ПРО ДОРОГУ, ЦЕНТР ДОЗВІЛЛЯ, КРИЇВКУ…
У Савчинському старостинському окрузі, як і всюди, є чимало проблемних питань. Це розуміє і староста Василь ПАНЧЕНКО, який завжди радо допомагає мешканцям у їх вирішенні. Я попросила його відповісти на декілька запитань.
– Василю Миколайовичу, минув рік, відколи Ви очолили Савчинський старостинський округ. Як можете охарактеризувати цей період праці?
– Період пізнання, період нового… Між роботою сільського голови та роботою старости є суттєва різниця, тому що в cільраді працювали секретар, бухгалтер, землевпорядник, було з ким що вирішувати. Зараз я і діловод. З обов’язків практично все залишилося, крім бухгалтерії. Щодо частини діловодства, то в нас за період роботи близько сімсот звернень, довідок, характеристик, проєктів. Щодо роботи старости, то найболючішою проблемою як для мене, так і для громади є дорога. З цим питанням ми звернулися до народного депутата України Юрія Камельчука, який нещодавно побував у Савчинській школі. Сподіваємося на позитивне вирішення цієї проблеми.
– Чи відразу погодилися на посаду старости? Можливо, були певні сумніви?
– Чесно кажучи, не відразу. Спочатку були певні сумніви, адже думав, що доведеться працювати самому: поєднувати адміністративну і господарську роботу, а ще роботу діловода. Після розмови з міським головою та колегами, зрозумів, що у мене є підтримка, тому варто спробувати.
– Чи допомагає керівництво громади та депутати Сокальської міської ради у вирішенні найболючіших питань?
– У 2021 році нам було виділено 50 тисяч гривень на проєктно-кошторисну документацію благоустрою дороги. Але, на жаль, ці кошти можуть бути використані лише на комунальні дороги, а дорога, що є при в’їзді в Савчин і закінчується зупинкою у кінці села Гути, знаходиться на балансі ТзОВ «Автодор», тому зробити бодай ямковий ремонт ми не можемо, а дорога потребує термінового ремонту. Хотілося б ці кошти спрямувати на комунальну дорогу. Крім цього, в планах є подальше освітлення присілків Хутора та Домиків с. Гути. Дуже прикро, що через карантинні обмеження влітку 2021 року не вдалося провести міжнародний фестиваль кухні ГутаFest. Сподіваємося, цьогоріч все надолужимо, тим більше, що кошти передбачені. Також за підтримки Сокальського відділу освіти, молоді та спорту 8-9 червня минулого року на території Шміткова проведено міський етап Всеукраїнської військово-патріотичної гри «Сокіл-Джура». Є чимало болючих питань, надіємося на всебічне сприяння з боку не лише влади, а й громади.
– А чи відчуваєте підтримку з боку громади?
– Так. Адже жителі прекрасно розуміють, що все, що не робиться, робиться, в першу чергу, для них і вони повинні бути в цьому зацікавленні. Так побудоване життя, що не все можна вирішити за рахунок бюджету і держави, дещо мусимо вирішувати своїми силами. Найбільше мені подобається, коли хтось приходить зі своїми проблемами чи питаннями й пропонує шляхи їхнього вирішення. Ці ситуації справді зігрівають душу і працювати з такими людьми надзвичайно приємно. Хоч дехто думає, що якесь зауваження чи інша позиція має гнітити. А я, навпаки, вдячний за господарську позицію.
Також дякую діловоду Марії Гаврилюк, міському голові Сергієві Касяну, депутатам Євгенові Матвіїву, Ігореві Плечіню, Олегові Кожушку, Михайлові Вавріву, Світлані Ксьонжик та багатьом іншим.
– Які у Вас плани на майбутнє стосовно нашої громади?
– Щодо господарських питань, вже наголошував попередньо, це є дорога. Хотілося б влаштувати, зокрема, Центр дозвілля на Шміткові чи дитячий майданчик. З соціальних питань, варто закласти бюджет розвитку для людей різних соціальних категорій. Адже є й ті, хто потрапив у скрутне становище з тих чи інших причин. Не завжди вдається когось підтримати фінансово, як би нам цього не хотілося.
Щодо культурних питань – це, звичайно, впорядкування криївки: зелені насадження, сміттєві баки, інформаційний стенд, відпочинкова зона. Хотілося б ще вирішити питання з вирубкою лісу. Розумію, що дрова в селі дуже потрібні, але ми повинні усвідомлювати, що ліс – це легені планети. Все повинно бути згідно з чинним законодавством. Лісам мають радіти й наші нащадки.
Розмову записала
Софія КУЗНЯК,
студентка факультету журналістики Львівського національного університету
ім. Ів. Франка.
Фото автора.
