Здається, зовсім недавно, небо над Угновим освітлювали салюти, а діти старанно на урочистостях, яких було не злічити, розповідали віршики, особливо натхненно, про сучасних угнівчан і їхній вклад в розвиток міста. Ніщо не віщувало безславного кінця. Мало хто звертав увагу, що якось давно зникла угнівська земля, яка видавалась нікому не потрібною і такою, що перешкоджає творити історію Угнова, аніж принесе користь для бюджету міста. Майже одночасно в ті ж часи місто втратило старовинний будинок міської бібліотекичитальні – це будинок, у якому жив батько А. КостьАнатольського! Історична пам’ятка якнайкраще підходила для угнівського музею. Як і багато інших… На жаль, угнівчани не мали часу на прості, але важливі рішення, які могли б вплинути на теперішній стан занедбаного міста, адже на початку нового століття для Угнова настали «золоті» часи в його історії. «Угнів – найменше місто України», «Угнів – Назарет галицької інтелігенції», «Угнів – місто натхнення, Україна в мініатюрі». Хто ще тільки не писав або не пробував побувати в Угнові? Історики, дослідники, українці, поляки, кожен мав тут свою корисливу ціль. Усі разом на Днях добросусідства, на конференціях, зустрічах, захоплювалися славною історією Угнова, старезними тополями, вишневими садками, медовими липами, що задивлялися на свою вроду у водах Солокії…
Та найбільшим багатством Угнова, наголошували науковці, є його люди. Однак «найбільше багатство України» не особливо переймалося премудрими висловами професорів, істориків, доцентів. Місто кухарів, швей, кулінарів, яке відразу перекваліфіковувалося в працівників історичного музею та культури, вихователів – слухало полум’яні промови інтелігенції, але розуміло і любило своє рідне місто посвоєму, як тільки вміло і могло.
Чого тільки варті були інтриги місцевих депутатів, котрі процвітаюче майбутнє Угнова побачили не інакше як в невідкладній заміні керівника Угнівського дитячого садочка, людини з досвідом і знаннями. Група, як вони себе називають в Інтернеті, «самих творчих і сильних особистостей», таки домоглася свого. Підступом в «Україна в мініатюрі – Угнові» зміни таки прийшли. За сприяння бездарних депутатів і працівників історичного музею Угнова, як вони себе називають, зовсім недавно місто втратило ще одну історичну пам’ятку – прекрасний і єдиний старовинний будинок в самому центрі.
Будинок, який старовинною архітектурою ще якось пов’язував місто з минулим. Дивлячись тепер на ту обліплену пінопластом будівлю, мимоволі, задумаєшся: які ж це потрібно пережити в житті злидні і лихо, щоб, прикриваючись добробутом дітей, знищити рідну історію задля привласнення у свої кишені якоїсь жалюгідної тисячі гривень чи мішка цементу?
Сьогодні центр міста Угнова нагадує руїни донецького аеропорту, воєнний полігон для якихось тактичних навчань. Тепер тут не знайти ні вишневих садочків, ані медових лип. Розвалені хати без вікон! Доповнюють цю панораму численні на кожному кроці, щойно засипані ями. Це в такий спосіб угнівчани вже роками ремонтують водопровід мало не на кожній вулиці. Та навіть серед цього броду, знищених будівель, люди, котрі давно вже не живуть у місцях, де народилися і виросли, знаходили знайомі з колиски куточки рідного міста, де могли відпочити душею і набратися сил…
Цим маленьким куточком рідної землі був і є напевне сьогодні непримітний зелений клаптик землі на подвір’ї школи! Та ж ні! Депутати та місцевий історичний музей (і тут встиг відзначитись), зелений клаптик землі, який існував, мабуть, з часів побудови школимонастиря, місцеві будівельники понівечили, заливши цементом пішохідну доріжку від школи до занедбаної будівлі, яка перебуває в аварійному стані! Бетонна доріжка не витримала і року, і тепер потрібно, мабуть, знову збирати кошти з батьків на впорядкування і знесення цього страшного витвору архітектури. Можливо, було б краще за зібрані кошти встановити в школі великі пластикові двері з боку шкільного подвір’я? Або ж відремонтувати стіни аварійного будинку, в якому колись знаходився уряд Угнова? Відновити історію міста? Про битву громадської організації і спротив побудові гаражу та спортивного залу школи супереч усіх правил, уже не хочеться згадувати…
