Незабаром побачить світ його книга «На зламі ХХ століття»

«НА ЗЛАМІ ХХ СТОЛІТТЯ»

 Історію творять люди – відважні особистос­ті, що живуть поруч з нами, які не бояться взяти відповідальність та повести за собою інших. Саме таким був громадський активіст, патріот рідного краю світлої пам’яті Богдан Нечай із Завишня.

Незабаром побачить світ його книга «На зламі ХХ століття», над якою автор працював майже десять років. На жаль, видати її не встиг… 17 листопада минулого року зупинило­ся серце нашого краянина. Опорядкувати та видати її взялись друзі та соратники по духу. Редактором видання став Олег Солодяк, котрий відповів на декілька запитань.

– Пане Олеже, розкажіть яким був Богдан Нечай. А особисто для вас, напевно, не тільки соратником, але й вчителем та другом. Хіба не це спонукало закінчити почату ним справу?

– Богдан Миколайович був моїм вчителем та другом. У вступні до книжки я так і назвався – вдячний учень. Це була неординарна осо­бистість, яка вміла переконувати та вести за собою. Він був справ­жнім патріотом, дуже скромною людиною, цікавим співрозмовни­ком, знав багато крилатих висловів, вмів переконувати, йшов завжди до цілі, як би було важко, ніколи не здавався. Він говорив, якщо не ми, то хто це зробить. Це ж по­трібно для прийдешніх поколінь. Я багато чого навчився у нього, зокрема, бути настирливим і мати чітку громадянську позицію, твердо знати, що ти маєш зробити. Любив правду і стояв завжди на її боці. Був безкорисливим, робив все не заради слави, винагороди чи яки­хось привілеїв, а за покликом душі й серця. Нині таких людей назива­ють волонтерами, хоча раніше ніхто не вживав цього слова.

Ті, хто знав і шанував його, хотіли, щоб Богдан Миколайович побачив своє дітище – «На зламі ХХ століття». З цією ідею він носив­ся добрий десяток років. Тішуся, що ця книга вийде. І він з небес бачитиме, що його праця не про­пала на даремно. Адже щороку ми все більше віддаляємося від тих незабутніх історичних подій, що відбувалися в останній період існування радянського тоталітар­ного режиму, і стали початком від­новлення державності України.

– Розкажіть про роботу над книжкою.

– Разом з друзями-однодумцями старався і робив все для того, щоб книга вийшла за життя Богдана Миколайовича. Прикро про це ка­зати, на жаль, автору не судилося побачити своє дітище… Після смерті вчителя, вважаю своїм обов’язком і найбільшою шаною його пам’яті – це видати цю книжку. Текст написав пан Богдан, його ніхто не міняв. Я взяв на себе зобов’язання наповнити книгу світ­линами, фотографіями з місця подій, які є красномовним документальним підтвердженням. Це буде наглядним прикладом для інших і глянувши на них, чітко можна поба­чити, хто безпосередньо брав участь у цих заходах. Розумію, що з плином часу знайти багато світ­лин дуже важко. Та імена інших небайдужих людей, які були гро­мадськими активістами, є перелі­чені у розділах книги, яка відоб­ражає значний період часу у розвитку національного відродження Сокальського району, десь по­чинаючи з 1988 року і закінчуючи 2000-им. У книзі детально описано події, які відбувалися на Сокаль­щині, аби молоде покоління знало правду і могло продовжувати на­ціонально-патріотичну діяльність, яку розпочали їхні діди та батьки.

Книга дуже фундаментальна й через призму поглядів і сприйняття українця відображає перебіг подій на зламі двох століть. Вона охоп­лює не лише сокальські терени, а всю Україну. Богдан Миколайович завжди був активним учасником багатьох культурно-просвітницьких заходів, делегатом з’їзду НРУ. Саме його учасники чинили спро­тив перебуванню Московського патріарха Олексія в святій Софії Київській. Думаю, що книга буде цікавою, насамперед, для безпосе­редніх учасників цих подій, які зможуть повернутися спогадами у минуле.

Книга складатиметься з кількох розділів. У вступному – буде біог­рафія Богдана Нечая та спогади його друзів про нього. Перший роз­діл – «Короткі епізоди мого життя», де автор розповідає про випробу­вання, які випали на його долю
та що вплинуло на формування характеру. Другий має назву – «Національне відродження», де йтиметься про зародження руху за національне відродження на Сокальщині, хто стояв біля його вито­ків, проведення перших маніфеста­цій та акцій у районі, протистояння радянській владі та переслідуван­ня патріотів, відродження громад­ських організацій та спогади оче­видців подій. У третьому – «Спо-гади… Спогади…», як говорить сама назва – це короткі нариси Б. Нечая про участь у національно-визвольних подіях України, в яких брав участь, які нині стали історією. Спогади про тих, хто стояв біля витоків національного відродження району, їх подальша трансформа­ція… Автор робить акценти на важливих моментах, які привели до роз’єднання національно-патрі­отичних сил…

