На благо громади і Перемоги України працюють народні обранці Сокальщини

Представники місцевого самоврядування та депута­ти щодня в гущі людей, спілкуються безпосередньо, отримуючи перший удар від проблематики життя, яка є в наших громадах. Це ті люди, які працюють за покли­ком своєї душі, які глибоко переконані в тому, що їхня праця на благо громадян. Крім того, депутати VIII скли­кання – перші в історії незалежної України народні обран­ці, яким випало працювати в умовах повномасштабної війни, від яких усі очікували швидких й ефективних рішень, які допомогли б людям, бізнесу, громадам, державі мобілізувати зусилля, вистояти, вижити, підтримати усіх, хто цього потребує.

Напередодні Дня місцевого самоврядування у редакції газети «Голос з-над Бугу» відбувся «круглий стіл», під час якого депутати Сокальської міської ради вели мову про свою роль у громаді та нагальні проблеми, які нині існують у Сокальській ОТГ, та шляхи їх розв’язання.

 

– Які виклики перед органами місцевого самоврядування по­ставила війна?

 

Володимир Ковальчук, депутат Сокальської міської ради від фракції ПП «Громадянська позиція»:

– Під час воєнного стану на плечі місцевих органів самоврядування лягла відповідальність за життєді­яльність громади та населених пунктів, підтримка ЗСУ та внутріш-ньо переміщених осіб, які знайшли у  нас прихисток. В час війни бюд­жет не можна ні стабілізувати, ні передбачити. Рік був напружений… Кожен з нас розуміє, що сьогодні найважливіше перемога України. Зараз армії потрібні дрони… З 1 жовтня кошти від військового ПДФО забрали з місцевих бюджетів до спецфонду держскарбниці. Кош­том військового ПДФО держава придбає дрони, військову техніку й обладнання, а 10% з наступного року залишаться безпосередньо у військових частинах. Це добре для ЗСУ, але матиме наслідок для гро­мад, які не матимуть змогу вклада­ти кошти у розвиток інфраструк­тури та будівництво. Зрештою, це зараз не на часі…

 

Олег Піддубчишин, депутат Сокальської міської ради від фракції ПП «Удар» Віталія Кличка:

– Перед депутатським корпусом постало питання про швидке прий­няття рішень, зіткнулися з трудно­щами у законодавстві. У нас зап­роваджений військовий стан, є певні обмеження щодо використання бюджетних коштів. Це затягує час, а потрібно діяти оперативно та ефективно. У багатьох устано­вах та підприємствах немає керів­ників чи усіх працівників, бо їх мобі­лізували. Замінити їх немає ким. В установах бракує спеціалістів, через що виникають труднощі з виконанням рішень, оформленням документів… Однак мусимо адап­туватися до вимог воєнного часу, вирішувати нагальні проблеми жит­тєдіяльності населених пунктів Со­кальщини, і ефективно працювати аби задовольняти потреби жителів нашої громади та допомагати ЗСУ.

 

Олег Славич, депутат Сокальської міської ради від фракції ПП «Голос»:

– Виклики є різні, але мені хотіло­ся, щоб люди розуміли в який час живемо. У країні йде війна, це вже накладає певні обмеження, зокре­ма, треба дбати про безпеку та за­безпечити життєдіяльність грома­ди. Депутатський корпус старається спільно та конструктивно працю­вати в інтересах мешканців громади.

Олег Грицишин, депутат Сокальської міської ради від фракції ПП «Слуга народу»:

– Ми сьогодні живемо в епохаль­ному періоді нашої країни. Отри­мав­ши Незалежність у 1991 році, наші батьки не усвідомлю­вали той факт, що можна отримати Неза­лежність без крапельки крові. Якщо подивитися в історичну складову багатьох країн, які ставали неза­лежними, то ті виборювали свою Незалежність кров’ю. На жаль, так склалося, що наш одвічний ворог зі східного фронту жив тією дум­кою, щоб колись возз’єднатися. Але як показує історія, де була ро­сія, там квакали жаби, там було залісся, а де була Україна – був Київ і Київська Русь, про яку знали усі країни світу. Можна згадати і той факт, як посланець від Папи Рим­ського приїжджав у Київ, щоб коронувати Данила Галицького. Цей факт підтверджує, що Україна бу­ла і є. Наша країна має великі запаси ресурсів, які необхідні для життєдіяльності й ведення еконо­міки. Наша земля багата чорнозе­мами. Україна є житницею Європи, і це підтвердило повномасштабне вторгнення росії в Україну. Всі зро­зуміли, що без українського зерна і ряду продуктів харчування, ви­жити країнам третього світу важко. Які вимоги війни маємо? Щодня і щохвилини… Ніхто ніде не може бути у безпеці. Рашисти знищують ракетами наші міста й села, гинуть українці – діти й дорослі…Тому сьо­год­ні надважливо підтримувати ЗСУ. Думаю, що лише об’єднавши всі зусилля, якщо задонатимо будь-яку суму, яку людина може собі дозволити, зможемо наблизи­ти пе­ремогу. Якщо дивитися на ан­гло­саксонський світ, то таке враження, що є певні політичні течії, яким ви­гідно, щоб процес війни був затяг­нутий. Через що дають лише таку кількість зброї, щоб не можна про­суватися далі як і не втрачати но­вих територій. Але стара Європа ще не усвідомлює, що у агресора були амбітні плани: взявши Україну піти на Прибалтику та інші країни соцтабору, щоб відновити колишню територію впливу.

