Головна Освіта ПЕДАГОГИ БОРОНЯТЬ УКРАЇНУ

ПЕДАГОГИ БОРОНЯТЬ УКРАЇНУ

1 жовтня – день працівників освіти. Уже другий рік свято освітян відзначаємо у нелегкий час, коли ворог обстрілює наші міста та села, атакує українську землю, знищує школи і садочки. Дякуючи українським захисни­кам, завдяки їхній мужності та героїзму діти продов­жують навчатися у навчальних закладах.

Освітяни – це ті люди, яким не притаманно тримати в руках автомат, адже їх зброя – знання, вони вихову­ють, вкладають душу і серце у наше майбутнє – на­ших дітей. Але повномас­штабне вторгнення росії в Україну змінило життя більшості українців, і частина працівни­ків освітніх закладів одягнули військову форму, воюють, щоб наші діти жили у вільній, сильній, євро­пей­ській ук­раїнській державі, яка ніколи не буде стояти на колінах. А буде процвітаючою, освіченою та непере­можною кра­їною серед вільних країн світу.

Вони стали справжнім прикладом мужності для своїх учнів та всієї України. Серед них і наші краяни:

 

Юрій ЗБИШКО – вчитель музичного та образотворчого мистецтва, му­зичний керів­ник у Бутинському «НВК І-ІІІ ст. – дитячий садок», працював за сумісництвом у Велико­мостівській ДШМ викладачем вокалу та ке­рів­ником хору. У 2018-ому призваний до лав ЗСУ на строкову службу. У 2019 р. демо­білізований до резерву першої черги. Після закінчення строкової служби в ЗСУ продов­жив педагогічну діяльність в Бутинському ЗЗСО І-ІІІ ст. З початком повно­мас­штабного вторгнення Юрій Збишко став до міс­цевої ТРО. У кінці лютого мобілізу­вався до ЗСУ у військову частину ПВК «Захід».

Іван ВИТРИКУШ – викладач по класу кларнета Великомостівської дитячої школи мистецтв, який з 1 бе­резня 2022 р. призва­ний на військову службу до Збройних сил України за призовом під час загальної мобі­лізації.

– Іван Витрикуш – комунікабельний, това­риський, доброзичливий, – сказав про нього директор Великомостівської дитячої школи мистецтв Ігор Пилипів. – Користу­ється повагою серед колег та учнів школи. Нагороджений грамо­тами школи, міста, управління куль­ту­ри району та області. За час ви­к­ладацької роботи забезпечує пов­не і якісне виконання навчальних пла­нів та програм, нормативні рівні та стан­дарти нав­чання та виховання. Сис­тематично підвищує свою квалі­фі­кацію та професійну майстер­ність. Як виконавець брав участь у шкільних, міських, районних, обласних конкурсах та концертах. Був активним учасником акомпо­нуючої групи народного ко­лективу «Діапа­зон».

Іван Витрикуш проводив відкриті уроки та майстер-класи, виступав на засіданнях відділу з методичними доповідями та роз­робками. Його учні беруть активну участь в обласних, ре­гіональних та між­народних конкурсах та продов­жують навчання у му­зичних спеціа­лі­зованих навчальних зак­ладах.

Навіть під час служби І. Витрикуш не пере­стає займатися улюбленою спра­вою – музи­кою. Грає у війсь­ко­вому оркестрі, виступає з концертами у військові частині, а також перед жителями міста.

Володимир ЗОЛОЧІВСЬКИЙ – директор Белзького опорного закладу загальної се­редньої освіти І-ІІІ сту­пенів. На освітянській нині він з 2002-ого: спочатку на посаді вчи­теля трудо­вого навчання в Мурованській школі, а з 2008 р. очолив Белзький ОЗЗСО. За 14 років роботи зарекомендував себе як компетентний, висококваліфі­кований, тала­новитий та ініціативний керівник, людина з активною грома­дян­ською позицією. У 2020 р. був обраний депутатом Червоно­градської міської ради. У перші дні повно­масштабного російського вторгнення в Україну він добровільно вступив до лав Сил територіальної оборони ЗСУ і до сьогодні самовіддано захищає Батьківщину. (Ін­терв’ю з Володи­миром Золочівським читайте нижче). Вдома на повернення Героя з нетерпінням очікують дружина, до­нечка-першокласниця, рідні, а у школі свого керівника з Перемогою чекають педагогічний та учнівський колективи.

На сторінках «Голосу з-над Бугу» вже розповідали про вчителів Євгена МАТВІЇВА (Сокальський ліцей №1 імені Олега Романіва) та Василя ГНА­ТЮКА зі Сокальської школи мистецтв імені Віктора Матюка. І таких багато на Червоноградщині.

Ці педагоги змінили освітній фронт на вій­ськовий і тепер замість вчити дітей, боряться з рашистами. Однак мріють про перемогу та повернення на вчительську ниву.

Пишаємось, чекаємо, віримо у вас! І зна­ємо: все буде Україна!