Сокальщина була першим районом Львівщини, та одним з небагатьох в Україні, де створили комунальну установу «Центр обслуговування закладів освіти Сокальського району». Відтоді минув рік. «Голос знад Бугу» попросив директора ЦОЗО Миколу МИСАКА (на фото) розповісти чим займався Центр, що було зроблено, які є проблеми у функціонуванні освітніх закладів району та інше. Про це у нашій розмові.
– Ще досі багато хто не розуміє, які є повноваження Центру з обслуговування закладів освіти та відділу освіти. Не раз їх плутають. Тож поясніть, будь ласка.
– Закон «Про освіту» вніс кардинальні зміни в систему української освіти. Зокрема, функції засновника закладів освіти передав органам місцевого самоврядування. При тім надав навчальним закладам право на самостійне планування роботи, вирішення питань навчальновиховної, науководослідної, методичної, економічної і фінансовогосподарської діяльності. Однак поки що освітяни на місцях не готові до цього, тож ці повноваження перейшли до органів місцевого самоврядування.
У випадку Сокальського району засновником освітніх закладів стала районна рада. Відтак питання господарської діяльності закладів освіти перейшло до її відання. З метою вдосконалення та впорядкування мережі освітніх установ, економного і раціонального використання бюджетних коштів, районна рада у 2017 році створила комунальну установу «Центр обслуговування закладів освіти Сокальського району». Кожен освітній заклад уклав угоду з ним про здійснення двох основних функцій: ведення бухгалтерського обліку і матеріального забезпечення шкіл.
За завідувачем відділу освіти Сокальської РДА закріплено методологічні функції, він відповідає за освітній процес.
– На Львівщині ще десь функціонують такі Центри?
– Поки що ні. Зате на Україні вони вже успішно функціонують. Центри існуватимуть у перехідний період, допоки освітні заклади, не освітні заклади не визначаться як працюватимуть надалі: самостійно чи на таких засадах, як це організовано у Сокальському районі.
– Отже, на вас тепер покладено ремонт шкіл, котелень, забезпечення паливом, розрахунок за енергоносії, виплата заробітної плати і т. д.
– Так. Все майно, яке задіяне у навчальному процесі перебуває на балансі Центру і утримується через нього. За минулий рік ми забезпечили своєчасно та в повному обсязі виплату заробітної плати, розрахунки за спожиті енергоносії, харчування учнів, а також їх підвезення до навчальних закладів.
– Яка нині середня заробітна плата педагогів?
– Майже 8,7 тисяч гривень, у технічних працівників – біля 4,0 тис. грн.
– Прокоментуйте ситуацію, яка сталася в Острівському НВК, де учні тиждень навчалися у холодних класах. Який знайшли вихід?
– У 2015 році районна рада прийняла рішення про надання дозволу відділу освіти Сокальської РДА на укладення угоди оренди частини приміщень котельні Острівського НВК з ТзОВ «Енергетична ефективність України», яке працює на ринку альтернативних джерел енергії. На його підставі відділ освіти уклав договір з цим суб’єктом, який на орендованій площі змонтував твердопаливні котли і забезпечував теплом Острівський НВК. Котельня, хоч працювала на твердому паливі, проте газове обладнання ніхто не знімав. Після того, як була створена комунальна установа «Центр обслуговування закладів освіти Сокальського району», ми стали правонаступниками цих зобов’язань по оренді, і уклали з ТзОВ «Енергетична ефективність України» договір на теплопостачання Острівського НВК на 20182019 навчальний рік.
18 січня, коли необхідно було прогріти Острівський НВК, бо у понеділок діти після канікул мали прийти на навчання, котел дав збій. Це сталося через несправний димосос, який відводить гази від котла. Як з’ясувалося, в 2017 році в ТзОВ «Енергетична ефективність України» вже був схожий прецедент. Підприємство намагалося налагодити роботу системи, однак не мало достатньої потужності димососа. Під час цих робіт було розгерметизовано систему димовиділення, в тому числі димовивідних каналів. Котли не могли повноцінно працювати, через що у класах та коридорах температура сягала до 13 градусів. Це спонукало нас прийняти кардинальне рішення – відновити роботу газових котлів. Керівник Червоноградського УЕГГ пішов нам назустріч, і після подання необхідних документів, які оперативно зібрали, в Острівську школу подали газ та провели пусконалагоджувальні роботи на котлах. На це пішло два дні, у п’ятницю запрацювало два котли, у суботу – ще один. Це дозволило відновити належний тепловий режим у шкільних кабінетах. Нині у школі вже тепло.
