І знову проща з Белза до Ченстохова. Вже восьма. Про стартову позицію і перші кілометри походу – в «Голосі знад Бугу» за 16 серпня 2018 р. І знову звучать історії стосовно виникнення і прибуття до Белза чудотворної ікони Божої Матері. Розповіді звучать з уст священнослужителів, здавалося б, ці люди повинні володіти достовірними даними з історії чудотворної ікони.
Так ксьондз червоноградської римокатолицької парафії впевнено стверджує, що ікону намалював святий євангеліст Лука на дошці зі стола Святої родини в Єрусалимі через 13 років по смерті Христа. В деяких літературних джерелах уточнюється, що стіл був виготовлений із кипариса. Яка точна хронологія! В статтях деяких «дослідників» можна прочитати, що св. Лука намалював ще портрети апостолів Петра і Павла, що він написав біля 70 портретів. А що? Як малювати, то малювати! Проте ця вигадка, як й інші стосовно ікони Матері Божої не мають ґрунтовного документального підтвердження.
Так історичні епізоди, як поранення лика святої Богородиці татарською стрілою, про перебування ікони в Белзькому замку протягом 500 років – це вміло сформовані легенди, які з плином часу поширюються і обростають новими епізодами. Все це спростовується документальними джерелами і науковими дослідженнями.
В червні 1994 року в своїм листі Роман Федорів запропонував мені «написати для «Літопису Червоної Калини» щось про Белзьку Богоматір. Пропозиція почесна і відповідальна. Почав збирати матеріали, ходив по монастирях, вивчав літературу. Найбільшою удачею в моїх пошуках привезений для мене 5 том «Studia claromontana» – збірник статей про Ченстоховську ікону Божої Матері. Видавництво О. О. Павлінів Ясногорського монастиря, 1984 р. Користувався монографією священикадослідника Белзчини Теофілія Коструби «Белз і Белзька земля» та іншою літературою. Моя стаття в «Літописі» з’явилась у 2000 році. Була передрукована в місцевій пресі.
Хто насправді автор ікони Божої Матері? Битує розповсюджена версія про те, що образ Матері Божої намалював святий Євангелист Лука. Ця легенда повторюється багатьма авторами.
З Біблії довідуємося, що св. євангеліст Лука був лікарем і супроводжував апостола Павла в його походах. Сам апостол Павло в посланні до Корентян згадує Луку, як лікаря: «Вітає вас Лука, любимий лікар…» (Кол. 4:4).
Італійський дослідник, автор монографії «Життя Ісуса Христа» Джузеппе Рацціотті ставить під сумнів: чи знав особисто святий Лука Матір Ісуса Христа. «Дуже пізня традиція, що Лука намалював портрет Марії і цю вістку легенди дуже розповсюдили». «…портрет Ісусової Матері дало нам перо, а не пензель Луки». Джузеппе Рацціотті «Життя Ісуса Христа».
Дослідниками було встановлено, що образ Богородиці кріпився на трьох липових дошках. Ця порода дерева не характерна для Палестини. Такий матеріал найчастіше використовувався в італійському малярстві. Це – єдиний матеріал, який зберігся і який можна досліджувати.
На фронтоні Львівського Палацу мистецтв прикріплений барельєфний портрет св. Луки з мольбертом і пензлем. Це митці вважають його своїм покровителем. Так святу Варвару обрали покровителькою гірників, хоча її рисують без шахтарських атрибутів: гірничої каски і стаханівського відбійного молотка.
11 лютого 2016 року газета «Голос знад Бугу» помістила мою статтю «Чи був євангеліст св. Лука художником і чи малював він ікону Божої Матері?», де я старався довести непричасність святого євангеліста до створення образу Богородиці. Тепер про виникнення шрамів на лику Матері Божої. За розповсюдженою версією шрами на ліку Богородиці утворилися від попадання татарської стріли. Так подовгасті шрами, ще й подвійні могли утворитися від татарського ятагана (кривавого меча), а не від стріли. Теофіль Коструба у своїй монографії зазначає: «по наших землях пройшла жахлива татарська хуртовина… Звичайно, здогадуються вчені, що тоді зруйновано і Белз, але в літописі про те нема мови, хоч про важливі городи говориться точно».
