ПЕРЕПЛЕЛИСЬ І БУДНІ ТРУДОВІ, Й ЛЮБОВ ДО ЗЕМЛІ ТА ЛЮДЕЙ
Сокальщину з давніх-давен називають хлібним краєм, бо люди – великі працелюби, вміють гарно обробляти землю і ростити на ній хороші врожаї. До когорти кращих хліборобів району належить і директор ПП «Агрофірма ім. Богдана Хмельницького» Володимир Шмигельський, за плечима якого півстоліття трудової діяльності в сільському господарстві. На канві життя пана Володимира переплетені недоспані ночі, трудові будні та свята, важка хліборобська праця й турбота про новий врожай з великою любов’ю до землі, людей, сіл Тудорковичі, Старгород, Пісочне, Шихтори, які для нього стали рідними. У нього, як і у кожного, були свої борозни, бур’яни, які вирівнював та виполював, проте йому щастило з усіх негараздів вийти розумно й достойно.
– Як і у всіх, в мене були злети і падіння, – каже Володимир Іванович. – Та з віком згадую лише добре, інше сприймав як життєвий урок… Адже, як говорить народна мудрість, життя прожити – не поле перейти…
Він пройшов безліч полів, бо довелося працювати і керувати не в одному колгоспі. Адже у районі знали, що молодий, відповідальний та працьовитий Шмигельський їх не підведе, і скеровували туди, де потрібно було господарку спершу «реанімувати», а потім показувати якісь успіхи. І йому це вдавалось. Нині він з теплотою згадує колектив працівників колишнього колгоспу ім. Івана Франка (Хлівчани), а найбільше тваринників з с. Волинське (нині Войславичі), де після технікуму працював завідувачем ферми. Ніколи не подумав би, що через багато років доля знову приведе в це господарство, щоб його очолити.
На знімках: зліва – начальник відділу АПР Сокальської РДА Олег Коханчук вручає подяку Володимиру Шмигельському; справа – механізатори агроформування з головним агрономом Володимиром Гайовим.
Володимир Шмигельський завжди усвідомлював, що від нього залежить майбутнє господарства та добробут працівників, які працюють у ньому й намагався виправдати довіру селян. Молодий керівник здобув їх повагу ще коли працював завфермою та головним зоотехніком у тодішньому колгоспі «Більшовик»: відповідальний, вимогливий, справедливий, а, головне, з особливою повагою ставився до людей, що вирощують добірні врожаї, трудяться на фермі.
Він вдруге прийшов у селянську спілку ім. Б. Хмельницького в той час, коли село потребувало кардинальних змін: оновлення виробничих відносин, впровадження нових технологій, підвищення зацікавленості в результатах праці. Коли бачив, як подекуди в селах від колишніх тваринницьких ферм та тракторних бригад не залишилося каменя на камені, а селяни, не маючи роботи, втікали у світи, на душі стало тяжко. Адже з діда-прадіда селянин, він народився в с. Жужеляни. Про важку селянську працю знав змалечку, тому в обранні професії вагань не було. Пішов вчитися на зоотехніка, щоб потім трудитися в сільському господарстві. Так і сталося. Спершу закінчив Золочівський сільськогосподарський технікум (1969 р.), заочно продовжив навчання у Львівському зооветеринарному інституті. І де б не працював – чи то завідувачем ферми, чи головним зоотехніком, чи керівником господарства, думав як полегшити працю селян, покращити їхні умови праці. І для цього робив все, що було в його силах. Відтак у районі була створена ПП «Агрофірма ім. Б. Хмельницького» на базі однойменної селянської спілки у селах Тудорковичі, Пісочне, Старгород, Шихтори.
Згадуючи про той час, Володимир Іванович говорить, що тоді всім було нелегко: «Найважливіше те, що мав підтримку і довіру людей. Тоді було велике бажання не розчарувати їх, аби не втратили потягу до хліборобської праці. А ще треба було зуміти зберегти висококваліфіковані кадри. Ми відразу почали застосовувати інтенсивні технології вирощування сільськогосподарських культур, бо розуміли, якщо вистоємо – збережемо господарство. І так сталося».
В. Шмигельський докладав чимало зусиль, щоб зберегти агроформування. І це йому вдалося. ПП «Агрофірма ім. Б. Хмельницького», пройшовши нелегкі випробування часом та економічними негараздами, втрималася на плаву в період реформування АПК, й сучасне сільгосппідприємство, яке широко впроваджує новітні технології ефективного обробітку ґрунту, збирає високі врожаї та дбає про оновлення матеріально-технічної бази.
