Представники місцевого самоврядування та депутати щодня в гущі людей, спілкуються безпосередньо, отримуючи перший удар від проблематики життя, яка є в наших громадах. Це ті люди, які працюють за покликом своєї душі, які глибоко переконані в тому, що їхня праця на благо громадян. Крім того, депутати VIII скликання – перші в історії незалежної України народні обранці, яким випало працювати в умовах повномасштабної війни, від яких усі очікували швидких й ефективних рішень, які допомогли б людям, бізнесу, громадам, державі мобілізувати зусилля, вистояти, вижити, підтримати усіх, хто цього потребує.
Напередодні Дня місцевого самоврядування у редакції газети «Голос з-над Бугу» відбувся «круглий стіл», під час якого депутати Сокальської міської ради вели мову про свою роль у громаді та нагальні проблеми, які нині існують у Сокальській ОТГ, та шляхи їх розв’язання.
– Які виклики перед органами місцевого самоврядування поставила війна?
Володимир Ковальчук, депутат Сокальської міської ради від фракції ПП «Громадянська позиція»:
– Під час воєнного стану на плечі місцевих органів самоврядування лягла відповідальність за життєдіяльність громади та населених пунктів, підтримка ЗСУ та внутріш-ньо переміщених осіб, які знайшли у нас прихисток. В час війни бюджет не можна ні стабілізувати, ні передбачити. Рік був напружений… Кожен з нас розуміє, що сьогодні найважливіше перемога України. Зараз армії потрібні дрони… З 1 жовтня кошти від військового ПДФО забрали з місцевих бюджетів до спецфонду держскарбниці. Коштом військового ПДФО держава придбає дрони, військову техніку й обладнання, а 10% з наступного року залишаться безпосередньо у військових частинах. Це добре для ЗСУ, але матиме наслідок для громад, які не матимуть змогу вкладати кошти у розвиток інфраструктури та будівництво. Зрештою, це зараз не на часі…
Олег Піддубчишин, депутат Сокальської міської ради від фракції ПП «Удар» Віталія Кличка:
– Перед депутатським корпусом постало питання про швидке прийняття рішень, зіткнулися з труднощами у законодавстві. У нас запроваджений військовий стан, є певні обмеження щодо використання бюджетних коштів. Це затягує час, а потрібно діяти оперативно та ефективно. У багатьох установах та підприємствах немає керівників чи усіх працівників, бо їх мобілізували. Замінити їх немає ким. В установах бракує спеціалістів, через що виникають труднощі з виконанням рішень, оформленням документів… Однак мусимо адаптуватися до вимог воєнного часу, вирішувати нагальні проблеми життєдіяльності населених пунктів Сокальщини, і ефективно працювати аби задовольняти потреби жителів нашої громади та допомагати ЗСУ.
Олег Славич, депутат Сокальської міської ради від фракції ПП «Голос»:
– Виклики є різні, але мені хотілося, щоб люди розуміли в який час живемо. У країні йде війна, це вже накладає певні обмеження, зокрема, треба дбати про безпеку та забезпечити життєдіяльність громади. Депутатський корпус старається спільно та конструктивно працювати в інтересах мешканців громади.
Олег Грицишин, депутат Сокальської міської ради від фракції ПП «Слуга народу»:
– Ми сьогодні живемо в епохальному періоді нашої країни. Отримавши Незалежність у 1991 році, наші батьки не усвідомлювали той факт, що можна отримати Незалежність без крапельки крові. Якщо подивитися в історичну складову багатьох країн, які ставали незалежними, то ті виборювали свою Незалежність кров’ю. На жаль, так склалося, що наш одвічний ворог зі східного фронту жив тією думкою, щоб колись возз’єднатися. Але як показує історія, де була росія, там квакали жаби, там було залісся, а де була Україна – був Київ і Київська Русь, про яку знали усі країни світу. Можна згадати і той факт, як посланець від Папи Римського приїжджав у Київ, щоб коронувати Данила Галицького. Цей факт підтверджує, що Україна була і є. Наша країна має великі запаси ресурсів, які необхідні для життєдіяльності й ведення економіки. Наша земля багата чорноземами. Україна є житницею Європи, і це підтвердило повномасштабне вторгнення росії в Україну. Всі зрозуміли, що без українського зерна і ряду продуктів харчування, вижити країнам третього світу важко. Які вимоги війни маємо? Щодня і щохвилини… Ніхто ніде не може бути у безпеці. Рашисти знищують ракетами наші міста й села, гинуть українці – діти й дорослі…Тому сьогодні надважливо підтримувати ЗСУ. Думаю, що лише об’єднавши всі зусилля, якщо задонатимо будь-яку суму, яку людина може собі дозволити, зможемо наблизити перемогу. Якщо дивитися на англосаксонський світ, то таке враження, що є певні політичні течії, яким вигідно, щоб процес війни був затягнутий. Через що дають лише таку кількість зброї, щоб не можна просуватися далі як і не втрачати нових територій. Але стара Європа ще не усвідомлює, що у агресора були амбітні плани: взявши Україну піти на Прибалтику та інші країни соцтабору, щоб відновити колишню територію впливу.
