На Різдво 2018 року настоятель церкви с. Старгород Степан Ділай привітав парафіян зі святами і ювілеями, які цього року відзначає село. Це 920річниця від першої писемної згадки про Старгород (Всеволож) та 125та побудови церкви. Оголосив, що основні святкування відбудуться 29 липня 2018 р. Розпочалися підготовчі роботи.
У травні в районній газеті була надрукована стаття Ярослава Книша «Найдавніша перша писемна згадка про Сокаль». Початок її нас насторожив, а закінчення – приголомшило, бо заперечує дослідження істориківнауковців й археологів та наші власні, які ми зібрали для історикокраєзнавчого нарису «Старгород – Всеволож». Не будемо вступати в суперечку, а подаємо матеріали з дослідження місцевості, місцевих та історичних джерел про Старгород.
Беремо за основу науковопрактичну конференцію, яка відбулася з нагоди 900річчя села Старгород 20 липня 1997 року. В її роботі взяли участь науковці Львова, які досліджували історію виникнення села, віхи його життя не одного століття. Вони стверджують, що Старгород на Сокальщині має тисячолітню історію, і могло бути засноване між 988995 рр. Всеволодом Володимировичем – князем Володимирським. Вперше воно з’явилося на сторінках літопису Руського від першої половини лютого 1098 року під назвою Всеволож при описі подій, зв’язаних з осліпленням Василька Теребовельського. Щоби відмовити Володимира Мономаха і Святополка від карального походу, причетний до злочину князь Давид Ігорович запропонував на вибір, як відкупне, це місто поряд з Перемилем і Шепелем.
Однак, коли настала весна, пішли Володар і Василько на Давида. І прибули вони до града Всеволожа, а Давид заперся у Володимирі. Вони ж обидва стали навколо Всеволожа і взяли город списом, і запалили вогнем. І вибігли люди од вогню, і повелів Василько всіх посікти. І вчинив Василько помсту на людях невинних, і пролив кров невинну (ст. 151).
Городище літописного Всеволожа знаходиться на північносхідній околиці Старгорода, серед широкої заплави річки Західний Буг, на одному з останців в урочищі «Ливень» і має приблизно трикутну форму з більш видовженою і заокругленою стороною у західній частині. З південної і північної сторін воно оточено старим руслом ріки, яке підходить майже до валів пам’ятки. Сучасне русло розміщене за 60 м на південь від городища.
Посилаємось й на інші історичні джерела. Вперше літописне городище Всеволож наприкінці ХІХ ст. обстежив Володимир Антонович, пізніше в 1930 році – Олександр Цинкаловський, а в 1963ому – Павло Раппопорт.
У 7080х рр. ХХ ст. археологічною експедицією Львівського університету імені Івана Франка (керівник Р. Чайка) проводились дослідження городищ Всеволож та Литовеж. Під час досліджень на городищі виявлено значну кількість керамічного матеріалу, найраніший з яких відноситься до пізнього етапу райковецької культури – це Х століття. Перша згадка про волинське місто Всеволож міститься в літописі під 1097 р. Назва походить від імені князя Всеволода Володимировича. Між істориками та археологами тривалий час велася суперечка щодо місцезнаходження городища Всеволож. Археолог О. Надєждін вказував на с. Волошки за 12 верст від Ковеля. О. Цинкаловський у 1927 р. виявив на землях села Литовежа старе городище ХХІІІ ст. Він вважав, що саме це і є літописний Всеволож. Проте А. Демчук і Т. Коструба переконливо доводять, що літописний Всеволож знаходився на місці с. Старгород Сокальського району, що на Львівщині.
Це підтверджували й перекази старожилів, які були корінними жителями цієї місцевості.
В кінці п’ятдесятих років моя родина повернулася в с. Старгород після виселення. Змалечку цікавився загадковою назвою села, розпитував старожилів. Ті відповідали, що тут колись було місто, яке знищили татари. В 1965 році весняна повінь була найбільшою за останні декілька десятиліть. Ми виходили на високий берег Бугу і бачили, що більше, ніж на 1 км від нашого до волинського берега була велика вода. Тільки в 200 м від берега виднілися клаптик суші, верхівки кущів і верби. До нас надійшов Дмитро Квашинський, колишній вояк УГА, який був в італійському полоні. Він розповів цікаві бувальщини з свого життя. Побачив, що нас зацікавив цей пагорб серед «моря», і оповів таке: «Від свого діда чув, що в давнину тут було місто, а князь з своїм військом і слугами перебували у замку, який був огорожений високим частоколом, оточений валами, обнесений ровами. Замок знаходився на височині, на широкій заплаві між двома руслами річки, старим і новим. Так, як тоді всюди були дрімучі ліси, дорогами служили річки. Той замок був як укріплення від ворогів, будучи на їх шляху. Татари знищили це місто і замок, відтоді поселення почало називатися Старгород (старе місто)». Він ще додав, що через місто проходив торгівельний шлях і показав нам зрізаний високий берег (1012 м) навпроти городища: «тут була переправа, яка з’єднувала місто зі замком». Коли я був у восьмому класі, вчитель географії Степан Харчук показав в енциклопедії карту, де були міста Броди, Белз та інші, й між ними Всеволож. Він пояснив, що Всеволож (тепер Старгород), належало до Червенських міст. Це давньоруські міста у волинській землі в XXII ст.
