Відбулася XV звітновиборна конференція Сокальської районної організації Всеукраїнського об’єднання «Батьківщина», під час якої керівником осередку було переобрано депутата районної ради, голову фракції «Батьківщина» Олега Кожушка. Перед її початком голова Львівської обласної організації ВО «Батьківщина» Михайло ЦИМБАЛЮК під час пресконференції для місцевих ЗМІ розповів про своє бачення політичної та соціальноекономічної ситуації в державі та відповів на запитання журналістів.
– У першу чергу, висловлю свою позицію жителям Сокальщини про те, як Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина» готується до тих політичних процесів, які відбуваються в Україні. Фактично ми готуємо програму розбудови держави для того, щоб її реалізувати. Нещодавно повернувся з Києва. У Верховній Раді (події, про які йде мова, відбувалися до 20 травня – авт.) відбувалися дуже цікаві і насичені події. Зокрема, жваво обговорюється ситуація щодо подання Президентом кандидатур щодо зміни ЦВК. Знаємо, що, на жаль, більшість членів Центральної виборчої комісії вже два роки не є легітимними. Сумно, що Президент, Верховна Рада аж тепер зрозуміли нагальність зміни діючих членів ЦВК, в тому числі й їх голови. На жаль, сталася колізія, що Президент не вніс кандидатуру від ВО «Батьківщина». Президент її оминув, хоча вона – одна з парламентських партій і сьогодні за всіма соціологічними дослідженнями займає першість в державі. Після втручання керівництва партії, також міжнародних інституцій, Президент зробив нам ласку і подав кандидатуру від «Батьківщини». Проте чотирнадцятим кандидатом на тринадцять місць. Зрозуміло, що не все буде вирішувати Верховна Рада, але у нас є підозра, що коаліція чи так звана коаліція не проголосує за представника «Батьківщини». Хоча кандидатура дуже фахова – це науковець київського вишу і має досвід роботи, в тому числі у виборчому процесі. Це говорить про те, що влада готується до виборчого процесу. І є така підозра, що і шляхом втручання у вибори ЦВК, щоб все міг контролювати Президент і мав свою більшість в ЦВК. Юлія Тимошенко, під час виступу на одному з телеканалів, чітко висловила своє бачення тієї позиції, яку буде відстоювати «Батьківщина» в майбутньому соціальноекономічному розвитку країни. Ми ніколи не робили таємниці з того, що йдемо до влади. Кожна партія європейського типу з демократичним началом готується прийти до влади, й реалізувати свою програму. Що ми спостерігаємо сьогодні? Насамперед, знищено банківську систему, фінансову. Виводяться кошти з економіки держави. І це говорить про те, що штучно завищений долар для того, щоб просто забирати в підприємств обігові кошти. Відтак економічне зростання майже досягає 22,5 відсотка. А уряд тішиться що до кінця року буде три. Що таке три, коли чотири роки тому провал був на 18 відсотків. Такими темпами нам потрібно не менше шість років, щоб вийти на рівень економічного стану 2013ого.
Наступна тема – це знищення української медицини. До речі, теж нове обличчя в українській політиці. Юлія Тимошенко продемонструвала відсотки, що за 2016 рік тільки 60% проплачених коштів були підтверджені ліками та вакцинами, які поступили. В 2017 р. Україна отримала тільки тридцять відсотків, хоча кошти сплатила в повному обсязі. Ті ліки, які поступають в Україну, на жаль, є неякісними.
Не менш болючою є й міграція, адже бачимо, як уряд своїми медичними, освітніми, і так званими, територіальними реформами змушує громадян виїжджати за кордон. І зараз про це відкрито заговорили в уряді. Що потрібно робити, щоб стримати відтік з України? Невдовзі відбудеться з’їзд ВО «Батьківщина», де Юлія Тимошенко презентує програму розвитку держави і дасть відповідь, чи буде балотуватися у президенти. Адже до виборів залишилося менше року. Програма «Батьківщини» не популістська, а реальна – з конкретними розрахунками. А з вересня народ України побачить, хто буде цю програму презентувати і реалізовувати.
