­на­мен­том. Я продовжую родинну тра­ди­цію: кожного року на Пасху одягаю білу «бабцину» хустку з орнаментом ожини. Ношу із задо­воленням. Це, на мою думку, ду­же красиво».

Хустка як і український віночок, вишиванка, рушник, коралі є пред­метами національної іден­тич­ності нашого народу, симво­лами Украї­ни. Її вшановують в цілому світі. У 2019 році прези­дентка Міжнарод­ного клубу ус­піш­них жінок України Людмила Станіславенко ініціювала прове­дення Дня української хустки на державному рівні, яке припадає на 7 грудня. Ініціативу підтримали громадські діячі, актори та успішні жінки з України та усього світу. В рамках флешмобу «Зро­би фото/ відео з хусткою» украї­нки публі­кували свої світли­ни з хештегом #УкраїнськаХустка, який швидко завоював попу­лярність серед укра­їнок з усіх ку­точ­ків країни та поза її межами. У 2019-ому світ­лини з українсь­кою хусткою у соцмережах опуб­лікували понад мільйон учас­ниць. А у 2020 р., під час відзначення Дня української хустки, встанов­ле­но національ­ний рекорд – най­біль­ша кількість жінок в україн-ських хустках, фото яких викла­де­но в соціальних мережах. До ре­корду долучились етнічні укра­їн­ки, які мешкають за кордоном та жінки з двадцяти країн світу. Серед них були і наші краянки. Торік жителі Сокальщи­ни в бага­тьох населених пунктах, навчаль­них закладах, підприєм­ст­вах та устано­вах долучилися до флеш­мобу «Зроби фото з хуст­кою». Зокрема, учні Ількови­ць­кої, Сте­ня­тинської, Лучицької, Забузької, Жвирківської шкіл, Стаївської гімназії імені Оси­па Лещука… А у заквітчаних укра­їнських хустках – ще красивіші!

– У нашого народу багато сим­во­лів, – розповіла директор Стаїв­­ської гімназії Мирослава Ігнатюк. – І кожному із них припи­сують ма­гічну силу. Одним із та­ких символів-оберегів є україн­ська квітчаста хус­тка! Історія цього предмета жіночо­го одягу ду­же давня! Колись хустки вва­жалися невід‘ємним атрибутом приданого дівчини. Вони свід­чили про рівень достатку родини, адже не кожен мав змогу прид­бати доро­гу шовкову чи вовняну хуст­ку. Квіт­часті узори на хустці сим­во­лізували барвисту щасливу долю дівчини чи моло­диці, яка її одягала. З укра­їнсь­кою хусткою пов’язано багато народних тра­дицій. У деяких се­лах нею зв’я­зували руки молодят після шлю­бу – на довгі роки спільного жит­­­­тя. Хустку-оберіг дарувала дів­чина коханому, коли той від’їж­джав до війська. З хусткою козака прово­джали в останню путь, якщо моло­де жит­тя десь на полі бою обрива­ла ворожа куля. Про це оспівано у відомій народній пісні: Дай ми, дівчино, хустину,// Може, я в полю загину,// Темної ночі накриють очі,// Легше в могилі спочину.

Уже втретє приєднуються до міжнародного флешмобу вчителі та учні Княжівської школи.

– Здавна хустка вважалася укра­їнським національним аксе­суаром, який зберігає в собі ста­ровинні тра­диції, – розповіла ди­ректор Княжів­ської школи Світ­лана Новосад. – Це – невід’ємна частина культурної спадщини. Хус­тина є оберегом жін­ки з дав­ніх давен. Дівчата носять стрічки, віночки, а коли виходять заміж, то одягають на голову хуст­ку. Вона є оберегом жінки, сім’ї, ро­дини. Це символ і необ­хідність. В наших селах збері­гають і під­триму­ють цю традицію до сьо­год­ні. Це наше – україн­ське. Дів­чата та жінки з радістю одягають велику святкову хустку на Андрі­ївські вечорниці та Різдвяні свята, ходять у них коля­дувати. Така була традиція у нашо­го народу. І вона пере­да­єть­ся з по­коління до покоління, як і хустки. Вчителі та учні із задо­воленням беруть участь у щоріч­ному фле­ш­­мобі «Зроби фото з хусткою».

А учні та викладачі ДПТНЗ «Со­кальський професійний лі­цей» уже вдруге приєдналися до всеукраїнсь­кого флешмобу, крім того зняли відео.

– Ми підтримуємо будь-які творчі ініціативи щодо збережен­ня та популяризації культурної спадщини національних тра­дицій, креативних ідей та задумів, – сказала директор професійного ліцею Наталія Карта­шова. – Па­м’я­таємо своїх бабусь, мам, ви­ни­кають теплі спомини з дитин­ства: як бабуся бережно склада­ла в скриню красиву хустку, пов’язувала її на голову на свята, вкривала плечі в прохолодну осінь та взимку. Звичайно, у кож­ного свої спогади, однак усі роди­ни об’єднує любов до народної прикраси – ук­раїнської хустки.

День української хустки – щорічне свято жіноцтва. І хоч це свято і не­офіційне, але дуже потрібне сучас­ній Україні, бо єднає жінок різного віку. Цього дня і діти, і юнки, і дорос­лі пані, охоче одягають хус­тини, які вражають своєю красою та різно­барв’ям. А флешмоб – це популя­ризація українських тради­цій, адже жінки – берегині сімейних звичаїв, які вони передають дітям та внукам. Хочеться звернутись до жінок сло­вами вірша місцевої по­етеси Га­лини Хохонь: «Одягай­мо, хоч інколи хустку,// Захищаймо себе обере­гом.// Одягають же квіти пелюстки.// Жінка квітне у ній перед Богом».

Нині в час війни, як ніколи є акту­альним День вишиванки. Їх дару­ють синам, чоловікам та нареченим, які йдуть у ЗСУ. Бо вишиванка – це не тільки етніч­ний одяг україн­ців, але й наш оберіг. Одягаючи її, ми виража­ємо свою національну та грома­дян­ську пози­цію, гордимо­ся тим, що ми – укра­їнці.

Любов ПУЗИЧ.