Нашу з читачами газети екскурсію центром м. Угнів не можна завершити згадкою про дешеву дерев’яну крамницю, у якій «Назарет галицької інтелігенції» погодився розмістити краєзнавчий музей тільки через те, що усі більшменш інші історичні будівлі були уже розпродані або роздаровані більш спритним угнівським родинам, які завжди стануть у пригоді. Наприклад, під час виборів. Зараз дерев’яна будівля музею теж зруйнована. Музею нема! Але творчі особистості крамницю представляють як старовинну історичну будівлю, в якій творяться періодично, якісь дива. З’являються духи, привиди та багато чого. Можна знімати комедійні серіали про депутатів, керівників і працівників відповідальних за самоврядування Угнова, їхнє служіння на користь громаді і місту, коли вони розігрують вистави… Обов’язково в час, коли людно, починається косіння трави, прибирання територій, копання нових ям посеред вулиць… Але і цього достатньо, щоб викликати співчуття за театральні постановки про благоустрій Угнова. Місту кухарів, швей, кондитерів не потрібні знання та освічені люди з умінням домовлятись, вести переговори, писати проекти, брати участь у конкурсах. На будьякі поодинокі зауваженняпропозиції від гостей міста можемо почути особисто або ж прочитати в Інтернеті відповіді з натяком перестороги! «А хто вас замовив?»… Або ж: «Тепер нам зрозуміло на кого працюєте!» Але і це ще не все. Читаємо далі у Фейсбуці. Група «Угнів – місто натхнення» є і буде відкрита для хороших і добрих людей. А для вас вона закрита! І мені байдуже про що ви тут будете писати, головне вас немає в нашій групі і… нам ні до чого ваші поради»…
«Україна в мініатюрі» міцно береже своє надбання, посади керівників, які вони дивом отримали в Народному домі, міській раді, поліклініці, дитячому садочку… На роботу ходять цілими родинами. Майже як до своїх приватних домівок, які впевнені, вже ніколи не віддадуть. А згодом, якщо вдасться обдурити, то ще й приватизують!
Всюди панує підхалимство і угодництво, боязнь щось сказати не так про життя міста. Мабуть, тут у розповіді про Угнів пора звернутися до професорів історії, доцентів, поетів, письменників, які є вихідцями Угнова, однак давно вже не живуть у місцях, де народилися, проте можуть щось змінити на краще у ньому. Прошу, не пишіть в газетах чи в Інтернеті своїх патріотичних промов чи згадок про «Назарет» і прекрасні шкільні роки, або діяльність далеко за межами Угнова, де тепер проживаєте. «Україна в мініатюрі» – місто швей та кондитерів, вас не розуміє. Набагато кориснішим буде, коли ви зберетесь та усі разом відвідаєте Угнів, побуваєте на сесії місцевих депутатів, послухаєте і побачите чим ті там займаються, а потім запитайте, навіщо вони туди ходять?
А ще краще, якщо ви є лідерами своїх навчальних закладів і впроваджуєте новітні досвіди чи просвітницькі програми… Приїдьте і зробіть це в Угнові! Нехай кожен зробить те, що вміє, відкриєте хоча б один цікавий гурток для дітей в школі чи Народному домі і «місто натхнення», мабуть, прокинеться.
Впевнений, що благополуччя Угнова, в першу чергу, залежить тільки від місцевої громади. Найголовніше, що можливо завдяки вашим старанням, Угнів не будуть нищити страшними бездарними забудовами! Заборонять їх. Бо якщо ні, то усі ці написані вами книги про Угнів, у яких ви хвалите одних і тільки вам угодних людей, не буде кому читати!
В найближчі часи приїзд до Угнова наукових делегацій, гостей з Польщі чи України, котрі налаштовані на корисну співпрацю не передбачається. Це і не дивно, бо щоб вони тут робили? Коли немає на що вже дивитись. Проте «Україна в мініатюрі» сьогодні не втрачає оптимізму. «Місто натхнення» добре знає і очікує виборів, які вони майстерно уміють і сфальсифікують уже в котрий раз. А усі, хто до виборів ближче не будуть, обговорюють у місті нову інтригу, яка набирає обертів: кого оберуть головним лікарем місцевого закладу охорони здоров’я. На зауваження: «А чим же вам не догодив той що є?» Не варто сподіватись змістовної відповіді… Але «Україна в мініатюрі» уміє плести підступні інтриги. Досвід у них уже є. Боротьба йде за посади і особисту вигоду. Скоріше всього Угнів внаслідок нових інтриг позбудеться ще однієї знищеної й вкраденої в громади будівлі. Всього про Угнів описати не можливо.
Громадська організація «АрсеналУгнів» запрошує долучитися всіх, кому небайдужа доля міста Угнова (його втрачені надаремно роки і можливості розвитку) до обговорення питання: угнівська громадо, хто ми?» Можливо, на сторінках газети відізветься новостворена в Угнові група найбільш свідомої та активної частини нашої громади під назвою «Фокус», придуманою чи то на сміх, чи то на користь Угнову, яка популяризує його як туристичне місто. Дивлячись зі сторони на усі ці творчі засідання та патріотичні гасла «Фокус»груп, автор публікації зробив висновок, що він не вміє любити своє місто. А може за цими гаслами та патріотичними словами лише одні слова… На жаль, пусті…
Віктор ТУРІЙ, м. Угнів.