Головний інженер Степан Бахор, який понад сорок років працює у місцевому господарстві, каже: «У тому, що функціонує місцеве господарство, основна заслуга Володимира Шмигельського, котрий зумів зберегти колектив, матеріальнотехнічну базу колишнього колгоспу. Він любить і цінує землю, з повагою ставиться до неї сам і навчає цього всіх, хто працює на ній». Головний бухгалтер Марія Гнатюк додає, що їхній директор, хоч і вимогливий, але справедливий, людяний, з великою повагою ставиться до всіх. Він завжди допоможе в складних життєвих ситуаціях, як кажуть, і в радості, і в горі, підтримує заклади соціальної сфери, які функціонують на території сіл, де орендує землю агрофірма, робить пожертви на храми, опікувався місцевою командою з футболу. Не словом, а конкретними справами допомагає одиноким, уважний до людей похилого віку.
Рік у рік дружній колектив своєю наполегливою працею отримує високі врожаї та економічні показники, а саме сільгосппідприємство завжди серед кращих господарств району. Володимир Шмигельський каже, що сьогодні без впровадження у виробництво нових технологій та сучасної техніки не збереш добрих врожаїв. А це несе великі видатки для господарки. Виходить, що ми вкладаємо все у виробництво, у мінеральні добрива, у засоби захисту. Земля – тарілка, що покладеш, то й і візьмеш. Протягом останніх років Володимир Іванович активно поновлює сільськогосподарську техніку, за допомогою якої збирають високі врожаї. Останнє придбання – трактор «НьюХолланд 70.60», сівалка точного висіву, тракторнавантажувач JCВ, комбайни «Джон-дір» 11.88, «Дон» 1500 К, «Полєсся», компактор «Лемкінг корунт», дисковий агрегат «Унія Арес ХХ лонг».
– Нині є достатня кількість техніки, частина якої імпортного виробництва, для обробітку, вирощування та збирання сільськогосподарських культур. Її вистачає для того, аби обробити сільськогосподарських угідь на площі 1675 га, з них ріллі 1200 га.
Господарство працює стабільно і ефективно, виробництво є рентабельним. І цьому ніщо не стає на перешкоді: ні фінансові та економічні негаразди, ні диспаритет цін, ні погодні умови…
Надійною підтримкою для Володимира Шмигельського є син Віталій, який переймає досвід у батька. Нині він працює його заступником. Разом із колективом працівників це гарна команда, яка вміє і хоче працювати на землі. Це механізатори – Тарас Колодій, Віктор Франц, Йосип Гамер, Михайло Юзва, Василь Штокало, Андрій Мушка, Роман Хома, які отримують від семи до десяти тисяч гривень зарплати. Торік підприємство витратило на оплату праці 1млн. 646 тис. грн., сплатило до бюджету 3 млн.156 тис. грн. податку та виплачено більше•2 млн. грн. за оренду земельних паїв.
У ПП «Агрофірма ім. Б. Хмельницького» думають і про день прийдешній. Для зберігання зерна переробили телятник та корівник на склади потужністю одночасного зберігання зерна по 1500 тонн в кожному складі. Восени посіяли 150 га ріпаку, 500 га озимої пшениці і озимого жита на площі 60 га. Нині навколо милують око добрі посіви озимих та ярих культур.
Головний агроном сільгосппідприємства Володимир Гайовий розповів, що весняно-польові роботи на завершені, залишилося досіяти сою та гречку. Посіяли 30 га ярої пшениці, 100 га ячменю, 60 га вівса, 50 га бобів, 80 га гороху, 80 сої, 80 га соняшника.
Раніше підприємство займалося й тваринництвом, але через об’єктивні причини змушені були відмовитись від нього. Хоч це рішення було для Володимира Івановича дуже болісним, бо він один з тих, хто зумів його зберегти у нелегкі роки реформування. Однак планує зайнятися свинарством. І уже тут закупили маточне поголів’я, впроваджують інтенсивні технології відгодівлі свиней, а згодом хочуть зайнятися ще й птахівництвом.
Володимир Шмигельський – людина скромна та виважена, не хвалиться своїми успіхами. За трудову діяльність має безліч нагород, серед них – ордени «Дружби народів», «За заслуги ІІІ ступеня» та звання «Заслужений працівник сільського господарства України». Мріє, щоб села процвітали, щоб молодь не шукала заробітків в інших країнах, а працювала на власній землі на благо своєї громади та України. Для цього потрібно не так багато: лише, щоб держава підтримала сільгоспвиробника.
– Прикро лише, що хоч більше двадцяти років маємо свою державу, а про наше рідне українське село так ніхто і не дбає, – каже директор сільгосппідприємства. – А воно у всі часи було чи не єдиним гарантом стабільності. На жаль, нині селянину бракує впевненості у завтрашньому дні, бо все, що заробляє важкою працею, мусить знову і знову вкладати у господарку. І так з року в рік…
Французький економіст Франсуа Кене говорив, що земля – єдине джерело багатства і лише сільське господарство його примножує. Володимир Шмигельський – добрий взірець справжнього хлібороба, який примножує багатство України. Його праця є переконливим прикладом для інших: справжній господар той, хто за будьяких умов не зупиняється, не опускає рук, працює й досягає мети.
Любов ПУЗИЧ.
Фото автора.