– Як ви вважаєте, органи міс­цевого самоврядування працю­ють ефективно під час воєнно­го стану? 

Олег Славич:

– На мою думку, роблять все що від них залежить. Звичайно, хотілося б кращого. І для цього ма­ємо працювати спільно: виконком, апарат міської ради й депутати. Сьогодні у країні триває війна, тож цілком зрозумілі вимоги українців-патріотів та уряду скерувати кошти на дрони і підтримку ЗСУ, а не на бруківку, ремонти басейнів, будин­ків… Це зараз не на часі. Головне перемога… Треба, щоб хлопці від­чували, що ми їх підтримуємо, є надійним тилом. Вважаю, що по­трібно поєднувати допомогу ЗСУ, ремонт доріг та вирішення життєво необхідних проблем громади. Без­доріжжя – це проблема віддалених сіл, і якщо не ремонтувати дороги, села занепадатимуть.

Олег Піддубчишин:

– З початку повномасштабного вторгнення наш депутатський кор­пус, не залежно від політичних сил, намагався на кожній сесії, щось робити, щоб допомогти хлопцям на війні. Ми завжди на зв’язку з краянами, які воюють, співпрацює­мо з військовими частинами, ста­раємося задовільнити запити вій­ськових. Сьогодні державний бюд-жет не спроможний оперативно допомогти військовим. Нам вдава­лося це робити набагато швидше і ефективніше, співпрацюючи на пряму: міська рада – військова частина. Досі на місцях залишався ПДФО, частину цих коштів ми ске­ровували на оборону країни, іншу вкладали у критичну інфраструкту­ру, щоб у разі надзвичайних ситуа­цій могли забезпечити життєдіяль­ність громади. Тепер ПДФО заб-рали до державного бюджету. Це відчутно відіб’ється на розвитку інфраструктури громади. Сподіва­ємося, що після перемоги його по­вернуть громадам.

– Чому в окремих жителів Сокальської ОТГ упереджене ставлення до органів місцевого самоврядування, про яке вони пишуть у соцмережах?

 Олег Славич:

– Завжди є ті, хто любить когось критикувати, це ті, хто шукають у чужому оці тріску, а не бачать коло­ди в своєму. Як правило, це ті, хто самі нічого не роблять, не зробили нічого корисного для громади, а хочуть навчати інших. Проте треба розрізняти критиків і критиканів. Це різні речі. Об’єктивну критику мають сприймати всі. Зокрема, посадові особи, керівники й депу­тати, і прагнути виправити недоліки та спільно думати як краще зроби­ти. Бо громада – це всі ми, і всі ма­ємо рівні права. Якщо ж це крити­канство, то щоб ти не зробив, все одно не так. На таке реагувати не треба.

Олег Грицишин:

– Я прихильник справедли­вос­ті: якщо критикувати, то критику­вати конструктивно, змістовно і ли­ше оперуючи фактами, які є на­явними: (відео, фото чи доку­менти), щоб ніхто не міг оскаржити мою по­зицію чи думку. Так само в соц­мережах. Адже якщо проаналі­зу­вати, вони сьогодні являються інструментом миттєвого донесення інформації. У соцмережах є багато людей, які часто маніпулюють дум­кою, яку вони хочуть висловити. Можна написати позитивний пост про будь-що, то люди хвалитимуть, а завтра про цю ж подію завуальо­вано зробити негативний пост і одразу ж посипиться негатив. Тут працює принцип «доміно». Я проти цькування, я – за конструктивну дискусію й діалог. А на рахунок роботи ОМС то вважаю, що могли би працювати і краще.

