Народний депутат України IX скликання від партії «Європейська Солідарність», Голова підкомітету з питань забезпечення діяльності народних депутатів Комітету Верховної Ради з питань Регламенту, депутатської етики та організації роботи ВР Олег СИНЮТКА 12 липня побував у Сокалі. Олег Михайлович зустрівся з журналістами газети «Голос з-над Бугу» та ТРК «Сокаль» і відповів на ряд запитань. Деякі з них пропонуємо нашим читачам.
– Пане Олеже, Ви неодноразово бували в Сокалі, і як голова Львівської ОДА, і як народний депутат України. Пам’ятаю вашу присутність у катедральному соборі св. ап. Петра і Павла під час приїзду Блаженнішого Святослава. Чим саме Вам запам’ятався старовинний Сокаль?
– Передусім я б попросив людей вірити в Бога, просити в Бога милості для нашого народу і вірити в Україну. А сокальчани, вони, напевно, на Львівщині, такі особливі. Вони дуже відрізняються від мешканців, наприклад, з гірської частини нашої області. Не тому що хтось хороший, а хтось поганий. Насправді, львів’яни всі дуже-дуже патріотичні і дуже працелюбні. Але сокальчан відрізняє завжди така особлива доброта. Якщо хочеш знайти позитив на території Львівщини, то приїжджай у Сокаль. Так є клопоти, є проблеми, які напевно, є всюди, в когось більші, в когось – менші. Але оця людська доброта, яка виходить зі середини, то така візитна карточка вашого краю.
– Заговоривши про духовність, то запитаю: яке Ваше ставлення щодо переходу на новий церковний календар і УГКЦ, і ПЦУ? Все почалося з Томоса. А що потрібно, щоб об’єднати всю Україну в цьому напрямку?
– Передусім дуже вдячний і Блаженнішому Святославу, і Блаженнішому Епіфанію, що рішення про перехід на новий календар було прийнято в унісон. Це дуже важливо. Я завжди, при зустрічі із ієрархами Українських церков казав, що хотілося б якнайшвидше. Але не важливо трохи швидше, трохи пізніше, а дуже важливо – разом. Бо два календарі в Українських церквах, це був би поділ. І те, що влада наших церков, ієрархи, Синоди прийняли таке виважене в унісон рішення, яке направду очікували люди, дуже важливо. Бо це поглиблює єдність, яка сьогодні так важлива. Бо що таке є наша Українська греко-католицька церква і Православна церква України? Це дві гілки Київської церкви Володимирового хрещення. І переконаний, що раніше, чи пізніше Київська церква буде єдиною.
Але нам сьогодні заважають московські попи. І тут справа навіть не в релігії. А справа в тому, що це є феесбешні агенти. Це є п’ята колона, яка під прикриттям церкви насправді проводить свою підривну роботу. І мене дуже дивує тут позиція центральної влади. Тому що переконаний, що український парламент давно повинен прийняти рішення стосовно заборони цієї п’ятої москов-ської колони. Мова ж не йде про те щоб заборонити комусь молитися. Мова йде про те, що феесбешні агенти не мають права, використовуючи церковні олтарі, проповідувати русскій мір. І мене нині дивує позиція Офісу президента, парламентської більшості. Є готові законопроекти, вони пройшли парламентські комітети. І от буде наступне пленарне засідання, і Слуги народу знову відмовилися вносити в порядок денний питання про заборону цієї феесбешної структури. Тут корінь проблеми.
Києво-Печерська чи Почаївська лавра будуть в лоні Українських церков – без сумніву, бо це наші святині. Звичайно, нам би хотілося, щоб це відбулося якомога швидше. Бо маємо на це і канонічне право, і юридичне. Та й маємо на це врешті-решт моральне право. Тому тут сьогодні питання не в церквах, а у владі, яка, зважаючи на всі вимоги законодавства, Конституцію України, все одно повинна спонукати до процесу духовного очищення України.