– Як ви вважаєте, органи місцевого самоврядування працюють ефективно під час воєнного стану?
Олег Славич:
– На мою думку, роблять все що від них залежить. Звичайно, хотілося б кращого. І для цього маємо працювати спільно: виконком, апарат міської ради й депутати. Сьогодні у країні триває війна, тож цілком зрозумілі вимоги українців-патріотів та уряду скерувати кошти на дрони і підтримку ЗСУ, а не на бруківку, ремонти басейнів, будинків… Це зараз не на часі. Головне перемога… Треба, щоб хлопці відчували, що ми їх підтримуємо, є надійним тилом. Вважаю, що потрібно поєднувати допомогу ЗСУ, ремонт доріг та вирішення життєво необхідних проблем громади. Бездоріжжя – це проблема віддалених сіл, і якщо не ремонтувати дороги, села занепадатимуть.
Олег Піддубчишин:
– З початку повномасштабного вторгнення наш депутатський корпус, не залежно від політичних сил, намагався на кожній сесії, щось робити, щоб допомогти хлопцям на війні. Ми завжди на зв’язку з краянами, які воюють, співпрацюємо з військовими частинами, стараємося задовільнити запити військових. Сьогодні державний бюд-жет не спроможний оперативно допомогти військовим. Нам вдавалося це робити набагато швидше і ефективніше, співпрацюючи на пряму: міська рада – військова частина. Досі на місцях залишався ПДФО, частину цих коштів ми скеровували на оборону країни, іншу вкладали у критичну інфраструктуру, щоб у разі надзвичайних ситуацій могли забезпечити життєдіяльність громади. Тепер ПДФО заб-рали до державного бюджету. Це відчутно відіб’ється на розвитку інфраструктури громади. Сподіваємося, що після перемоги його повернуть громадам.
– Чому в окремих жителів Сокальської ОТГ упереджене ставлення до органів місцевого самоврядування, про яке вони пишуть у соцмережах?
Олег Славич:
– Завжди є ті, хто любить когось критикувати, це ті, хто шукають у чужому оці тріску, а не бачать колоди в своєму. Як правило, це ті, хто самі нічого не роблять, не зробили нічого корисного для громади, а хочуть навчати інших. Проте треба розрізняти критиків і критиканів. Це різні речі. Об’єктивну критику мають сприймати всі. Зокрема, посадові особи, керівники й депутати, і прагнути виправити недоліки та спільно думати як краще зробити. Бо громада – це всі ми, і всі маємо рівні права. Якщо ж це критиканство, то щоб ти не зробив, все одно не так. На таке реагувати не треба.
Олег Грицишин:
– Я прихильник справедливості: якщо критикувати, то критикувати конструктивно, змістовно і лише оперуючи фактами, які є наявними: (відео, фото чи документи), щоб ніхто не міг оскаржити мою позицію чи думку. Так само в соцмережах. Адже якщо проаналізувати, вони сьогодні являються інструментом миттєвого донесення інформації. У соцмережах є багато людей, які часто маніпулюють думкою, яку вони хочуть висловити. Можна написати позитивний пост про будь-що, то люди хвалитимуть, а завтра про цю ж подію завуальовано зробити негативний пост і одразу ж посипиться негатив. Тут працює принцип «доміно». Я проти цькування, я – за конструктивну дискусію й діалог. А на рахунок роботи ОМС то вважаю, що могли би працювати і краще.
– А на ваш погляд, чи є за що критикувати роботу Сокальської міської ради?
