У зв’язку з епідемією коронавірусу, Сокальська лікарня приймає хворих на цю інфекцію, а інші відділення не працюють. 15 червня у нашій сім’ї трапилась біда –чотирнадцятирічний син Василь впав з висоти і сильно побився. Нам довелось швидко шукати машину та везти сина у Червоноградську лікарню, оскільки травматологічне відділення Сокальської ЦРЛ не приймає хворих. У травмпункт Червоноградської міської лікарні ми потрапили о 22:20 год., надворі майже ніч, а в травмпункті величезна черга до лікаря. І ми її зайняли та й сіли з сином чекати, з кожною хвилиною черга збільшувалась. Просидівши 50 хвилин побачила, що лікар так і не розпочав прийом хворих. Мій син терпів біль мовчки, а у черзі сиділа мама з трирічною дитиною, у якої була травма голови, теж з Сокальського району, яка плакала від болю, а всім було байдуже. Люди, які стояли перед нами, повідомили, що лікар виходив і сказав що спочатку прийматиме червоноградців, а тільки тоді – пацієнтів зі Сокаля.
Василь уже не міг ні стояти, ні сидіти, все його боліло, з останніх сил тримався на ногах. Я не витримала – постукала у двері, щоб запитати, чому лікар стільки часу нікого не приймає? Відкривши двері, була шокована – лікар, медсестра і санітарка спокійно сиділи й переглядали щось у мобільних телефонах. Моєму обуренню не було меж. Як можна так робити, коли за дверима стільки хворих, в тому числі й малі діти? Я запитала, чи зручно вони себе почувають? Санітарка поводила себе як «цариця» – навіть зробила зауваження, що я неправильно одягнула маску, хоча і вона, і медсестра, і лікар не мали ні масок, ні рукавиць, ні захисних окулярів – то про який карантин йдеться?
Рентген знімок ми зробили, але так і не почули діагнозу та чи є серйозні травми. Плівку купляла в аптеці, заплатила 70 гривень. Коли попросила видати чек, то відповіли, що в них не працює апарат «Датекс». Не стала сперечатись, бо були з дитиною дуже втомлені. До речі, плівку з рентгену мені не хотіли віддавати, сказали, їм потрібно для звітності. Та для якої звітності, коли купила її за свій кошт?
Запитую в червоноградських лікарів, керівництва лікарні: якби у моєї дитини почалася внутрішня кровотеча, що б тоді було, кого б звинуватили? Така лікарська халатність може коштувати життя чиєїсь дитини. Якщо людина не з Червонограда, то що – залишатись вдома, навіть не звертатись у червоноградську лікарню, бо сокальці там «не свої»? Що маємо робити? Доки червоноградські лікарі (надіюся, що це поодинокі випадки) будуть так халатно відноситись до сокальчан?
Мар’яна ОСТАПІВ,
жителька м. Сокаль.