Перебуваючи у Сокалі, поділюся своїм баченням ситуації, яка відбувається в Червонограді, на Сокальщині. На жаль, аналіз показників соціальноекономічного розвитку району свідчить про те, що з року в рік іде спад, тільки сільське господарство демонструє стабільність. Всі інші галузі занепадають. Влада району працює нестабільно. Маю на увазі представників райдержадміністрації. І нема конкретної програми, що буде відкриватися, чи створюватимуться нові робочі місця, що робити людям.
Реформування, які відбуваються в освітній, медичній галузях, не передбачають нічого доброго, як і адміністративнотериторіальна реформа. Україні вона, до речі, потрібна. Проте категорично проти того методу, яким її проводить діюча влада, зокрема, створення ОТГ в Сокальському районі та Червонограді. Закон виписаний настільки нечітко, що виникає багато запитань. Наприклад, немає визначено кількості ініціативних груп чи кількості людей, які можуть ініціювати створення цієї чи іншої триторіальної реформи. До того ж, перспективний план створення ОТГ в Сокальському районі був затверджений в обласній державній адміністрації без врахування думки громад, що теж суперечить закону. Тепер центральна влада просто переклала відповідальність на плечі територіальних громад за майбутнє своїх населених пунктів. У кожного своє бачення. Схоже, центральна влада хоче перекласти на плечі громад проблеми з утримання ФАПів, шкіл, дошкільних закладів, народних домів, бібліотек… І через фінансову неспроможність, потихенько, руками новоствореної влади, закривати ці об’єкти. На жаль, децентралізація в області відбувалася не скрізь успішно: лише 30% новостворених ОТГ – це третина – себе утримують. Відчуваємо і передбачаємо, що наступний крок – це буде те, що тих 70% громад, які не можуть себе утримати, проситимуться до сильніших. А якщо громада вже сформується, вона не захоче брати слабших. А за той час закриють ФАПи, народні доми, бібліотеки… Піде занепад села. Хто ж тоді там залишиться? Одні пенсіонери. Це неправильно. До нас звертаються жителі і Червонограда, і навколишніх сіл, щоб підтримали їхню ініціативу. А ми підтримуватимемо ту ініціативу, яка йтиме від громади.
Турбує наших однопартійців й вугільна галузь. Червоноград збудований як місто для шахтарів і дуже прикро, що теперішній міністр палива і енергетики п. Насалик, якого добре знаємо – наш земляк з ІваноФранківської області. І надіялися, що коли він прийде, то буде відстоювати інтереси шахтарського краю. А що вийшло? Він став на сторону тих олігархів, які хочуть знищити ЧервоноградськоНововолинський вугільний басейн. Що відбувається? Центральна збагачувальна фабрика (тепер це Львівська вугільна компанія) будувалася для того, щоб доводити до певної кондиції вугілля і продавати його на Бурштинську і Добротвірську ТЕЦ. За рахунок цих підприємств навколо була збудована і утримувалася вся інфраструктура. Що робить теперішнє гореміністерство і теперішня влада? Вони кинули напризволяще державні шахти, а збагачувальна фабрика взагалі належить невідомо кому. Є така здогадка про олігарха, що робить ДТК, яке належить Ахметову? Вони привозять вугілля на Добротвір і на Бурштин зі сходу України, а показують, що з Росії. Так звана формула Роттендам+, яка стане прикладом міжнародних розслідувань як діє українська влада і краде кошти в народу, з бюджету. Він привозить звідти вугілля, а наше, місцеве, нікому не потрібне. І тішать нас, що погасили заборгованість шахтарям по зарплаті, нібито з барського плеча. А де державницька політика, де місцева влада, яка представляє Президента, яка відстоює інтереси краю, де інвестиційні зобов’язання тих олігархів, які купили Червоноградську збагачувальну фабрику? Там чітко все передбачено. У мене запитання й до Фонду держмайна, який продавав це народне добро. Вважаю, що на сьогоднішній день у них немає політичної волі.