Олег Грицишин:
– З приводу критики один класик сказав: «Не помиляється тільки той, хто нічого не робить…» Багато людей путаються у розумінні повноважень між міською радою та виконавчим комітетом. Щоб зрозуміти суть питання, можна порівняти міську раду із Верховною Радою, а апарат виконавчого комітету Сокальської міської ради з Кабінетом Міністрів. Аналогічна ситуація у нас: депутатський корпус приймає рішення, а апарат міської ради – відділи, сектори, управління, є виконавцями рішень, які приймаються на сесії. З приводу критику, то критикувати можна завжди і будь-кого. Вважаю роботу ради правильною, але найбільшим мінусом, що багато рішень приймаємо із запізненням. Щодо діяльності виконавчого комітету маю теж свої зауваження, бо проти того, щоб старости входили у нього. В первинному законі була прописана норма, що усі старости мають бути членами виконкому. У нас 35 членів виконавчого комітету, в тому числі 19 старост, тож будь-яке питання можна пролобіювати. Я висловлював свої зауваження з цього приводу, адже норма закону була змінена, в якій законодавиць виключив обов’язковість включення старост в персональний склад виконавчого комітету. Я пропонував це зробити і нам для того, щоб перезапустити роботу та убезпечити ймовірні зловживання, шляхом подання нового персонального та якісного складу, а саме: двох кандидатів від кожної фракції та сім від голови. Також хочу зазначити, що не кожна людина знає, що тарифи: на комунальні послуги, вивезення ТПВ, водопостачання, водовідведення, очистку стоків, теплову енергію та інше затверджує виконавчий комітет своїм рішенням, а не депутати міської ради. Думаю, що це дало б нам можливість приймати об’єктивні та виважені рішення. Також неодноразово наголошую в раді, що нам терміново необхідно провести інвентаризацію земель сільськогосподарського призначення, комунального майна – ми рухаємось у правильному напрямку, але надто помало.
Віталій Грисюк, депутат Сокальської міської ради від фракції ПП «Громадянська позиція»:
– Вважаю, що міська рада мало інформує жителів громади про свою діяльність, заходи та події, що відбуваються у старостинських округах та Сокалі. І це, на мою думку, велике недопрацювання. Розумію, що бути першим головою і депутатами ТГ досить важко, бо тільки створилася територіальна громада і є багато ще не зрозумілого. Крім того, треба не забувати, що наша громада дуже велика і фізично міський голова не може її об’їхати за один день. Не розумію чому досі нема першого заступника, що дозволило б оперативніше вирішувати справи громади і полегшило б роботу міського голови.
Як депутат, стараюся вивчати та вникати у кожне питання, яке розглядають на сесії. Але я не є фахівець у медицині, освіті, культурі чи в інших галузях. Хотілося, щоб попередньо перед розглядом кожного питання фахівець розтлумачив суть проблеми, пояснив на що потрібні гроші, щоб я розумів за що голосую. Вважаю, що Сокальська міська рада мала мати стратегію розвитку громади, де був прописаний план роботи на час каденції по різних галузях. Наприклад, щодо доріг, заплановано ремонти доріг на Лучиці в 2022 р., на Волицю на 2023 р, на Тудорковичі на 2024 р. І вже кожен депутат знає і може сказати своїм виборцям, коли будуть ремонтувати дорогу на його окрузі. А у нас все відбувається хаотично. Мене болить стан доріг у напрямку Боб’ятин, Лещатів, а також у селі Боб’ятин, які давно потребують капітального ремонту. Торік звертався у департамент транспорту і дорожнього господарства Львівської ОВА і на наш напрямок виділили 7 мільйонів грн., ще 3 млн. гривень додала міська рада. За ці кошти відремонтували аварійні відрізки дороги перед Боб’ятином і між селами Залижня та Лещатів. Минув рік дорога з Боб’ятина до Лещатова перетворилася на суцільні вибоїни. До Лучиць доводиться їхати через Волинь, бо не можна доїхати в село.
Ще вважаю, що при міській раді має бути створений фонд допомоги для людей, які потрапили у критичні життєві обставини (сталася аварія, пожежа, затопило), необхідна операція, хіміотерапія чи дороговартісні ліки, тощо. Допомогу має призначати спеціальна медична комісія, а не депутати. У цьому році на початку року депутатам виділили 12000 тисяч гривень, а наприкінці ще 4000 гривень, які треба було освоїти за тиждень. Я є депутатом у селах Смиків, Бодячів, Залижня, Матів, Лучиці, Ганівка, Шарпанці. Мені було вкрай важко визначити, кому з осіб, які подали заяви, найнеобхідніша допомога. Бо розумію, що вона потрібна всім. Для чого нас робити в очах виборців черствими та байдужими до чужої біди.