Немає документальних тверджень, що під час татарського нападу (1241) виставляли ікону у форточну стіну Белзького замку. Не можна погодитися з твердженням, що польський магнат Владислав Опільський спасав ікону від можливих татарських нападів і вивіз її з Белза до Ченстохова. Це був звичайний грабунок нашої національної святині.
Чомусь замовчується факт войовничого нападу чеських гуситів на Ясногорський монастир. За рішенням католицьких кардиналів чеський релігійний діячреформатор Ян Гус, як єретик, був засуджений до смертної кари. В 1415 році він був спалений на вогні. Послідовники його вчення стали ярими ворогами католицької віри. На самий великдень 1430 року вони напали на Ясногорський монастир і пошматували ікону Божої Матері так, що її вже неможливо було реставрувати. Була створена копія утраченої ікони. На знак трагічної події 1430 року художникреставратор наніс на праву сторону лика Пресвятої Богородиці дві скісні лінії. (Збірник статей «Studia claromontana»).
Так хто ж автор чудотворної ікони, коли вона була створена і доставлена до Белза? Мабуть, цього вже ніхто не встановить. Є лише аргументовані здогади, підтверджені науковими дослідженнями. Новіша польська наука на основі деяких стилістичних признак (стилізація Ісуса Дитяти) признає, що це образ італійської мистецької школи, на якій позначився дуже сильний візантійський вплив.
Більшість науковців вважають, що чудотворний образ Божої Матері був створений в Константинополі в XIXII ст. Ікона могла прибути до Белза найскоріше за часів князювання Олександра Всеволодовича. Допускають, що ікону, як посаг, могла привезти візантійська принцеса, яка стала дружиною одного з Белзьких князів.
В газетній статті згадано про пам’ятну медаль, що її вручив Томашівський староста. На медалі, крім образу Матері Божої, викарбувані роки, в яких і де перебувала ікона. Зазначено, що в Белзі ікона була аж 500 років. Це – чистий нонсенс і ту вигадку може спростувати кожний здорово мислячий читач газети. Незаперечним фактором є й те, що ікона в Белзі перебувала до 1382 року. А коли від цієї дати відняти 500 років, то вийде 882 рік. І чи існувало вже тоді місто Белз? Володимир Великий приєднав червенські міста, до яких міг входити і Белз, в 981 році. Тільки в 988 році було прийнято християнство. Ще не існувало християнської віри і в сусідній Польщі. Якщо Белзчину заселяли первісні слов’яни, то вони ще були поганами. В Белзі на той час не було кому і куди прийняти цю релігійну реліквію.
І тепер про саму прощу. Чудотворний образ Божої Матері, що доставлений був з Белза до Ченстохова, втрачений назавжди. Є лише копії в Ченстохові, а тепер і в Белзі. Для Белза копію створив польський художник Кришоф Кондратюк. Вона була подарована Белзу з нагоди 1000ліття міста. Ікону посвятив польський єпископ Ян Шрутва. На Україні ікону посвятили католицький єпископ Михайло Колтун і православний – Андрей Горак. Не можна судити котра копія ікони святіша, вагоміша, обидві – копії. І такий гігантський марафон з Белза до Ченстохова може вважатися жертовним, тому що поляки прибули в Україну, щоб приєднатися до учасників прощі.
Культ ікони Божої Матері в Польщі – високий. Ікона стала і залишається національною святинею поляків. Її називають королевою польської корони, найсвятішою Марією Панною, Марією ЯсногорськоЧенстоховською, королевою світу, покровителькою Польщі. В Україні, на жаль, про ікону знає обмежена кількість мешканців населених пунктів, що по сусідству з Белзом.
Петро МАВКО,•м. Белз.