Четвертий це – «Фотолітопис історії Сокальщини». Для мене було важливо віднайти світлини того часу. Вони є яскравим доку­ментальним підтвердженням пере­житих подій національного підне­сення. Я шукав унікальні фото, які давали б можливість відобразити перебіг цих подій. І… знайшов. Надала їх пані Надія Саганська, на яких закарбовані події 1989 року. Серед них – відновлення громадськими активістами-патріо­тами хреста на могилі воїнів Української Галицької Армії на Со­кальському цвинтарі. Нині там вже встановлено пам’ятник україн­ським бійцям за волю України… Це була акція протесту проти ра­дянської влади. У завершальному розділі міститься список жертво­давців видання книги «На зламі ХХ століття» (спогади і роздуми).

– У житті кожного народу є події великої історичної ваги, значення яких можна оцінити лише на віддалі. А про які важ­ливі події Сокальщини йдеться у книзі?

– На думку Б. Нечая, за ці трид­цять років такою подією в житті українського народу стало засну­вання Народного Руху України, який став поштовхом до хвилі піднесення національної свідомос­ті людей та патріотизму. Здава­лось, що українці наче пробуди­лися з летаргічного сну. З червня 1990-го по травень 1991 року рухів­ці разом з громадськістю району відновили десятки символічних стрілецьких могил, відбувалися багатолюдні мітинги, віче, які роз­починалися урочистим підняттям жовто-синього стягу під «Ще не вмерла Україна». Водночас відкри­валися церкви, виходить з підпілля греко-католицька церква, у містах та селах жителі валять ідолів ко­муністичного окупаційного режиму. Найбільш грандіозною всеукраїн­ською політичною акцією, організо­ваною НРУ після «української хвилі», «живого ланцюга», який з’єднав Львів і Київ – українців Західної і Східної України, було відзначення в червні 1991 року 340-х річниці битви війська Б. Хмельницького з поляками під Берестечком. Більше 30-ти автобу­сів виїхало з Сокальщини нa від­значення великого свята Козацької Слави. Тисячі людей зі всіх облас­тей України були охоплені єдиним хвилюванням, яке перетворює на­товп у народ. Українці зі сходу і Галичини, молодь і люди старшого віку, рухівці і прихильники Руху згадали про той великий подвиг, який звершили славні предки, згадали, що у всіх них є одна мати – Україна. Такі хвилини бувають рідко в житті народу, але вони незабутні. Демонстрація народу на полі Козацької Слави в Берес­течку показала, що скоро насту­пить день, коли Україна виборе самостійність. І так сталося. Свід­ком всіх цих подій був Богдан Не­чай. Його розповідь є більш до­кументальною, пересипана фактами та датами.

– Коли можна буде побачити книгу «На зламі ХХ століття» і яким буде наклад?

– Зараз працюємо над питанням присвоєння так званого видавничо­го номера для книги. Вона вже дру­кується. І у вересні, думаю, вийдуть перші її примірники. Для початку буде надруковано триста.

– На Ваш погляд, на яку ауди­торію розрахована книжка?

– Насамперед, на краєзнавців, вчителів історії, студентів, школя­рів, які хочуть знати історію свого краю. Майже тридцять років ми­нуло, як ми маємо незалежну укра­їнську державу. Це вагомий період. Ми маємо знати й пам’ятати тих людей, які виборювали і встанов­лювали незалежність на наших те­ренах. Події, які розвивалися на зламі ХХ століття, свідками і учас­никами яких ми були, дали нам можливість прожити цікаве життя, наповнене переживаннями й на­діями.

– Для себе особисто, які ви­несли уроки з книжки?

– Найголовніший, як казав український поет Т. Шевченко: «У своїй хаті, своя правда і сила і воля». Тобто ми повинні будувати свою хату, впроваджувати свої порядки. Це проходить ниточкою у книзі Богдана Миколайовича. На превеликий жаль, з самого початку українців почали ділити по партіях, по регіонах… А не маючи єдності, ми можемо йти паралельними колонами, і не досягати успіху, бо ми не є єдині. Я би хотів, щоб книга трохи нас вчила. На жаль, нині від нас у великій мірі нічого не зале­жить, бо історія твориться в Києві у Верховній Раді… Але ми вибира­ємо тих, хто сидить нині там. Тож не можна бути таким малосвідо­мим, треба думати кому віддаєте свій голос. Нині ведеться полеміка, щоб протестувати проти виборів у жовтні, які не підготовлені. А чому не протестували поки не був прий­нятий закон?! Зараз, на мою думку уже пізно про це говорити. Треба працювати над тим, щоб приводи­ти сумлінних, чесних, порядних, мудрих людей до влади на всіх рівнях, які хотіли б щось зробити для України, українського народу, щоб держава розвивалася і про­цвітала.

