Минулої п’ятниці народний депутат України від ВО «Батьківщина», перший заступник голови Комітету з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів Михайло ЦИМБАЛЮК у Червонограді дав прес-конференцію місцевим засобам масової інформації.
Журналістів цікавила його думка щодо політичної ситуації в державі, роботи Верховної Ради, над якими законопроектами працює, про скандальні законопроекти про ЗНО, «Про медіа», чергові вибори до ОТГ, децентралізацію, а також про споживчий кошик, безробіття, шахтарську працю, несанкціоноване вивезення сміття та інші.
Про конституційність закону
Конституційний суд України 7 липня розпочав розгляд справи за поданням 51 народного депутата про конституційність закону «Про забезпечення функціонування української мови як державної».
Втім маю наголосити на тому, що Закон про мови, який функціонує вже більше року, просто необхідно виконувати – і владі, і всьому громадянському суспільству. Бо насправді зараз немає загроз жодним мовам національних меншин в Україні, а саме державна українська мова потребує захисту.
У цьому конкретному випадку потрібно перегорнути сторінку, розробити закон, який захищатиме мови національних меншин, не забувати, що вони не можуть бути другими або третіми державними.
Небезпека в тому, що в майбутньому парламенті, якщо теперішня демократична опозиція не об’єднає свої зусилля, матимемо Верховну Раду України, яка складатиметься з тих людей, які на 80% не лише в побуті, а й у парламенті розмовлятимуть російською. Ось це і є загрозою.
Тому закликаю усіх, хто не на словах, а насправді душею живе, мислить українською усвідомити небезпеку. В іншому випадку це не буде спроба просто кроку назад, це може стати причиною реваншу, який завершиться федералізацією країни.
Нині ж потрібно працювати над відновленням економіки, протидіяти росту захворюваності на коронавірус, допомагати людям, які потерпіли від повеней, повертати мир в Україну.
Матиме місце корупція
Михайло Цимбалюк, зокрема, заявив, що закон про українські вищі навчальні заклади для абітурієнтів з ОРДЛО без ЗНО несе за собою чимало ризиків. Один з найбільших – корупція, а атестати будуть виписувати тим, «кому треба».
Фракція цей законопроект не підтримуватиме
Комітет Верховної Ради з питань гуманітарної та інформаційної політики планує розглянути доопрацьований законопроект №2693-д «Про медіа». Цей суспільно важливий проект закону внесли в Раду, досить довгий час не реєстрували та офіційно не оприлюднювали на сайті парламенту, цим самим викликаючи резонанс серед громадськості.
Підвищена увага суспільства також пов’язана з тим, що до попередньої редакції документа було багато зауважень. Зрештою, вони залишаються й зараз.
У порівнянні з попередньою версією, у новому варіанті законопроекту його дія не поширюється на іноземні медіа (нелінійні) та іноземні платформи загального доступу до інформації. Крім того, документ забороняє офшорним компаніям бути власниками українських телеканалів і радіостанцій.
Пропонований закон також розширює повноваження Національної ради з питань телебачення і радіомовлення в частині накладення санкцій на медіа. Вона отримує повноваження скасовувати реєстрацію аудіовізуальних медіа без рішення суду.
Для онлайн-медіа дрібні порушення каратимуться п’ятьма мінімальними зарплатами, значні – від п’яти до 10 розмірів мінімальних зарплат, а грубі – до 15 таких зарплат.
о значних порушень належить оприлюднення забороненої інформації – зокрема, будь-якої позитивної згадки про комуністичних діячів СРСР, а також висловлювань або матеріалів, які принижують або показують зневагу до державної мови. Під грубі підпадає оприлюднення інформації, що стосується держави-агресора. Зокрема, мова йде про заклики до насильницької зміни конституційного ладу України, оголошення або ведення війни, порушення територіальної цілісності України.
Вершина цього айсберга, на перший погляд, досить правильна у своїй основі, але методи, згідно з якими реалізовуватимуть закон, чітко не прописані. Про це, зокрема, говорять представники ЗМІ, Національна спілка журналістів України, експерти…
У законопроекті нечітко сформульовані вимоги до медіа, які надають органам державної влади повноваження щодо «встановлення правди». Немає сумнівів, що такі повноваження буде використано для контролю за висловленням політичних думок, критики партій або ж посадових осіб. У цьому контексті варто поглянути на міжнародні угоди, які чітко прописують, що висловлення суперечливих думок, за умови відсутності закликів до насильства або дискримінації, не має підлягати обмеженню.
Ще однією загрозою є те, що Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, повноваження якої пропонують розширити до таких, що виходитимуть за межі, визначені Конституцією України, залишиться політичним органом, добір кандидатур до якого стане ще більш довільним.
До болю абсурдними є і пункти законопроекту, які передбачають можливість блокування будь-кого в інтернеті, навіть якщо це не засіб масової інформації. Адже електронні ресурси, які не є ЗМІ, фактично не підпадають під компетенцію Нацради. Крім того, ця структура отримує можливість скасування реєстрації медіа на підставі низки сформульованих причин, що може призвести до заборони всього змісту ЗМІ протягом невизначеного часу. А це не що інше як обмеження права на свободу вираження, що можуть використовувати як інструмент цензури.
