На сторінках літопису Нестора «Повість минулих літ», найстарішої пам’ятки літописання Русі, описується подія, яка відбулася в 1097-1098 роках, пов’язана з княжою міжусобицею, де згадано місто Всеволож (925 р. тому). У липні, 1997 року в селі Старгород була проведена обласна науково-практична конференція «Старгороду (Всеволожу) – 900 років». В своєму виступі директор Львівського історичного музею Богдан Чайковський зазначив, що Старгород – одне з найстаріших сіл Сокальщини. Археологи обстежили округу села і виявили в її межах чимало пам’яток, від середнього періоду доби каменю (4-3 тис. р. до н. е.) до давньоруського часу ХІI-XIV ст., що свідчить про глибокі корені історії предків старгородців. Науковці, археологи з ЛДУ ім. Ів. Франка: Микола Пелещишин, доктор історичних наук, професор, Роман Чайка, Віталій Конопля та інші, читали доповіді, розповідали про свої дослідження та підтвердили той факт, що літописне місто Всеволож знаходилося там, де тепер село Старгород. На північній околиці села збереглися залишки городища древнього поселення.
З матеріалів конференції, з інших історичних джерел, вдалося встановити події, які відбувалися в давнину на землях Надбужанщини. Ми поєднали їх із зібраними матеріалами, які відносяться до нашого населеного пункту, розставили хронологічно і вийшла коротка цілісна історико-краєзнавча розповідь про село Старгород, місто Всеволож (X-ХV ст.), прибузький край.
«З незапам’ятних часів, коли ще центрально-східні терени Європи були вкриті труднопрохідними лісами, головні річкові артерії слугували не тільки комунікаційними шляхами, а й також місцями поселень праслов’янських племен. Буг став своєрідною віссю поселення давньоруських племен, зокрема, дулібів, бужан, волинян». («Городиловичі – наша пам’ять, наша і любов» – Козак П., Процюк М., Мадзьопа О.).
Ще в доісторичні часи нашими предками було засноване поселення, яке знаходилося між двома руслами Бугу, серед широкої заплави на височині. Місце було зручне і вигідне для облаштування житла-напівземлянки, навкруги насипали високий вал, на ньому поставили огорожу з частоколу, з трьох сторін був рів, заповнений водою, а із заходу – сама річка. Риби, птахів, звірів в цій місцевості водилося вдосталь.
З часом мешканців в «городі» ставало щораз більше, всі не вміщалися, то ж поселення перекинулося на лівий берег річки, де утворилося селище. Жителі займалися землеробством, скотарством. Так як тут були запаси глини – виготовляли гончарний посуд і займалися іншими промислами.
Поселення, що виникали на обох берегах Бугу, в тих часах, отримали назви з коренем «город». Це зокрема, Старгород, який, очевидно, був найстарішим поселенням в нашій місцевості.
У другій половині X століття виникла оборонна організація «Червенські городи», яка обороняла Волинь та інші західні землі. Коли поляки захопили частину цих земель, то ж прийшлося київському князю Володимиру, в 981 році, організовувати похід, щоб визволити наших предків від завойовників та приєднав їх до Русі. Володимир Великий здійснив цілу низку заходів для укріплення західних кордонів своєї держави. Ним було створене Волинське князівство з центром у Володимирі. Першим князем був Всеволод – син Володимира, який почав правити з 987 року. Володимир Великий визнав, що найкращим форпостом для захисту Забужжя має бути Белз і наказав спорудити тут міцні оборонні укріплення. На лівому березі Бугу Володимир велів закласти місто, яке назвав в честь свого сина Всеволода – Всеволож.
Всеволод Володимирович в 988-995 рр. і в наступні роки розбудував місто, будував оборонні споруди та укріплення.
В 1030 році київський князь Ярослав Мудрий пішов походом на Польщу і відвоював спочатку Белз, а потім і всю Надбужанщину. Великої біди приносили народу війни між князями. В 1097 році відбувся Любецький з’їзд, на якому князі присягнули на хресті припинити міжусобиці. Але недовго тривало перемир’я. Київський князь Святополк ІІ і волинський – Давид, звинуватили теребовлянського князя Василька у злочині та осліпили його. Василько з іншими князями вирішив відомстити. Щоби відмовити Василька Ростиславовича від карального походу, причетний до злочину князь Давид, запропонував йому на вибір, як відкупне місто «…то дам тобі будь-який город: або Всеволож або Шеполь, або Перимель». (Л. ст. 407). (Це є перша письмова згадка про
місто Всеволож – 1097 р., осінь).
Однак, коли настала весна «…прийшли Володар і Василько на Давида. І прибули вони до града Всеволожа, а Давид заперся у Володимирі. Вони ж оба стали навколо Всеволожа і взяли город списом, і запалили вогнем. І вибігли люди од вогню, і повелів Василько всіх посікти. І вчинив Василько помсту на людях невинних, і пролив кров невинну» (Л. ст. 409). Після погрому вцілілі мешканці, які вспіли втекти, повернулись і відбудували місто заново.
Намагання київського князя Володимира Мономаха не могли зупинити міжусобиці, що привело в 1132 р. до роздроблення Русі. На заході виникло самостійне Волинське князівство. В його складі (1170 р.) утворюється удільне Белзьке князівство, першим князем був Всеволод Мстиславович.
В 1199 році на західних землях зусиллями князя Романа Мстиславовича постала Галицько-Волинська держава. За князювання сина Романа – Данила, вона щораз збільшувалась та зміцнювалась. Великого лиха в 1241 році принесла монголо-татарська навала: села і міста були пограбовані та спалені. Вщент був знищений і Всеволож. Жителі міста, які переховувалися в лісах, вернулися на руїни і знову взялися за його відбудову.
Данило Романович відновив єдність в державі та відбудував її після нападу ординців. За його володарювання Галицько-Волинська держава територіально стала найбільшою у Європі. В 1245 р. Лев Данилович розпочав будівництво столиці Галичини міста Львів. В 1253 році Папа Римський коронував князя Данила. Він став королем Русі.
В 1288 році володимирський князь Мстислав Данилович провів адміністративну реформу, внаслідок якої князівства були поділені на волості. Всеволож став центром волості і був переданий в управу боярам.
Після смерті останнього руського князя Галицько-Волинської держави Юрія, розпочалася боротьба за галицькі та волинські землі між Литвою, Польщею і Угорщиною. В 1377 році польсько-угорське військо взяло в облогу Белз. Частина війська була відправлена грабувати і руйнувати містечка і села. Місто Всеволож було зруйноване. В цьому ж році Волинське князівство відійшло до Литви, а Белзьке – приєднане до Галичини. Володарем Галичини був намісник угорського короля, сілезький князь Владислав Опольський.
З того часу знищений Всеволож втратив статус міста та своє значення як центр волості, бо його вцілілі мешканці, які врятувалися втечею від польських нападників, не змогли взимку 1377-78 рр. повернутись на згарища своїх жител. Відбудований населений пункт, на превеликий жаль, втратив свою назву, залишився селом, якому було повернуто його попередню назву Старгород, хоча ще до 1462 року, в різних актах згадується всеволожський «дистрикт», хоча реальним центром цього повіту вже був Сокаль.
Підготував Володимир ОПУЛЬСЬКИЙ,
житель с. Старгород.