– Які нагальні проблеми нині існують у громаді, які бачите шляхи їх розв’язання?
Олег Піддубчишин:
– Це закриття шахт. Сокальщина відноситься до шахтарського регіону, тож цей процес обов’язково її торкнеться. У перспективі масове безробіття. Вважаю, що керівники мають брати активну участь у процесі трансформації вугільних підприємств, щоб для громади отримати якусь компенсацію та залучи-ти інвесторів для відкриття нових підприємств на місці закритих шахт. Нам потрібні нові робочі місця.
Олег Грицишин:
– У нас нема чогось, що можна виділити… Ми маємо гарний медичний заклад з великим спектром послуг, що вони надають. Однак якщо не оновлювати обладнання це буде просто будівля з вікнами. Якщо не вносити значні корективи в процес лікування, не йти в ногу з часом, заклад може втратити свою важливість. Люди тоді будуть лікуватися у сусідів. Ми маємо також освітні заклади, позашкілля, ДНЗ, які потрібно перелаштовувати під нову українську школу та оновити усі їдальні, класи, спортивні зали та загалом проводити ремонтні роботи навчальних закладів.
Не менших витрат потребують і заклади культури та бібліотечної системи. Потрібно також дбати про благоустрій міста, смт та сіл. Совковість у мене викликає негативні емоції, адже коли ми прокладаємо дорожнє покриття, то чому одразу не зробити тротуарну доріжку, замінити бордюри. От скажімо чому б не запустити на базі для прикладу КП «Сокальжитлокомунсервіс» виробництво бордюр, поребриків та бруківки. Робочі місця були б круглий рік. Це б, в свою чергу, дозволило зекономити кошти і благоустрій покращити.
Так склалося, що наша громада не відноситься до промислових. У нас нема такого гіганта-підприємства, яке давало б робочі місця для простих пересічних громадян. Відповідно мало надходжень до місцевої казни, 80 відсотків бюджету територіальної громади із яких йде на утримання освітньої галузі і всього лише 20 відсотків залишається, щоб забезпечити заклади охорони здоров’я, спортивний та культурний напрямок, благоустрій ремонт дорожнього покриття тощо.
Якщо ж дивитися на розподіл коштів у часі війни, то ми маємо забезпечити навчальні зклади теплом, харчуванням, лікарняні заклади теплом та необхідними медичними засобами, а решта коштів скерувати на підтримку Збройних сил України, але, на жаль, у нас не так.
Віталій Грисюк:
– Це розвиток сіл, створення умов для відкриття бізнесу у сільській місцевості. Якщо ми все позакриваємо по селах, зокрема, школи, то вони стануть неперспективними, молодь залишатиме їх. На жаль, при формуванні бюджету на наступний рік через недостатню кількість коштів зменшують фінансування закладів освіти. Що може привести до закриття шкіл, де є мала кількість учнів. Планують, що дітей довозитимуть «Школяриком» в опорні школи громади. Прикро, але під «об’єктив» попала й Матівська школа, де мала кількість учнів у класах. Торік ми зробили ремонт у школі і на першому поверсі відкрили дитячий садочок. Через перипетії щодо закриття школи, батьки вже зараз переводять своїх дітей в інтернат чи в інші сокальські школи. Вони переживають, що діти молодшого шкільного віку з Смикова, Матова, Бодячева, Залижні будуть змушені цілий день перебувати у школі, не залежно від кількості уроків, поки дістануться додому. А якщо перемете дорогу взимку?! Коли у селі є школа, то усім вигідно і зручно.
– Якою ви бачите роль депутата в громаді?
Олег Славич:
– Депутат представляє інтереси свого виборця у сесійній залі. Він повинен допомогти людям розібратися у важливих питаннях. Адже багато людей не обізнані у земельних, підприємництві чи інших. Інформує про прийняті рішення сесії, допомагає людям, які потрапили у життєво критичну ситуацію, відстоює інтереси й права своїх виборців.
