ЯК ВИ ПРОВОДИТЕ КАРАНТИН?

Карантин вніс свої корективи  в плани кожного з нас. Те, що два тижні тому не було цінністю, тепер стало за розкіш. Щодня ходили по вулицях міст та сіл, і не роздивлялись, які вони прекрасні. А зараз, під час епідемії, похід у крамницю за продуктами стає прогулянкою, ми з насолодою йдемо по свіжому повітрі кілька хвилин і розглядаємо все навколо…  Думки щодо карантину різняться. Одні підтримують його, інші мають думку, що це нас лише лякають пандемією, щоб вчергове «відмити» кошти. Але, на жаль, бачимо яка ситуація у світі. Ми запитали у жителів району, як підготувались вони до карантину і як його проводять?

 

Олександра СУХОРУЧКО, Варязький сільський голова:

– Варязька сільська рада продов­жує працювати. Мешканці сіл за по­треби звертаються до нас в теле­фонному режимі. З районною владою підтримуємо зв’язок в електрон­ному режимі. Продуктові крамниці працюють, тож люди можуть придба­ти всі необхідні продукти. Хліб заво­зять щодня, перебоїв немає. Гірше з масками, їх у нашому аптечному кіоску не купиш. Кажуть, що маски не можна купити й у сокальських ап­теках. Серед населення проводимо роз’яснювальну роботу з приводу за­побігання поширенню коронавірусу. Звертаємось до односельців, котрі приїхали з-за кордону, залишатися вдома на 14 днів. Сподіваємось, що вони будуть свідомі й не порушуватимуть правил карантину.

Щодо мене і моєї сім’ї, то виконує­мо всі рекомендації лікарів. Спеці­ально продукти не закупляла, бо маємо птицю, молоко, сир та сметану, зібрали непоганий врожай картоплі… Треба з розумінням ставитись до си­туації та дбати про безпеку та здо­ров’я своїх рідних.

Ірина ГНІДЕЦЬ, оператор служби підтримки в компанії «Українські інтерактивні технології»:

– Що я роблю під час карантину? Працюю дистанційно і це мені цікаво. Багато спілкуюся з людьми по теле­фону. З’явилося більше часу для прибирання, готування їжі, перегляду фільмів, читання книжок. Раз в тиж­день з чоловіком ходимо за покупка­ми. Медикаменти закупили ще на початку карантину. Маски і анти­септики маємо. Їх купила моя подруга в Луцьку. Сидимо вдома, нікуди не ходимо. І ви сидіть дома. Бережіть себе і своїх рідних!

Володимир ЖАРСЬКИЙ, протоієрей, настоятель храму Вознесіння Господнього УПЦ м. Сокаль:

– Разом з парафіянами старає­мось дотримуватися  карантину, на службі не було ще більше як 5-6 осіб. Проводимо трансляцію Літургії в онлайні. Ще у Фейсбуці створили групу для молитви «Парафія Воз­несіння Господ­нього м. Сокаль». Похоронів не було.

Маємо маски, антисептики. Дбає­мо про власну безпеку та парафіян. Зок­рема, ікони та дверні ручки в церкві протираємо антисептиком, прибира­ємо з дезинфікуючими засо­бами. Про­шу віруючих, щоб не при­клонялися до святих образів, а тільки хрестилися чи робили доземний поклін. Люди можуть приходити у храм у масках. Коли бо­яться  ви­ходити з дому, можуть зателефо­нувати мені, коли хочуть посповідатися, і я не можу їм відмовити.

Під час карантину просив би людей не панікувати, не боятися, а поставитись до ситуації з розумінням. Віра має бути сильніша за страх. Ми повин­ні більше довіряти Біблії, де прописано не лише те, як залиша­тися духовно здоровими, а й зрос­тати з Божою по­міччю. Потрібно пам’ятати і міркувати над словами: «Не бійся, бо я з тобою! Не тривожся, бо я – Бог твій! Я додам тобі сили, я тобі допоможу, підтримаю тебе пе­реможною правицею моєю» (Ісаї 41:10). «Отож наказую тобі: будь мужнім і хоробрим; не лякайся й не падай духом, бо Господь, Бог твій, з тобою, куди б ти не подався» (На­вина 1:9). «Сам Господь ітиме перед тобою, він сам буде з тобою; не опус­тить тебе й не покине, тож не бійся й не тривожся» (Вторзаконня 31:8).