– А на ваш погляд, чи є за що критикувати роботу Сокаль­ської міської ради?

Олег Грицишин:

– З приводу критики один класик сказав: «Не помиляється тільки той, хто нічого не робить…» Багато лю­дей путаються у розумінні пов­новажень між міською радою та виконавчим комітетом. Щоб зрозу­міти суть питання, можна порівняти міську раду із Верховною Радою, а апарат виконавчого комітету Со­кальської міської ради з Кабінетом Міністрів. Аналогічна ситуація у нас: депутатський корпус приймає рішення, а апарат міської ради – відділи, сектори, управління, є ви­конавцями рішень, які прийма­ються на сесії. З приводу критику, то критикувати можна завжди і будь-кого. Вважаю роботу ради пра­вильною, але найбільшим міну­сом, що багато рішень приймаємо із запізненням. Щодо діяльності виконавчого комітету маю теж свої зауваження, бо проти того, щоб ста­рости входили у нього. В пер­винному законі була прописана норма, що усі старости мають бути членами виконкому. У нас 35 чле­нів виконавчого комітету, в тому числі 19 старост, тож будь-яке пи­тання можна пролобіювати. Я вис­ловлював свої зауваження з цього приводу, адже норма закону була змінена, в якій законодавиць вик­лючив обов’язковість включення старост в персональний склад ви­конавчого комітету. Я пропонував це зробити і нам для того, щоб пе­резапустити роботу та убезпечити ймовірні зловживання, шляхом по­дання нового персонального та якіс­ного складу, а саме: двох кандидатів від кожної фракції та сім від голови. Також хочу зазначити, що не кожна людина знає, що тари­фи: на комунальні послуги, виве­зення ТПВ, водопостачання, водо­відведення, очистку стоків, теп­лову енергію та інше затвер­джує вико­навчий комітет своїм рішенням, а не депутати міської ра­ди. Думаю, що це дало б нам можливість прий­мати об’єктивні та виважені рі­шення. Також неодно­разово наго­лошую в раді, що нам терміново необхідно провести ін­вен­таризацію земель сільськогос­подарського призначення, кому­наль­ного майна – ми рухаємось у правильному напрямку, але надто помало.

 

Віталій Грисюк, депутат Сокальської міської ради від фракції ПП «Громадянська позиція»:

– Вважаю, що міська рада мало інформує жителів громади про свою діяльність, заходи та події, що відбуваються у старостинських округах та Сокалі. І це, на мою дум­ку, велике недопрацювання. Розу­мію, що бути першим головою і де­путатами ТГ досить важко, бо тільки створилася територіальна громада і є багато ще не зрозуміло­го. Крім того, треба не забувати, що наша громада дуже велика і фізично міський голова не може її об’їхати за один день. Не розумію чому досі нема першого заступни­ка, що дозволило б оперативніше вирішувати справи громади і полег­шило б роботу міського голови.

Як депутат, стараюся вивчати та вникати у кожне питання, яке роз­глядають на сесії. Але я не є фахі­вець у медицині, освіті, культурі чи в інших галузях. Хотілося, щоб по­передньо перед розглядом кожного питання фахівець розтлумачив суть проблеми, пояснив на що по­трібні гроші, щоб я розумів за що голосую. Вважаю, що Сокальська міська рада мала мати стратегію розвитку громади, де був прописа­ний план роботи на час каденції по різних галузях. Наприклад, що­до доріг, заплановано ремонти доріг на Лучиці в 2022 р., на Воли­цю на 2023 р, на Тудорковичі на 2024 р. І вже кожен депутат знає і може сказати своїм виборцям, коли будуть ремонтувати дорогу на його окрузі. А у нас все відбувається хаотично. Мене болить стан доріг у напрямку Боб’ятин, Лещатів, а також у селі Боб’ятин, які давно потребують капітального ремонту. Торік звертався у департамент транспорту і дорожнього господар­ства Львівської ОВА і на наш на­прямок виділили 7 мільйонів грн., ще 3 млн. гривень додала міська рада. За ці кошти відремонтували аварійні відрізки дороги перед Боб’ятином і між селами Залижня та Лещатів. Минув рік дорога з Бо­б’ятина до Лещатова перетворила­ся на суцільні вибоїни. До Лучиць доводиться їхати через Волинь, бо не можна доїхати в село.

