«УКРАЇНА – ВЖЕ ІНАКША. А ПІСЛЯ ПЕРЕМОГИ БУДЕ ЩЕ КРАЩОЮ…»
Війна на органи місцевого самоврядування поклала відповідальність не тільки за належне функціонування громади, установ, організацій та соціальних служб, але й турботу про внутрішньо переміщених осіб. Про те, як нині працює Сокальська міська рада, про умови, які створює для переселенців та бізнесу, гуманітарну допомогу Збройним силам України, «Голосу з-над Бугу» розповідає Сокальський міський голова Сергій КАСЯН.
– Пане Сергію, які завдання нині перед вами в умовах війни?
– Наше найперше і найважливіше завдання – допомога Збройним силам України. Ми також активно вибудовуємо територіальну оборону, забезпечуючи її всім необхідним. Відновили бомбосховище на колишньому заводі хімволокна, підвели електрику та водопостачання. Багато нам у цьому допоміг підприємець Володимир Шеремета. Зараз ми обладнуємо інші бомбосховища, щоб були надійні та без-печні для людей. Плануємо відновити стрільбище, щоб у мирний час там могли проводити навчання тероборони та місцеві чоловіки.
Наступне – забезпечити функціонування комунальних структур в умовах, коли навантаження на міську інфраструктуру зросло. Це ніби само собою, і мови не може бути, щоб почалися, наприклад, перебої з вивезенням сміття, постачанням води та електроенергії. Думаємо про майбутній опалювальний сезон… По-третє – забезпечення всім необхідним переселенців: одягом, гарячою їжею, дахом над головою. Через пункт пропуску «Долгобичів-Угринів», що на території Сокальської ОТГ, пройшло до півмільйона українців, яких війна заставила втікати з рідних домівок через обстріли рашистів. На кордоні, де були довгі черги, сокальці старалися допомогти їм чим могли: облаштували пункти обігріву, підвозили гарячу їжу, воду, молочні суміші для дітей. Постійно чергували «Школярики». Нині Сокальщина стала прихистком для багатьох людей.
– Скільки внутрішньо переміщених осіб нині проживають у населених пунктах громади? Звідки переважно ці люди?
– Понад шість тисяч осіб… З Київщини, Дніпропетровщини, Сумщини, Донецька… За бажанням хтось з них зупинився в приватному секторі, а дехто у лікувально-оздоровчому комплексі «Ровесник». У Сокальському професійному ліцеї, дякуючи директору Наталії Карташовій та колективу працівників, прийняли родини зі сходу, яких забезпечили житлом та харчуванням. У квітні до мене зателефонував міський голова Покровська Руслан Требушкін і попросив прийняти мешканців його рідного міста, які через збільшення обстрілів російського агресора не
відчували себе у безпеці.
До речі, Покровськ – місто для мене дуже близьке, бо в 2015 році служив у військово-мобільному госпіталі. Я тоді співпрацював із керівництвом РВА. А за декілька днів Сокаль, Жовква, Червоноград уже приймали жителів Покровська і навколишніх сіл. Їх поселили в Тартаківському НВК, Волицькій й Поторицькій дитячих дошкільних установах.
З перших днів війни при міській раді був організований гуманітарний штаб, який займався прийомом і розподіленням гуманітарних вантажів. За цей час надано понад 500 допомог військовим та іншим організаціям. В основному вантажі скеровували у Харківську, Київську, Запорізьку, Миколаївську, Одеську області.
Свій вагомий вклад у цьому напрямку зробив і БФ «Карітас»- Сокаль (менеджер, депутат міської ради Мар’яна Яремчук). Відзначу й керівників агроформувань і фермерів, які згуртувалися та робили все для того, щоб наші військові та тимчасово переміщені особи, які перебували на Сокальщині, були ситі, віддавали продукти харчування, пальне, перераховували кошти на підтримку ЗСУ. За це дякую Василю Мусі, Ігорю Хомяку, Роману Шевчуку, Ігорю Шайнозі, Олегу Іванчині, Михайлу Веклину, Сергію Ходору, Василю Шамборовському, Миколі Мельнику та багатьом іншим.