Недаремно прізвище Порошенко вписане в Томос. Не тому що він був президентом, а тому що долучився власне до того творення незалежної церкви. І сьогоднішня влада, це її обов’язок, не просто подавати якісь сигнали для суспільства, а діяти. Діяти рішуче, в правовому полі, але діяти для духовного очищення України.
– З якої причини не вносять такі законопроекти на голосування?
– Я думаю, що тут відсутність тих рішень нічого спільного з моральністю і духовністю не має. Це політичні розрахунки. І від цього стає прикро, бо переконаний, що тут політика не має вмішуватися в духовне, моральне питання українського народу. Тут маємо діяти, враховуючи канони церкви, чинне законодавство. Але чітко, рішуче, послідовно і швидко.
Знаєте, сьогодні є вікно можливостей для дуже багатьох добрих справ. Це вікно можливостей для України відкрив героїзм українських воїнів. Збройні сили України створили для українських людей і держави величезні можливості. Час війни, час великих випробувань – це також час можливостей. І сьогодні є час можливостей очистити українські святині від феесбешних агентів. Гріх це не зробити.
– Щодо інших законів, не проголосованих Верховною Радою, які, зокрема, Ви б виділили з основного за останньої діяльності?
– Парламент сьогодні працює так, що всі позитивні рішення голосуються приблизно конституційною більшістю. А всі негативні рішення, дискусійні, як правило, підтримують 230 депутатів. І за «дивним» збігом обставин це є голоси частин Слуг народу, і колишніх з ОПЗЖ. І останній приклад, це законопроект, який наносить величезну шкоду малому і дрібному бізнесу. Так, коли його обговорювали, то ми, депутати від Європейської Солідарності, добилися того, щоб відмінити перевірки, фіскальні зиски з підприємців. Але, на жаль, ми не добилися відкладення прийняття цього закону. Для бізнесу не стоїть питання наживи, отримання прибутку, а стоїть питання виживання. Я в кулуарах Верховної Ради казав парламентарям: «Друзі, будь ласка, скиньте з себе оці дорогі костюми, підіть, поспілкуйтеся з підприємцями, почуйте їх, як вони практично продають товар. Які величезні в них залишки, які величезні в них проблеми. Як галопуюча інфляція і ріст цін змушують їх вдаватися до дуже-дуже неприємних речей по скороченню людей. І в цей момент ми хочемо з підприємців «витискати всі соки». Вони просто закриють свою діяльність, і в кращому випадку будуть шукати якесь інше заняття, або можливість поїхати з країни. Що доброго ми робимо для країни, і для людей? Тут, на жаль, про все те, що ми говорили, залишилось не почутим.
На наступній сесії спробуємо заблокувати цей законопроект, і поборотися за права підприємців. Вони організували збір петицій і звернення до Президента Зеленського з вимогою зупинити цей закон. Побачимо як Президент відреагує, і чи справді він розуміє, що сьогодні підприємницьке середовище перебуває в дуже складній ситуації.
Знаєте, тут напевно, слова вдячності нашим депутатам місцевих рад. Бо вони ближче до людей, розуміють їх, тому на сесіях приймали звернення до центральної влади з прохання, з вимогою підтримати підприємців.
Ви уявіть собі цифру, за 2021 рік, за даними статистики, це навіть не рік повномасштабної агресії, це був тільки рік ковіду, офіційно в України припинили свою діяльність 492 тисячі підприємців. Тобто, з двох мільйонів підприємців, практично кожен четвертий зупинив діяльність і закрив свій бізнес. Я тільки можу собі уявити, які катастрофічні цифри отримаємо за результатами повномасштабної агресії.
– Яка Ваша думка щодо скандального законопроєкту 8401 (особливості оподаткування у період дії воєнного стану), який підтримали 239 народних депутатів?
– Він прийнятий в цілому, але депутати внесли Постанову, яким заблокували його підписання. І під час наступного засідання буде голосуватись ця Постанова. Якщо її підтримають депутати, то цей закон вступить в силу, або не буде підтримана.
Регламент дає таку можливість, хороший чи поганий, але це є регламент роботи, повинні його дотримуватися.