В українській радянській енциклопедії за 1964 р. читаємо: «Терміном «Червенські міста» давньоруські літописці позначали окрему територію (волость), центром якої було м. Червень (тепер Чермно, Польща). До Червенських міст належали також Сутейськ (місцезнаходження невідоме), Володимир (тепер ВолодимирВолинський), Шеполь (тепер с. Шепель Рожищенського району Волинської області), Перемиль (тепер село Горохівського району), Лучеськ (тепер Луцьк), Всеволож (тепер Старгород Сокальського району), Броди, Белз. В середині X століття вони загарбані польським князями. А на початку князювання Володимира Святославовича ввійшли до складу Київської Русі. Між давньоруською давниною і феодальною Польщею за Червенські міста точилася кривава боротьба. В середині X ст. їх загарбали польські князі , але 103031 рр. їх було повернуто Русі. В XIIIXIV ст. Червенські міста входили до складу ГалицькоВолинського князівства, тому його територію згодом назвали Червоною Руссю».
В шістдесяті роки біля Старгорода тракторист Василь Мілевич проводив на полі культивацію. На кінець лапи культиватора зачепився золотий перстень часів княжої доби Київської Русі. А це свідчить про те, що в місті жив князь, замок був в північній частині міста.
В 1977-1978 рр. на городищі біля Старгорода проводили розкопки археологи з Львівського національного університету ім. Ів. Франка. Ми їм допомагали переправлятися через річку, організовували відпочинок (танці, кіно, футбол). Вони нам розповідали про свої знахідки. Розкопки проводилися і в окрузі Старгорода. Були знайдені речі, які свідчили, що ще до нашої ери тут було поселення. Воно продовжило своє існування й надалі. (Це підтверджують знайдені під час розкопок знаряддя праці V столітя. Ці знахідки знаходяться у Львівському історичному музеї.
У вісімдесяті роки розорали городище і посіяли пшеницю. В старгородців це викликало обурення і вже більше не було такого варварства.
В 1988 році в районній газеті (тоді – «Вперед») була стаття вчителя Забузької школи Ярослава Книша «Загублене місто». Він описав своє дослідження, в якому стверджував, що Всеволож, то є с. Старгород і наводив свої аргументи та підтвердження (статтю за 13 серпня 1988ого можна знайти в архіві). В 1995 р. на берегах Західного Бугу побувала експедиція археологів ЛНУ ім. Ів. Франка під керівництвом Р. Чайки, яка займалася дослідженням літописного Всеволожа. А 20 липня 1997ого в с. Старгород відбулася науковопрактична конференція: «Старгород (Всеволож) напередодні 900річчя», на якій виступило з дослідженням шестеро науковців, дослідників, археологів зі Львова. Серед них були завідувач сектором археології Львівського історичного музею Віталій Конопля, доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри археології, античності й середньовіччя Львівського державного університету ім. Ів. Франка Микола Пелещишин, завідувач археологічним музеєм Львівського державного університету ім. Ів. Франка Роман Чайка, старші наукові працівники Львівського історичного музею Святослав Терський і Катерина Пелещишин, науковий співробітник Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України Василь Оприск.
В кінці 90х років на місцевому цвинтарі при копанні могил викопували з глибини 1 м старовинні кам’янні знаряддя праці, уламки керамічного посуду. Люди закопували всі знахідки назад, хоч дещо збереглося. Недалеко від цього місця знайшли нержавіючий меч, сошник. Багато речей минулих часів знаходили тут й «чорні» археологи.
В 2008 р. відзначали 910річчя Старгороду (Всеволожу). На святкуванні Ярослав Книш, кандидат історичних наук, розповідав нам про свої краєзнавчі дослідження літописного міста Всеволож (Старгород). Чому ж сьогодні він це заперечує? Однак у нас є ще інші джерела, які підтверджують, що Старгород знаходиться на місці літописного Всеволожа. От хоча у книзі Ірини Цельняк «Переселенці» (стор. 406) та у розділі «Червенські городи» (стор. 2022 (скорочено) знаходимо згадку про місто Всеволож на березі річки Західний Буг.
…Київський князь залишив княжити в місті Володимирі сина Всеволода, а у Галичині – Бориса, в інших містах своїх синів, родичів та намісників. У Забужжі, на лівому березі Бугу, Володимир велів закласти в честь свого сина Всеволода – Всеволож (тепер Старгород), що на Сокальщині та укріплене городище Варяж поблизу Всеволожа.
Володимир ОПУЛЬСЬКИЙ,•житель с. Старгород, місцевий краєзнавець.
Олег СЛАВИЧ, депутат районної ради, директор Войславицької школи.
(Далі буде).
