Хто хотів би зустрічати Новий рік, Різдвяні свята у… лікарні? Не доведи, Господи! Та чи взагалі хочеться навідуватися у медичний заклад?.. Згідна, питання доволі риторичні. Втім, доводиться, коли добряче дошкулить недуга, доводиться навіть у свята. Ось таке лихо спіткало й мене. Опинилася, як з’ясувалося згодом, на межі життя і смерті.
27 грудня 2016 року навідалася у Червоноградський медичний центр діагностики, де мене обстежив лікар. Привітна, доброзичлива людина, від погляду якого і теплого слова відразу стає легше. Однак, подивившись на результати діагностики, потім на мене, промовчав. Вердикт його був правильним й остаточним, проте сам не хотів його виносити.
– А, може, помиляюся?.. – мабуть, подумав він.
Відразу звернулася у сусідній кабінет, де приймав прекрасний лікар Степан Пиріг. І той так само на мить замовк, взявши до рук результати діагностики. Для повної упевненості проконсультувався з фахівцями зі Львова. Помилки бути не могло!
…Далі все розгорталося, як у передріздвяній казці – моє життя на зламі. Лікарі-діагностики застерегли: негайно лягати в лікарню на операцію. Діагноз – звичайний гострий тромбофлебіт з великою ймовірністю відриву тромбу. З таким захворюванням будь-якої миті може статися непоправне, А тоді, як розумієте, допомога лікаря вже не знадобиться.
Страшні, «вбивчі» слова, та скорилася волі людей у білих халатах і Волі Божій. Щиро молилася і була впевнена, що просто так Господь Бог не пошле здоров’я з Неба, але й не покине мене. Всевишній пошле доброго лікаря з чуйним серцем і золотими руками. Не помилилася! Ця віра також врятувала мене.
Першим, чисто по-людськи, пройнявся моїм болем і прийшов на допомогу той же Степан Пиріг. Відразу зателефонував до своїх друзів-колег зі Сокальської районної лікарні (тут він працює лікарем-травматологом) і домовився, що ті мене приймуть.
– Негайно збирайте свої речі і рушайте у Сокаль! – відрубав п. Степан.
У хірургічному відділенні Сокальської райлікарні мене співчутливо, з розумінням зустрів медичний персонал, починаючи від санітарок, медсестер і закінчуючи лікарями. Всі вони – люди високої християнської моралі.
Найперше вразила чистота, порядок у відділенні, ввічливе ставлення медперсоналу до пацієнтів. Словом, зустріла на своєму шляху доброзичливих людей, висококваліфікованих спеціалістів, лікарів від Бога.
Ні, не про недугу, а про загальні й особисті справи, почуття, навіть емоції почав розпитувати мене і заспокоювати мій майбутній рятівник, досвідчений лікар-хірург Володимир Марущак. Такий медик не просто сумлінно виконує свої професійні обов’язки, застосовує знання, практичний досвід. Він уміє пройнятися болем чужої людини, підтримати морально, бо слово також лікує.
Згодом під час операції, йому асистував молодий лікар Роман Слука. І той, попри свій вік, має глибокі знання.
Вже на операційному столі, перед введенням анестезії, мов молитву, читала свій вірш:
Вам сьогодні довіряють люди
Те, що найцінніше у житті:
Душу, серце, що болить у грудях,
Щоб ще бачить сонця промінці…
Операція пройшла успішно. Інакше й бути не могло, коли оперували такі фахівці. Вони просто так не віддадуть пацієнта у руки смерті.
Опісля – пост-операційний період у лікарняній палаті (до речі, почувалася, як удома). І тут повсякденно була огорнута турботою, стараннями медичного персоналу. Навіть оте постійне навідування лікаря Володимира Марущака (ні, не звичайний черговий чи плановий обхід) і щире людське запитання: «Як почуваєтесь?» додають наснаги, сили, здоров’я, позитивних емоцій. У той час розмірковувала: «Не одна ж я пацієнт. Скільки їх таких у нього?!. І кожного треба зігріти своєю любов’ю…».
Тепер я на реабілітації (це сухо називають «перебувати на лікарняному»). Але будь-коли можу зателефонувати до лікаря Володимира Марущака, розповісти про свій стан, порадитися, проконсультуватися. Таким лікарям завжди
хочеться говорити добрі слова:
– Лікарю! Вклоняюсь Вам низенько,
Що йдете з любов’ю до людей.
Вас для цього виплекала ненька
Молоком цілющим із грудей…
Спасибі людям у білих халатах – лікарям від Бога!
Ольга ГОЛУЗИНЕЦЬ, член Української асоціації письменників, голова Червоноградського літературно-мистецького об’єднання «Третій горизонт», вдячна пацієнтка.
