150-річчя від дня народження фундатора української армії, першого ідеолога українського націоналізму
«Доки хоч на однім клапті української території пануватиме чужинець… доти усі покоління українців йтимуть на війну».
М. Міхновський.
Визначний громадсько-політичний діяч, юрист, публіцист, організатор українського війська Микола Міхновський належить до когорти Великих Українців. Вшанування знакової постаті в історії України – Миколи Міхновського, має важливе значення, бо його ідеали, життєтворчість, актуальні й донині. В його честь перейменовуються вулиці, так в Києві, одна з центральних магістралей – проспект «дружби народів» носить його ім’я. У Львові, Харкові, Полтаві, Кропивницькому, Прилуках встановлено меморіальні дошки, а на Байковому цвинтарі у Києві та на його могилі у рідному селі встановлено пам’ятники.
Міхновського вважають першим ідеологом українського націоналізму, який сформулював ідеал національного життя і боротьби Українського народу, відновлення самостійної Української Соборної Держави, Українських Збройних Сил, які б боролися проти російських окупантів. Історична промова 27-річного М. Міхновського, з нечуваною на той час назвою «Самостійна Україна», виголошена в 1900 році у Львові і видана тоді накладом 1 тис. примірників, стала переломною віхою в суспільно-політичній теорії українства. Для українського народу він озвучив ідею Незалежності України, обґрунтував створення державної самостійності як умови існування нації з її всебічним духовним і матеріальним розвитком. Міхновський запропонував чіткий вектор боротьби за повну незалежність України, опираючись на ідеали Т. Шевченка, державницькі традиції Київських князів, Мазепи, Хмельницького та короля Данила. Особлива роль за національне існування відводилася українській інтелігенції, яка свято віруючи в національні сили, має на стязі викарбувати слова, яким належатиме будучина України – «Одна, єдина, нероздільна, вільна, самостійна Україна від Карпат аж по Кавказ». Це найвищий ідеал, служінню якому має присвячувати своє життя свідомий українець, політичні партії, громадські організації. Любов до України надихає Міхновського на звершення для суспільного блага. Він глибоко переймався долею українського народу, його болями і розвитком. Вважав, природним правом та справедливою вимогою українців, мати незалежну, вільну державу, а не терпіти поневолення, окупації. Слова гімну України «в ріднім краю панувати не дамо нікому» стали вже конституційною нормою власної держави.
Народився Микола Міхновський 31 березня 1873 року в с. Турівка Полтавської губернії, нині Київська область. Походив із давнього козацького роду. Закінчив Прилуцьку гімназію, згодом юридичний факультет університету св. Володимира у Києві. Уже тоді, як представник нового молодого покоління українських борців, аналізував можливість національного визволення. Надзвичайно насиченим було життя М. Міхновського. Активна його участь в українському молодіжному русі привела до революційно-патріотичної таємної організації «Братство Тарасівців», засноване в 1891 році на Тарасовій горі в Каневі. Ним розроблена її програма «Кредо молодого українця», в якій визначено мету – створення нової національної ідеології та відновлення самостійної Української Соборної Держави. Він автор тексту відкритого листа до міністра внутрішніх справ російської імперії в 1900 році, стосовно заборони напису українською мовою на пам’ятнику Івану Котляревському в Полтаві. На відзначенні ювілею Г. Квітки-Основ’яненка виступив з промовою, в якій закликав до збройної боротьби з Росією. Микола Міхновський очолював напіввійськову організацію «Оборона України» при Українській народній партії, одним з лідерів якої був і яка здійснила підрив пам’ятника О. Пушкіну в Харкові та планувала знищити пам’ятники російським імператорам в Києві і Одесі. Свої статті, свої погляди публікував у часописах Києва, Львова, Харкова, Дніпра, Запоріжжя. Як адвокат, радив, допомагав, відстоював справедливість, на судових процесах, захищав борців із російським самодержавством. Та найбільше уваги приділяв створенню Українського війська. Формував і українізовував військові організації, бо мав військовий досвід, перебуваючи на фронтах Першої світової війни та армії УНР. Підтримував зв’язки з полковниками П. Болбочаном, Є. Коновальцем, С. Петлюрою. Не судилося тоді створити сильне Українське військо. Та збулася мрія Міхновського про ЗСУ, які стали спроможними захищати свою державу в борні з тим же ворогом – росією. Нині згадуємо Соборника і Самостійника Миколу Міхновського, який окреслив мету і засоби до свободи Українського народу. Його думки і чин підходять до сучасних реалій у виборюванні і захисті незалежної України.
Підготувала Катерина ПАНЧИШИН,
бібліограф Сокальської Центральної публічної бібліотеки.