30 жовтня у прекрасній місцевості у лісі, між с. Діброва Сокальського району і с. Гійче Жовківського, ось уже вісім років проходить патріотичний захід. І це завдяки жителю колишнього села Іваньки, яке тут було, Степанові Івасейку – поету, художнику, скульптору, патріоту своєї держави. До речі, ту місцевість і до нині старожили – вихідці з цього населеного пункту, називають Іваньки, адже у цьому селі до Другої світової війни мешкали люди. Територія людських поселень на Іваньках сягає своїм корінням у XIVXV ст. 28 серпня 1944 року, крім с. Іваньки, більшовицькі загарбники спалили хутір Бродюки, села Пирятин, Синьковичі, розстріляли їх мешканців.
А наступного дня відбувся один з найбільших боїв УПА з більшовицькими загарбниками, який тривав зранку аж до ночі. Протягом дня наступ повторювався десять разів і всі було відбито. У тому бою, за архівними джерелами, загинуло близько 500 більшовицьких солдатів, наші втратили – 14 убитих, які поховані в іваньківській братській могилі, чотири тяжко і семеро легко поранених.
Житель с. Іваньки Степан Івасейко так згадує про трагічні події тих літ: «Великий загін червоних завойовників увірвався в село. Люди в передчутті лиха в розпачі поспіхом покидали свої оселі, а їх, опустілих, тут же підпалювали. Велетенські язики вогню, чорні клуби диму, ворожі постріли, рев тварин, що конають, і людський стогін змішались у невидану пекельну стихію, якій, здавалося, немає кінця ні на землі, ні на небі. Підняті у висоти силою нагрітого повітря, палаючі ватри летіли на далекі кілометрові відстані, падаючи загрозливо на стріхи сусідніх сіл. А ми, діти з дорослими, в якомусь оціпенінні, уже з віддалі, зза лісових хащ, спостерігали як горять Іваньки. І тільки надвечір, селяни повернулися до своїх спалених клаптиків рідної землі, своїх обійсть. Згоріло все. Лежали обвуглені тварини, птиці, дотлівали рясні сади, а на місці будівель – великі купи жару і поміж ними блукали люди. Такою була остання ніч в Іваньках біля своїх рідних осель. А на ранок знову раптовий наїзд червоних зайд, стрілянина і знову поміж свист куль ми, наймолодші, тримаючись маминих рук, мчали у безвість, у лісові хащі, щоб там без сну і їжі у майже непрохідній болотистій місцевості перебути ворожу навалу. Три доби наш невеликий гурт дітей і матерів пролежав у багні, де єдиною поживою для малюків була рання роса з листочків дерев. Аж на третій день, хто був живий, вибрався під поле сусіднього села Карова і тут, перебувши ще ніч, оплакавши загиблих, назавше покинув родинні місця». Це підтверджує і Олена Козак, яка вижила у цій жахливій трагедії, вона показала нам в капличці на портрети батьків, намальовані Степаном Івасейком.
І ось цього недільного дня біля каплиці Матері Божої Покрови України люди з навколишніх сіл, очільники районної ради, депутати різних рівнів прийшли віддати шану воїнам УПА, замордованим іваньківцям, і спільною молитвою попросити у Всевишнього перемоги у нинішній війні, здоров’я для воїнів і розповісти правду молоді (а юнаків і дівчат було багато – школярі, пластуни) про страшні злочини більшовицького терору.
Священики Володимир Юськів, Богдан Гринда та Степан Марцинковський відправили святу Літургію біля каплиці. Опісля, звертаючись до присутніх, отець Володимир сказав: «Йде боротьба за нашу кращу долю, за свободу і незалежність Батьківщини. Навіть те, що сьогодні ми тут зібралися, це також є боротьба. Ми прийшли вшанувати, визнати, що готові йти за Христом, взяти свій хрест і віддати своє життя за Батьківщину. Є тут чимало воїнів, котрі пройшли війну на полях брані на східних теренах України. Шана їм, патріотамукраїнцям…».
Потім процесійно всі підійшли до місця, де влітку 1944ого розміщувався штаб УПА ВО «Буг». Тут, за ініціативи Степана Івасейка, встановлено пам’ятний хрест. У почесній варті стояли воїни УПА і пластуни. Священики посвятили його. Голова Сокальської районної ради Микола Пасько та заступник голови районної ради Василь Бойко поклали квіти до підніжжя хреста. С. Івасейко подякував всім, хто долучився до його встановлення і звернувся до очільників районної влади щодо необхідності прийняття на районному рівні відповідної програми з облаштування та збереження меморіального комплексу села Іваньки.
Панахиду за полеглих Героїв біля братської могили відслужили о. Володимир Юськів, о. Богдан Гринда, о. Степан Марцинковський та о. Петро зі села Гійче.
Прогримів салют в пам’ять про полеглих.
На завершення урочистих заходів відбувся концерт патріотичної пісні, в якому взяли участь хор «Нескорені» Червоноградської станиці Всеукраїнського Братства вояків УПА, учні Карівської та Угнівської ЗШ ІІІІ ст., ансамбль вчителів Карівської школи, Любов Дацко та Оксана Сайчук з Народного дому с. Карів. Вірші «Іваньки – ви забутими були колись» і «Слава героям» прочитали Софія Дубик і Вікторія Іваник.
Озвучував захід Володимир Фіяла.
Між виступами ведучі Надія Білоцеркович та Надія Брезовська запросила до слова голову Сокальської районної ради Миколу Паська. Він нагадав, що під час сучасної українськоросійської війни Сокальщина відправила на схід багатьох патріотів, а тринадцять з них вже втратила: «Історія має властивість повторюватись. На наших теренах є багато спалених сіл, тисячі замордованих людей. І через вісімдесят років все повторюється знову, тільки на сході нашої держави. Я мав можливість неодноразово там побувати і бачив, що горять села, а люди покидають свої домівки. Тисячі патріотів віддали своє життя і завдяки їх жертві маємо незалежну Україну». М. Пасько та В. Бойко вручили подяку Степанові Івасейку за значний внесок в становлення сучасної національної ідеї, поширення патріотичних цінностей, небайдужість, активну громадянську позицію, патріотизм, жертовність та любов до України. Адже п. Степан щороку ініціює проведення такого патріотичного заходу і є автором та будівничим меморіального комплексу села Іваньки.
Присутні оглянули виставку картин Степана Івасейка на патріотичну тематику, а також мали змогу придбати його книжки «Мелодії отчого краю» та «З вогню і крові»…
Василь СОРОЧУК.
Фото автора.