Ще вважаю, що при міській раді має бути створений фонд допомоги для людей, які потрапили у критичні життєві обставини (сталася аварія, пожежа, затопило), необхідна операція, хіміотерапія чи дороговартісні ліки, тощо. Допомогу має призначати спеціальна медична комісія, а не депутати. У цьому році на початку року депутатам виділили 12000 тисяч гривень, а наприкінці ще 4000 гривень, які треба було освоїти за тиждень. Я є депутатом у селах Смиків, Бодячів, Залижня, Матів, Лучиці, Ганівка, Шарпанці. Мені було вкрай важко визначити, кому з осіб, які подали заяви, найнеобхідніша допомога. Бо розумію, що вона потрібна всім. Для чого нас робити в очах виборців черствими та байдужими до чужої біди.

– Які нагальні проблеми нині існують у громаді, які бачите шляхи їх розв’язання?

Олег Піддубчишин:

– Це закриття шахт. Сокальщина відноситься до шахтарського регіону, тож цей процес обов’язково її торкнеться. У перспективі масове безробіття. Вважаю, що керівники мають брати активну участь у процесі трансформації вугільних підприємств, щоб для громади отримати якусь компенсацію та залучи-ти інвесторів для відкриття нових підприємств на місці закритих шахт. Нам потрібні нові робочі місця.

 Олег Грицишин:

– У нас нема чогось, що можна виділити… Ми маємо гарний медичний заклад з великим спектром послуг, що вони надають. Однак якщо не оновлювати обладнання це буде просто будівля з вікнами. Якщо не вносити значні корективи в процес лікування, не йти в ногу з часом, заклад може втратити свою важливість. Люди тоді будуть лікуватися у сусідів. Ми маємо також освітні заклади, позашкілля, ДНЗ, які потрібно перелаштовувати під нову українську школу та оновити усі їдальні, класи, спортивні зали та загалом проводити ремонтні роботи навчальних закладів.

Не менших витрат потребують і заклади культури та бібліотечної системи. Потрібно також дбати про благоустрій міста, смт та сіл. Совковість у мене викликає негативні емоції, адже коли ми прокладаємо дорожнє покриття, то чому одразу не зробити тротуарну доріжку, замінити бордюри. От скажімо чому б не запустити на базі для прикладу КП «Сокальжитлокомунсервіс» виробництво бордюр, поребриків та бруківки. Робочі місця були б круглий рік. Це б, в свою чергу, дозволило зекономити кошти і благоустрій покращити.

Так склалося, що наша громада не відноситься до промислових. У нас нема такого гіганта-підприємства, яке давало б робочі місця для простих пересічних громадян. Відповідно мало надходжень до місцевої казни, 80 відсотків бюджету територіальної громади із яких йде на утримання освітньої галузі і всього лише 20 відсотків залишається, щоб забезпечити заклади охорони здоров’я, спортивний та культурний напрямок, благоустрій ремонт дорожнього покриття тощо.

Якщо ж дивитися на розподіл коштів у часі війни, то ми маємо забезпечити навчальні зклади теплом, харчуванням, лікарняні заклади теплом та необхідними медичними засобами, а решта коштів скерувати на підтримку Збройних сил України, але, на жаль, у нас не так.

Віталій Грисюк:

– Це розвиток сіл, створення умов для відкриття бізнесу у сільській місцевості. Якщо ми все позакриваємо по селах, зокрема, школи, то вони стануть неперспективними, молодь залишатиме їх. На жаль, при формуванні бюджету на наступний рік через недостатню кількість коштів зменшують фінансування закладів освіти. Що може привести до закриття шкіл, де є мала кількість учнів. Планують, що дітей довозитимуть «Школяриком» в опорні школи громади. Прикро, але під «об’єктив» попала й Матівська школа, де мала кількість учнів у класах. Торік ми зробили ремонт у школі і на першому поверсі відкрили дитячий садочок. Через перипетії щодо закриття школи, батьки вже зараз переводять своїх дітей в інтернат чи в інші сокальські школи. Вони переживають, що діти молодшого шкільного віку з Смикова, Матова, Бодячева, Залижні будуть змушені цілий день перебувати у школі, не залежно від кількості уроків, поки дістануться додому. А якщо перемете дорогу взимку?! Коли у селі є школа, то усім вигідно і зручно.

– Якою ви бачите роль депутата в громаді?

Олег Славич:

– Депутат представляє інтереси свого виборця у сесійній залі. Він повинен допомогти людям розібратися у важливих питаннях. Адже багато людей не обізнані у земельних, підприємництві чи інших. Інформує про прийняті рішення сесії, допомагає людям, які потрапили у життєво критичну ситуацію, відстоює інтереси й права своїх виборців.

