За кожним успіхом учня стоїть вчитель

Щороку для українських учителів, які вдос­коналю­ють професію, проводиться кон­курс щорічної національної премії «Global Teacher Prize Ukraine 2021». Цьо­горіч у ньому взяли участь 3300 вчителів з різних куточків Украї­ни. Приємно, що в топ-50 найкращих вчителів України увій­шла вчителька ЗЗСО Сокальський лі­цей №1 імені Олега Романіва Ольга Вла­дичко, котра викладає предмети – За­хист Украї­ни, мистецтво, образотворче мис­тец­­тво. Педа­гог у своїй роботі практикує нестандар­тні уроки, а також нетради­ційні розвивальні техніки малювання. Про цей конкурс, позитив­ні зміни в галузі освіти та проблеми наша роз­мова з цією неординарною, чарівною жінкою-педа­гогом Ольгою Петрівною ВЛАДИЧКО.

– Пані Олю, розкажіть про себе?

– Народилась на Радехівщині. Дуже добре па­м’я­таю щасливі шкі­ль­ні роки про­ве­де­ні в Лучицькій СШ (Сокальщина) та Корчинській СШ (Радехів­щи­на). Під час нав­чан­­ня у Луцькому державному педа­го­гічному інституті імені Лесі Україн­ки (кафедра педа­гогіки і методики по­чаткового нав­чан­ня та образо­твор­чого мистецт­ва) ознайомлю­валась із творами мистецтва видатних митців, виконувала різними тех­ніками практичні роботи, брала участь у літніх виїзних пленерах. Вже на державній практиці задуму­валась над тим, як незвично і ціка­во подавати моїм учням матеріал, який би надовго залишався в їхній пам’яті. У 1988 році, після закінчення ін­ституту, доля була прихильною до мене і закинула на рідну Сокаль­щину. Так розпочала свою профе­сійну діяльність у Сокальській школі №2 і стала першим фаховим спеціалістом з образотворчого мис­тецтва в районі. «Вчитель образо­творчого мистецтва та креслення» – такий запис з’явився в моїй трудовій книжці.

– Чому обрали професію вчи­теля саме образо­творчого мистецтва?

– З дитячих років пам’ятаю ша­нобливе ставлення родини, колег, сусідів до моєї хресної мами Марії Тимофіївни – вчительки світової літератури; її невимушене спілкування з дітьми. Намагалась наслідувати їй у всьому, і сказала собі: «Хочу бути вчителем!». Мис­тецтво обрала неспроста, адже ще змалку дуже люблю малювати, писати писанки, вишивати та в’яза­ти, створювати оригінальні речі своїми руками… Між іншим, свою першу сорочку вишила чорними нитками та прикрасила традицій­ним сокальським орна­ментом XIX-XX ст.

– Що спонукало взяти участь у конкурсі?

– Як вчителю мистецтва мені дуже не вистачає куточка – творчої майстерні. Адже всі діти талановиті і талант пот­рібно розвивати. Якщо б я стала переможцем Global Teacher Prize Ukraine 2021, то була б надзвичайно щаслива, бо отри­мала б шанс створити мистецький центр-кабінет із сучасним облад­нанням та творчими зонами (ху­дожня, музична, хореографічна), в якому учні нашого ліцею змогли б розвивати та вдосконалювати свої таланти, реалізовувати творчі задуми.

На думку учнів, створені мною кабінети мистецтва, так звані твор­чі майстерні для них, були завжди цікавими та змістовними. Але внас­лідок реорганізації нашої школи кабінет мистецтва переобладнали для учнів початкових класів. Мою мету – відновити кабінет для твор­чості дітей – підтримала небайду­жа громада (батьки учнів, вчителі школи, депутати районного та об­ласного рівнів). У резуль­таті спіль­них зусиль у наприкінці літа 2020 року були виді­лені кошти з район­ного бюджету на ремонт незадієної час­ти­ни шкільної будівлі, в якій було заплановано відкрити, в тому числі, і кабінет мистецтва. Однак ці кошти на ремонт будівлі не встиг­ли використати в повному обсязі. А у зв’язку з адміністративною ре­формою сама громада неспромож­на завершити внутрішні роботи вже готової будівлі…

– Розкажіть про цей конкурс?

– Це щорічна національна пре­мія «Global Teacher Prize Ukraine» для українських учителів, котрі вдосконалюють професію. Агенти освітніх змін! Мета цієї премії – популяризувати професію вчителя в Україні, доводити суспільству значимість вчительської праці.