Надія ЛАЩІВСЬКА, медсестра, м. Белз:

– Я  працюю в лікарні, тож з ранку до вечора на роботі. Наш лікуваль­ний заклад працює у посиленому режимі. Карантин не змінив мого життя. Нині кожен сам має подбати про свою безпеку, а не чекати, що хтось це зробить за нього. Насампе­ред, потрібно дотримуватись правил гігієни: часто мити руки, добре хар­чуватися, щоб посилити імунітет. Проте не схвалюю того, що люди скуповують продукти десятками кілограмів. Не думаю, що це  може врятувати когось від коронавірусу.

Як і в кожної господині, є деякі продукти про запас. Проте, все в розум­них межах, бо ні крупи, ні борошно довго зберігатися не можуть – псу­ються. Та й продуктові магазини пра­цюють. Можна придбати необхідний товар. Правда, ціни на деякі з них значно зросли. У крамницях покупці зберігають дистанцію, дехто заходить у масках, дехто й рукавицях. На жаль, купити їх в аптеках не завжди можна. Люди не панікують, менше виходять на вулицю, тепер на них стало майже пусто та безлюдно.

Зоряна СВІТЛИЧНА, вчитель, м. Сокаль:

– Я сиджу вдома. У мене діти – студентка і спортсмен, вони теж на карантині. Проте займаються дистан­ційно. Син на контракті у футболь­ному клубі і їм теж дають завдання: один день пробіжка, крос, наступний – вправи на розтяжку та ін.

Закупів наперед не робили, проте ходимо не кожен день, а стараємось лише по потребі, й у невеличкі магазини, які поруч дому. Маски та антисептик маємо. Вдягаємо у магазин. Медикаментів не закупляли, навіть і не думали про це.

Турбує те, що як багато читати та слухати медіа, то стає страшно. І нападає хандра та депресія. Стара­юся уникати негативу, бо довго так не витримаю.

Під час карантину більше займа­юсь самоосвітою, пошуком інформа­ції, корисної для старшокласників (у підготовці до ЗНО), для батьків пора­ди щодо виховання дітей, і, звісно, ж поради психологів, як протистояти стресу, уникати негативного впливу ЗМІ на психіку людини стосовно теперішніх подій (вірусу). Стараюсь більше часу присвятити молитві (відеотрансля­ції Богослужінь).

Лідія ГІЙ-ШИШКА, бібліотекар, жителька с. Войславичі:

– Під час карантину, після основ­них домашніх справ, надаю першість самоосвіті на різних сайтах для освітян, та дистанційній формі праці, згідно з розкладом. А вже коли є час на дозвілля – вишиваю бісером, читаю. Поставила перед  собою мету, дочитати Біблію – Новий завіт.

Необхідними продуктами харчу­вання в основному забезпечені, все ж раз чи два в тиждень йду в мага­зин. З медикаментами трохи складні­ше, адже маршрутки теж не курсу­ють, тому доводиться просити про покупку ліків когось, хто їде на роботу в місто.

Чи відчуваю себе відірваною від світу? Звичайно, що так! Телебачен­ня не замінить усіх дивовиж довкілля, а Інтернет – живого спілкування з людьми, якому надаю перевагу, бо люблю бачити посмішку співрозмов­ця, погляд, міміку, жестикулювання.

Думки про карантин різні: від образливо-злісних до філософсько-духовних; шкода людство, що ніяк не навчиться жити за законами Бо­жими, законами любові, бережливого ставлення до усього. Шкода планету за те, що людство так зневажливо ставиться до всіх дарів природи. Ма­буть, цей карантин свого роду урок для усіх, який маємо вивчити і добре запам’ятати, зробивши дійсно належну переоцінку цінностей.

Чи надихають події, що відбува­ються? Якось не дуже… У мене за вікном росте вишенька і впродовж дня на ній багато горобців цвірінька­ють, веселяться, метушаться , а я… в хаті. Відчуття пташки в клітці.

Та все ж хочеться підбадьорити і себе, і людей. Усе буде добре. Дотримуймось усталених правил. Краще зараз побути кілька тижнів вдома, щоб потім бути здоровими і життєра­дісними, як пташечки. Зичу усім міцного здоров’я і оптимістичного настрою.

День вам добрий, добрі люди!

Хай міцним здоров’я буде.

Чистих помислів усім,

Сміху, сім разів по сім.

Все в нас буде алігансько,

Зборемо біду китайську.

Запасіться лиш терпінням,

Вітамінами й насінням.

Пам’ятайте ще, будь ласка:

Рукавиці, відстань, маска,

Не збиратись більше двох –

То й поможе нам, Пан Бог!

