12 жовтня в КУ «Центр надання соціальних послуг» зібралися внутрішньо переміщені особи, які знайшли прихисток на Сокальщині, щоб зустрітися з представниками Угорської екуменічної служби допомоги, команда якої приїхала зі Львова аби прийняти заяви від них на виплату допомоги.
Як зазначила керівник групи пані Анастасія, від початку широкомасштабної війни Угорська екуменічна служба допомоги надає допомогу внутрішньо переміщеним особам та місцевим мешканцям з числа соціально незахищених верств населення. Зараз особи, які вимушено покинули власні домівки, матимуть змогу отримати фінансову допомогу від цієї організації у розмірі 6660 гривень. Це одноразова виплата. Наша команда виїжджає по Львівській та Івано-Франківській областях. Стараємось охопити якомога більшу кількість громадян, яким вкрай необхідна така допомога. На жаль, як свідчать останні події, ворог й надалі обстрілює ракетами мирне населення та об’єкти соціальної інфраструктури. Руйнує багатоповерхівки та будинки українців, які мешкають у східних та південних областях. У багатьох людей будинки зруйновані і є не придатними для життя. До того ж йде зима, не має опалення, що ускладнює і так нелегкі умови проживання. Ми стараємося допомогти цим людям й насамперед надати фінансову допомогу тим, хто цього потребує найбільше.
Директор КП «Центр надання соціальних послуг» Надія Іванюк подбала, щоб представники Угорської екуменічної служби допомоги мали комфортні умови для роботи. Вони проводили інтерв’ю та реєстрували людей для отримання допомоги. Подати заявку на її отримання могли внутрішньо переміщені особи, які переїхали та зареєструвалися протягом останніх 30 днів; домогосподарства, які проживають в зонах ведення бойових дій (15 км); домогосподарства, які постраждали під час війни (втратили члена сім’ї, чи їхнє майно або господарства були пошкоджені); домогосподарства, які проживають в зонах, де були воєнні дії протягом останніх чотирьох місяців, і вони відповідають соціально-економічним критеріям та критеріям вразливості. До них належать багатодітні родини, домогосподарства з одним опікуном (самотня матір, батько); домогосподарства з вагітною/годуючою жінкою, домогосподарства з людиною з інвалідністю І та ІІ груп; домогосподарства з літніми особами (60+).
У черзі стояли люди різного віку, в основному, жінки, в очах яких біль і страх, бо їм довелося втікати від війни під обстрілами, бачачи як ворог перетворив їхні оселі на руїни…
У кожного з них своя сумна історія: Віктор і Тетяна – літнє подружжя з Бахмута, під час одного з обстрілів в їхньому будинку не стало даху та повилітали вікна. Їхнє помешкання, яке з любов’ю зводили стільки років, зазнало серйозних руйнувань. Рятуючи власне життя, вони вирішили залишити рідне місто. Їхали в невідомість. Так доля привела їх на Сокальщину. Нині вони проживають в ОЛК «Ровесник». Умовами задоволені. Кажуть, що поїздили по світу, але Україна для них найкраща держава, тож хочуть тут дожити віку. Сьогодні прийшли сюди, щоб отримали допомогу.
…Пані Оксана з Миколаєва, приїхала в Сокаль з дітьми й невісткою. Син і зять – військові. Син пропав безвісти, а зять – в полоні. Яка їх доля невідомо. Але живуть надією, що вони живими повернуться додому. Жінка каже, що вже отримала допомогу від ООН, а дітям її не дали. Сьогодні прийшли сюди запитати чи все-таки нададуть допомогу дітям, яка їм зараз дуже потрібна.
З 23 березня проживає в Сокалі пані Наталія з Маріуполя. Каже, що коли приїхала сюди в гуманітарному штабі їй дали продукти, речі першої необхідності та одяг, допомагали працівники цього центру і соціального захисту. Жінка не хоче згадувати пережите, бо це викликає біль, який не один місяць намагається втамувати… Деякі райони її рідного міста повністю знищені. Вона навіть не знає, чи не розбомбили її квартиру. Тому й не хоче думати про це. І таки вірить, що зможе повернутися в рідне місто, яке обов’язково буде українським.
Терстуях Олександр Миколайович – колишній військовий, який служив у Криму. У 2018 р. він проходив ротацію в селищі Водяне за Маріуполем, де отримав поранення через, яке втратив обидві ноги. Цілий рік лікувався у різних госпіталях й зараз час від часу потребує допомоги медиків, бо ходить на протезах. З початку війни з родиною приїхав в Сокаль із Донецької області. Він проживав біля Маріуполя, де отримав рік тому квартиру. На жаль, нині цей населений пункт окупований рашистами.
– Залишатися у селищі мені з родиною було небезпечно, – розповідає чоловік. – Родини українських військових першими підлягали арешту, допитам, а потім розстрілу. У нас багатодітна родина. У старших уже свої сім’ї, вони залишились у Маріуполі, ще один син служить в ЗСУ. Разом з молодшими дітьми приїхали в Сокаль. Діти тут уже адаптувалися, ходять до школи. Дякую громаді за підтримку. Я вірю в ЗСУ, вірю що повернуся додому.
Директор КУ «Центр надання соціальних послуг» Надія Іванюк наголосила, що внутрішньо переміщені особи, нині як ніхто, потребують уваги та підтримки не тільки держави, але й усіх українців. Працівники нашого Центру, які щодня зустрічаються з людським болем, відчаєм, стараються зробити все можливе, щоб їм тут було добре, наскільки це можливо, бо розуміємо, що їм довелось пережити. У кожного всередині все одно залишається біль і страх через війну. На жаль, вона у багатьох забрала рідних, зруйнувала оселю та зламала їхнє розмірне життя. Добре, що й міжнародні організації допомагають їм чим можуть. Одна з них – це Угорська екуменічна служба допомоги. Сподіваємось, що допомогу отримають усі, хто її потребує, а разом з тим віру в людей, які безкорисно допомагають тим, хто опинився у скрутних життєвих обставинах. Вони відчувають підтримку та надію, що їх не залишили напризволяще.
Любов ПУЗИЧ.
Фото автора.