Зміни, яких дійсно потребує медіа-законодавство, – це спрощення реєстраційних процедур, збільшення можливостей для саморегуляції, збільшення можливостей для журналістів якісно і без зовнішнього втручання виконувати свою роботу. Інші ініціативи, які, власне і викладені у пропонованому законопроекті, є, скоріше, намаганням не спростити роботу ЗМІ, а максимально загнати її у тісні рамки.
Свого часу Україна декриміналізувала відповідальність за наклеп і образу, продемонструвавши в такий спосіб усьому світу готовність розвиватися демократичним шляхом.
Наша держава також висловила готовність гармонізувати своє законодавство із законодавством ЄС про аудіовізуальні медіапослуги. Роблячи численні, подекуди дуже складні, кроки на шляху до свободи слова, ми таки наближалися до основ демократичного суспільства і зародження медіаринку…
Відтак, виникає дуже тривожне питання, на яке, мабуть, кожен повинен поки шукати відповідь самостійно, – чому саме зараз ми починаємо робити кроки назад? Невже тільки заради тих можновладців, які дуже болісно читають соціальні мережі, дивляться лише сюжети, які ж самі замовили, й обмежено спілкуються із журналістами, бо бояться незручних питань і критики з боку медіа та суспільства? Не думаю, що декілька переляканих чиновників повинні бути тією причиною, яка тягнутиме Україну у прірву цензури, переслідувань за висловлювання й авторитаризму.
Цей законопроект фракція «Батківщина» у Верховній Раді не підтримуватиме.
Про споживчий кошик
Не більше двох кілограмів маргарину (навіть не масла), дві зубні щітки, чотири стрижки, десять шкарпеток, два жарознижуючих препарати – це лише частина з переліку споживчого кошику, який був дещо оновлений в 2016 році і до сьогодні він не зазнавав змін.
Ще і десять, і двадцять років тому споживчий кошик виглядав якимось трохи кумедним й уже надто скромним переліком необхідного для життя. А зараз, коли, без сумніву, життєві потреби українця, починаючи з 2000 року, суттєво зросли, існування саме такого споживчого кошику уже навіть не викликає ні сміху, ні злості. Формування набору товарів і послуг, які нібито мали б дозволити українцям жити, є черговим фарсом, що демонструє повну відірваність від життя і колишньої, і теперішньої влади, ба більше: її абсурдність.
Ще декілька років тому правозахисники довели в суді, що споживчий кошик, прийнятий в 2016 році в Україні, оновлено зі значними порушеннями законодавства та без будь-якого наближення до реальності. А відтак, прожитковий мінімум, який розраховується на основі цього кошика є несправедливим. Зокрема, він свідчить про те, що у владних кабінетах вважають, що українці не повинні користуватися мобільним телефоном та інтернетом, мандрувати далі 50 кілометрів від свого дому і відвідувати заклади культури не більше шести разів на рік.
Погодьтеся, не кожен українець зможе не те, що жити згідно з цими стандартами, багато кому не вдасться навіть банально вижити, не втратити здоров’я через погане харчування, відсутність коштів на ліки тощо. Отже, варто розуміти, в нашій країні споживчий кошик – це радше бюрократичний показник, який немає нічого спільного із реальністю.
Прикладом для наслідування Україні можуть стати США – там склад кошика оновлюють щороку і розрахунки проводять за реальними цінами на товари і послуги. При цьому за основу береться середня сім’я з чотирьох осіб. А необхідним мінімумом там вважають і оплату комунальних послуг, і користування інтернетом та мобільними телефонами, і здобуття освіти.
З 1 липня цього року прожитковий мінімум зріс на 91 гривню-до 2118 гривень за місяць. Проте, якщо подивитися уважно на норми продуктів харчування, які вказані в основному в кілограмах, і розділивши ці значення на кількість днів у році, то отримуємо денні норми, які просто розчаровують… Складається враження, що прожитковий мінімум формується не на підставі складу споживчого кошика, а навпаки – значення норм в споживчому кошику підбираються під уже прийняту суму прожиткового мінімуму.
Про дорогу «Рава-Руська -Червоноград» і медицину
До мене звернулися мешканці майбутньої Белзької ОТГ щодо капітального ремонту дороги загального користування державного значення Т-14-04. Отримав відповідь від Міністерства інфраструктури України. Надіюся, що цього року її почнуть ремонтувати (більш детально про це – читайте на стор. 9 – авт.).
З цієї місцевості зверталися громадяни й про недопущення закриття терапевтичного відділення Белзької районної лікарні. Мій запит до Прем’єр-міністра України Дениса Шмигаля зачитали на Дні уряду у Верховній Раді. З Міністерства охорони здоров’я надійшла відповідь, у якій, зокрема, написано, що «за інформацією Львівської обласної державної адміністрації, питання щодо можливого закриття терапевтичного відділення Белзької районної лікарні не розглядається і не планується до розгляду».
Прес-конференцію народного депутата України від ВО «Батьківщина» Михайла Цимбалюка можна переглянути за посиланням https:// yоutube/7UWZ2хаnЗрs
Василь СОРОЧУК.
Фото автора.