А вже потім буде кава,

Жвава і гучна забава!

І обійми й поцілунки –

Літа сонячні дарунки.

Любов КОЗАК, вчитель, м. Сокаль:

– Під час карантину працюю, про­воджу дистанційне навчання учнів четвертої школи, перевіряю їх робо­ти, відповідаю на запитання батьків, працюємо в групі нашого шкільного колективу. А ще – вишиваю, займа­юся домашніми справами. Через Інтернет беру участь у богослу­жіннях, молебнях, які відбуваються в катедральному соборі святих апос­толів Петра і Павла та інших церквах (молюся за родину, Україну, за всіх людей). Будьте здорові! Бережіть себе!

Анатолій ТРОЦЮК, пенсіонер, м. Червоноград:

– Слава Богу, все добре! Вчасно залишив рідні терени. Працюю в Польщі. На роботі, звичайно, в масці. У вбиральні є антисептик (містечко, в якому працюю, налічує 6 тисяч, в 40 км від великого міста, і це в Мазо­вецькому воєводстві, де високий рівень захворюваності).

Публічні місця без крайньої потреби не відвідую. Вправляюсь в кулі­нарії. Вдосконалюю знання інозем­них мов, багато читаю. Милуюсь дикою природою. Дикі звірі і птахи  тут людей зовсім не бояться, фазани, білки і косулі гуляють по пішохідних доріжках. Підготую світлини для по­рівняння з вітчизняними реаліями – надішлю.

Але в нас спокійно. А повертатись? Куди і навіщо? Не бачу сенсу. Тут працюю. В магазині, якщо троє осіб разом – штраф 3000 злотих, пору­шення карантину – 30000 злотих. Поліція раз, або два рази на добу приїжджає перевіряє карантинщика плюс додаток на телефоні.

Хто на 14-денці – перетнув кордон в період карантину – так частина вже просто сидить не працює, бо завод скоротив обсяги виробництва, адже замовники простоюють.

Автобуси і потяги курсують. Колегу, який приїхав тиждень тому з Білорусі, перевіряла поліція. Наказали йому двічі в день температуру міряти.

На прохідній при вході на підприємство теж температурний контроль обов’язковий. У громадському тран­спорті їздять як їздили, але у вагоні чи салоні автобуса допускається лише двоє пасажирів!!! Неділя і су­бота в мене вихідні. Ось коротенько такі будні.

Ольга МУСІЙ, пенсіонерка, м. Сокаль:

– Намагаюсь без потреби нікуди не ходити. З державою за комунальні послуги розрахувалась, закупила трохи продуктів харчування, однак щодня доводиться ходити по хліб.  Але виникла проблема:  в «Рукавич­ку» без маски не впускають, маски не маю. Як маю купити необхідні про­дукти? Нікого це не цікавить. Розумію продавців – дотримуються вказівки керівника.

Масок в аптеці неподалік від мене немає. Можливо й привозять, але яке це буде дотримання карантину (маю на увазі попередження, щоб без потреби не виходити між люди), якщо бігатиму по аптеках міста, щоб купити маску? Як і всі ми, сподіваюсь, що це лихо омине нас. Та все ж не будьмо легковажними!

Неля ТИМЧАК, (у декретній відпустці), м. Сокаль:

– Звичайно, як і всі інші по можливості підготувались до карантину. Придбала для себе та чоловіка одно­разові маски, дезинфікуючі засоби. Щодо шалених закупок продуктів, то таких не робили, все купляємо як і зазвичай.

Вдома обробляю «Дезодермом» всі ручки міжкімнатних дверей та інші предмети, до яких доторкаємось. Та як я мама маленького синочка, то карантин  проводимо вдома, добре що у нас є невеличке подвір’я, тож з дитиною інколи виходжу подихати свіжим повітрям. В людні місця не ходимо. Наш тато Юра – лікар, хо­дить на роботу, лікує хворих, які цього потребують.

Мирослава ІГНАТЮК, директор Стаївської ЗШ І-ІІ ст. імені Осипа Лещука,  депутат районної ради:

– Звичайно, що ми слідкуємо за всім, що пов’язане з поширенням у світі страшної новітньої недуги. Ми­нуло зовсім небагато часу після три­вожних повідомлень з Китаю, а ми уже стали свідками страшних подій в Італії, Іспанії… Оголошено карантин й в Україні…

Я, особисто, певною мірою була до нього морально готова і прийняла як неминучість у світлі усіх подій, які відбуваються зараз. Карантин, зви­чайно, – це дуже незручно. Повністю змінюється твій звичний спосіб життя.