Олег Піддубчишин:
– Депутат є тим містком між громадянами і керівництвом громади, чиновниками. Він має своє бачення розвитку громади в майбутньому, знає як вирішити цю проблему… Мабуть, через це громадяни обирають у депутати людину, яка користується авторитетом інших, має життєвий досвід, може дати мудрі поради, орієнтується в місцевому законодавстві, має свою точку зору і бачення розв’язання тої чи іншої проблеми.
Віталій Грисюк:
– Депутат є з’єднуючою ланкою між людьми і керівництвом територіальної громади. Оскільки, вважаю, що моя робота є прозорою, і мені важлива думка моїх виборців, хотів прозвітувати про свою роботу перед ними. Запросив громаду на збори в Народний дім… Прийшли фермери, підприємці, священник, директор школи, кілька мешканців… Мені прикро, але більшість громади не прийшла. Людям байдуже… І це страшно. На жаль, більшість людей навіть не знають, що місцеві депутати працюють на громадських засадах, не мають теплих кабінетів та приймалень. Ніхто й не задумується скільки часу витрачають депутати на вирішення справ громади, аби жителям було комфортніше жити у їхньому селі чи місті. До того ж ми не маємо повноважень, ні можливості комусь наділити землю чи дати земельну ділянку під забудову чи під особисте селянське господарство, якщо це не відповідає чинному законодавству…
– Один зі способів розповідати про свою роботу – соцмережі. Якщо подивитися на особисті сторінки депутатів у Facebook, вони не активно розповідають про свою діяльність. Як ви вважаєте, сучасний політик може обійтися без соціальних мереж?
Олег Піддубчишин:
– Сьогодення зобов’язує депутатів вести діалог з громадою. Зараз живемо у нелегкий воєнний час, що впливає на емоційний стан людей, викликає занепокоєння, розчарування, тривогу, а в декого й злобу. На жаль, багато хто з політиканів місцевого розливу використовують негатив, підбурюють людей проти когось заради певних цілей аби задовільнити свої амбіції. Насамперед, вся необхідна інформація має бути на офіційному сайті міської ради. Депутати також мають розповідати як працюють органи місцевого самоврядування в умовах військового стану, висловлювати свою точку зору з того чи іншого питання, пояснювати чому таке відбувається зараз у нашій країні, що є причиною цього. Чому те чи інше питання виноситься на сесію і чому прийняли те чи інше рішення? Що спонукало їх так голосувати. Якщо б було належне висвітлення діяльності ради та депутатів, то не було б такого негативу в соціальних мережах. Я не маю, що приховувати, бо не чиновник. Наша фракція відкрита і намагається оприлюднювати наше голосування на сесії з усіх питань в соцмережі.
Олег Грицишин:
– Роль депутата значна, адже виборці обирали для себе представника, який буде представляти їхні інтереси в раді. Сьогодні актуально розповідати про свою роботу та роботу ради в соцмережах. Це напевно наслідок того, що апарат виконавчого комітету міської ради не інформує повноцінно як належить. Це доводиться робити самому. Ми живемо в часі, коли засідання сесій виборці мають можливість дивитись онлайн. Я неодноразово звертався до керівництва ради, чому на офіційній сторінці міської ради немає прямої трансляції сесійного засідання? Відповіді не отримав. Тож вирішив висвітлювати пленарне засідання в соціальних мережах та інформувати громаду щодо процесів підготовки порядку денного. Не кожен виборець знає, що згідно з Законом України “Про органи місцевого самоврядування в Україні”, будь-який громадянин має право написати проєкт рішення і подати його на розгляд сесії ради. Це може також зробити громадська організація чи колектив. Потрібно лише правильно все оформити.
На своїй сторінці висвітлюю свою точку зору і громадянську позицію з різних причин. Зокрема, вже третій рік (стільки минуло з часу роботи ради цього скликання), висловлюю свою критичну позицію щодо недоотримання до місцевого бюджету від оплати за оренду землі сільськогосподарського призначення. На моє депутатське звернення надійшла відповідь з Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, що фермерські господарства орендують на території ТГ ділянки сільськогосподарського призначення на термін до 49 років і станом на сьогодні за зазначеними земельними ділянками діє орендна ставка 10 гривень 87 копійок за 1 Га в рік. Цей факт мене шокував. Така ціна – це нонсенс. Звідки ж будуть надходження до бюджету?! Свою думку з цього приводу я висловив з високої трибуни Сокальської міської ради під час сесійного засідання. Та мене не почули ні колеги, ні керівництво ради. На жаль, нічого не змінилося. Хоча у договорі сказано, що орендна ставка може переглядатися раз у рік. Це наше недопрацювання. Сокальська ТГ є одна з найбільших територіальних громад за територією й за площею. Якщо велика територія, то багато орних земель. Відповідно можемо отримувати відповідний зиск. Після складних перемовин, фермерські господарства погоджуються платити 5000 гривень за гектар в рік. Із часом це дасть значні надходження до бюджету, які можна скерувати на розвиток інфраструктури, благоустрою, підняття рівня освіти, культури і мистецтва, охорони здоров’я тощо.