Зустрічаючись з жителями Червонограда й Сокаля, бачимо, які дороги. Це жахливо. Прикордонна територія. Місцева влада говорить про інвестиційний клімат. А ми готуємо конкретні пропозиції. То, хто ж піде сьогодні вкладати кошти в цю територію, коли нема навіть елементарного – інфраструктури. Це залежить від держави. Держава має збудувати дороги, зробити нормальне електропостачання, енергетичне постачання, а тоді давати інвестору працювати з місцевою владою. На жаль, такого немає. Що хоче центральна влада? «Скинути» дороги на плечі територіальних громад. Якщо кажемо, що йдемо в Європу, подивіться на досвід Польщі, інших держав. Поляки децентралізацію успішно провели на початку 90х. Хоча і там також був певний супротив. Але вони збудували і відновили всю інфраструктуру на селі. Встановили правила гри і тоді віддали громаді: «господарюйте» і утримуйте цю інфраструктуру. А центральна влада каже, що ні. У нас децентралізація. Ми всі кошти віддаємо на місця.
Якщо говоримо про медицину, то там всі кошти забрали. І для Червоноградської, і для Сокальської лікарень медикаменти, вже не говорю про обладнання, буде закуповувати мегакорупційний орган в Києві. Невже він краще знає, що потрібно в Червонограді і Сокалі. Це нечесні правила гри. В освітній галузі створюють такі умови, що вигідніше дітей навчати у сусідніх Польщі, Угорщині. Виїжджають найздібніші. Спеціалісти робітничих професій їдуть у сусідню державу. За підрахунками, вже не мільйон, а значно більше в сусідній державі. А скільки в Італії, Португалії? Ми можемо єдиним шляхом стримати і повернути тих, хто виїхав. Коли створимо нормальні умови життя в України? А це банківська система, кредитування, створення нормальних умов фермерам, а не великі корпорації, які зайшли в область. Маємо приклади Буського, Жидачівського районів коли фірма з іноземними інвестиціями приходить і просто забирає землю. А влада каже, що створюємо інвестиційний клімат, щоб заходив інвестор. Шановні представники влади, а хто захистить фермера, того, хто працює в селі, є вихідцем цієї місцевості, який не тільки зібрав врожай і поїхав невідомо куди, а допомагає людям: розчищає взимку дороги, підтримує заклади соціальної сфери. До нього селяни йдуть за допомогою і в радості, і в горі, щоб допоміг. Просто більше нема до кого йти, представника корпорації у селі нема. Ті зібрали врожай і поїхали… Чомусь у Польщі 320 фермерських господарств, а у нас половина вже закрились. Фермеру потрібно створити умови. І у нас є програма підтримки фермерів. Ми впевненні, що зможемо її втілити в життя через рік. І тоді люди, які виїхали, повернуться в Україну.
Бачимо дефіцит бюджету Пенсійного фонду. Але шановні, а де нові методи, де система накопичування? Якщо презентуєте світові методики, то робіть це до кінця. Адже в Америці є страхова медицина, і в Європі є. Чому у нас цього не передбачити? Чи українське суспільство ще не дозріло до цього? Добре чужого навчатися, як казав наш геній Тарас Шевченко, але й свого не цуратися. Так не можна. Я хотів би з впевненістю сказати, що знаємо, який шлях презентувати українському народу. Є люди, які не є новими обличчями, але досвідченими політиками, які себе проявили на певному етапі…
Ми всі розповідаємо про війну, а статистика свідчить, що найбільше торгуємо з Росією. Вимагаємо міжнародних санкцій, аж зараз кажемо, що потрібно вивести представників України з ради СНД. І це на четвертому році війни з Росією. Вибачте мені, про що можна говорити, коли навіть для української зброї запчастини Укрпром тихенько закуповує в Росії, а дещо продає їм. Це виглядає, що це нетотальна війна, а договірна. Це те саме, що закінчили АТО і розпочали ООС. А у мене запитання до тих, хто провадив антитерористичну операцію. Чому закінчилось АТО, що знищили терористів? Виявляється ні, а проведення операцій об’єднаних сил, то це була операція, яка об’єднала всіх. І правоохоронців на чолі з військовими, то що це за заморожений конфлікт. Чи військовим шляхом будемо звільняти ці території? Боюся, що ні. Сьогодні Україна не готова протистояти такій державі як Росія. А де ж наша дипломатія?