Дуже часто справді такі інструменти використовуються не на користь. І оця історія з депутатом від «Голосу» Цабалем, ім’я якого стало “нарицатєльним”. Пам’ятаєте: колись були тітушки, тепер будуть цабалі. Я просто йому казав в сесійній залі: «Ти не думай, ти просто поїдь до військових, зайди до них в окоп, і поясни, чому ти це зробив». Якщо ти зможеш їм пояснити, нема жодних питань. Але ж ти боїшся до них поїхати. Кажу, давай поїхали разом, але я поїду зі своєю правдою, а ти – зі своєю”. Ну, на жаль, маємо на сьогодні ту ситуацію, яка є, і мені дуже прикро, що влада так і не захотіла встановити мінімальні виплати для військових на рівні тридцяти тисяч.
Так, ми добилися відпусток, ситуації з можливістю поставки для військових автомобілів з правим кермом. Так ми добилися можливості легше завозити гуманітарні вантажі, полегшення в роботі військово-лікарських комісій. Але ключове питання – питання виплат, на жаль, так і не вирішено.
– Які зараз пріоритетні законопроекти готуєте, і, можливо, в найближчій перспективі, вони можуть бути винесені на розгляд сесії?
– В нас є такий маленький успіх, бо практично жодні законопроекти, які готує Європейська Солідарність, не попадають в порядок денний. Але після такої гострої розмови на Погоджувальній раді, ми сподіваємося, що на наступному пленарному засіданні буде розглянуто наш проект про бомбосховища. Тому що після цього, коли відбулася ситуація у Києві, ми розробили цей законопроект, внесли його. Питання не в тому, щоб когось карати. Звичайно, що кожен чиновник має відповідає за свої дії. А питання в тому, щоб пришвидшити і дати можливість справді облаштувати ті бомбосховища, які не відповідають стандартам. Цей проект передбачає всі ці норми. Дуже дивно було, що практично впродовж півтора місяці не хотіли вносити його в порядок денний. Уявіть собі, що Рада Національної Безпеки і Оборони розглянула це питання. Практично прийняли ті самі рішення, які відображені в нашому законопроекті. А сам законопроект не вносять в сесійну залу. Ми вже казали представникам від монобільшості: «Перепешіть цей закон, замініть депутатів від Європейської Солідарності, нам це не розходиться. Адже закон треба приймати для того, щоб був інструмент, адже це чиїсь життя». Так уже виглядає що його вже розглянуть. Думаю, що навколо нього не буде дискусій. Бо він правильний, він потрібен. І це ті рішення, як правило, приймаються конституційною більшістю. Адже якщо щось погане, то шукають союз, який, на жаль, складається від Слуг народу і колишніх від ОПЗЖ.
– Чи голосуватимете за президентський законопроєкт “Про застосування англійської мови в Україні”? Адже там містяться норми, які фактично забороняють українську мову в кінопрокаті та знищують українське кінодублювання.
– Вважаємо, дуже важливо сьогодні, щоб мешканці нашої країни володіли іноземною мовою. Бо ми йдемо до європейського, євроатлатичного співтовариства. Але це не може бути в жодному випадку на шкоду застосування української мови. Вважаємо, що настільки тяжко і складно ми добивалися прав української мови, що сьогодні, навіть «під соусом» більшого застосування англійської мови, не можемо це втратити. Тому однозначно при розгляді цього законопроекту будемо відстоювати повноцінне дублюванням фільмів українською мовою. Звичайно, дехто ставить, що це питання бізнесу, бо безперечно, що в кінотеатрах буде набагато менше глядачів. Але я вважаю, що, в першу чергу, це питання не бізнесу, а питання нашої ідентичності. І тут жодних компромісів бути не може, і ми точно нічим не поступимося.
Нас в парламенті дуже мало – 27 чоловік, мала фракція. Але всі знають, якщо законопроекти стосуються мови, армії, Української церкви – то до нас не треба ходити домовлятися, бо ми або категорично підтримуємо, або будемо робити все можливе, якщо ці законопроекти є шкідливі, щоб їх не підтримати. Можемо дискувати по різних питаннях, але якщо бачимо корупцію в законопроектах, нас там не буде. Якщо бачимо шкоду інтересам держави – нас там не буде. Якщо, навпаки, це йде на користь Українській армії, то нас не треба впрошувати, і незалежно від того, хто готував цей законопроект.