Олег Піддубчишин:

– Депутат є тим містком між громадянами і керівництвом громади, чиновниками. Він має своє бачення розвитку громади в майбутньому, знає як вирішити цю проблему… Мабуть, через це громадяни обирають у депутати людину, яка користується авторитетом інших, має життєвий досвід, може дати мудрі поради, орієнтується в місцевому законодавстві, має свою точку зору і бачення розв’язання тої чи іншої проблеми.

Віталій Грисюк:

– Депутат є з’єднуючою ланкою між людьми і керівництвом територіальної громади. Оскільки, вважаю, що моя робота є прозорою, і мені важлива думка моїх виборців, хотів прозвітувати про свою роботу перед ними. Запросив громаду на збори в Народний дім… Прийшли фермери, підприємці, священник, директор школи, кілька мешканців… Мені прикро, але більшість громади не прийшла. Людям байдуже… І це страшно. На жаль, більшість людей навіть не знають, що місцеві депутати працюють на громадських засадах, не мають теплих кабінетів та приймалень. Ніхто й не задумується скільки часу витрачають депутати на вирішення справ громади, аби жителям було комфортніше жити у їхньому селі чи місті. До того ж ми не маємо повноважень, ні можливості комусь наділити землю чи дати земельну ділянку під забудову чи під особисте селянське господарство, якщо це не відповідає чинному законодавству…

– Один зі способів розповідати про свою роботу – соцмережі. Якщо подивитися на особисті сторінки депутатів у Facebook, вони не активно розповідають про свою діяльність. Як ви вважаєте, сучасний політик може обійтися без соціальних мереж?

Олег Піддубчишин:

– Сьогодення зобов’язує депутатів вести діалог з громадою. Зараз живемо у нелегкий воєнний час, що впливає на емоційний стан людей, викликає занепокоєння, розчарування, тривогу, а в декого й злобу. На жаль, багато хто з політиканів місцевого розливу використовують негатив, підбурюють людей проти когось заради певних цілей аби задовільнити свої амбіції. Насамперед, вся необхідна інформація має бути на офіційному сайті міської ради. Депутати також мають розповідати як працюють органи місцевого самоврядування в умовах військового стану, висловлювати свою точку зору з того чи іншого питання, пояснювати чому таке відбувається зараз у нашій країні, що є причиною цього. Чому те чи інше питання виноситься на сесію і чому прийняли те чи інше рішення? Що спонукало їх так голосувати. Якщо б було належне висвітлення діяльності ради та депутатів, то не було б такого негативу в соціальних мережах. Я не маю, що приховувати, бо не чиновник. Наша фракція відкрита і намагається оприлюднювати наше голосування на сесії з усіх питань в соцмережі.

Олег Грицишин:

– Роль депутата значна, адже виборці обирали для себе представника, який буде представляти їхні інтереси в раді. Сьогодні актуально розповідати про свою роботу та роботу ради в соцмережах. Це напевно наслідок того, що апарат виконавчого комітету міської ради не інформує повноцінно як належить. Це доводиться робити самому. Ми живемо в часі, коли засідання сесій виборці мають можливість дивитись онлайн. Я неодноразово звертався до керівництва ради, чому на офіційній сторінці міської ради немає прямої трансляції сесійного засідання? Відповіді не отримав. Тож вирішив висвітлювати пленарне засідання в соціальних мережах та інформувати громаду щодо процесів підготовки порядку денного. Не кожен виборець знає, що згідно з Законом України “Про органи місцевого самоврядування в Україні”, будь-який громадянин має право написати проєкт рішення і подати його на розгляд сесії ради. Це може також зробити громадська організація чи колектив. Потрібно лише правильно все оформити.

На своїй сторінці висвітлюю свою точку зору і громадянську позицію з різних причин. Зокрема, вже третій рік (стільки минуло з часу роботи ради цього скликання), висловлюю свою критичну позицію щодо недоотримання до місцевого бюджету від оплати за оренду землі сільськогосподарського призначення. На моє депутатське звернення надійшла відповідь з Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, що фермерські господарства орендують на території ТГ ділянки сільськогосподарського призначення на термін до 49 років і станом на сьогодні за зазначеними земельними ділянками діє орендна ставка 10 гривень 87 копійок за 1 Га в рік. Цей факт мене шокував. Така ціна – це нонсенс. Звідки ж будуть надходження до бюджету?! Свою думку з цього приводу я висловив з високої трибуни Сокальської міської ради під час сесійного засідання. Та мене не почули ні колеги, ні керівництво ради. На жаль, нічого не змінилося. Хоча у договорі сказано, що орендна ставка може переглядатися раз у рік. Це наше недопрацювання. Сокальська ТГ є одна з найбільших територіальних громад за територією й за площею. Якщо велика територія, то багато орних земель. Відповідно можемо отримувати відповідний зиск. Після складних перемовин, фермерські господарства погоджуються платити 5000 гривень за гектар в рік. Із часом це дасть значні надходження до бюджету, які можна скерувати на розвиток інфраструктури, благоустрою, підняття рівня освіти, культури і мистецтва, охорони здоров’я тощо.