Переконуюся зайвий раз, що за нас наші проблеми ніхто не вирішить. Тільки тверда позиція української влади, народу, який має вірити, що від нього залежить, бо він йде на вибори вибирати владу. Але маємо заставити владу відповідати за свої обіцянки. Всі, хто йшов у Верховну Раду, обіцяли зняти депутатську недоторканість. Сьогодні бачимо, що вони тільки починають про це говорити. Боюся, що це тільки перед черговими виборами. І знову забудуть, коли минуть вибори. Треба встановити правила гри. До речі, у Верховній Раді на шістдесят відсотків змінилось депутатів. Це нові обличчя. Хіба бачимо кращий результат? Ні. З декількох зняли недоторканість. Хтось сидить – ні. Такими маніпуляціями влада відволікає від основних проблем, які турбують українське суспільство.
А далі Михайло Цимбалюк відповів на запитання представників місцевих ЗМІ.
– На сесії Львівської обласної ради 15 травня т. в. о. генерального директора ДП «Львіввугілля» Олег Акімов озвучив два питання, які на даний час загрожують стабільній роботі держпідприємства: взаємодії ДП «Львіввугілля» з ПАТ «Львівська вугільна компанія», подальша робота ДП «Львіввугілля» цілісним майновим комплексом. Після виступу, ЗМІ поширили його слова про те, що сьогодні Львівською вугільною компанією (ЦОФ) курує якийсь «смотрящий», який не дає можливості нормально працювати ДП «Львіввугілля», відвантажувати вугілля на збагачувальну фабрику. Після цього почалося блокування доріг активістами в районі ЦОФ. Що потрібно зробити місцевим мешканцям, щоб правоохоронні органи зацікавились цим підприємством?
– Пам’ятаю цей виступ, він був смілий, конкретний, очікував, що після цього правоохоронні органи мали б жорстко відреагувати, запросити виконуючого обов’язки «Львіввугілля» для того, щоб він зафіксував всі покази юридично, хоча звернення з такої трибуни це вже є офіційним повідомленням про злочин. Тож громадськість мала б почути про результат. Але правоохоронні органи заполітизовані. Як кажуть в народі, рука руку миє. Немає команди і немає руху кримінальних впроваджень. Що робити людям? Насамперед, не опускати рук. Знаю, що шахтарський край завжди відзначався терплячістю. Якщо піднімуться шахтарі, то стукіт їхніх касок почують не тільки в Києві, бо до столиці їм ще потрібно доїхати, а почують, в першу чергу ті, хто сьогодні називають себе владою в Червонограді, Сокалі, Львові. Ми не повинні про це забувати. Людям потрібно відстоювати й надалі свою громадянську позицію. У нас є громадські організації, активісти. Дуже сумно, що деякі з них стали просто прислуговувати владі. І про це потрібно відкрито говорити. Можу сказати єдине: будемо на стороні тих профспілок, які відстоюють інтереси колективу. Будемо об’єднувати громаду і відстоювати її інтереси, наскільки це в наших силах. Але не дамо, щоб через той період, коли прийдемо до влади, «Львівська вугільна компанія», як і червоноградські шахти, були не відомо в чиїх руках. Те що є «смотрящі», мені сумно визнавати, але, на жаль, у цих словах є доля правди. Нині не маю дотичності до правоохоронних органів, але колеги, з якими спілкуюся, підтверджують, що правди добитися на місцях не можна. Всі корупційні ниточки ведуть до Києва у найвищі ешелони теперішньої влади. Так звана коаліція, де все вирішують декілька людей та мають вплив. Шахта, вугілля, ці схеми Роттердам+ нині є ласим шматочком. Ніхто не думає про державу, людей і перспективу. Більше того, впевнений, що в Червонограді чи в Сокалі без допомоги центральної влади, без конкретної державної програми розвитку цього краю, не обійтися. Держава заборгувала цим людям, бо збудувала теплокомуненерго в шахтарському краї на газі. Нині тепломережі Червонограда 70 відсотків гріють землю, про те, що не подумала чим будуть займатися шахтарі у разі закриття тієї чи іншої копальні. Хоча інвестор, який хоче тут працювати, дослідивши пласти, каже, що при сучасних технологіях деякі шахти можуть працювати ще мінімум 5070 років… Крім того, Червоноград і Сокаль, навколишні села не виживуть, коли держава не сформує комплексну програму підтримки ґрунтових вод, відкачування, рекультивації земель, екологічну ситуацію. Є тут запитань багато. Впевнений, що по цьому краю буде окрема програма, яка залучатиме також й сусідню Волинську область.