Перш за все, потрібно подумати про тих людей, які поруч. Набір най­необхідніших ліків повинен бути у кожному домі, особливо, якщо в сім’ї літні люди чи діти.

Повністю змінився розпорядок робочого дня. Наша школа, як й інші освітні заклади району, розпочала навчання учнів із використанням дистанційних технологій. Звичайно, що досвіду проводити заняття дис­танційно у педагогів дуже мало. Окрім того, до цього не звикли наші діти. Та варто відзначити, що батьки з розумінням ставляться до ситуації, яка склалася. Багато їх допомагають дітям правильно розподіляти час, пояснюють, що час, коли оголошено карантин, треба проводити з користю для навчання. Перевага нашої епохи цифрових технологій у тому, що не­має проблем із комунікацією. У будь-який момент можна сконтактуватися з педагогами, учнями і батьками, обговорити питання, які хвилюють чи вирішити проблеми, які виникають.

Дуже добре, що Міністерство осві­ти і науки постійно комунікує з осві­тянами, звертається із меседжами до батьків та учнів. Роз’яснення ситу­ації, чіткі відповіді на питання, які хвилюють усіх учасників освітнього процесу, наприклад, щодо проведен­ня ЗНО, ДПА, термінів завершення навчального року, певною мірою за­спокоюють людей, попереджують збурення суспільства.

Для себе зараз вважаю найважли­вішим провести з користю кожен день. Допомагає у цьому, звичайно, чітке планування часу. Це і робота з учнями: перевірка робіт, оцінювання досягнень та аналіз помилок, кон­сультації та рекомендації дітям. Та­кож кожного дня намагаюся виділяти час на самоосвіту. Сучасні освітян­ські онлайн-платформи пропонують чудові дистанційні курси для педа­гогів. Я уже успішно завершила курс з медіаграмотності і отримала серти­фікат, розпочала новий навчальний курс, пов’язаний із впровадженням інновацій в освітній процес.

Отже, карантину намагаюся  дис­ципліновано дотримуватися і закли­каю до цього усіх. Мусимо бути свідо­мими і розуміти усю серйозність ситуації, яка склалася. Бажаю всім міцного здоров’я. Не забуваймо про посилення наших молитов за хворих і за медичних працівників, які у цей час для багатьох людей є ангелами-охоронцями. Нехай Господь оберігає домівку кожного із нас і захистить на­шу Україну і від біди, яка іде до нас із Заходу, і від чуми, яка суне зі Сходу!

Мирослава БИК, вчитель географії санаторної школи, жителька Жвирки:

– Працюю дистанційно через вай­бер, створили групи для кожного кла­су, де всі вчителі дають завдання. Дехто проводить онлайн урок в тих же групах. Результати знань пере­важно проводимо через тестування за допомогою сайту «На урок». Також для кращого і цікавішого засвоєння матеріалу складаємо нестандартні вікторини і тренажери, які діти з задо­воленням проходять. Хоча деякі учні є дуже пасивними, так як і на звичай­них уроках.

Вдома більше часу проводимо з родиною, спілкуємося, дивимося фільми, займаємся домашніми спра­вами. Запасів ні їжі, ні медикаментів не робимо. Маски пошили, користує­мось, коли йдемо в магазин. Вечо­рами роблю пробіжку на свіжому повітрі в малолюдних місцях.

Мирослава ФЕДИШИН, вчитель, жителька м. Сокаль:

– Виходимо лише в магазин. Син працює, кожен день на роботі, мо­лодший син та батьки – вдома. Про­дуктами наперед не запасались, ліки вдома мають бути постійно (батьки гіпертоніки). Виходячи з дому, одяга­ємо маски та рукавички (якщо захо­димо у крамницю та аптеку, чи де є більше скупчення людей – центр міста). Маю антисептик, який вигото­вила сама. Загалом, дотримуємось порад для самозахисту.

Працюю дистаційно, спілкуюсь з батьками та учнями у створених гру­пах. Що турбує? Чи всі, хто повернув­ся з-за кордону дотримуються са­моізоляції? Чи створені в місті групи, які це контролюють? Відсутня дезин­фекція під’їздів. Самі мешканці теж не в змозі це зробити, бо не можна придбати хлорку або антисептики. В Інтернеті мало висвітлюють дані про стан захворюваності у Сокалі та районі.

Опитування провели

Ольга ДЕНИСЮК,

Любов ПУЗИЧ,

Василь СОРОЧУК.