Лісівники створюють щастя для наступних поколінь
Лишень ступивши на подвір’я Сокальського дочірнього підприємства «Галсільліс», поринаєш в якусь особливу атмосферу. Мабуть, Пресвята Богородиця, фігура якої тут встановлена, надихає усіх, хто працює, на добрі, богоугодні справи. Підприємство надає посильну допомогу деревиною та виробами з неї територіальним громадам, бійцям АТО/ООС, співпрацює з освітніми та культурними закладами району. «Усім, що вдається зробити, завдячуємо опіці Божої Матері. У кожній справі є Господня поміч. Дякуємо Господу за ту дрібку добра, що робимо з Його ласки. Бо все – під його омофором Господнім», – каже директор Микола Дем’янович. Для нього людяність, доброта, милосердя – не просто слова. Про те, що це неординарна особистість, говорить і той факт, що багато разів краяни виявляли йому високе довір’я представляти їхні інтереси в районній раді.
– Микола Миколайович уже третій десяток літ працює на підприємстві, яке входить в десятку кращих підприємств «Галсільліс». Воно – одне з небагатьох в області дочірних підприємств, яке немає заборгованості по заробітній платі та сплаті податків, а тут працює 60 осіб. На підприємстві зросла зарплата, відповідно збільшилися відрахування у бюджет. За вісім місяців підприємство отримало 10551 тис. грн. доходу від реалізації лісопродукції, сплачено податків і обов’язкових платежів до бюджетів всіх рівнів 3549 тис. грн. Рентабельність за перше півріччя 2019 року складає 5,2 відсотка, чистий прибуток становить 302 тисячі гривень, – розповідає головний бухгалтер підприємства Ольга Пашкевич.
За вісім місяців 2019 року ДЛГП «Галсільліс» заготовило від усіх видів рубок 6904 м3 ліквідної деревини, з них 2807 м3 ділової. Решта – низькосортна лісопродукція. Понад 65% деревини йде на дрова. Їх заготовили 4097 метрів кубічних.
Лісові масиви господарства розташовані переважно серед сільськогосподарських угідь і навколо населених пунктів цілого району. Близько 70% лісу – це невеликі ділянки площею до 5 га. Лісгосп найбільш придатний для успішного росту і розвитку таких високопродуктивних насаджень як дуб, сосна, береза, граб, вільха чорна. Саме ці породи дерев вирощують у Реклинецькому (площа 4090 га) та Сокальському (3247 га) лісництвах. Щоденною сумлінною працею працівники ДЛГП стараються, аби справи з кожним роком йшли на краще.
– За вісім місяців поточного року дочірнім підприємством посаджено 33,2 га лісових культур, на 65 га проведено догляди за лісовими культурами. При правильному догляді ці культури виростуть у молоді ліси. Робота з відновлення лісу копітка і довготривала, її результат на конкретній ділянці пересічному громадянину стає помітним лише через декілька років. Підприємство самостійно вирощує тисячі саджанців дуба з жолудів та сосни з насіння. Впродовж року вирощено 400 тис. штук садівного матеріалу. У цьому році у Сокальському лісництві запрацювала нова сучасна теплиця з автоматизованим поливом, яка дозволяє вирощувати саджанці в умовах закритого грунту із закритою кореневою системою. Це дозволить мати повноцінні саджанці модрини. Таку ж теплицю плануємо встановити у Реклинецькому лісництві, – каже головний лісничий Андрій Микитюк.
Актуальним залишається питання охорони і збереження лісових ресурсів.
Безконтрольна вирубка лісу несе в собі значні проблеми, які можуть торкнутися практично всіх. За словами інженера з охорони по захисту лісу Андрія Булика, порівняно з минулим роком на третину зменшилaсь кількість самовільних рубок. І констатує, що в 2018ому було складено 23 протоколи, то станом на 11 вересня – лише 11. За останні роки змінилaся свідомість людей, які тепер стараються виписати дрова, ніж самовільно заготовляти їх, щоб потім не платити високий штраф.
Одним з напрямків діяльності комунальних лісогосподарських підприємств «Галсільліс» є екологопросвітницька робота, що проводиться із залученням школярів до заходів зі збереження навколишнього середовища та лісокультурних робіт. Добрий досвід у цьому є у лісничого Реклинецького лісництва Мирослави Романчук, яка співпрацює з місцевою школою, де багато років функціонує шкільне лісництво. Учні допомагають лісівникам відтворювати лісові насадження, доглядати за ними. Це, на думку лісівників, привчає дітей берегти й примножувати лісові багатства держави, які нині інтенсивно вирубуються. Учні охоче працюють у розсаднику, доглядають за саджанцями.