- – У Львівській облраді не можуть приступити до виконання своїх обов’язків замість вибулих депутати від ЄС, не засідає чи не приймає рішення територіальна виборча комісія. Змінюють голів обласних рад на Західній Україні. Чому і як вийти з цієї ситуації?
– Дивним випадком у Львові більшість територіальної комісії складають представники Слуг народу, ОПЖЗ та Циганської партії. Уявіть собі, що керівника Циганської партії розшукує Служба безпеки України за державну зраду, а його представник, тут, у Львівській територіальній виборчій комісії, саботує роботу, в унісон з ОПЗЖ та Слугами народу. Але що стосується голів обласних рад, в тому числі і Львівської, без сумніву, що це замовлення від влади. Але проста відповідь на запитання – це робота для встановлення в Україні авторитарного режиму. Це ті речі, які відбуваються в унісон з усуненням мера Чернігова. Яворівський районний суд усуває міського голову Чернігова, який залишився в місті під час окупації. Всі інші начальники повтікали, він залишився з людьми. І коли ми поїхали в Чернігів, то треба було бачити ставлення людей до Атрощенка. Хороший він чи поганий, судити людям, а не Яворівському районному суду. І це є принципово. Або атака на Кличка. Сьогодні корупційна справа проти міського голови Дрогобича. Це насправді усунення керівників органів місцевого самоврядування для того, щоби встановити авторитарну систему правління.
Через Верховну Раду хотіли провести можливість передачі повноважень між місцевими органами влади до військово-цивільних адміністрацій. Ми казали: так, в Херсоні ми це розуміємо, там йдуть бойові дії, треба приймати швидкі рішення. Але скажіть, будь ласка, чому усувати в Житомирі, де немає окупації? Чому говорити про це в Тернопільській чи Івано-Франківській областях? Але, встановлення авторитарного режиму, на мою думку, це така проста відповідь на це складне питання. Мені видається, що ситуація є набагато глибшою. Сьогодні 89 відсотків українців хочуть в НАТО і в Європейський Союз. Коли нас візьмуть туди? Коли відповідатимемо тим засадничим принципам, які є в цих організаціях. І місцеве самоврядування це один з базових засадничих принципів функціонування цих двох європейських євроатлантичних структур. І той, хто сьогодні «вбиває» місцеве самоврядування, той насправді свідомо чи підсвідомо торпедує нашу дорогу до Європейського Союзу і до НАТО. Тому думаю, що в більшості своїй це навіть не бажання усунути якогось міського голову чи встановити авторитарний режим. Це є московське замовлення для тих їхніх кротів, які знаходяться в Україні для того знищити нашу дорогу до Європейського Союзу і НАТО.
– Тоді ваші враження від саміту НАТО у Вільнюсі. Бо є надія, що наступного року у США, де він відбудеться, можливо вже Україну приймуть?
– Сьогодні пожинаємо плоди нашої трирічної діяльності, точніше бездіяльності. З цього приводу президент США Байден заявив дуже чітко, і я думаю, що це відповідає реальному відношенню наших партнерів. Якщо брати Збройні сили України, то беззаперечно їх з радістю би прийняли до Північно-атлантичного альянсу. Тим паче, що внаслідок російської збройної агресії, ми дуже швидко переходимо на стандарти НАТО. Але НАТО це не тільки військо. НАТО – це країна. Ми не можемо прямо в НАТО прийняти військо, а не прийняти країну. А що таке сьогодні Україна? Це корумпована держава. Хіба в НАТО не знають, що Міноборони в час війни закуповує паливо по 80 гривень за літр? Звичайно, що знає. Хіба там не знають, що в нас закуповують олію в декілька раз дорожчу, я вже не кажу про сумнозвісні яйця по сімнадцять гривень. Вони, звичайно, все це бачать і розуміють. Чи потрібна їм корумпована держава – член Північноатлантичного альянсу? Звичайно, що ні. Чи вони не бачать, що сьогодні попирається верховенство права? Звичайно, що бачать. Тому, що про суди, про які ми говорили, очевидно вони не відповідають стандартам верховенства правосуддя. Чи не бачать вони сьогодні проблему зі свободою слова? Тут зрозуміло, що наші партнери все бачать, і все розуміють. І коли Зеленський захотів нахрапом просто взяти за горло, ну то так не буває.