Вважаю, що це була аварійна ситуація. За укладеним договором з ТзОВ «Енергетична ефективність України», його представники мали б нам повідомити про збій у роботі системи опалення в триденний термін. Якщо їм не вдасться відновити роботу котельні упродовж десяти днів, ми маємо право розірвати угоду. Десять днів минуло, а котельню на тверде паливо ніхто не запустив. 5 лютого надіслали Товариству з обмеженою відповідальністю листа, аби пояснили, що думають робити, аби ми могли прийняти рішення.
– З метою економії коштів багато установ та організацій нині переходять на енергозберігаючі альтернативні джерела палива. А як у галузі освіти?
– Через подорожчання газу освітні заклади, які мають старі котли, змушені думати про модернізацію системи опалення та використання альтернативних джерел палива. У нас п’ять шкіл – Волицька, Сілецька, Поторицька, Ільковицька, Спасівська, які мають значні обсяги споживання газу: біля тридцяти тисяч кубічних метрів на рік. Однак три з них – Поторицька, Ільковицька, Спасівська, не мають можливості перейти на тверде паливо, бо відсутні приміщення для їх облаштування. Зате у Волицькій та Сілецькій це можна зробити. За підрахунками фахівців, на реконструкцію котельні під тверде паливо потрібен один мільйон гривень. Це окупиться за три роки. Тож є доцільність це робити. Ми подали в районну раду таку пропозицію, тепер слово за депутатами. Кошти на це можна було б скерувати зі залишків освітньої субвенції, яку можна використовувати за основним призначенням, а також на зміцнення матеріальнотехнічної бази. Зокрема, на придбання «Школяриків», підручників, зміцнення навчальної чи матеріальнотехнічної баз.
– Скільки витрачено коштів районного бюджету на освітні заклади Сокальщини у 2018 році? Назвіть найбільш значимі об’єкти, які вдалося відремонтувати?
– У 2018 році у галузі освіти реалізувався ряд Програм із залучення на засадах співфінансування коштів державного, обласного та районного бюджетів. Значимою була державна Програма «Нова українська школа» із загальним обсягом фінансування 3298492 грн., обсяг фінансування з державного бюджету складав 2689658 грн., з місцевого – 609300 грн. Ці кошти пішли на закупівлю дидактичних матеріалів, сучасних меблів, комп’ютерного обладнання мультимедійного контенту для початкових класів «Нової української школи». За рахунок коштів районного бюджету відповідно до вимог державної програми «Нова українська школа» укомплектовано додатково 11 перших класів загальною вартістю 354167,00 грн.
Наступним важливим кроком була реалізація програми розвитку освіти Львівщини на 20172020 роки. У її рамках придбано два шкільних автобуси (загальна вартість 3482500 грн., з них 1760742 грн. з місцевого бюджету), а також – оргтехніку (2130570 грн.). За кошти державної субвенції місцевими бюджетами на соціальноекономічний розвиток – це капітальний ремонт покрівлі Волицької школи (396550 грн.) та придбання комп’ютерної техніки та шкільного обладнання для Сокальської ЗШ ІІІІ ст. №2 (282898 грн.).
Вагомим джерелом покращення матеріально-технічної бази в 2018 році були мікропроекти, 13 з них успішно реалізовано. Чимало закладів освіти відремонтували за кошти районного бюджету. Зокрема, зроблено капітальний ремонт в Сокальській ЗШ ІІІІ ст. №4 для розміщення Інклюзивноресурсного центру для обслуговування дітей з особливими потребами загальною вартістю 855925 грн.
– Нині громади залучають інвестиційні кошти на ремонт освітніх закладів через участь у проектах обласної ради. Який з них, на вашу думку, був найбільш вдалим?
– За обсягами фінансування, я виділив би проект «Капітальний ремонт приміщення Угнівської ЗШ ІІІІ ст.», обсяг фінансування якого 228850 грн., що дозволило замінити на металопластикові 115 кв. м вікон. Успішно реалізований й проект «Капітальний ремонт даху Волсвинської ЗШ ІІІ ст.», де відремонтували в два рази більше покрівлі, ніж планували. За кошти мікропроектів замінили підлогу у спортивному залі Стенятинської ЗШ ІІІІ ст. та зробили капітальний ремонт покрівлі Поторицької школи. Інші мікропроекти – це придбання відповідного обладнання та меблів.
– А що не вдалося реалізувати із запланованого?
