Життєвий шлях людини, яку можна назвати героєм, Омеляна Шумила почався 1925 року в селі Дубрівка РаваРуського району, в сім’ї селянина. Закінчивши школи в Сокалі та Стрию, пішов у командирську старшинську школу при УПА. Два роки навчався в ній, опановував методики розвідки, мінування, розмінування, стрільби, тактики. В цій школі всі заняття починалися і закінчувалися молитвою, тому у бійців завжди була висока духовна та військова підготовка.
Опісля пан Омелян вступив в УПА, сотню Довбуша, де активно брав участь у боях. Про один із них, розповів: «Розвідка донесла, що організований відділ НКВC має зробити облаву одного села. Ми почали готуватися. Вивчивши місцевість, зробили засідку. Як тільки вороги наблизилися до наших позицій, ми відкрили по них вогонь. Спочатку вивели з ладу машину, а потім і знищили всіх загарбників. У результаті цієї операції здобули трофейний кулемет «Максим» й іншу зброю, амуніцію, яка нам так була потрібна в боях за незалежність нашої країни».
«Знаєте, коли слухаєш тих людей, які пережили ті страшні роки, місяці, дні та навіть хвилини життя, думаємо: звідки бралася та сила? А та сила бралася від того, що такі безстрашні люди всім серцем вірили в Бога і бачили страждання Батьківщини, тому не могли залишатися осторонь»,– підсумував отець Михайло Нискогуз після почутого від
Омеляна Шумила.
Павло НИСКОГУЗ,•член молодіжної організації «Сокіл».
Фото автора.
