«ДВІ ДОЛІ – ОДНА ЛЮБОВ»
Таку назву мав творчий вечір, приурочений 80-річчю з дня народження поетес, членкинь літературно-мистецького об’єднання «Колос» Галини Хорташко (з 1965 р.) та Ганни Кузьмак (з 1980-х років). У затишній світлиці Сокальської публічної бібліотеки зібрались друзі, шанувальники їхньої творчості та колеги по перу.
Модератором заходу була завідувачка відділу обслуговування Тетяна Філонич, яка розповіла про життя і творчість поетес, яких любов до поетичного слова звела в літоб’єднанні «Колос». На екрані змінювались світлини, вдало доповнюючи розповідь ведучої про дві жіночі долі…
Ганна Петрівна Кузьмак народилась 12 лютого 1944 року на Тернопільщині, в с. Новосілка Підгаєцького р-ну. З 60-х років дорогими її серцю теренами стала Сокальщина, мешкає у с. Добрячин. Левову частку свого нелегкого життя присвячувала і присвячує не лише літературній, а й культурно-просвітницькій і громадсько-політичній діяльності, залишаючись при цьому дбайливою матір’ю, бабусею, дружиною. Незважаючи на пережиті трагічні моменти у жіночій материнській долі, пані Ганна зберегла вміння жартувати і доносити до читачів іскорки гумору у своїх творах. Видала книги: «Осінні роздуми» (2003) та «Дорога до себе» (2010). Публікувалась в альманахах «Провесень», «Соколиний край», «Третій горизонт», «Скіфія», «Чернеча гора», «Склянка часу», «Солокія», а також в дитячому поетичному збірнику «Ліхтарик». Працюючи багато років у Народному домі села Добрячин, авторка постійно спілкувалася з молоддю і дітьми. Писала для них сценарії і вірші. А ще Ганна Кузьмак часто проводила зустрічі із школярами Червонограда та Сокаля і навколишніх сіл. Рядки Ганни Кузьмак – відверті, щирі, невимушені – в пейзажній та інтимній ліриці. Проте, торкаючись наболілого, її перо стає гострим і дошкульним.
Галина Петрівна Хорташко народилась 25 лютого 1944 року у с. Гільче Грубешівського повіту (Польща). У 1946 р. сім’ю майбутньої поетеси переселили в Івано-Франківську область, а вже у 1955 р. сім’я повернулась ближче до рідних місць, у
с. Войславичі. Навчалась у Забузькій середній школі, згодом у Бродівському педучилищі. Після його закінчення працювала за скеруванням один рік у Скадовській школі-інтернаті на Херсонщині. Вийшла заміж та повернулась у Войславичі, де й жила з коханим чоловіком душа в душу, виховувала дітей і внуків… На жаль, кілька років тому смерть розлучила пані Галину з її дорогою половинкою. За фахом Галина Петрівна філолог. Закінчила заочно Луцький педагогічний інститут імені Лесі Українки. Сорок років присвятила педагогічній роботі у сільських школах Сокальщини. Спочатку працювала вчителем молодших класів, потім – вчителем української мови та літератури. Друкувала власні твори в антології «Самоцвіти» (Київ, 1996), в альманасі «Соколиний край». Видала книги «Акорди серця» (2004), «Вишиванка для Романка» (2005). Поезія пані Галини різножанрова: патріотичні вірші, соціально-побутові, вірші-роздуми, інтимна лірика, пейзажна, вірші для дітей, гумор. Іноді відводить душу і в прозі, радує читачів оповіданнями, етюдами, сценками.
На жаль, за станом здоров’я Галина Хорташко не змогла приїхати на цю зустріч, тож усі теплі привітання на адресу ювілярки організатори заходу пообіцяли їй передати. А завжди скромна, поважна та тиха Ганна Кузьмак, відчувала себе зіркою. Присутнім так хотілося зігрітися її теплим, ніжним світлом, яке по-материнськи зігрівало усіх. З притаманною їй щирістю та добротою, жінка розповідала про свій перший вірш, який написала у вісім років, ділилася спогадами про події, що стали в її житті доленосними, як їздила на схід, щоб українським патріотичним словом пробуджувати там людей, поділилася й майстерністю римування та розказала, що спонукає до написання віршів, серед яких є різні: від громадянської поезії до пейзажної та душевної лірики. Окремі з них вона зачитала. Її поезія не лишає байдужим нікого, адже торкається найпотаємніших душевних глибин, легка й мелодійна, ніжна і лірична. Вона припала до душі не лише читачам, а й авторам-виконавцям, якими створено чимало пісень на слова пані Ганни, які вона завжди відшукує, аби зачепити найпотаємніші струни серця читачів. «Я лиш шукаю слова, наче скарбу, //Такого, щоб ніхто ще не сказав. //Шукаю слова вірного, мов клятва, //Щоб не торкалось вуст чужих воно». (Вірш «Шукаю слова»).
Ганну Петрівну тепло привітала начальник відділу освіти Червоноградської ВДА Руслана Антонюк та з нагоди ювілейного Дня народження вручила ювілярці подяку від голови Червоноградської ВДА Андрія Дяченка за багаторічну сумлінну працю на творчій ниві, вагомий особистий внесок у розвиток літератури і мистецтва рідного краю… Таку ж відзнаку отримала і Галина Хорташко. А далі звучали ще і ще вітання… Заступник Сокальського міського голови Олег Олійник, директор Сокальської центральної бібліотеки ім. В. Бобинського Христина Дасюк побажали поетесам міцного здоров’я, творчого неспокою, довголіття, легкого пера та полум’яних поетичних рядків, які сьогодні дуже потрібні, бо підтримують українських бійців на передовій. Свої щирі вітання та акровірші-присвяти поеткам зачитала очільниця літоб’єднання Любов Бенедишин:
Також Любов Бенедишин вручила винуватицям торжества почесні грамоти та пам’ятні подарунки від ЛМО «Колос»…
В цей день було сказано ще багато добрих слів на адресу поважних ювілярок, яких добре знають на Червоноградщині. Читали присвячені поетичні рядки, згадували спільні життєві й творчі історії колеги по перу – члени літературно-мистецького об’єднання «Колос» Галина Хохонь, Світлана Мельничук, Леонтій Литвин, Надія Самсін, Зоряна Манашинська… Поет-бард Ігор Курач заспівав пісні на вірші ювілярок, акомпануючи на гітарі, а одну з них – «Сокальчанки» (на слова Ганни Кузьмак) під оплески присутніх виконала сама авторка.
Творча атмосфера була невимушеною й теплою. Наприкінці Ганна Петрівна подякувала усім за цей поетичний вечір, за сказані добрі слова та спомини колосівців, які на декілька миттєвостей повернули її в молоді роки, сповнені творчості, сили й енергії…
Ганна Кузьмак зізналась, що щаслива в Бога, який обдарував її тонкою душею та відчуттям слова. «Вже змеркнув молодості слід,// До танцю вже не рвуться ноги. //Та за поважний вік,// Я щиросердечно вдячна Богу.// За той його прекрасний світ, //який щодня милує очі».
Своїми поетичними рядками Галина Хорташко і Ганна Кузьмак «приходять до сердець людей» і мріють, щоб вони вірно служили не одному поколінню. Наостанок присутні дружно заспівали «Многая літа» ювіляркам.
Любов ПУЗИЧ.
Фото автора.
