У Добрячині в подружжя народилася шіст­надцята дитина

ШІСТНАДЦЯТЬ СОНЯЧНИХ ПРОМЕНІВ ЩАСТЯ світять у щасливій оселі багатодітним батькам Галині та Веніаміну Ціцеям

Кілька років тому родина посе­ли­лася в селі Добрячин, де батьки прид­бали земельну ділянку і побудували просто­рий дім для сім’ї. А вона в них чима­ленька. В грудні 2021 року в подружжя народилася шіст­надцята дитина – синочок Олег. Гали­на Ціцей каже, що вони з чоловіком також із багатодіт­них та релігійних родин.

Я, автор цих рядків, і депутатка Черво­ноградської районної ради Ольга Огород­ник завітали до цієї родини наприкінці січ­ня. Нас зустріла красива, струнка, спо­р­тив­ної статури жіночка. Здивуван­ню не було меж, коли з’ясувалося, що це бага­тодітна мама, яка народила шістнад­цятеро дітей. П’ятнадцять з них – природ­нім спо­собом, а найменшого Олежика – кеса­ревим розтином. Багатодітна сорока­дво­річна матір після 16 пологів виглядала як юна дівчина. Через кілька хвилин появився батько – красень-чоловік, який люб’язно запросив до світлиці. Розмова у нас зразу повелася щиро і невимушено. Тим більше, коли вони дізналися, що ми їхні односельці.

Менші діти постійно прибігали до нас «поз­­найомитися». Декотрі тільки на па­льчиках показували скільки їм рочків. На одного, по імені Рувим, мама «насвари­лася», бо він помилився і замість чотирьох пальчиків показав три.

Поки ми любувалися поведінкою, став­ленням і красою дітей, які вони перейняли від батьків, сімнадцятирічна красунечка Аніта організувала чайний стіл. Принесла запашний чай і посуду, а маленькі хлоп­чики – цукор, печиво, фрукти, нарізаний лимон. Нас огорнула тепла родинна аура.

Господар родом із Закарпаття, познайо­мився з Галиною в дванадцять років, коли вона приїжджала до сестри, яку доля туди закинули у невістки. Вони й гадки не мали, що через десять років поєднають свої долі. Нині щасливі, що мають велику друж­ню родину, про яку так довго мріяли.

Ми запитали в батьків, чи вони інколи не помиляються в іменах, коли кличуть когось з дітей, ті відповіли, що таке трапляється дуже-дуже рідко.

Подружжя каже, що діти – це безцінні Божі подарунки і нагорода для людини. Вони намагаються аби вони виросли з Богом у серці, вчать їх бути терплячими одне до одного, довіряти один одному та любити. Батьки нічого не забороняють дітям, проте стежать за тим, що вони дивляться та чим цікавляться. Адже у кожного своє захоп­лення. Семеро з них займаються музикою: Єлизавета й Галина – піаністки, Яків грає на кларнеті, Лоїда – на скрипці, Матвійко і Да­ник – на трубі, Веніамін – на акордеоні. Дочка Аніта захоплюється поезією – пише вірші й самотужки освоїла турбопереклад. Молодші діти мають нахил до малювання та спорту.

Хобі є й у батьків. Мати Галина вирощує квіти і шиє одяг. Тож діти в них завжди одягнені по-модному. Пані Галина любить коли на свята всі одягнуті в одному стилі («фе­мілі лук»). А батько Веніамін – приват­ний підприємець, за фахом будівельник, захоплюється поезією. Один із віршів він нам прочитав:

Хтось думає, що я дивак –

Скоріш за все це дійсно так…

На розум свій я не зважаю,

Від Господа дітей приймаю.

Хтось думає, що я взірець

І каже: «Ну, ти молодець!»

Та знаю точно, я слабенький

І не яскравий, я – рябенький.

Вам до вподоби те, чи ні, –

Не треба ваших «дум» мені.

Найважливіше – Слово Боже,

А зараз… Хай Він допоможе…

Глава сім’ї розпочинає свій день з молитви і цього навчає своїх дітей. Щоранку він із стар­шими дітьми читає Біблію, потім вони снідають і розходяться на навчання, а батько йде на роботу. Мама залишається з мале­чею вдома, готує їсти та доглядає їх.

Дівчатка допомагають неньці куховарити, вишукують рецепти в інтернеті й охоче експериментують з випічкою та стравами. Старші приглядають за меншими. Разом при­бирають: школярі тримають лад на своїй поличці у шафі, де тримають шкільне при­ладдя, молодші – складають іграшки. Дітям добре і затишно. У багатодітній родині ве­село і гамірно. Недарма кажуть, що сім’я – це ключ до щастя…

У вересні 2021 року подружжя Веніамін і Галини Ціцеї відсвяткували двадцяту річ­ницю свого весілля. Це сімейне свято відбу­валося під супровід дитячого сімейного оркестру і хору. Донечка Аніта з цієї нагоди прис­вятила батькам вірша:

В цей день двадцятиріччя

Утворення сім’ї,

Батькам ми побажання

Всі щиро шлем свої.

Щоб Бог завжди Вас рясно

В житті благословляв,

В путі важкім й тернистім

Вам сили іскріпляв…

Не забувають про багатодітну родину депутати Червоноградської міської ради Петро Пилипчук і Ганна Колтакова, староста села Ірина Чіпак, які відвідують їх з пода­рунками на свято Матері, святого Миколая, Різдво. Петро Пилипчук вважає, що бага­тодітній родині Ціцей невдовзі стане затісно в їхній затишній оселі, тому виступив з ініціативою внести їх у список тих, кому потрібне житло. Міська рада зможе їм допомогти у цьому в рамках реалізації прог­рами придбання житла для багатодітних сімей.

Перебуваючи у цій родині, де панує лю­бов, взаєморозуміння, злагода і благодать, ще раз мимоволі переконалися, що щастя людське не в багатстві, а в теплому сімей­ному ставленні. Найбільший скарб – це добрі діти. Адже вони і є промінчики щастя.

На прощання ми побажали дружній ро­дині, насамперед, миру, любові та злагоди. І пообіцяли, що завітаємо у гості, коли в їхній сім’ї народиться сімнадцята дитина. Галина і Веніамін відповіли разом, що це все у Божій ласці і у Божій волі.

Ганна КУЗЬМАК,

членкиня літературно-мистецького об’єднання «Колос», с. Добрячин.