– Чи у ВО «Батьківщини» є програма повернення енергетичних підприємств у державну власність?
– Наші опоненти лякають інвесторів, власників, що прийде Юлія Тимошенко і забере все в державну власність, що нажито вами непосильною працею. Але ми ставимо питання не так. Має відбутися ділова розмова з кожним власником. Фонд держмайна укладав угоди з кожним, кому продавав державне майно. Суцільної реприватизації не буде. Дамо можливість створити реальний мікроклімат. Але запитаємо в кожного, хто в народу за безцінь забрав.
Дійдемо до того, хто колись забрав ваучери, наживав собі статки, а нині розповідає, що це тема давно минулих літ. Ні! Людей обманули, забравши в них підприємства, які належали всьому народу, а потім купив його за копійки хтось і став мільярдером, не вкладаючи у розвиток галузі. По кожній області, місту буде створена програма співпраці з інвесторомвласником. І є два варіанти: перший, порівняти скільки коштує збагачувальна фабрика сьогодні, і за скільки її купили, що вклали. І якщо сьогоднішня вартість буде в десятки чи сотні раз буде більшою, ніж та, що туди вклали, той хто її придбав і нічого не зробив для людей, то, або доплати в бюджет, або, як неуспішний інвестор, поверни в державну, тобто народну, власність…
– У Сокальському районі створилася нова Великомостівська ОТГ. Кажуть, хто раніше пішов в ОТГ, той виграв, хто піде пізніше, той програє. Що тепер робити тим громадам?
– Хто пішов раніше виграв на рік. Перші, хто об’єдналися, їм дозволяли на місцях залишати податок з фізичних осіб та сплату акцизу на пальне, яке платили заправки, акциз на алкоголь та тютюн. А потім центральна влада побачила, що вони задобре живуть, і вирішила залишити їм лише 15 відсотків. Натомість переклали на ОТГ утримання ФАПів, виділяють кошти на заробітну плату лікарів, а медсестрам та санітаркам мають платити зарплату з місцевого бюджету. І так само по освітніх закладах. Про що це говорить? Що виграла лише центральна влада, бо скинула з себе повноваження, а на місцевому рівні не підтвердила грішми та ресурсом те, що передала. Через це наша позиція: не підтримуватимемо там, де об’єднання відбувається зверху. Якщо казати про Великі Мости, то не так все й однозначно. Немає ще позитивних результатів діяльності цієї громади. У мене був керівник Кінологічного центру. До речі, ця установа є найбільшим платником податків. Вони розчаровані, бо немає підтримки, розуміння. Влада їх обманула. Йдіть об’єднуйтесь і це міні район, дала повноваження районної ради і райдержадміністрації. Там є різні відділи як у районі, але заробіть на себе. Це неправильний підхід, щоб об’єднати все, чиновників збільшити. А хто їх має утримувати?
Нема підприємства – немає податків, з одного боку – стимул, а з іншого – ні. Приклад Великих Мостів говорить, що не так все однозначно. Чому сільські ради не хочуть об’єднуватися? Вони просто не вірять у перспективу цих об’єднань, бо практично працюють у цих умовах. Вони прекрасно розуміють, що без підтримки держави, їм не впоратись в майбутньому. Через те ми дуже обережно до цього ставимось.
