У кожного з нас свій шлях до Шевченка: хтось ще в дитинстві знайомиться і захоплюється його полум’яними строфами, а комусь він западає в душу лише в зрілому віці. Але впевнена, що байдужих до його творчості нема. Свідченням цього був урочистий концерт, присвячений Т. Г. Шевченку, який мав назву «…Бо ти наш єси поете, а ми народ твій». У Сокальському народному домі зібралися люди різних поколінь, щоб віддати шану і низько вклонитись Генієві українського народу – Тарасу Григоровичу Шевченку.
Шевченківське свято розпочалося «Заповітом». Його піднесено виконали учасники чоловічого народного хору «Плугатар» Народного дому с. Стенятина (кер. Ігор Курач, концертмейстер Ігор Мочульський). У виконанні аматорського колективу прозвучали також твори на слова Т. Шевченка – «Ой три шляхи» і «Встає хмара зза Лиману».
А далі глядачі стали свідками зустрічей малого Тараса, роль якого зіграв Максим Звір, з матір’ю (Оксана Шпатух), його першим юнацьким захопленням – дівчиною Оксаною (Іванка Михальчук), сестрою Яринкою (Софійка Стемковська), не по роках мудрих роздумів хлопця з ровесниками (Олександр Безус та Олександр Черпаков), з якими він пас отару за селом. Ці невеличкі інсценізації з дитинства Тараса Шевченка виконали вихованці народного драматичного колективу «Над часом», (керівник Олена Назарова). Вони створили невимушену атмосферу в залі та пройняли глядачів співчуттям до долі Тараса. Епізоди з дитинства поета вдало перепліталися з музичними номерами на слова Т. Шевченка, або ж були присвячені йому. Пісні звучали полум’яно та ніжно, пронизуючи серце.
Вразили своїм голосом та виконанням юна вокаліста Софійка Федорук («Зацвіла в долині») під супровід ансамблю скрипалів «Зірочки» Сокальської школи мистецтв ім. В. Матюка (кер. Ірина Когут, концертмейстер Леся Кирницька), учасниці вокальних ансамблів «Надія» та «Берегиня» Сілецького та Зубківського народних домів.
Багато творів Кобзаря стали народними піснями та лягли на музику. Один з них «Повій вітре на Вкраїну» виконав камерний ансамбль Сокальської школи мистецтв ім. В. Матюка (кер. І. Когут, концертмейстер Л. Кирницька). А за мить зал теплими оплесками підтримував наймолодших учасників концерту – вихованців дитячої дошкільної установи №1, які разом з вихователем Мар’яною Яроцькою присвятили Т. Г. Шевченку літературномузичну композицію, та юних танцюристів – вихованців дитячого садочка №5, які зачарували танцем «Зеленоокі парубки». Далі вихованець Сокальської школи мистецтв ім. В. Матюка Володимир Михайльов виконав твір Миколи Лисенка «Елегія», пам’яті Т. Шевченка, а дитячий та вокальний ансамблі районного народного дому м. Сокаль (кер. Ольга Шевчук) заспівали пісні «Пророче слово Кобзаря» та «Пісню про Кобзаря».
Значимою була для молодого поета (Анатолій Гаврилюк) зустріч з Долею (Романна Шевчук), яка звертаючись до залу «Ну що б, здавалося, слова… Слова та голос – більш нічого. А серце б’ється – ожива. Як їх почує!… Знать од Бога. І голос той, і ті слова ідуть меж люди!». Шевченко любив всім серцем Україну, свій народ, тому став для українців апостолом правди, а його «Кобзар» – другою Біблією. Тому й мріяв, щоб вона була вільною та незалежною, закликав народ боротися за неї. Символічно була розмова поета з Україною (Оксана Шпатух), яка дякувала йому за любов до неї та відданість.
Шевченкові твори мелодійні, правдиві. Кожен рядок, наче прорізує тишу, має глибокий зміст та містить велику любов до простих людей. Особливо вони звучать під акомпанемент бандури. Пересвідчились у цьому й глядачі, яким вокальний ансамбль бандуристів школи мистецтв ім. Віктора Матюка, яким керує Надія Кузій, подарував дві пісні. У концерті також прозвучали твори «Шлях до Тараса», «Туман долиною», «Шевченкові слова», «Спаси Всевишній Україну», які виконали народні вокальні ансамблі «Любисток» районного народного дому м. Сокаль, «Вишиванка» зі Свитазева, «Гармонія» зі Завишня, дует Андрія Копчака та Романа Диюка з Поториці, вокальне тріо районного Народного дому.
По-особливому зазвучав вірш «Чигрине, Чигрине» у виконанні Назара Магурчака.
Шевченко не віддаляється. Живе щире слово Тараса іноді бринить як струна, а іноді подібне до гострого важкого меча. І це могли пересвідчитись глядачі, вслухаючись у рядки його віршів, які читали вихованці народного драматичного колективу «Над часом» – Анна Циганкова, Дарина Шпатух, Назар Настишин, Олег Галів.
Завершальним акордом свята став виступ зведеного хору «Хлібодар» та народного хору «Надбужжя». Читці Неля Прихідько та Петро Собчак звернулися до залу: «Реве та стогне Дніпр широкий, щоб розбудить того, хто спить», і хор розпочав однойменну пісню, яку підхопили присутні у залі.
Після концерту усі святковою колоною з державним прапором під супровід народного духового оркестру районного народного дому пішли до пам’ятника Т. Г. Шевченка. І хоч падав дощ, сокальці крокували до поета, щоб вконитися йому, набратися снаги, очиститися перед неповторним світом його дум, пройнятися і причаститися великою вірою і правдою.
Очільники влади, представники громадських організацій та установ району поклали квіти до підніжжя пам’ятника. «Незважаючи на негоду, сокальці прийшли вшанувати Тараса Шевченка, який є серцем і душею українського народу, символом незламності, віри та української нації. Пригадую, як три роки тому, під час подій на Майдані Гідності, ми майже щодня збирались тут, і проводжали людей, які їхали на Майдан. Його полум’яні рядки цитували майданівці… Він був і є всюди, де були, є і будуть українці, він єднає нас. Тож маємо зробити все, щоб Тарас Шевченко жив не тільки в бронзі, але й у наших серцях», – сказав голова районної ради Микола Пасько.
Перший заступник голови РДА Ірина Задолинна підкреслила, що кожен раз приходимо до нашого Пророка, який передбачив нелегку долю України. І сьогодні на наші кордони посягає агресорсусід. І вкотре ми на весь світ засвідчили, що українці сильні духом, патріоти своєї землі, готові за свою незалежність віддати життя, бо знаємо і віримо у слова Шевченка: «І на оновленій землі // Врага не буде, супостата, // А буде син і буде мати, // І будуть люди на землі».
Присутні під супровід народного духового оркестру заспівали «Реве та стогне Дніпр широкий», який полинув над Сокалем, щоб розбудити всіх, хто спить.
Любов ПУЗИЧ.
Фото автора.