Ад­же за кожним успіхом учня стоїть учителька або вчитель. Отже, #ВЧИТЕЛІВАЖЛИВІ.

– Які почуття переповнюва­ли вас, коли дізналися, що ввій­шли у топ-50 найкращих педа­гогів України?

– Відчувала неймовірне підне­сення та внутрішнє хвилювання. Аж не вірилось, що мій внесок у вчительську професію так високо оцінили волонтери, котрі цього ро­ку вивчали та аналізували заповне­ні заявки. Хочеться ще раз подяку­вати всій команді Global Teacher Prize Ukraine 2021 за можливість заявити про себе та випускнику нашого ліцею Богдану Козійчуку, котрий номінував мене на премію.

– Чи важливо вчителю працю­вати над самовдосконален­ням?

– Думаю, що вчителю потрібно вчитися протягом усього життя. З 1999 року й по сьогодні беру участь у різних педагогічних конкурсах «Вчитель року», «Джерело твор­чості» (неодноразово посідала при­зові місця) та ін., на яких радо ділюсь власним досвідом і перей­маю нові технології у своїх колег. Також підвищую кваліфікацію, під­тримую талановитих дітей, органі­зовую методичну роботу в районі для вчителів мистецтва тощо. Ак­тивно беру участь у тренінгах та семінарах, які проводять онлайн. Наприклад, у 2020 р. отримала диплом Міжнародного освітнього центру «Safety Park» за програмою «Курс 100». А Подяка Міністерства освіти і науки України в 2020 році якби підсумовує всі мої попередні досягнення на педагогічній ниві.

– Колеги говорять, що Ви лю­дина творча і знаходите мож­ливість проводити урок нес­тандартно? Як це вдається?

– Щоб викликати в дітей пози­тивні емоції та бажання малювати на уроках мистецтва, використо­вую методику викладання нетради­ційних розвивальних технік малю­вання: акварель по вологому та воскові олівці, малювання пальчи­ком, штампування, монотипія (від­биток), роздмухування туші та ін. Кожна дитина чи батьки можуть знайти послідовність виконання вказаних технік на моєму блозі «Блог вчителя образотворчого мистецтва, мистецтва та креслен­ня Ольги Владичко» в рубриці «малюємо_разом». Ця рубрика стала хештегом до тематичних і персональних виставок творчих робіт учнів на Facebook у групі «Гімназія і Я (новини Сокальського ліцею №1 імені Олега Романіва)». Подорожуючи з учнями, ми не тіль­ки відпочиваємо, а й навчаємось. Бо пізнавальна подорож – одна із ефективних форм навчання під час вивчення європейського мис­тецтва, тому що сучасні учні є поко­лінням Z – їм важливо бачити мис­тецтво на власні очі, так би мовити «доторкнутись до прекрасного».

Упродовж кількох років проводжу мистецькі проєкти: «Рослини – сим­­воли України», «Дерево життя», «Во­лодимир Івасюк-70», «Марія Приймаченко-110», «Різдвяна_ялинка» та інші, де учні набува­ють знань і навичок у процесі пла­нування й виконання практичних завдань-проєктів. Зараз разом з колегами-педагогинями трудового навчання Наталією Куцябою та української літератури Оксаною Трошиною, учнями нашої школи проводимо мистецький проєкт «Кузневич&Сокаль» з метою вша­нування 150 річниці від дня народ­ження (30 вересня) видатного галицького скульптора Григорія Кузневича. У ході реалізації перед­бачено: екскурсії містом, створення відеоролика, висадження пам’ятно­го дерева, художній пленер (зама­льовки декоративної ліпнини та будівлі казначейства), онлайн-виставка дитячих малюнків на фейсбук-сторінці проєкту, створен­ня мерчів (сувенірів). Запрошуємо відвідати онлайн-сторінку «Григо­рій Кузневич&Сокаль», знайти для себе цікаву інформацію, вподобати та взяти участь у творчих конкур­сах та квестах.

– Ви викладаєте три предме­ти: який з них є найближчим до душі.

– Дуже добре коли один і той же вчитель може використовувати на уроках міжпредметні зв’язки. На­приклад, на мистецтві ми говоримо про кольори та символіку держав­них символів, а на Захисті України – про гідність та захист держави. То­му всі предмети, які викладаю, є одним цілим і обрати найулюбле­ніший – неможливо.