– Кого з колег депутатів назвали б найактивнішим у цьому році?
Олег Піддубчиши:
– Тут потрібно замінити слово «депутат» на депутатський корпус. Ми разом ефективно працювали цей час, прийняли багато важливих рішень, хоч не завжди було просто досягти цього. Нагадаю, що у міській раді представлено 10 фракцій – це представники 10 політичних партій. Як наслідок, багато різних думок. Часом важко знайти спільний компроміс. Однак прагнемо будь-яке питання вирішувати дипломатично, хоча часом бувають «жаркі» дискусії. Але було й таке, коли представники певних фракцій через свої амбіції спеціально заводили ситуацію на сесії чи на засіданні депутатської комісії в глухий кут. Це не припустимо… Але справедливість, мудрість і добрі наміри завжди брали верх.
Володимир Ковальчук:
– Вважаю, що не правильно виокремлювати когось із депутатів. Є ті, хто тягне роботу, а є ті, хто галасують, метушаться, бо хочуть привернути до себе увагу і показати, що вони багато працюють. А насправді роблять тільки вигляд… Так само є в кожному підприємстві, школі, установі…
Олег Грицишин:
– Це буде не етично виділяти хто кращий, хто гірший… Якщо взяти для прикладу депутатів, то у кожного з них можна чогось навчитися, почерпнути досвід, знання, енергію, кожному із них хочу подякувати за співпрацю. Кожна людина десь пройшла певний життєвий етап, чогось навчилася і досягла. З приводу роботи депутатів, то у нас немає такого депутата, який би не допомагав ЗСУ. Є депутати, які служать в ЗСУ, хтось безпосередньо їздить на передову із допомогою, хтось допомагає фінансово, бо має можливість. Кожен депутат важливий, адже кожен вносить свою маленьку, але вагому лепту в нашу перемогу.
Віталій Грисюк:
– Вважаю, що не той дієвий депутат, який має більше виступів з трибуни і гарно висвітлює свою діяльність у соцмережі, а той хто працює на громаду і відстоює інтереси мешканців Сокальщини. Недарма кажуть, що пташина красна своїм пером, а людина ділами. За себе можу сказати, що завжди відкритий для діалогу й пропозицій. Переконаний, що якщо ми хочемо щось змінити у своєму житті та житті громади потрібно вміти чути інших.
– Чи є зв’язок між владою, депутатами та виборцями?
Олег Піддубчишин:
– Я би тут розмежував зв’язок депутата з виборцями, депутата з місцевою виконавчою владою. На початку каденції до думки та пропозицій депутатів фракції «Удар» Віталія Кличка в Сокальській міській раді, на жаль, недослухалися. Можливо, це було пов’язано з тим, що на початках дослухалися до тих фракцій політичних партій, які підтримували кандидата на посаду міського голови. Однак пройшов певний час, завдяки нашій наполегливості, ініціативності, активності з нами почали рахуватися. Стали враховуватися й наші пропозиції. Хотів би, щоб виконавча влада ставилась до кандидатів на посади керівників структурних підрозділів скурпульозніше. Добре, щоб їх очолили професіонали своєї справи, які вміють приймати оперативні рішення. Тоді б діалог між двома гілками влади і депутатом був би легшим та конструктивнішим.
Олег Славич:
– Депутат є містком між виборцями і владою. На жаль, не завжди дослухаються до тих чи інших пропозицій, які висувала наша фракція. Кожен депутат закріплений за населеними пунктами, співпрацює з старостою та активістами у селах, знає ситуацію у селах, розуміє що потрібно зробити насамперед.