Свій вклад внесли й підприємці, які незважаючи на важку економічну ситуацію в державі, не тільки працюють, але й створюють робочі місця, сплачують податки. Крім того, ще й є волонтерами, часом самі вантажать і везуть у «гарячі» точки гуманітарний вантаж. Це депутат міської ради Ігор Плечінь, а також Володимир Ковальчук.
Кожен, як може, робить свій вклад у перемогу. Хотів би принагідно подякувати й депутатам Сокальської міської ради, які нині захищають Україну. Це Микола Пасько, Андрій Гнідець, Роман Шевчук, Євген Матвіїв, Володимир Пограничний, староста села Боб’ятин Олег Магера.
– Нещодавно Ви побували у німецькому Бонні, яка була мета цієї поїздки?
– Мої сини, Віталій і Богдан, живуть багато років у Німеччині. Коли почалася війна, передзвонили і запитали: «Чим можемо допомогти Україні?». Я пояснив, що держава у важкій ситуації. Нам буде корисна будь-яка допомога. Потрібні медикаменти, перев’язувальні матеріали, VAC-системи для проведення операцій, автомобілі, продукти харчування… Віталій об’єднався із симпатиками України і організував гуманітарну допомогу, яка проходила в чотири етапи. За цей час було надано 12 автомобілів, понад сто тонн продуктів харчування і медикаментів.
Щоб медична допомога розподілялася раціонально, ми організували Гуманітарний штаб, який очолила начальник відділу освіти мо-лоді та спорту міської ради Леся Ковалишин. До нього також входили заступник міського голови Володимир Огінський, начальник фінансового відділу Василь Ковальчук.
До роботи залучили медиків, зокрема, Юрія Тейкала, які приймали медичну допомогу, сортували, складали і скеровували її в найпотрібніші місця. Військові медики, а також військові з Дніпропетровщини та Львівщини передали свої подяки за медикаменти.
З Німеччини ми отримали декілька реанімобілів, які передали ЗСУ. Один з таких отримала й КНП «Сокальська районна лікарня».
Я поїхав до сина у Німеччину, щоб побачити новонародженого внука, та користуючись нагодою, вирішив подякувати тим, хто відгукнувся і допоміг Україні та Сокальщині, зокрема, й організовував гуманітарну допомогу.
Мені вдалося підписати угоду про співпрацю між Сокальською міською радою та Асоціацією допомоги для незахищених верств населення (ВФГ) в Бонні, змістом якої є обмін досвідом, по можливості шляхом взаємних візитів та гуманітарної підтримки. Асоціація опікується українцями, які через війну, рятуючи життя дітей, виїхали за межі України і нині проживають у Бонні. Ця організація передавала нам реанімобілі. Чекаємо їх у гості, маємо далекоглядні плани на майбутнє.
Підписали угоди з організацією українців у Бонні, яких враховуючи сьогоднішні події у нашій країні значно побільшало. Це дозволить нам обмінюватися делегаціями у сфері культури, зокрема, плануємо передати їм українські книжки, щоб наші співвітчизники, які живуть у Бонні, мали змогу читати українську літературу.
Мав зустріч й з Майклом Майке, який найближчим часом привезе у Сокаль нову партію гуманітарного вантажу. Зустрічався також з генеральним директором університетської клініки м. Бонн, і вручив йому подяку від Сокальської міської ради за підтримку. А також зустрівся з мером Бонна Катя Дьорнер. В цілому працюємо над тим, щоб для Сокаля знайти місто партнер у Німеччині, щоб підтримувати довготривалі партнерські стосунки.
– Вагому підтримку Сокальській громаді надали й Грубешівський та Остроленківський повіти (Республіка Польща), з якими співпрацює Сокальська ОТГ. Розкажіть про це.
– Протягом останніх років, починаючи з Революції Гідності, початку війни з Росією в 2014 році, підставляють нам своє плече сусіди-поляки. Недавно довелось побувати на футбольному турнірі, куди возили дітей в Грубешів на запрошення бурмістра Марти Маєвської. Польські друзі показали нам свій спортивний комплекс, де одночасно перебували до тисячі біженців. Мав можливість на кордоні бачити як приходили десятки тисяч наших біженців і поляки робили все можливе для них. За різними даними, у Польщі перебуває до двох мільйонів українців. Вони подбали про всіх, зокрема створили комфортні умови, забезпечили житлом, дали можливість дітям навчатися…
– Через воєнні дії чимало підприємств зі сходу України «переселяються» на захід. Можливо, якесь знайшло собі «прихисток» на території Сокальської громади?
