В історії кожного народу є особистості, події, які пробиваючись крізь товщу часу, все більше привертають увагу до себе. «Великі люди самі собі споруджують п’єдестал: статую на ньому встановлює майбутнє» слова французького письменника Віктора Гюго стали епіграфом до книги про велику людину, видатного українського вченого, батька української еміграції до Канади, директора Сокальської семінарії 19011903 рр. «Йосип Олеськів життя і діяльність».
Презентація книги відбулася 18 березня в актовій залі Сокальської ЗОШ ІІІІ ст. – інтернат ім. Т. Шевченка, яка в минулому столітті була величним Сокальським педучилищем. На неї прибули співавтор і упорядник книги Зіновій Яворівський та науковець, історик, директор Львівської обласної універсальної наукової бібліотеки, співавтор книги Іван Сварник. Приємно, що до видання книги долучилася сокальчанка Валентина Фенчин, яка дала портретну світлину Йосипа Олеськіва, з якої згодом зробили монумент.
Йосип Олеськів народився 28 травня 1860 р. в сім’ї с. Нова Скварява на Жовківщині. Був четвертою і наймолодшою дитиною в сім’ї Новоскварявського пароха.
Вчився у Львівській академічній гімназії, був першим за успішністю учнем у всіх класах гімназії. Закінчив з відзнакою. Записався на юридичний факультет Львівського університету. Потім розчарувався в юриспруденції і заглибився в природничі науки, відвідуючи лекції з анатомії рослин, мінералології та психології, вивчав органічну хімію, геологію, ботаніку. Ці науки стали основними в його житті. Після закінчення університету Осип (як його назвали друзі) стає аспірантом і через два роки захищає докторат.
Ще навчаючись у шостому класі гімназії, знайомиться з Іваном Франком через брата нареченої – Ольги Рошкевич. Вони подружились і пронесли цю дружбу через роки. Після одруження Йосипа Олеськіва з Йосифою Варапучинською, Іван Франко молодому подружжю присвятив оповідання «Місія», «Батьківщина».
Франко намагається залучати Олеськова до перекладу творів Помяловського, Альфонса Доде. Олеськів пробує свої сили в літературі, але розуміє, що це не його і займається наукою.
У 1887 р. Йосип Олеськів став лектором у Вищій школі рільничій в Дублянах. Сьогодні – це Львівський національний аграрний університет. В ньому створено музей, в якому чільне місце відведено Йосипу Олеськіву. Коли цей заклад було тимчасово закрито, Олеськіва призначають професором натуральної історії та господарки вчительської чоловічої гімназії у Львові.
Йосип Олеськів налагоджує листування з міністерством внутрішніх справ Канади і пізніше вирушає в подорож по Канаді з селянином з Коломиї Іваном Дорудяком, який описує враження у своєму щоденнику.
Після повернення з Канади Йосип Олеськів створює комітет з питань еміграції. Не жаліє своїх сил, ні часу, ні коштів, тільки, щоб спрямувати українських емігрантів до Канади, де бачив для них світле майбутнє. І вже в кінці 1985 р. відправляє до Канади першу групу емігрантів. Повних шість років Олеськів опікувався поселенцями в Канаді. Він був великим мрійником, який вмів мрії втілювати в життя.
Канадські урядовці так писали про українських емігрантів:
«Українські колоністи дістали дикий і запущений край, а зробили з нього живу землю своєю працею, невибагливістю і старанністю».
В 1901 р. починається Сокальський період в житті Олеськіва, він переїжджає до м. Сокаль на повну посаду директора учительської семінарії.
Це був час національного пробудження. По селах і містах утворювались читальні «Просвіта». Так як майже половина Сокальщини була неписьменною і щоб поліпшити цей стан, австрійська влада, на вимогу громадськості та інтелігенції дала згоду на відкриття 1895 р. вчительської семінарії в м. Сокаль. Спочатку заняття відбувались в приміщенні початкової школи в с. Забужжя. Через рік її перенесли до міста, а у 1910 р. перейшла у власний будинок, в якому сьогодні розміщений спальний корпус Сокальської ЗОШ ІІІІ ст. – інтернат ім. Т. Шевченка.
Та недовго довелося Олеськіву бути директором. Тяжка, жорстока і довготривала недуга остаточно підкосила його здоров’я і на 43 році життя покинув цей світ Йосип Олеськів, український Мойсей, як його називали емігранти.
Це сталося 18 жовтня 1903 р., поховали його на Личаківському цвинтарі у Львові. Могила не збереглася, але є відомості про поховання його дочки Софії в тій самій могилі, в якій поховано батька.
У 2013 р. з метою вшанування пам’яті Йосипа Олеськіва музей Личаківський цвинтар поставив пам’ятний знак «Йосип Олеськів – ініціатор міграції українців до Канади», на тому полі, де його поховали.
З благословення о. Ярослава Валюха завідувач відділом обслуговування Сокальської центральної районної бібліотеки ім. В. Бобинського Світлана Халупник подала грунтовний, детальний огляд книги, розкривши життєвий шлях Олеськіва, його дружбу з великим Каменярем Іваном Франком, їх спільну роботу щодо спрямування еміграційного потоку до Канади та короткий період його перебування на посаді директора семінарії.
Музичною окрасою свята став виступ народного вокального ансамблю «Берегиня», поетичні рядки зачитала союзянка Руслана Антонюк. Про історію сокальських емігрантів до Канади та їх перебування там до сьогодні, розповів директор історикокраєзнавчого музею «Сокальщина» Василь Волошин, а про життя семінаристів – випускниця Сокальського педучилища Єлизавета Цар.
Історія Сокальської семінарії малодосліджена, перший крок зроблено у презентованій книзі. Всі подальші за нами…
Христина ДАСЮК, директор Сокальської районної централізованої бібліотечної системи.