Володимир Ковальчук:
– Вважаю обов’язок депутата висвітлювати свою діяльність. Але це не має виглядати як піар. Ми ж працюємо на громадських засадах. Бо дехто думає, що наша робота зводиться до того, що ходимо на сесію і сидимо там, галасуємо і сваримось… Відвідування сесій – це лише один з обов’язків депутата. Крім того, він має брати участь у засіданнях комісії, в яку входить, де розглядають питання, які виносяться на сесію. Кожен депутат відстоює свою точку зору та інтереси своїх виборців, бо представляє якийсь округ, лише після нерідко довгого обговорення приймається проєкт рішення. Думаю, що жителі Сокальської ТГ, завдяки онлайн трансляції сесії міської ради, бачать хто що робить на засіданнях. Зрештою виборці, які зверталися з наболілими питаннями бачили реакцію депутата та ставлення до них.
Віталій Грисюк:
– У міській раді 34 депутати, які представляють 10 різних політичних сил, це десять різних точок зору і позицій. Між депутатом і виборцем мусить бути взаємозв’язок і довіра. А як інакше?! У мене є підтримка місцевих священників та фермерів. Вони моя надійна опора у роботі. Коли почалася війна, ще не було випадку, щоб вони мене не послухали чи щось не зробили для громади і ЗСУ.
– На вашу думку, які проблеми є найболючішими для громади?
Олег Піддубчишин:
– Для усіх громад країни це є наповнення бюджету у зв’язку з військовим станом. Я хотів би, щоб місцеві керівники і чиновники ефективніше працювали. На мою думку, деякі підрозділи міської ради потрібно оптимізувати. Коли у бізнесу виникають проблеми, у першу чергу, проходить оптимізація. Такі кроки треба зробити й Сокальській міській раді, де в окремих підрозділах є роздуті штати. А там, де підрозділи працюють неефективно, потрібно міняти керівників на професійних та енергійних, без врахування політичних квот.
Олег Славич:
– У державі найболючіше питання – це війна. Це є розвиток сільських територій. Окремі керівники, які живуть у місті, вони не мають уявлення про сільські проблеми і життя у селі. Ще одна з найболючіших проблем – як дістатися на роботу, до Сокальської РЛ, в Пенсійний фонд, а потім мати чим повернутися додому. Маршрутки їздять не згідно з графіком, а коли їм захочеться. У селі нема роботи, нові підприємства, не відкриваються. Місцеві жителі виїжджають за кордон, школи втрачають у наповненні класів.
Сільські обійстя пустіють… Кількість учнів у порівнянні до війни значно зменшилася. Села стають неперспективними, молодь виїжджає, бо немає що тут робити.
Володимир Ковальчук:
– Це наповнення бюджету. Через його недостачу виникають питання щодо ремонту доріг, фінансування закладів освіти, охорони здоров’я, культури, спорту, комунальної сфери. Дехто вважає, що бюджет легше ділити, ніж наповнити. Але як-що нема доходів, то починається конфлікт. Якщо не буде розуміння того, що ми творимо зміни разом, що потрібно наповнювати бюджет, то не буде розвитку громади та перемоги України.
Віталій Грисюк:
– Це питання сільських поштових відділень. Раніше у селі працювало поштове відділення. Людина в зручний для себе час приходила за пресою, посилками, пенсіями, платила комунальні послуги…На жаль, через так звану реформу пошти, все пішло у шкереберть. Зараз ніхто не знає коли буде доставлена газета, (в тому числі і «Голос знад Бугу»), та листи до передплатників та адресантів. Є чимало нарікань. Однак багато хто не знає, що питання про роботу поштового відділення не належить до компетенції міської ради. І це є теж проблемно, бо не можна ніяк вплинути.
– Які рішення сесій, на ваш погляд, були найважливіші за цей рік для громади?
Віталій Грисюк:
– Це виділення коштів на підтримку ЗСУ. І ми маємо підтримувати українських захисників й надалі. На мою думку, не на часі зараз виділяти кошти на різні потреби, які можуть зачекати. Адже війна триває і ці гроші можуть знадобитися на підтримку військових. Українські захисники роблять набагато більшу справу, ніж ми тут. Завдяки їм громади можуть тут працювати і жити…
Олег Грицишин:
– Як на мене немає рішень, які були б неважливими. Коли поглянути на повномасштабне вторгнення, на мою думку, важливим був той крок, коли при розподілі вільних лишків, ми таки переконали апарат ради і виділили кошти на придбання необхідної техніки для підтримки Збройних сил України. Ті кошти нині допомагають ЗСУ нищити ворога.