– Кого з колег депутатів назвали б найактивнішим у цьому році?

Олег Піддубчиши:

– Тут потрібно замінити слово «депутат» на депутатський корпус. Ми разом ефективно працювали цей час, прийняли багато важливих рішень, хоч не завжди було просто досягти цього. Нагадаю, що у міській раді представлено 10 фракцій – це представники 10 політичних партій. Як наслідок, багато різних думок. Часом важко знайти спільний компроміс. Однак прагнемо будь-яке питання вирішувати дипломатично, хоча часом бувають «жаркі» дискусії. Але було й таке, коли представники певних фракцій через свої амбіції спеціально заводили ситуацію на сесії чи на засіданні депутатської комісії в глухий кут. Це не припустимо… Але справедливість, мудрість і добрі наміри завжди брали верх.

Володимир Ковальчук:

– Вважаю, що не правильно виокремлювати когось із депутатів. Є ті, хто тягне роботу, а є ті, хто галасують, метушаться, бо хочуть привернути до себе увагу і показати, що вони багато працюють. А насправді роблять тільки вигляд… Так само є в кожному підприємстві, школі, установі…

Олег Грицишин:

– Це буде не етично виділяти хто кращий, хто гірший… Якщо взяти для прикладу депутатів, то у кожного з них можна чогось навчитися, почерпнути досвід, знання, енергію, кожному із них хочу подякувати за співпрацю. Кожна людина десь пройшла певний життєвий етап, чогось навчилася і досягла. З приводу роботи депутатів, то у нас немає такого депутата, який би не допомагав ЗСУ. Є депутати, які служать в ЗСУ, хтось безпосередньо їздить на передову із допомогою, хтось допомагає фінансово, бо має можливість. Кожен депутат важливий, адже кожен вносить свою маленьку, але вагому лепту в нашу перемогу.

Віталій Грисюк:

– Вважаю, що не той дієвий депутат, який має більше виступів з трибуни і гарно висвітлює свою діяльність у соцмережі, а той хто працює на громаду і відстоює інтереси мешканців Сокальщини. Недарма кажуть, що пташина красна своїм пером, а людина ділами. За себе можу сказати, що завжди відкритий для діалогу й пропозицій. Переконаний, що якщо ми хочемо щось змінити у своєму житті та житті громади потрібно вміти чути інших.

– Чи є зв’язок між владою, депутатами та виборцями?

Олег Піддубчишин:

– Я би тут розмежував зв’язок депутата з виборцями, депутата з місцевою виконавчою владою. На початку каденції до думки та пропозицій депутатів фракції «Удар» Віталія Кличка в Сокальській міській раді, на жаль, недослухалися. Можливо, це було пов’язано з тим, що на початках дослухалися до тих фракцій політичних партій, які підтримували кандидата на посаду міського голови. Однак пройшов певний час, завдяки нашій наполегливості, ініціативності, активності з нами почали рахуватися. Стали враховуватися й наші пропозиції. Хотів би, щоб виконавча влада ставилась до кандидатів на посади керівників структурних підрозділів скурпульозніше. Добре, щоб їх очолили професіонали своєї справи, які вміють приймати оперативні рішення. Тоді б діалог між двома гілками влади і депутатом був би легшим та конструктивнішим.

Олег Славич:

– Депутат є містком між виборцями і владою. На жаль, не завжди дослухаються до тих чи інших пропозицій, які висувала наша фракція. Кожен депутат закріплений за населеними пунктами, співпрацює з старостою та активістами у селах, знає ситуацію у селах, розуміє що потрібно зробити насамперед.