Ми уже авансом отримали кандидатство в члени Євросоюзу. На жаль, за рік часу з семи вимог, які нам поставили як умови нашої подальшої перемовної процедури, ми виконали тільки три. Хіба тут винен Євросоюз? Хіба тут винне НАТО? Це вина сьогоднішніх представників влади, які не роблять ті кроки, за які вони відповідають.
Переконаний, що Україна буде в НАТО. Переконаний, що НАТО потрібне Україні. Але я так само переконаний, що і Україна потрібна НАТО. Але нам не треба дивитися виключно на тих, хто підтримує, або навпаки не бачить нас в членах альянсу. Нам треба точно передусім дивитися на себе, і нам треба передусім роботи ті реформи щоби країна відповідала стандартам Північноатлантичного оборонного альянсу.
Якщо ми до чергового саміту у Вашингтоні будемо тільки сидіти і говорити, нічого не буде. Нам треба дуже швиденько проводити реформи і виконувати ті завдання, які стоять перед країною. Якщо Україна буде відповідати всім стандартам НАТО, то, повірте, жодних проблем на прийнятті рішення не буде.
– Щодо децентралізації, то яка подальша доля районних рад. Адже всі повноваження переходять на місця до громад.
– Існування районних рад передбачено Конституцією України. І для того щоб змінити це, потрібно внести зміни до Конституції нашої держави. Ці рішення потрібно було приймати впродовж 2019-21 років. Під час воєнного стану, зміни в Основний закон вносити не можна. Розуміємо всі проблеми, які є з повноваженням районних рад. Більше того, я бачив що дуже багато депутатів районних рад – хороших, професійних людей, деякі мають великий потенціал, насправді здемотивовані відсутністю можливостей впливати на ті чи інші речі. Переконаний, що тут має бути такий загальнодержавний консенсус: або дати районним радам повноваження і фінансування, або як рудимент, щоб вони перестали існувати. Переконаний, що ця реформа децентралізації, внаслідок якої були створені об’єднані територіальні громади – одна з найуспішніших реформ.
Практика показала, що ОТГ отримали дуже добрий фінансовий ресурс. Тепер залишилось тільки, щоб люди на місцях розуміли, що обирають собі того голову, який впливатиме на їхнє життя, який має зорганізовувати їх. Щоб обирали добрих людей. А добрі люди в Україні точно є.
– Повертаючись до нашого Прибузького краю, яка перспектива копалень? Чи є підтримка шахтарів на державному рівні?
– За тих чотири роки, коли я очолював обласну адміністрацію, була така історія стосунків з вугільними підприємствами. Вона розпочалася з мого першого відвідання, як голови адміністрації, під час страйку по заборгованості й завершилась тим, що направду, де міг, і скільки міг, лобіював інтереси вугільної галузі. І тим паче, що стратегія держави була на перехід від виробництва антрацитної групи (більша частина тих шахт знаходилася на окупованій території), до переведення ТЕЦ на енергетичну групу, яка видобувається тут, у Львівсько-Волинському вугільному басейні. Ми тоді наростили відповідно виробництво, запустили без різних корупційних схем функціонування збагачувальної фабрики, вирішили питання з горінням териконів. І мені приємно, що з 2019 року ніхто не говорить про ту проблему, коли диміли, горіли терикони. Фактично за цей період часу вирішили цю проблему.