Погоджуюся, позитив є в одному, потрібно стимулювати місцеві громади, розвиватися. Але в Самбірському районі з дев’яти – одна, в Старосамбірському – одна, в Жовківському – немає добрих прикладів зростання громад. Це одиниці. Ми не маємо права розділити це все. Зникнуть села, міста перетворяться у містечка, а містечка – у села. Не можна цього робити. Піде глобалізація. У нас і так розвиваються містамегаполіси, а знищується українське село. А село є колискою і основою держави.
– Сокальщина – район сільськогосподарський. У Києві приймають закони проти власних сільгоспвиробників. Один з них забороняє селянам реалізовувати вирощену сільгосппродукцію на ринках. Як їм бути? А також жителям міст, які купують домашню продукцію у селян?
– Це черговий обман, що давайте йдемо в Європу. А Європа сказала: «Ми вас приймемо, але прийміть наші правила гри. Одна з таких небезпек – це світова організація торгівлі, яка нас зобов’язала це тихенько підписати. Але певні пункти вступили в дію 1 січня 2018 р., а з наступного року – інші вимоги. Словаччина відчула це на собі, й пішов занепад сільського господарства. Що це таке? Виростив селянин порося, хоче продати – не може. Запросив представника влади, який це все перевірить, забере тварину і сам її реалізує через інші системи ринків. Вже не можна так, як у нас було: прийшла бабуся на базар, продала врожай з городу і з цього вижила. Але коли наша влада підписала такі угоди, я їх запитую, а ви дивилися рівень пенсійного забезпечення і середню зарплату в Європі. Це не те, що у нас. Вони ще хочуть протягнути до виборів. Реальна проблема, яка назріває перед селянином і спонукає його створювати кооперативи. На селі буде складно вижити. У нас є пропозиція спершу створити ці кооперативи, щоб селянин мав можливість продати все, що виробив і виростив. А тоді приймати якісь міжнародні інституції. Це засторога того, що нашу продукцію не буде ніхто купувати. Ринок насититься дешевою м’ясомолочною продукцією з Європи, бо екологічно чиста там дорога. Ми бачимо, що зараз відбувається. Сокальський район у ті часи і зараз займає передові місця по вирощуванню сільськогосподарської продукції в області. І це потрібно підтримувати.
– Військовослужбовці повертаються додому з місця воєнних дій. На жаль, суспільство не завжди розуміє їх, і вони не можуть адаптуватися у мирному житті. До того ж стурбовані, що влада позбавляє їх пільгового проїзду в громадському транспорті. Чи знаєте ви щось про монетизацію пільг для ветеранів АТО та інших пільг для них?
– Це питання є гостре і має декілька аспектів. Насамперед, влада нічого не робить для того, щоб асицилювати у суспільство цих людей. Ми знаємо приклади США та інших держав, які мали військові конфлікти, війни і брали участь у збройних конфліктах на території інших держав. Там є системна реабілітація. Багато хто з атовців, які повертаються додому, не можуть себе знайти у мирному житті. Бо їх тут ніхто не чекає. Виникають проблеми у родині, у забезпеченні житлом. Додаються й психологічні. Навіть на Львівщині маємо прикрі випадки, коли атовцям кажуть, а ми тебе туди не направляли. Це страшна річ. Це байдужість і черствість чиновників. Готуємо програму підтримки для учасників АТО. Переконані, що держава має в кожному місті організувати систему медикопсихологічної реабілітації та забезпечити житлом, роботою, використання їх досвіду для патріотичного виховання підростаючого покоління.