Володимир Ковальчук:

– Вважаю обов’язок депутата висвітлювати свою діяльність. Але це не має виглядати як піар. Ми ж працюємо на громадських засадах. Бо дехто думає, що наша робота зводиться до того, що ходимо на сесію і сидимо там, галасуємо і сваримось… Відвідування сесій – це лише один з обов’язків депутата. Крім того, він має брати участь у засіданнях комісії, в яку входить, де розглядають питання, які виносяться на сесію. Кожен депутат відстоює свою точку зору та інтереси своїх виборців, бо представляє якийсь округ, лише після нерідко довгого обговорення приймається проєкт рішення. Думаю, що жителі Сокальської ТГ, завдяки онлайн трансляції сесії міської ради, бачать хто що робить на засіданнях. Зрештою виборці, які зверталися з наболілими питаннями бачили реакцію депутата та ставлення до них.

Віталій Грисюк:

– У міській раді 34 депутати, які представляють 10 різних політичних сил, це десять різних точок зору і позицій. Між депутатом і виборцем мусить бути взаємозв’язок і довіра. А як інакше?! У мене є підтримка місцевих священників та фермерів. Вони моя надійна опора у роботі. Коли почалася війна, ще не було випадку, щоб вони мене не послухали чи щось не зробили для громади і ЗСУ.

– На вашу думку, які проблеми є найболючішими для громади?

Олег Піддубчишин:

– Для усіх громад країни це є наповнення бюджету у зв’язку з військовим станом. Я хотів би, щоб місцеві керівники і чиновники ефективніше працювали. На мою думку, деякі підрозділи міської ради потрібно оптимізувати. Коли у бізнесу виникають проблеми, у першу чергу, проходить оптимізація. Такі кроки треба зробити й Сокальській міській раді, де в окремих підрозділах є роздуті штати. А там, де підрозділи працюють неефективно, потрібно міняти керівників на професійних та енергійних, без врахування політичних квот.

Олег Славич:

– У державі найболючіше питан­ня – це війна. Це є розвиток сільсь­ких територій. Окремі керівники, які живуть у місті, вони не мають уявлення про сільські проблеми і життя у се­лі. Ще одна з найбо­лю­чіших проб­лем – як дістатися на роботу, до Сокальської РЛ, в Пен­сійний фонд, а потім мати чим по­вернутися до­дому. Маршрутки їздять не згідно з графіком, а коли їм захочеться. У селі нема роботи, нові підприєм­ства, не відкрива­ються. Місцеві жителі виїжджають за кордон, шко­ли втрачають у наповненні класів.

Сільські обійстя пустіють… Кіль­кість учнів у порівнянні до війни значно зменшилася. Села стають неперспективними, молодь виїж­джає, бо немає що тут робити.

Володимир Ковальчук:

– Це наповнення бюджету. Через його недостачу виникають питання щодо ремонту доріг, фінансування закладів освіти, охорони здоров’я, культури, спорту, комунальної сфе­ри. Дехто вважає, що бюджет лег­ше ділити, ніж наповнити. Але як-що нема доходів, то починається конфлікт. Якщо не буде розуміння того, що ми творимо зміни разом, що потрібно наповнювати бюджет, то не буде розвитку громади та перемоги України.

Віталій Грисюк:

– Це питання сільських поштових відділень. Раніше у селі працювало поштове відділення. Людина в зручний для себе час приходила за пресою, посилками, пенсіями, платила комунальні послуги…На жаль, через так звану реформу пошти, все пішло у шкереберть. Зараз ніхто не знає коли буде до­ставлена газета, (в тому числі і «Голос знад Бугу»), та листи до передплатників та адресантів. Є чимало нарікань. Однак багато хто не знає, що питання про роботу поштового відділення не належить до компетенції міської ради. І це є теж проблемно, бо не можна ніяк вплинути.

– Які рішення сесій, на ваш погляд, були найважливіші за цей рік для громади?

Віталій Грисюк:

– Це виділення коштів на під­тримку ЗСУ. І ми маємо підтриму­вати українських захисників й надалі. На мою думку, не на часі зараз виділяти кошти на різні по­треби, які можуть зачекати. Адже війна триває і ці гроші можуть зна­добитися на підтримку військових. Українські захисники роблять наба­гато більшу справу, ніж ми тут. Зав­дяки їм громади можуть тут пра­цювати і жити…

Олег Грицишин:

– Як на мене немає рішень, які бу­ли б неважливими. Коли погля­нути на повномасштабне вторг­нен­ня, на мою думку, важливим був той крок, коли при розподілі вільних лишків, ми таки переко­нали апарат ради і виділили кошти на придбання необхідної техніки для підтримки Збройних сил Украї­ни. Ті кошти нині допомагають ЗСУ нищити ворога.

– Чи не видаються вам під час війни популістичними рі­шення про те, що потрібно під­вищувати тарифи на кому­нальні послуги?

