Бібліотекар є розпорядником долі книги і добрим порадником, який допомагає книзі знайти дорогу до серця читачів. Читач для бібліотеки завжди дорогий і шанований гість. Це так важливо підібрати ключ до дитячих сердець, зробити так, щоб кожне відвідування в бібліотеку стало мандрівкою в казку. Сьогодні постає таке питання: чи потрібна дітям бібліотека? Так… Сьогодні світ заполонили комп’ютери. Сучасний комп’ютер робить усе, що вміє людина. Розвивається електронна обчислювальна техніка, що робить інформацію доступному практично кожному. Комп’ютер розповідає і показує дитині більше ніж батьки чи вчителі. І тому з кожним роком зростає кількість дітей, які взагалі не хочуть читати книги, не переглядають друковане ЗМІ. Але ми бібліотекарі намагаємось допомогти дітям зрозуміти, що сучасні джерела інформації не повинні витісняти книги, журнали, газети, а їх треба поєднувати у використанні. Зараз, зазвичай, читають книги в електронному вигляді. Так відбувається спілкування з текстом, але втрачається спілкування з книгою. Тому заохочую дітей іншим видом праці. У бібліотеці проходять майстер-класи по виготовленню різних сувенірів, які пізніше ми з учнями використовуємо на бібліотечних уроках, виховних заходах. Учні з великим задоволенням біжать у шкільну бібліотеку, і я вірю, що повернувши дітей до бібліотеки, ми знову зможемо зробити з них читачів.
Сьогоднішньому школяреві потрібно, щоб інформація подавалася яскраво, динамічно і коротко. Для мене головне привернути увагу, бажання взяти книгу у руки. Це процес, що вимагає поступовості. Головне творчий підхід. Періодично у бібліотеці проводжу з учнями бібліотечні уроки, конкурси, хвилинки пам’яті, а також, постійно діючі книжкові виставки, присвячені різним пам’ятним датам, що є дуже цікавими для учнів. Але головним залишається вміння учнів вчитися самостійно працювати з додатковою літературою за рамками підручника, як під час навчання в школі, так і в особистому житті. Ніщо не може замінити спілкування з книгою. Той, хто вважає, що книга говорить, а ти лише слухаєш, той помиляється це справжній діалог. Голос читача, не менш важливий, ніж голос автора. І я сподіваюся, що витіснити друковану книгу з бібліотеки не можливо, бо тоді зникне живе спілкування.
Дуже важливо в наш непростий час зберегти бібліотеки, тому вони залишаються для нас оазисом спокою, атмосферою доброзичливості. Нехай якомога довше в нашому світі зберігаються бібліотеки, які за словами Василя Сухомлинського, є тим храмом, де завжди народжується і зберігається духовність. Пам’ятаймо, що у давнину бібліотеку називали «дім життя», «притулок мудрості», «аптека для душі», а німецький філософ Артур Шопенгауер вважав, що велика частина людського знання в усіх галузях існує лише на папері, в книгах, – цієї паперової пам’яті людства… Тому лише збори книг, бібліотека є єдиною надією і не знищується пам’яттю людського роду…
Наталія ЯРЕМКОВИЧ,
бібліотекар Хлівчанської ЗШ I-III ст.