Власне задум автора показати приклад, що не можна бути бай­дужим, бо ми самі куємо свою долю, долю свого села, міста, країни… І це не раз говорить у книзі Богдан Нечай. Адже хтось інший, мабуть, кинув би у далеку шухляду зібраний матеріал і забув. А він, пересилюючи біль, бо остан­ні роки дуже хворів, писав книгу-спогад про події, які сприяли наці­ональному відродженню на Со­кальщині. Він належить до когорти тих людей, які заради національної ідеї, правди і справедливості мо­жуть пожертвувати собою та ве­дуть за собою інших. Радію і гордий з того, що мені вдалося підтриму­вати його у випуску «Сокальщи­нa. Книга пам’яті України. 1914-1990» про борців, уродженців, які за­ги­нули в 1918-1919 роках, в боротьбі з поляками за незалежність ЗУНР, вояків дивізії «Галичина», стрільців УПА-ОУН, арештованих та виселе­них на спецпоселення в Сибір, чле­нів сімей партизанських загонів, загиблих солдатів Червоної Армії, репресованих у радянський час. Було надзвичайно важко пра­цю­вати над книгою, яка вийшла у світ у 2010 році.

Богдан Нечай вважав її вінцем свого життя. Ця книга – унікальна, якої більше нема в Україні. І у цьо­му велика заслуга пана Богдана, який збирав матеріали по цілому районі, опрацював і систематизу­вав майже 18 тисяч прізвищ. При­ємно, що книга користується по­питом. До мене часто телефонують, запитують, де можна її прид­бати. Оскільки випускали її лише невеликим тиражем та за бюджетні кошти, у торговельну мережу вона не надходила. Роздали у школи, сільські та міські бібліотеки.

На мою думку, книга «На зламі ХХ століття» – це продовження попередньої книжки Б. Нечая у часі нашої історії, яку читач сприймає по своєму через призму пам’яті очевидців тих подій. Для нас важ­ливо проаналізувати зроблене і винести уроки, аби їх не повторю­вати. У вступі до книжки зазначив, що прийдешнім поколінням буде що дописувати до книги історії дер­жави Україна. Адже вони – май­бутнє України, власне їм її буду­вати.

– Чи були якісь проблеми у роботі над книгою? А може хтось чинив спротив щодо її друкування?

– Мабуть, сьогодні усі автори мають єдину проблему – це брак коштів на друк. Проте завдяки ме­ценатам, небайдужим людям та Сокальській районній раді, яка у рамках програми популяризації Сокальського району на теренах України і за її межами, виділила кошти на друк книжки. Частина книг піде в бібліотеки та школи ра­йону, щоб діти могли знайомитися з історією рідного краю.

Важко було збирати світлини, бо хоч це було ніби не так давно лише тридцять років тому, мало хто мав фотоапарат і не боявся фотогра­фувати антирадянські заходи. І це зрозуміло, бо люди жили в авто­ритарній державі 70 років. Дякую усім, хто попри все зберіг фото­графії і надав для книжки. Вони стали не тільки вагомим доповнен­ням та ілюстрацією до тесту, але й фотодокументами.

– А що для Вас у книжці є найцікавішим?

– Особисто для мене цікавими є кожен розділ. Автор описує до болю знайомі події, учасником яких я був також, показав трансформа­цію свідомості жителів Сокаль­ського краю та перші кроки вста­новлення української держави, що стали початком відродження укра­їнської державності. На його думку, за останні три десятиліття відбули­ся багатогранні, динамічні і безпо­воротні зміни нашого суспільства. Він також критикує тодішнє керів­ництво району, партій, громадських організацій за те, що знищили ба­гато доброго, яке могло б сприяти роз­витку Сокальщини. Однак не роз­криватиму одразу всіх карт. Скажу лише, що особисто для ме­не реда­гувати цю книжку було не лише надзвичайно цікаво, але й дуже корисно. Переконаний, що кожній людині хоч раз у житті дається можливість випробувати свої сили і, коли настає слушний час, стати на шлях боротьби за на­ціональні інтереси України. Важли­во, щоб молоді люди, які прийдуть на зміну нашому поколінню, не за­бували про тих, хто на зламі ХХ століття творив історію на цих теренах.

Презентацію плануємо провести в Сокальській районній централь­ній бібліотеці, тільки вийдуть перші примірники книжки, на яку запро­симо усіх, хто у ній згаданий. Вони – живі свідки історії, які можуть зняти пилину часу з багатьох подій, які відбувались на Сокальщині. Та­ким чином ми вшануємо й їх, бо вони не раз ризикували своєю свободою, і згадаємо добре ім’я та світлу пам’ять нашого славного земляка, громадського активіста, патріота Богдана Нечая.

Інтерв’ю взяла Любов ПУЗИЧ.