Володимир Ковальчук:

– Це був популізм. Рішення про підняття тарифів на воду і водопос­тачання розглядав і прийняв вико­навчий комітет. Депутатів лише по­ставили перед фактом: МКП «Водоканал» економічно обґрунтував, що підняття тарифів на воду є не­обхідним, бо без цього кроку під­приємство нічого не може робити. Тож у них іншого виходу нема як їх піднімати. Воно не виносилося на обговорення на сесії міської ради, як питання про компенсацію тари­фів. Тут кожен депутат голо­сував так, як вважав за потрібне, виходя­чи з того, що було сказано ви­ще. Сьогодні не на часі мірятись, хто більший патріот.

Олег Грицишин:

– Рішення виконкому про під­няття тарифів на водопостачання та водовідведення вважаю є необ­ґрунтованим і неправомірним. Що й привело до обурення в суспі­льстві, обурення пересічних меш­канців нашої громади. Крім того тепер підприємству доведеться пла­тити податок за отриманий при­буток. Я вивчив це питання і маю усі докази цього.

– З якими проблемами прихо­дять до вас виборці?

Володимир Ковальчук:

– Приходять із різним… Від дріб­них побутових речей до великих проблем із здоров’ям…. Дехто вва­жає, що ми маємо вирішувати сі­мейні конфлікти, обслуговувати їхні помешкання замість працівни­ків ЖЕК чи інших комунальних служб, коли ті не справляються з своєю роботою. Практично виборці йдуть до депутата з набо­лілим, вважаючи, що він має йому все вирішити і допомогти.

Олег Славич:

– Робота депутата у сільській місцевості та місті кардинально відрізняється… Люди приходять і зранку, і ввечері, бо їм потрібна допомога. Найчастіше звертаються щодо доріг, допомоги на лікування, із земельними та побутовими пи­таннями… Це і допомога самотнім й одиноким людям, організація культурно-просвітницьких заходів, допомога переселенцям… У мене є добра співпраця із старостою Тудорковицького старостинського округу. Спільно нам вдається вирі­шити багато проблем.

Олег Піддубчишин:

– Це побутові речі. Питання ін­фраструктури, доріг, освітлення, вивезення ТПВ, діяльності грома­ди… Одне з надскладних питань для мене як депутата було звер­нення підприємців Сокальської ТГ щодо недопущення підняття ставок податків місцевого бізнесу. З почат­ку пандемії коронавірусу підприєм­ці працювали у складних умовах і не могли ефективно вести бізнес. Свої випробування та проблеми додало й повномасштабне вторг­нення росії. Що сильно вдарило по місцевому бізнесу. Місцева вла­да має підтримувати підприємців. Потрібно не те, що збільшувати, а не заважати людям працювати. Вважаю, що підвищення ставок податків зараз не на часі. Це був складний період дискусій і непоро­зуміння з владою. Мені вдалося заблокувати це питання. Тож по­датки для підприємців залишилися на минулорічному рівні.

Віталій Грисюк:

– Місцеві жителі звертаються до мене з найрізноманітніших питань, одним з найболючіших є закриття дитячої дошкільної установи та по­ниження ступеня місцевої школи. Я категорично проти цього, бо вва­жаю, що коли у селі є школа і дитя­чий садочок, воно розвивається і має майбутнє. На жаль, на наступ­ний рік суттєво зменшується суб­венція на освіту, однак переконаний, що на дітях економити не мож­на. Це моя принципова позиція. Легше закрити школу чи будь-який заклад ніж його відкрити.

– На ваш погляд, які є пер­спективи розвитку Сокаль­ської громади на майбутнє?

Олег Грицишин:

– На території нашого краю ба­гато пам’яток історії та культури. Їх збереження і відновлення, як і наявні природні ресурси, дозво­ляють нам бути успішними на туристичному ринку. На сьогодні гро­мада може пишатися тим, що має проєкти, які сприятимуть роз­витку туризму та економічному зрос­тан­ню регіону. Поряд з міським урба­ніс­тичним туризмом тут є мож­ли­вості для екологічного туризму. До водних мандрівок спонукає ріка Західний Буг. Це перспективний напрям розвитку для відпочинку і туризму не тільки для сокальців, але й гостей міста, які відвідавши нашу громаду можуть в майбут­ньому приїхати із інвестором. На території нашої громади є інвес­тиційні ділянки, на яких створені усі умови для залучення інвестора, але війна призупинила цей процес, тому зараз найголовніше – під­тримка ЗСУ та перемога.

 

Розмову за «круглим» столом вела Любов ПУЗИЧ.

Фото автора.