– Ви працюєте 32 роки на ос­вітянській ниві, які позитивні зміни в галузі освіти відбулися за цей час?

– Якщо говорити про мистецькі дисципліни, то їх вивчення продов­жили до 11 класу. В 11 класі більшу частину часу виділяю на вивчення візуальних об‘єктів, які передбачені на ЗНО з історії України. Зараз працюю над створенням історично-мистецьких лайфхаків, які зможуть допомогти учням краще запам’ята­ти твори мистецтва. Уроки образо­творчого і музичного мистецтва об’єднали в інтегрований курс «Ми­с­тецтво». Чи це добре, – пока­же час.

– Що нового принесло рефор­мування в освіті. Чи воно на ча­сі?

– Так. На часі. В українській шко­лі реформування необхідне…

– Чи вплинула на ваше життя короновірусна пандемія? Мож­ливо, чогось навчила?

– Запам’ятався початок пандемії. Якраз в ліцеї разом з учнями (1, 5-11 класів) готувалися до святкового завершення мистецького проєкту, приуроченого до 110-ої річниці з дня народження Марії Приймачен­ко. Форум відбувся дуже цікаво: представлення творчих робіт уч­нів, створення технікою штампу­вання дивовижних звірів, нагород­ження дипломами та солодкими подарунками (виступила в ролі добродійки). Далі канікули… пере­хід на дистанційне навчання… невизначеність… Що робити?! Потрібно було дуже швидко самостій­но ознайомлюватись з новими платформами (Google, Classroom, Microsoft Teams, Zoom та ін.), ре­тельно підбирати завдання для прак­тичних та самостійних робіт із подальшою перевіркою, організо­вувати зворотній зв’язок з учнями. Підвищувала свою кваліфікацію у вебінарах і тренінгах. Наприклад, у квітні 2021 році пройшла тренінг «Цифрова освіта викладачів: засо­би Майкрософт для віддаленого навчання».

– Яке ваше життєве кредо?

– Українські символи та обереги (дерево життя, вишиті сорочки та рушники, квітники перед хатою, предмети побуту, які передалися від бабусі) я зберегла і пронесла через своє творче життя, головним кредом якого стали слова сокаль­ської поетеси Любові Бенедишин: «Що ми варті без землі, без родини і без дому?».

– Ви викладаєте три пред­мети у ліцеї, є класним керів­ником і працювали в МАН. Як скрізь встигаєте?

– У мене є велика шкільна роди­на (колеги, діти та батьки), мої рід­ні, котрі підтримують мене у всіх по­чи­наннях, вірять у мене. Завдяки їм я навчаюсь, розвиваюсь, до­сягаю мети.

– Що, на Вашу думку, найваж­ливіше у роботі вчителя? По­діліться секретом, як уникну­ти симптому «перегорання» на роботі?

– Напевно, дуже люблю дітей, їхні допитливі оченята, щасливі посмішки, радісні вигуки на перер­вах, наші маленькі таємниці… і мрію разом з ними про подорожі, про майбутні їхні професії, про закінчення війни та завершення пандемії, про канікули…

– Чи є у Вас хобі?

– Звичайно. Люблю мандрувати, відкривати для себе нові краєвиди, історичні архітектурні пам’ятки, сакральні споруди України та світу. Музеї декоративно-прикладного мистецтва манять мене своєю са­мобутністю, адже там можна знай­ти старовинний український одяг, почерпнути цікаві ідеї для своїх вишиванок.

– Які виклики ставить сього­дення педагогам?

– Найбільший виклик, який стоїть переді мною, – це розкриття талан­тів та розвиток творчих здібностей учнів. Дитину потрібно готувати до розуміння та відчуття прекрасного в мистецтві. Адже мистецтво – це не тільки малюнок, а й перспектива в оволодінні ряду професій: вчи­тель, архітектор, художник, мистец­твознавець, дизайнер, реставра­тор, швея тощо. Тільки та людина, котра сама зробила перші кроки у виборі професії, із задоволен­ням відкриватиме нові гори­зонти, а разом із тим буде щасли­вою і успішною для себе, країни та світу.

– Пані Ольго, бажаємо пере­моги у конкурсі.

– Дякую! Думаю, що не зупинюсь на досягнутому. Далі буде…

– Вдячна за відповіді.

Інтерв’ю взяла Любов ПУЗИЧ.