Головна Свято Юні донеччани відсвяткували Різдво в колі родин своїх однолітків на Сокальщині

Юні донеччани відсвяткували Різдво в колі родин своїх однолітків на Сокальщині

Десятеро школярів зі сходу України, що проживають на лінії розмежування, навчаються в Святогірській загальноосвітній санаторній школіінтернаті ІІІ ст. Донецької обласної ради, разом з вчителем Тетяною Тюрютіковою, у рамках

Всеукраїнської акції «Схід і Захід разом», 5-10 січня перебували на Сокальщині. Юні донеччани відсвяткували Різдво в колі родин своїх однолітків у селах Волиця, Хлівчани, Войславичі, Завишня, Поториця, Зубків, Перв’ятичі.

Впродовж п’яти днів гості мали насичену програму перебування на наших теренах. Хлопці та дівчата пізнавали духовне і культурне надбання Сокальщини, познайомилися з галицькими традиціями святкування Різдва, взяли участь у різдвяних дійствах, послухали колядників та виступи вертепів, відвідали історикокраєзнавчий музей Сокальщини. Побували й на екскурсії у Львові.

Перед від’їздом, 10 січня, діти з Донеччини та родини, в яких вони проживали, зустрілися з керівниками Сокальського району. Найприємніше було бачити усміхнені обличчя і радісні очі дітей з Святогірська, Краматорська, Горлівки, які охоче ділились враженнями від п’ятиденного перебування на Сокальщині. Зокрема, Анастасія Ремньова з м. Святогірськ розповіла, що 5 січня їхня група – це понад тридцять дітей і троє дорослих, приїхала на Львівщину, щоб провести різдвяні свята. Вона попала на Сокальщину в родину Марії та Ігоря Возьних з с. Хлівчани, потоваришувала з їхніми дітьми – Оксаною та Сергієм. Дівчина зачарована галицькими традиціями. Вона разом з господинею та Оксанкою готували 12 страв. Порівнюючи, каже, що в неї вдома кутю готують з перлової каші, а тут з пшениці, хоча також додають мак, родзинки та мед. Вперше скуштувала і грибну юшку. У них такої не варять. Її здивувало, коли у хату принесли сіно під стіл. Пані Марія пояснила, що це традиція, бо Ісус Христос народився на сіні. Разом з господарями вона ходила колядувати. На Різдво була в церкві на Службі Божій. Бачила вертеп. А на другий день свят їздили на екскурсію до Львова, де були в майстернях шоколаду, карамелю, копальні кави, на Різдвяному ярмарку… «Мені дуже сподобалося. Хочу приїхати сюди ще раз. Буду сумувати за новими друзями», – каже Настя. І заспішила до Оксанки, щоб ще трохи побути в її товаристві.

Мешканці сіл Завишня та Перв’ятичі – Анна Палка та Світлана Мармаш також радо приймали дітей з Донеччини, ділилися традиціями святкування Святвечора та Різдва.

Жінки зізналися, що дуже переживали, бо вперше в їхніх родинах гостювали діти зі Сходу, хотіли б щоб Мілена Півень та Алім Бабаєв відчули родинне тепло, радість Різдва та зрозуміли, що це свято значить для кожного з нас. Вони побачили сільський побут, як наше жіноцтво метушиться перед святами, переживає, щоб вдалися страви, як колядують, які є звичаї та традиції на наших теренах.
Галина Гудим, її сестра Ірина Рурка з Волиці та Юлія Краска зі Зубкова, в родинах яких було троє діточок – Микола Тюрютіков, Таня Баранова та Ярослав Мороз – розповіли, що старалися зробити все, щоб дітям було в них комфортно, щоб ті побачили, як галичани святкують різдвяні свята, і розповіли своїм рідним та знайомим. Тут же юні донеччани ділились враженнями та відзначали гостинність родин, показували світлини, бо ж вони були у різних населених пунктах Сокальщини.

Ще двоє дітей – Ганна і Валерій Новаки з Горлівки гостювали у родині Юлії Новосад з Поториці. Пані Юлія розповіла, що для її родини стало доброю традицією приймати на Різдвяні свята гостей зі східних теренів нашої держави. Коли вона з сестрою були ще школярками, у село декілька років на Різдво приїжджали звідтам школярі, яких забирали жителі Поториці до себе. Гостювали вони й у них. Вона сподівається, що ця добра традиція знову відродиться. Для дітей зі сходу Різдво у Львові – казка, диво. Вони мріють про це і з радістю сюди їдуть. Разом з гостями з Горлівки ходили з вертепом, колядували. Надіється, що такі зустрічі матимуть продовження і у наступні роки, адже нові знайомства переростають у надійну дружбу, яка здатна долати перешкоди та перемагати у війні.

