Бджільництво для Андрія Мандрика – це улюблена справа, якою він займається уже не один рік

«МЕД НА СТОЛІ – РАДІСТЬ У ГОСПОДІ»

Старожили  говорили, що  серпень пахне медом. Адже здавна в цю пору пасічники викачували мед з вуликів. Бджолярів, нерід­ко називають «приборкувачами бджіл», бо ті завзяті та  працьовиті, як і бджіл­ки. На перший погляд їхня праця може здаватися простою, але насправді копітка та нелегка, бо вимагає багато часу та сил, неабиякої уваги та турботи про комах. До їх когорти мож­на віднести й Андрія Ман­дрика з Тар­такова (Тартаківець).

У селі його знають від малого до велика, бо він добрий господар, хороший сім’янин, громадський активіст, ще і майстер на всі руки. До того ж, людина життєрадісна,
яка завжди готова прийти на допомогу бли­­ж­ньому, допомогти добрим словом. Са­ме таких людей і люблять бджоли. Недарма біля його оселі розкинулось справжнє «бджолине містечко» – це декілька десят­ків вуликів, які він влас­норуч змай­стрував.

Андрій Мандрик любить бджіл, вважає їх Божими комахами, бо вони трудівниці, і году­вальниці, і лікувальниці. Ще у сиву дав­нину українці вважали, що бджола походить із раю. Недарма бджолиний мед і віск зай­мали й займають особливе місце у народній і професійній медицині, а також у церковній атрибутиці, народних обрядових дійст­вах. Бджоляр може годинами розпо­відати про них і переконувати в їх користі для навко­лишнього середовища і людей. п. Андрій каже, що бджолина отрута роз­ріджує кров і стимулює кращу роботу серця. І як аргу­мент, призводить ідеальний факт, що жоден пасічник не помер від інфаркту міокарда.

Бджільництво для Андрія Мандрика – це улюблена справа, якою він займається уже не один рік. А привів йому любов до бджіль­ницької справи батько Володимир, який й навчив ще у дитинстві як ходити біля цих комах. Багато корисного також пасічник по­черпнув з довідкової літератури, журналів та посібників з бджільництва, а найбільше у спілкуванні зі старшими пасічниками, у яких завжди шукав поради.  Він розпочав з трьох вуликів, а зараз у нього вже їх аж сорок бджолосімей.

п. Андрій розповів, що в нашій зоні краще медоносять карпатські бджоли. Вони неви­багливі й не такі агресивні, як інші породи. Через що і утримує їх. Захоплення чоловіка бджолами розділяє дружина Галина, яка є правою рукою пасічника. Вона не боїться бджіл і вміє з ними поводитися: огляне, під­годує і навіть завантажить мед в медарці. Охоче допомагають йому діти та внуки.

– Бджоли люблять терплячих і роботящих, – продовжує розмову п. Андрій. – Біля пасіки весь час є робота. Адже бджільництво – копіткий і тривалий процес.

У серпні бджоляр  майже щодня оглядає вулики, робить ревізію бджіл, дивиться як почувають себе вони в спеку: чи всі здорові, чи потрібна якась допомога. А після Спаса, бджоляр починає підгодовувати бджоли на зиму, щоб вони добре окріпли до холодів.

п. Андрій говорить, щоб отримати хоро­ший урожай меду, потрібно належним чином дбати про бджіл, вести їх селекцію. На жаль, селекційну роботу в бджільництві в Україні зараз закинули. Зменшилися посіви медо­нос­них культур, зокрема, гречки. Добре, що хоч сіють ріпак. Все рідше люди біля своїх осель  садять фруктові сади, а тим більше акації, липи, які так люблять бджоли. І, мабуть, найбільша проблема, яка принесла головний біль бджолярам, це подорожчання цукру. А пасічнику на кожну бджолосім’ю потрібно його вісім кілограмів в рік. Це вихо­дить чимала сума, до того ж хоч би він був якісним.

Андрій Мандрик – молодий пасічник і охоче допомагає таким, як він, якщо до ньо­го звертаються, як може заохочує сільських юнаків до бджільництва. Він радить їм для початку тримати не менше, ніж три вулики, бо всяке буває і взимку бджолосім’я може загинути.

Бджоли для родини Мандриків – це не тільки захоплення, але і хороша матеріальна підмога (зараз літр меду коштує 200 грн.). Й турбується про них. Зате  «золоті комахи» смачним медом відповідають за тур­боту. Мед у них – екологічно чистий, оскільки па­сіка знаходиться в затишному місці, яке значно віддалене від автотраси, недалеко від лісу, а також лугів. Пасічник наголошує на лікувальних властивостях й пилку, перги, стільникового меду, прополісу, які дуже корисні для організму людини, підвищують її імунітет. Свій продукт він не фальсифікує, вважає, це великим гріхом. Через що солод­кий продукт з його пасіки користується попи­том у односельчан та знайомих.

– Мед додає нам здоров’я, в ньому прак­тично вся таблиця Менделєєва, – говорить пан Андрій. – У нас цукор ніхто не їсть, чай солодимо медом. Через що, мабуть, взимку мен­ше хворіємо на ГРЗ. Колись в моїй роди­ні говорили: «мед на столі – радість у господі». А хіба це не так? І дійсно, мед для нас є не тільки продуктом харчування, а й ліка­ми. Його люблять і дорослі, і діти. З ним ук­раїнці відзначають свята, частують гостей, лікують хвороби.

Недарма українці вважали мед симво­лом чистоти й світла, безсмертя і відроджен­ня, здоров’я та благополуччя.

Любов ПУЗИЧ.