– Чи не видаються вам під час війни популістичними рішення про те, що потрібно підвищувати тарифи на комунальні послуги?
Володимир Ковальчук:
– Це був популізм. Рішення про підняття тарифів на воду і водопостачання розглядав і прийняв виконавчий комітет. Депутатів лише поставили перед фактом: МКП «Водоканал» економічно обґрунтував, що підняття тарифів на воду є необхідним, бо без цього кроку підприємство нічого не може робити. Тож у них іншого виходу нема як їх піднімати. Воно не виносилося на обговорення на сесії міської ради, як питання про компенсацію тарифів. Тут кожен депутат голосував так, як вважав за потрібне, виходячи з того, що було сказано вище. Сьогодні не на часі мірятись, хто більший патріот.
Олег Грицишин:
– Рішення виконкому про підняття тарифів на водопостачання та водовідведення вважаю є необґрунтованим і неправомірним. Що й привело до обурення в суспільстві, обурення пересічних мешканців нашої громади. Крім того тепер підприємству доведеться платити податок за отриманий прибуток. Я вивчив це питання і маю усі докази цього.
– З якими проблемами приходять до вас виборці?
Володимир Ковальчук:
– Приходять із різним… Від дрібних побутових речей до великих проблем із здоров’ям…. Дехто вважає, що ми маємо вирішувати сімейні конфлікти, обслуговувати їхні помешкання замість працівників ЖЕК чи інших комунальних служб, коли ті не справляються з своєю роботою. Практично виборці йдуть до депутата з наболілим, вважаючи, що він має йому все вирішити і допомогти.
Олег Славич:
– Робота депутата у сільській місцевості та місті кардинально відрізняється… Люди приходять і зранку, і ввечері, бо їм потрібна допомога. Найчастіше звертаються щодо доріг, допомоги на лікування, із земельними та побутовими питаннями… Це і допомога самотнім й одиноким людям, організація культурно-просвітницьких заходів, допомога переселенцям… У мене є добра співпраця із старостою Тудорковицького старостинського округу. Спільно нам вдається вирішити багато проблем.
Олег Піддубчишин:
– Це побутові речі. Питання інфраструктури, доріг, освітлення, вивезення ТПВ, діяльності громади… Одне з надскладних питань для мене як депутата було звернення підприємців Сокальської ТГ щодо недопущення підняття ставок податків місцевого бізнесу. З початку пандемії коронавірусу підприємці працювали у складних умовах і не могли ефективно вести бізнес. Свої випробування та проблеми додало й повномасштабне вторгнення росії. Що сильно вдарило по місцевому бізнесу. Місцева влада має підтримувати підприємців. Потрібно не те, що збільшувати, а не заважати людям працювати. Вважаю, що підвищення ставок податків зараз не на часі. Це був складний період дискусій і непорозуміння з владою. Мені вдалося заблокувати це питання. Тож податки для підприємців залишилися на минулорічному рівні.
Віталій Грисюк:
– Місцеві жителі звертаються до мене з найрізноманітніших питань, одним з найболючіших є закриття дитячої дошкільної установи та пониження ступеня місцевої школи. Я категорично проти цього, бо вважаю, що коли у селі є школа і дитячий садочок, воно розвивається і має майбутнє. На жаль, на наступний рік суттєво зменшується субвенція на освіту, однак переконаний, що на дітях економити не можна. Це моя принципова позиція. Легше закрити школу чи будь-який заклад ніж його відкрити.
– На ваш погляд, які є перспективи розвитку Сокальської громади на майбутнє?
Олег Грицишин:
– На території нашого краю багато пам’яток історії та культури. Їх збереження і відновлення, як і наявні природні ресурси, дозволяють нам бути успішними на туристичному ринку. На сьогодні громада може пишатися тим, що має проєкти, які сприятимуть розвитку туризму та економічному зростанню регіону. Поряд з міським урбаністичним туризмом тут є можливості для екологічного туризму. До водних мандрівок спонукає ріка Західний Буг. Це перспективний напрям розвитку для відпочинку і туризму не тільки для сокальців, але й гостей міста, які відвідавши нашу громаду можуть в майбутньому приїхати із інвестором. На території нашої громади є інвестиційні ділянки, на яких створені усі умови для залучення інвестора, але війна призупинила цей процес, тому зараз найголовніше – підтримка ЗСУ та перемога.
Розмову за «круглим» столом вела Любов ПУЗИЧ.
Фото автора.