У палаці в Тартакові відбулася виставка львівських та сокальських митців

ЧЕРПАЛИ ЕНЕРГІЮ «ЖИВИХ» КАРТИН

Пани Урбанські та Лянцкоронські, яким належав палац у Тартакові, любили мистецтво і старали­ся оточити себе картинами визначних художни­ків світу, які підкреслювали їх багатство та розкіш, витон­чену натуру та вишуканість, осві­ченість та аристократизм…

Тут завжди було людно, ніжно звучали звуки фортепіано та скрип­ки,
а молоді панночки, вальсуючи у тан­цювальній залі, старалися усмі­хатися, граційно виконуючи танцювальні «па»… Чого тільки не па­м’ятають ці стіни! Вони чули слова признання в коханні, гіркі сльози розчарування, й дзвінкий сміх щасли­вих дітей… На жаль, від розкішної колись будівлі у стилі необарокко залишилася руїна. Височать лише обдерті стіни, подекуди з гарною ліпни­ною. Даху нема, тому візерунки мозаїки на підлозі нищать дощі. Благодійний фонд «Спадщина. UA», який оформив Тартаківський палац на концесію, спільно з Тартаків­ською громадою мають намір розвивати його, як туристичний об’єкт.

Минулого року влітку благодійні фонди «СОФОС» та «Спадщина UA» розпочали гарну ініціативу по відновленню палацу, яку цьогоріч продовжують митці. «Мистецький Тартак» організований, щоб зібрати кошти на реставрацію кованої автентичної брами Яна Станкевича при в`їзді до Тартаківського палацу. Створили її на межі ХІХ-ХХ століття, тепер вона є окрасою історичного містечка Тартакова. Відтак палац став мистецьким центром Львівщини, який оживає на вихідні. І як у давні часи, гостинно приймає гостей. Його кімнати стають музейними залами, а стіни прикрашають картини, вироби із дерева та скла, квітів та кульок… В одній із кімнат є капелюшок з вуаллю, рукавички, парасоль­ка, які колись носили панночки, та декілька костюмів тої доби, які дозволяють бажаючим перемістись у минуле, приміряти їх на себе. Палац і навколишня територія стала своє­рідним культурно-розважальним центром Тартакова, який приваблює численних гостей. Майже щотижня в неділю відбуваються цікаві події за різною тематикою. Навколо витає особлива аура, в якій переплі­таються минуле і сучасне, старовина й міс­тика. Як і у кожного палацу тут свої легенди та привиди, про яких охоче розкажуть ек­скурсоводи. Вподобали собі його і митці, які охоче приїжджають сюди на вихідні на мистецькі заходи, які проходять у рамках проєкту «Мис­тецький Тартак».

Недавно відбулася виставка львівських та сокальських митців. Свої роботи представили Наталка Івженко, Богдан Смаль, Хрис­тина Приймак, Ірина Дубенська, Лідія Матвієнко, Ярослав Футиш, Ольга Назар-Ро­вецька, Богдан Баран, Ігор Джогола та Уляна Кравець.

Відвідувачі та шанувальники мистецтва відзначали, що старі стіни є доброю вистав­ковою залою під відкритим небом. Не по­трібно ні спеціальних ефектів, ані де­корацій. Усіх художників, які брали участь у виставці, єднає закоханість у живопис та походження, адже більшість з них родом зі Сокаля. Кожен пройшов свій непростий жит­тєвий шлях, який неможливо описати корот­ко. Картини наповнені енергію та любов’ю авторів. Фото­графія або копія полотна ніколи не пере­дасть цю неймовірну енергію «живої» картини.

Зокрема, неординарну виставку предста­вила львів’янка Лідія Матвієнко. Це людина тонкої натури, вона вміє побачити у звичай­них речах якусь особливість. Художниця наче проникає в саму суть того, що бачить, і цю суть і зворушливість відтво­рює у своїх творах, знаходить їм філософ­ське тлума­чення.

З іншого боку ми глянули й на свою зем­лячку – талановиту майстриню Ольгу Назар-Ровецьку, яка не тільки пише чудо-писанки, але й картини. «Живопис – це моя юнацька закоханість», – каже вона.

Пані Ольга й зараз іноді, коли є натхнення, бере в руки пензлик та фарби, аби виразити свої емоції. Сокальці знають її як писанкарку. Жінка створює найрізноманітніші писанки, дряпанки, травлянки найвищої мистецької складності на перепелиних, курячих, гуся­чих, страусових яйцях. До речі, вийшла дру­ком книга «Писанковий світ Ольги Ровецької», яка знайшла своїх прихильників не тільки в Україні, але й за кордоном. Майстри­ня відтворює старовинні сюжети та пише авторські, в яких творчо переосмислені тра­диційні орнаменти. На виставці вона представила свої роботи, зокрема, можна було побачити сокальські писанки, орнаменти Волині й Закерзоння, а також авторські ком­позиції, серед яких привертають увагу трипільські мотиви. Побачити їх і могли цього дня відвідувачі виставки.

Свої знання та вміння з писанкарства пе­редає вихованцям гуртка БДЮТ аби писанкарство відродилося в кожній українській родині.

Цього дня багато хто в Тартакові зміг від­крити для себе творчість молодої художниці Христини Приймак, яка теж родом з Сокаля, й пише не тільки портрети, але й надзвичай­ні натюрморти. У неї – бездоганний смак і неймовірне відчуття кольору. Це творча, і багатогранна особистість. Мало хто знає, що пані Христина спершу хотіла бути юрис­том, закінчивши юридичний факультет Львівського національного університету ім. Івана Франка. Однак найулюбленіше заняття – живопис, взяло верх і вона кардинально змінила свою долю.

Привертають увагу образами й витончені естетичні картини молодої художниці Уляни Кравець, яка також народилася і виросла у Сокалі, нині вона львів’янка.

– Разом з Оксаною Ямовою були в захоп­ленні від виставок художників, особливо, Христини Приймак, – розповідає директор музею «Людина. Земля. Всесвіт» Наталія Покотюк. – Досі її твори бачила лише на фото. Цікаві образи, наповнені особливим колоритом, в них і знання етнології в поєд­нанні з філософією Буття. Оригінально й розкішно виглядали твори Ліди Матвієнко! Як завжди неповторна Ольга Назар-Ровецька з унікальними писанками, а також живописними роботами! Відкрили для себе й щось нове в роботах відомого у Львові, Одесі, Києві та в Польщі різьбяра Богдана Смаля, який виявляється також є сокальча­нином… Познайомилися з митцями Львова – Наталею Івженко, чудовою художницею і майстринею, а також Іриною Дзьобою, пос­пілкувалися з Іриною Дубенською, нашими художницями.

Кульмінацією вечора стали Fire-show від DunamicART, які розмалювали небо над Тартаковом і подарували багато яскравих емоцій. Вхід на виставку був безкоштовний, проте хто мав бажання підтримати організа­торів виставки і зробити свій внесок у відрод­ження Тартаківського палацу, адже це некомерційний проєкт, міг кинути свої пожертви у скриньку, яка стоїть на території палацу. Щопонеділка ці пожертви перераховують на «Тартаківський» рахунок БФ «Спадщина.UA», який інформує про це на своїй Фейсбук сторінці.

З легкої руки організаторів проєкту «Ми­тецький Тартак», Тартаківський палац став особливим місце для відпочинку, теплого спілкування й нових вражень, де можна відволіктись від коловороту щоденних тур­бот, торкнутись історії та забрати з собою хороший настрій та позитивні емоції.

Любов ПУЗИЧ.