Щодо монетизації пільг і субсидій. Взагалі слово «пільги» – це приниження. Зокрема, для тих людей, які своє здоров’я віддали служінню народу і безпеці, захищали територіальну цілісність української землі. Вибачте, не принижуйте їх. Про монетизацію пільг і субсидій говоримо вже чотири роки. А щодо перевезення у громадському транспорті пільговиків. Закон є, але повноваження скинуто на місця. Однак де взяти у Сокалі чи Червонограді гроші в бюджеті, щоб виплатити пільговикам кошти. Наша позиція конкретна: порахувати скільки потрібно пенсіонеру чи учаснику АТО пільгових перевезень у рік, і компенсувати грішми. Тому що діюча система ще радянська й несправедлива. Візьмемо будьяке віддалене село, коли пенсіонер, прикутий до ліжка, не користується транспортом. А на нього держава виділяє кошти. А є такі пенсіонери, які ледь не щодень їдуть на базар. Люди стикаються з черствістю і приниженням, бо водій каже: «вийди, бо вже везу трьох пільговиків». І їх можна зрозуміти, бо зношення транспорту, переповнення салону пасажирами, що створює напругу… Тільки компенсація і «живими» грішми… Тільки з державного бюджету. Не можна перекладати на місцеві бюджети. Або змініть закон. Це закріплено в Конституції, як і безоплатна освіта й медицина. Хтось змінив закон? Ні. Хтось змінив Конституцію? Ні. Це правовий нигілізм. Так само компенсація по ліках. Ви не давайте протерміновані дешеві ліки за програмою, а дайте кошти та створіть ринок, а не базар медичних послуг, бо сьогодні більше аптек, ніж продуктових магазинів. Дайте гроші, щоб людина могла собі купити за своє зароблене ліки, які йому підходять. Не принижуйте пенсіонерів. Просто держава будує таку залежність громадян: хочу дам, а хочу не дам. І це все скидає на місцеві бюджети, особливо там, де місцева влада не дуже любить центральну.
Давно говоримо й про монетизацію субсидій на газ. То не давайте людині пільг. Дайте конкретно 3000 гривень на місяць. Людина буде сама думати як їй економити: чи скрутити газ, чи замінити батарею, чи придбати паливний котел… А так влада спонукає. Чому? Бо мільярди грошей йдуть в Обленерго, Теплоенерго, Облгази, які належать олігархам… І у цьому вся причина…
– Останні соціологічні рейтинги свідчать, що «Батьківщина» і Юлія Тимошенко випереджають інші партії. В чому секрет такого успіху?
– Поперше, людям надоїли обіцянки влади і тих нових облич. Вони зневірилися у них, вже довіряють тим, хто був у владі. Нехай не все робив позитивно, помилявся, але виправляв помилки, визнавав їх, і сьогодні може запропонувати конкретну програму дій. Люди чекають компетентних політиків і не хочуть, щоб над ними експериментували. Подруге, у нас є лідер, яка має свою програму, своє бачення, яка не боїться, має команду професіоналів, які живуть тут і є патріотами своєї держави, а не заробітчанами з інших держав, які приїдуть заробляти і вивозити мільйонні зарплати в місяць. Вони так нічого й не робили, щоб покращити умови життя простих громадян країни.
Ми хочемо запропонувати суспільству правила гри: якщо ти йдеш у владу і хочеш реформувати медицину, ти маєш лікуватися в Україні, тут жити та мати обмеження – понад п’ять років. Хочу запропонувати людям таку суспільну угоду, щоб нарешті зрозуміли. А то міністр розповідає, яка у нас хороша медицина, а його дружина народжує в Америці, а потім коментує, що це кожного право… Так право, але у тебе обов’язок – служити народу України. Це є найбільша розгадка, чому такий рейтинг. Хоча знаємо, що його ще занижують. Але нас не тішить рейтинг. Розуміємо, що це шалена відповідальність. У народу від любові до ненависті один крок. Не маємо права цей раз помилитися і розчарувати людей. Бо розуміємо, що це не будуть вибори президента, це будуть вибори цілісності держави. І про це не треба боятися говорити, бо бачимо як все може відбуватись.
пілкувалися Андрій Дікальчук, Олександр Новацький, Василь Сорочук.
Підготував до друку Василь СОРОЧУК.