На жаль, події на сході України внесли корективи у життя багатьох родин. Зона розмежування розкидала по різні боки Ганну і Валерія Новаків та їхніх батьків. Останні залишились жити з дідусем у Горлівці. Ганна навчається у Харкові в школі обдарованості у фізикоматематичному класі, а її братик – у школіінтернаті м. Святогірськ. Вони бачаться з батьками не часто, тож дуже сумують за ними. Ганна розуміє, що зараз так мусить бути, бо вона з братом хочуть отримати освіту. Дівчина вдячна пані Юлії за увагу та гостинність, бо вперше за чотири роки відчула себе у колі родини, побачила українські традиції. Вперше побувала в грекокатолицькій церкві. Тут дуже привітні люди. Різдвяна подорож запам’ятається їй надовго.

Знайшла нових друзів на Сокальщині й Лера Дуднік з Краматорська, яка гостювала з братиком Михайликом у родині Йосипа та Магдалини Чавів з Войславич. Зізнається, що ці дні для неї минули швидко і цікаво. Адже весь час кудись їздили, спілкувалися, колядували… Бачили вертеп, у них такого дійства не має.

Керівник групи, вчитель Тетяна Тюрютікова подякувала очільникам району, зокрема, голові РДА Роману Токаю за подаровані прекрасні вишиванки. Родинам, в яких перебували учні Святогірської школи під час різдвяних свят, Волицькому сільському голові Надії Білик, керівнику апарату РДА Вірі Левандовській за теплий прийом, а також начальнику служби у справах дітей РДА Галині Федаш за гарно та змістовно проведений час у Львові. «Мене вразила гостинність людей на Сокальщині, їхнє прагнення ознайомити нас з традиціями і звичаями святкування Різдва. Ви подарували нам неповторну атмосферу Святвечора та Різдва, яке наповнило нас любов’ю, радістю і миром, гарним настроєм надовго. Ми побували на святій Літургії, на святі встановлення дідуха, у музеї «Сокальщина», виступі переможців районного галаконцерту фестивалюконкурсу для дітей і юнацтва «Різдвяні канікули», їздили на екскурсію по історичних місцях Львова. Скрізь нас тепло і гостинно зустрічали. Це для нас було справді дивом. А ще колядували, ходили з вертепом… Ці п’ять днів були дуже насиченими і подарували багато вражень. У нас теж святкують різдвяні свята, але не так. Ми варимо кутю, яку напередодні Святвечора несемо хрещеним батькам. У нас нема традиції класти сіно під стіл. Ми також святкуємо Різдво, Щедрий вечір, Водохрестя, у нас ті ж самі свята, колядуємо ті ж самі колядки, співаємо ті ж самі українські пісні. Бо ми громадяни однієї країни», – наголосила вона.

Голова Сокальської райдержадміністрації Роман Токай сказав, що, «на жаль, час минає швидко. Здається, лише вчора ми чекали на вас і познайомилися, а сьогодні щемить серце, бо мусимо прощатися. Сподіваємось, що ці Різдвяні свята були для вас особливими. І частинка від наших традицій, наших звичаїв закарбуються у ваших серцях і пам’яті. Думаю, що обов’язково ще зустрінемося на Сокальщині, а може і на ваших теренах. І будемо робити все для того, щоб об’єднувати західну і східну Україну, щоб запанував мир і спокій». Він подякував родинам, які взяли до себе дітей на свята та усім, хто допоміг зробити перебування гостей на Сокальщині комфортним та цікавим, зокрема, ФОП «Сорочинський», ТОВ «ТетраАгро».

Голова районної ради Микола Пасько просив дітей поділитися враженнями і висловив сподівання, що ця поїздка на Різдво на Сокальщину запам’ятається їм надовго і вони розповідатимуть одноліткам, друзям і колегам про гостинність сімей, в яких проживали, неповторну духовну атмосферу Різдва, яка обіймає кожного з нас і приносить в оселі відчуття миру та злагоди. «Ми завжди раді Вас бачити на Сокальщині. Приїжджайте до нас з батьками, друзями», – наголосив очільник районної ради.

Перед від’їздом школярі отримали солодкі подарунки від МКП «Ніка» та спонсорів – депутата районної ради Ігоря Плечіня та БФ «КарітасСокаль» (Мар’яна Яремчук). Сподобались їм і сувеніри, які виготовили для них гуртківці районної асоціації інвалідів, вишиванки та книги про видатних людей Сокальщини. А піцерія «Фігаро» приготовила їм у дорогу піцу.
Юні донеччани настільки заприятелювали з місцевими дітьми, що прощалися зі сльозами на очах, і висловили бажання неодмінно повернутися на Сокальщину.

Любов ПУЗИЧ.