Ярослав Книш
(Закінчення. Початок в №4142 від 17 травня).
При вивчені документів, пов’язаних із періодом мазовецького панування у Белзькому князівстві з’ясовуються цікаві закономірності. Про кожне із шести міст (окрім Севоложа), отриманих Земовитом IV від Ягайла і Ядвіги, збереглося ще чимало документів (окрім перелічених вище) із мазовецького періоду (1388–1462 рр.) їх історії. Здебільшого це різноманітні привілеї, які надавали мазовецькі князі цим містам, хоча є й акти іншого характеру, але немає ні одного такого документа, виданого для Севоложа. Відзначимо, що більшість перших писемних згадок про села Сокальщини походить саме із цих часів, а про деякі з них маємо по кілька актів. Із ранішого періоду у нашому розпорядженні є задокументовані свідчення тільки про одне село – Скоморохи. Воно згадується у 1366 році в розмежувальному договорі, укладеному між литовським князем Любартом Гедиміновичем і польським королем Казимиром тільки тому, що біля нього проходив кордон між їхніми володіннями.
Мимоволі звертається увага на ще одну обставину. У кожному із цих шести міст неодноразово бували мазовецькі князі, які володіли белзьким князівством, але немає ні одного документа, який би засвідчував, щоб хтось із них хоча б один раз відвідав Севолож.
Важливе значення для розв’язання цієї проблеми має документ, виданий князем Казимиром ІІ 30 травня 1440 року, у якому він надає буському старості Андрієві з Опільська два села – Замостя у Грабовецькому повіті і Конотопи – у Севолозькому. Проте, в одній із копій цього документа, поряд із Севолозьким повітом, у дужках бачимо Сокальський. А в одному із пізніших підтверджень замість Севолозького повіту стоїть Сокальський. Ця документальна згадка дозволяє звузити пошуки Всеволожа територією Сокальського повіту, про який згадується у кількох актах мазовецького періоду. Досить точно встановити його територію дозволяє реєстр ланового побору, датований 1472 роком, у якому названо більшість населених пунктів, які належали до Сокальського повіту. Він розташовувався у північносхідній частині сучасного Сокальського району і південнозахідних землях Радехівського району.
Розміщення Севоложа поблизу села Старгорода зустрічається із серйозними труднощами. Археологічні дослідження, проведені на городищі, що розташовується на правому березі Західного Бугу, археологами О. Цинкаловським, П. Раппопортом, Л. Крушеницькою і Р. Чайкою, дозволили його датувати ХХІ століттями. Отже, у ХІІХV століттях Севолож не міг тут знаходитися. О. Цинкаловський висунув припущення, яке підтримав П. Раппопорт, що місто після зруйнування його у 1098 р.
Ростиславичами було відбудоване за 2 км вниз по течії Західного Бугу на місці сучасного с. Литовеж. З археологічної точки зору ніби все співпадало. Виявлений підйомний матеріал на городищі біля с. Старгород датується ХХІ століттями, а в урочищі «Замочок» біля села Литовеж під культурним шаром ХIVXV ст. знайдена кераміка ХІІХІІІ століть. Село Старгород вперше згадується у писемних джерелах в 1435 році. Але виявляється, що місто Литовеж у 14341437 роках отримало магдебурзьке право від литовського князя Свидригайла і з цього часу регулярно виступає на сторінках різноманітних документів. Відзначимо, що територія, на якій розташовувалося це місто у другій половині ХIVXV століттях, входила до складу Великого князівства Литовського. Отже, на місці сучасного села Литовеж Всеволож (Севолож) у ХІІXV століттях розміщуватися не міг. На нашу думку, Литовеж спочатку розташовувався на городищі біля села Старгород і тільки згодом, переживши якусь катастрофу, перенісся на нове місце, де знаходиться тепер.
Наведений вище матеріал безсумнівно показує, що Всеволож знаходився на місці сучасного міста Сокаля. Вперше назва Сокаль у писемних джерелах згадується у 1377 році, а Сокальський повіт – у 1397 р. Із мазовецького періоду відомо чимало документів, які стосуються цього міста. Також у ньому часто любив зупинятися Земовит IV, більше часу він перебував тільки у Белзі. Очевидно, що впродовж кількох десятиліть (у 1377–1462 роках) одночасно у писемних джерелах існували дві назви нашого міста (Севолож і Сокаль). Мабуть, коли Земовит IV приїхав у Белзщину, він побачив, що стара назва вже мало вживалася, тому вона фігурує тільки у певній категорії документів.