Пані Мирослава зазначає, що нині бути лісівником значно відповідальніше, ніж було декілька років тому. Реалізація лісопродукції тепер проводиться виключно зі застосуванням системи електронного обліку деревини, що дозволяє у реальному часі відстежувати рух лісопродукції та приймати управлінські рішення щодо напрямків її реалізації. Це збільшило навантаження на лісничих, які відповідають за це. Крім того є чимало інших справ, зокрема, необхідно робити обстеження лісових масивів, а також відводи аби вирізати сухі дерева… Щодень є якась робота. Адже ліс – це живий організм, якому потрібний догляд і турбота. Завдяки невтомній праці і зусиллям працівників «Галсільлісу» ведеться великий обсяг робіт по створенню і відновленню лісових насаджень, зберігаються кращі породи дерев, раціонально використовуються природні ресурси. Молодим є у кого вчитися професіоналізму. Зокрема, двадцять і більше років сумлінно працюють у Реклинецькому лісництві Іван Лепих, Юрій Лис, Володимир Закала і багато інших.
Понад 38 років присвятив збереженню лісу – зелених легенів планети – помічник лісничого Сокальського лісництва Василь Кушнерик. Він у нашій розмові сказав, що «Сокальське лісництво на відміну від Реклинецького, є розкиданим, його основні масиви знаходяться біля сіл Ульвівок, Княже, Сілець, Межиріччя та м. Соснівки, до окремих дільниць віддаль тридцять кілометрів. Найближче за 5 км – це урочище Валівка, де переважають породи сосни, ялини, берези. За цим доглядають дев’ять лісників та 18 працівників». Досвідчений працівник говорить, що специфіка роботи у лісовій галузі полягає у тому, що далеко не кожен лісівник зможе помилуватися плодами своєї важкої праці. Виростити, доглянути та виплекати молодий ліс – це не на один десяток років. І цей досвід треба передавати від батька лісівника до сина, від одного покоління до іншого. Та престиж професії лісника нині упав, молодь не хоче йти сюди працювати, шукає високих заробітків за кордоном. Принцип самоокупності, за яким нині працюють лісові господарства, чинне законодавство, на жаль, не дають змоги їм розширювати виробництво, купляти нову техніку. Більшість з них ледь зводить кінці з кінцями.
– Лісова галузь сьогодні ледь виживає, – каже директор ДЛГП «Галсільліс» Микола Дем’янович, – ціна на лісову продукцію впала, крім того нема, де її збути. До того ж лісопідприємства нині відчувають додаткове фінансове навантаження – збільшення ставок рентної плати на 50% та подвійне оподаткування через земельний податок, необхідність виготовлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки, вартість проведення лісовпорядних робіт та санітарних обстежень насаджень. Все це відбивається на фінансовогосподарському стані підприємства, не дає йому розвиватися, придбати сучасне обладнання, веде до оптимізації витрат на проведення обов’язкових лісогосподарських заходів. Думаю, що на державному рівні це все потрібно переглянути і змінити діюче законодавство.
Головний лісничий Андрій Микитюк також наголосив на іншій проблемі – це на занадто бюрократизованій процедурі відведення під рубку уражених дерев, що призводить до зараження здорових та значних втратах лісу через шкідників.
Незважаючи на всі труднощі, які сьогодні переживає галузь, працівники ДЛГП «Галсільліс» стараються оберігати екологічну привабливість лісів, запроваджувати сучасні методи ведення лісового господарства, боротися із самовільними вирубками, пожежами та шкідниками, розширювати матеріальну базу лісового господарства.
Дбають й про раціональне використання лісових ресурсів, приділяють чимало уваги та часу для побічного користування лісом, зокрема, бджільництвом та лікарськими рослинами. Навесні 2011 року тут висадили перших 5000 саджанців гінкго білоба у відкритий ґрунт на площі 0,9 га. Нині вже планують заготовляти листя лікарської рослини для аптек та розширювати її плантації.
Тож попри всі важкості та примхи цієї професії, попри всі пожертви, яких вона потребує, горді, що їм у житті випала почесна місія – оберігати і примножувати природу, яку сотворив Господь. М. Дем’янович наголошує, що ліс – не тільки цілюща благодать, яку дала нам природа, він – зелений друг, який потребує нашої допомоги і захисту.
Любов ПУЗИЧ.
Фото автора.