Мені здається, що зараз ключова проблема вугільної галузі, це корупція. Я не можу сказати, що достеменно зараз володію всіма нюансами, але так виглядає, що всі схематози, які існували до того часу коли я був головою ОДА, вони повертаються знову на цей час. Так розумію, що всі ці різноманітні схеми із зольністю, із вологістю і так далі, ну це до добра не приведе. Мені здається, що про шахтарів почали забувати, і на фоні війни просто хочуть їх використати, а не інвестувати в розвиток шахт. А це дуже небезпечно.
Енергетична незалежність України – це набагато важливіше, ніж вирішення всіх поточних завдань. Хто буде потирати руки, якщо закриють вугільні шахти на Львівщині чи на Волині, потиратимуть руки конкуренти з-за кордону. Нам потрібен розвиток. Переконаний, вугільна галузь Львівщини має майбутнє.
А з приводу збитковості шахт, то тут рецепт дуже простий: треба припинити красти. Стосовно розвитку. Ми без вугільної галузі в Україні для енергетичної незалежності держави, не обійдемося. На жаль, в керівництві дуже багато непрофесійних, нефахових людей. А вони приймають помилкові рішення, які потім череваті проблемами і для країни, і для регіону. Рішення мають приймати професійні люди, чесні, патріоти краю і галузі.
– Позаду вже більше 500 днів війни, яку розпочала росія. Це, звичайно, рахують з 24 лютого 2022 року. Але все ж таки це набагато більше, рахунок йде на роки. Невідомо скільки ще попереду тривожних днів і ночей наші Воїни захищатимуть Україну. Сокальчани також чимало вкладають у перемогу. На вашу думку, що для цього ще потрібно зробити, щоб вона настала чимшвидше? Адже бачимо, що ворог нищить все на своєму шляху. А “калібри” долітають й до Львова, вбиваючи мирних людей…
– Я би сьогодні запитав тих людей, які в березні минулого року кричали що тиждень-півтора, і ми будемо проводити парад перемоги на Красній площі в Москві. Я би дуже хотів запитати цих людей, свідомо чи несвідомо вони тоді обдурювали суспільство? І всі сьогодні прекрасно розуміємо, що боротьба є дуже не простою. Розуміємо, що ми воюємо з величезною державою, яка має величезну військову потугу. В чому ключ перемоги? Ключ перемоги, по-перше, в нашій єдності. Ми не маємо жодного права на внутрішню дискусію, на внутрішній конфлікт. Звичайно, що це не має ніякого відношення до боротьби з корупціонерами. Тому ті, що крадуть, вони такі самі вороги як москалі, які воюють проти нас. І нічим не відрізняються. Вони просто виконують замовлення московських кротів. І для мене вони нічим не відрізняються від вагнерівців, чи інших, які на фронті вбивають наших людей. Тому єдність, це дуже і дуже важливо. Друга складова, це наша співпраця з західним світом. Ми сьогодні повинні бути свідомі, що без величезної і фінансової, і військової допомоги, нам буде дуже складно реально перемогти московита. І ці дві складові, напевно, є основними, які сьогодні є в державі. Ну а третя, що під час війни, чи без війни повинно бути гаслом кожної людини: там, де ти опинився, роби все, що від тебе залежить.
Розмову записав Василь СОРОЧУК.
Фото Анастасії ГОШ.
А тим часом.
Комітет Верховної Ради підтримав закон про англійську мову, вилучивши норми про кіно і телебачення. Депутат фракції “Європейська солідарність” Володимир В’ятрович повідомив, що з документа забрали всі моменти, які могли б звузити використання української мови. Зокрема:
– вимога демонстрування англомовних фільмів у кінотеатрах мовою оригіналу;
– зміни до закону про кінематографію;
– зміни до закону про державну мову в частині кіно;
– зміни до закону про медіа про зниження квоти україномовних програм.
Нагадаємо, Президент В. Зеленський ініціював законопроєкт про застосування англійської мови в Україні. Його зареєстрували 28 червня. Але українці обурились цим нововведенням, оскільки законопроєкт передбачав збільшення частки фільмів мовою оригіналу. А замість дубляжу мали бути лише українські субтитри.