Постає логічне запитання: чому відбулася зміна назви міста? Найімовірніше це сталося через якусь пережиту містом катастрофу. Мабуть, в одній із війн, які велися після 1340 року (у середині XIV століття) за спадщину Романовичів воно було дуже зруйнованим. Чоловік, який за дорученням одного із правителів керував відбудовою міста, мав ім’я Сокал (Сокаль). Поступово воно стало назвою міста, витіснивши згодом старий варіант.
Серед дослідників немає одностайності щодо походження назви Сокаль. Було висунуто кілька гіпотез, які намагалися її пояснити. У 30х роках минулого століття Т. Коструба прийшов до висновку, що назва міста половецького походження і «вказує на засновника на ім’я Сокал». Незалежно від нього, приблизно у той же час, таку ж думку висловив М. Левицький, який вважав, що це ім’я означає «бородач», «достойник». У «Повісті временних літ» говориться, що у 1061 році половці на чолі з ханом Сокалем вперше напали на Русь. Після монголотатарської навали частина з цих кочовиків відступила на територію ГалицькоВолинської держави. Зокрема, один із синів Данила Романовича був одружений із дочкою половецького хана Тігака. Висувалася також гіпотеза, що назва нашого міста походить від давньоруського імені або прізвища «Сокал». На сучасному етапі досліджень доводиться констатувати, що етимологія назви Сокаль залишається невиясненою і це питання вимагає ще подальших ретельних досліджень.
До монголотатарської навали Всеволож розташовувався на пагорбі, де зараз знаходяться сокальські вулиці Верхня Замкова і Долішня Замкова та частина вулиці Д. Яворницького. У другій половині ХІІІХVІІ століть тут розташовувався тільки замок, а місто перенеслося на лівий берег Західного Бугу. Систематичні археологічні дослідження на пагорбі не проводились. Тільки у 1974 році, коли під час земляних робіт, тут знайшли скарб срібних речей, на це місце прибули львівські археологи О. Ратич і Р. Багрій, які заклали розвідковий зонд розмірами 33 метри. У ньому вони виявили керамічні матеріали, які датували ХІХІІІ століттями. Також науковці провели обстеження навколишньої місцевості і прийшли до висновку, що скарб було знайдено на території невідомого городища доби Київської Русі.
Серед дослідників немає єдності щодо часу і особи засновника Всеволожа. І. Крип’якевич вважав, що його заклав князь Володимир Святославич під час походу на наші землі у 981 р., назвавши на честь сина Всеволода. Але, немає впевненості, що на цей час він вже народився. Найбільше прихильників має гіпотеза, яка твердить, що місто заснував князь Всеволод Володимирович під час свого князювання на Волині у 90х роках Х століття. Її прихильниками, зокрема, виступають Т. Коструба, П. Раппопорт, Р. Чайка та інші. На нашу думку, місто заснував князь Ярослав Мудрий під час походу на поляків у 1030 році. Тоді пощастило відвоювати тільки Белз із прилеглою територією. На честь сина Всеволода, звістка про народження якого прийшла під час походу і для укріплення відвойованої території, він заснував Всеволож, а також Русин, Варяж і Литовеж. Подальші дослідження покажуть, яка із цих гіпотез найбільш обґрунтована. Але вже зараз можна констатувати, що заснування Всеволожа відбулося у півстолітньому часовому проміжку, обмеженому 9811030 роками.
У цьому році наше місто святкує 920 років із часу першої писемної згадки про нього. Ще у середині 80х років минулого століття вважалося, що Сокаль вперше згадується у писемних джерелах в 1411 році, а його заснував мазовецький князь Земовит IV. Зараз можна впевнено твердити, що місто заклав один із наших князів – Володимир Святославович, Всеволод Володимирович або Ярослав Мудрий. Сподіваємось, що наступні дослідження допоможуть розкрити ще не одну таємницю з історії нашого міста.