– Відбувається локація підприємств із східної і північних областей України на західні. На Львівщині запрацювало 120 підприємств. Два з них – на Сокальщині. Це фармацевтичне підприємство з Києва, яке розпочало роботу на території колишнього заводу хімволокна. Друге – пошиття спецодягу. Водночас на території громади запрацював Борківський спиртозавод. Власники зробили великі капіталовкладення у його модернізацію. У с. Ульвівок нове підприємство займатиметься відгодівлею свиней. Зараз триває масштабне будівництво нових ферм. Планується ще ряд підприємств, які найближчим часом мають запрацювати на Сокальщині.
– Який стан виконання фінансових показників громади?
– В цілому за результатами п’яти місяців бюджет Сокальської міської ради виконано на 90 відсотків. Це більше на 10 мільйонів ніж у минулому році. Але, на жаль, ми не досягнули запланованого. Причина цього – початок військових дій. Підприємства мебельної галузі, продукція яких орієнтовані на експорт.
Держава має проблеми з відшкодуванням ПДВ. Підприємства не працюють в повному обсязі, крім тих, кому держава дала певні податкові пільги під час військових дій. Все це негативно вплинуло на виконання дохідної частини бюджету. Ми зробили ряд кроків, які в перспективі дозволять виконати дохідну частину. Зокрема, на виконання Указу Президента про продовольчу безпеку, нам вдалося укласти однорічні угоди і передали в оренду понад 600 га землі. Орендарі будуть сплачувати податки.
Хочу подякувати нашому великому бюджетоутворюючому підприємству ДП «Датський текстиль», яке стабільно працює й дає найбільше відрахувань у казну бюджету громади, виконує всі свої зобов’язання, і крім того багато робить у плані меценатської допомоги. Так, при їхній помочі відкрито новий комп’ютерний клас при Станції юного техніка. У басейні спортивної школи «Соколяни» поставлено нове вентиляційне обладнання. Вони долучилися до підтримки соціального проєкту «Соціальний дім». Зараз ведемо перемовини з цим підприємством по інших проєктах.
– З якими проблемами до Вас найчастіше звертаються жителі громади?
– Як з особистих, так і питань, які стосуються благоустрою нашого міста. Крім наших громадян, до мене часто звертаються тимчасово переміщені особи. На днях був на прийомі колишній атовець, який приїхав з Маріуполя. Під час воєнних дій у зоні бойових дій у 2015 році втратив ноги. Він евакуйований з дружиною на Сокальщину. Колишній військовий дякував за підтримку сокальцям, бо ті допомагають йому: підприємство «Софро» виготовило меблі, працівники КП «Житлокомунсервіс» – допомогли облаштувати житло. І таких прикладів доброзичливого ставлення наших мешканців багато.
– Сокальська ОТГ – одна з найбільших у Львівській області. Чи важко керувати нею у такий нелегкий час?
– Війна стала випробування для кожного з нас. Це і випробування для органів місцевого самоврядування, бо вона перекреслила плани як людей, так і громад. І для нас немає іншого завдання як перемогти ворога. І як і весь український народ працюємо на підтримку ЗСУ та перемогу. Є тимчасові труднощі, бо у багатьох структурах працівники пішли на війну і приходиться їх заміняти… Але ми працюємо… Життя триває…
Задумів багато, проте нині головне, щоб закінчилась війна. Всі докладаються до перемоги. Неодноразово проводжаю хлопців, які їдуть на передову. Вони настільки патріотично налаштовані, це такий потужний дух. Зроблять все можливе і неможливе, щоб якнайшвидше над Україною було мирне небо, щоб ми вільно жили, вільно працювали, щоб наші діти мали можливість вчити українську мову надалі, ходити в українські школи. Україна – вже інакша. А після перемоги вона буде ще кращою.
Інтерв’ю взяла Любов ПУЗИЧ.
На фото: Сокальський міський голова Сергій Касян під час перебування в Університетській клініці м. Бонн (Німеччина).