Ще п’ять років тому учасник АТО/ООС Андрій Шуховський з Теляжа й подумати не міг, що піде з роботи в поліції, й повернеться у рідне село та відкриє власну справу. Недарма кажуть, що в Господа на кожного з нас свій план.
– Я собі не міг уявити, що буду займатися сільським господарством, – ділиться думками Андрій Шуховський. – Здавалось, що до цього у мене душа не лежить. У дитинстві точно не хотів займатись сільським господарством, бо мав приклад – батьки все життя присвятили фермерству, їх ніколи не було вдома, бо з ранку до ночі важко працювали на полі. Дивувався, як татові вдається бути в одній особі: агрономом, механізатором, електриком, слюсарем. До речі, він теж колись працював у міліції, потім створив фермерське господарство «Золота нива». Я допомагав їм чим міг, але був далекий до техніки, більше часу приділяв навчанню. Спочатку у ліцеї Героїв Крут, згодом – у Львівському університеті на юридичному факультеті, після закінчення якого десять років пропрацював у поліції. Коли ж звільнився, задумався чим займатимусь далі. Дружина на цей час успішно справлялася з індивідуальним селянським господарством, яке створила на основі двох гектарів, котрі мені виділили як учаснику АТО. Згодом воно переросло в дещо більше – власне фермерське господарство «Агронестор», яке назвали на честь сина Нестора (на фото).
Підтримали побратима й атовці, які проживають у навколишніх селах, які довірили йому свої земельні ділянки. Ще декілька паїв віддали родичі та друзі. п. Андрій почав господарювати з 21 квітня 2021 року. На заощадження молодий фермер придбав трактор МТЗ, сільськогосподарський інвентар, насіння, а після жнив купив зерновий комбайн. Згодом ще добрав землі. Нині з дружиною працюють на 79 га землі, де вирощують пшеницю, сою та гречку.
Працювати, вважає тридцятитрирічний Андрій, важко, але для нього – в радість, бо бачить результат своєї праці – добірний врожай. Це додає йому сили та бажання. Єдине, що сільське господарство – справа ризикована, в ній багато чого залежить не від людини, а від погоди, яка не завжди дає змогу зібрати вирощене.
У перший рік Андрію багато допомагали батьки: і порадами, і технікою, і руками. Молодий фермер отримав ще й фінансову підтримку з державного бюджету у вигляді бюджетної субсидії з розрахунку на одиницю оброблюваних угідь. Фінансова підтримка у 2021 році була передбачена у розмірі до 5000 гривень на один гектар фермерським господарствам, засновниками яких є учасники АТО (ООС).
Мій співрозмовник зізнається, що спершу не дуже вірив, що зможе отримати державну підтримку. І був дуже щасливим, що так сталося, бо це фінансово зміцнило господарство. Крок за кроком вникав у фермерську справу, вчився на практиці як правильно вести обробіток ґрунту, вносити добрива, засоби захисту рослин тощо. Зрозумів, як важливо дотримуватись кожного етапу у догляді рослин, недарма кажуть, що у сільському господарстві день – рік годує. У перспективі планує займатися ще свинарством і скотарством. Для цього уже купив приміщення.
Андрій радіє своїми маленькими перемогами, вважає, що екзамен на фермера здав успішно, бо зумів виростити щедрий врожай, в середньому по 50 центнерів з гектара, назагал зібрав 150 тонн зерна. Розрахувався з орендодавцями: хтось взяв зерном, а хтось у грошовому еквіваленті, в середньому вийшло по 10 тисяч гривень за пай.
Допомагає громадам сіл, де орендує землі, надає техніку для благоустрою, не залишається осторонь громадських справ у селах.
Підтримують сина й батьки, які раді, що він вирішив продовжити династію фермерів.
– Своє життя ми з чоловіком пов’язали з сільським господарством, – розповідає Любов Шуховська – мама Андрія. – Мені здавалося, що буде краще, коли син житиме у місті, матиме перспективний фах. Та я помилялася. Від долі, як кажуть, не втечеш. Сільське господарство, любов до землі у нас в крові. Людина завжди прагне працювати на себе, тоді вона щаслива…
Розговорившись про господарку та сільське життя, мимоволі, торкнулися болючої проблеми: село старіє, працюють на землі у більшості випадків люди старшого покоління.
Андрій Шуховський вважає, що молодь прагне самореалізуватися, виїжджає за кордон в пошуках роботи, бо тут її немає. Цікавлюсь, чому він став фермером, а не поїхав, як багато хто за кордон. Зізнався, що коли навчався на першому курсі університету, мав можливість виїхати в США, бо став переможцем «Зеленої карти». Та вирішив спершу здобути професію. Але про це не шкодує, бо зрозумів, що його місце тут, на рідній землі, а вона кожному, за любов до неї, працю в поті чола, віддасть сторицею. Працелюбність, впертість та оптимізм перейняв у батьків, які ніколи не опускали рук перед труднощами.
Молодому господарю приносить задоволення, коли бачить свою вже виконану роботу напередодні або під час збору врожаю. Розуміє, скільки сюди вкладено душі, сили й часу. Для нього фермерство стало справою життя та сімейним бізнесом родини Шуховських.
Любов ПУЗИЧ.
Фото з сімейного альбому.