– В основному, ми виконали все, що планували, окрім декількох пунктів, які маємо доробити у цьому році. Це – замінити у Стаївській школі лінію електропостачання, яка є на нашому балансі. Сподіваємось, що районний центр електричних мереж у цьому допоможе. Ще маємо вдосконалити систему димовідведення на котельнях Стаївської і Белзької шкіл. Необхідні матеріали вже придбали.
– Які об’єкти плануєте зробити у 2019 році?
– Насамперед, завершити всі об’єкти, які розпочали торік. Це ремонт покрівлі Волицької школи. З державного бюджету на це було виділено 385 тисяч гривень. Свою вагому лепту – 200 і 100 тисяч грн. внесли ПАФ «Білий Стік» та сільська рада. Торік зробили лише половину покрівлі.
У районному бюджеті передбачені капітальні видатки на ремонт покрівлі Карівської і Мурованської шкіл, ремонти підлоги у Белзькій ЗШ, туалетів – у Волицькій ЗШ, їдальні
– Савчинської ЗШ, майстерні та фасаду спортзалу Княжівської ЗШ, системи опалення Ільковицької ЗШ, виготовити проектнокошторисну документацію для спортивного залу Мурованської школи, зробити реконструкцію котельні під спортзал у Волицькій ЗШ.
Плануємо замінити й покрівлю Сокальської гімназії, будинок якої є пам’яткою архітектури, і потребує багато матеріальних затрат, щоб відновити дах. Адже його дерев’яним конструкціям понад сто років.
Ще потребує оновлення парк шкільних автобусів. Плануємо придбати три «Школярики», які б замінили старенькі автобуси марки «ЗІЛ», які морально і фізично є зношеними. Необхідно замінити й старі «Еталони», які експлуатують 16 років. Через них несемо великі видатки на ремонт. Є й інші проблеми – це водовідведення в сільських школах. Зараз займаємось варіантами каналізування шкільних туалетів та їдалень. У нас нема шкіл, де б ще були вбиральні на вулиці. Зате є проблеми з септиками. На жаль, не всі з них герметичні, що веде до забруднення ґрунту та ґрунтових вод навколо. Раніше каналізаційні мережі, в окремих випадках очисні споруди, утримували колгоспи. Тепер вони стали безгосподарними. Хочемо встановити п’ять компактних біологічних очисних установок, де є велика кількість учнів. Ось такі пріоритетні напрямки роботи Центру з обслуговування закладів освіти.
– Чи є у Вас співпраця з громадами, де вона найуспішніша?
– Є підтримка та співпраця з боку органів місцевого самоврядування. На жаль, на ремонт, реконструкцію чи будівництво приміщень потрібні значні кошти, а громади не мають відповідної фінансової спроможності. У 2018 році активно долучилися до ремонту шкільних закладів чи інших потреб такі громади: карівська (100 тисяч грн.), жвирківська (179 тис. грн.), перетіцька (62 тис. грн.), тартаківська і волсвинська – (по 20 тис. грн.), свитазівська (10 тис. грн.).
– Нещодавно, ви разом з головою районної ради Миколою Паськом зробили об’їзд шкіл району. Які побачили в них проблеми?
– У кожного освітнього закладу вони різні. Наприклад, у Переспівської школи – це система освітлення у класах, аварійна сходова клітка та відсутність аварійного виходу. У Зубківському НВК – старі підлоги… В Хлівчанській школі – водовідведення, ремонт покрівлі, фасаду. Практично у кожній школі є якась нагальна проблема. Торік ми диференціювали проблематику по нагальності. Цьогоріч головний напрямок – це покращення матеріальнотехнічного стану шкіл. Адже проблем є багато.
– Як ви гадаєте, чи можна прирівняти освітні заклади району до львівських?
– Думаю, що окремі з них, зокрема сокальські, не поступаються львівським за своїм матеріальнотехнічним станом. Серед сільських добре виглядає Забузька, Стаївська школи. Багато зроблено в Угнівській, Карівській, Домашівській, Волицькій школах. Практично у кожній працює добрий колектив, який дбає про свій освітній заклад. Намагається зробити його сучаснішим та комфортнішим для учнів та працівників.
– З якими труднощами зіткнулися у роботі?
– У минулому році суттєвою проблемою стало постачання хліба в освітні заклади. Для цього були об’єктивні причини, оскільки на Сокальщині є школи, де завозили трип’ять буханок хліба. На жаль, до них нема належного під’їзду.
У 2018ому єдиним постачальником на всі заклади було ТзОВ «КиївЗахід», де казали, що несуть збитки. Наприкінці року вони категорично заявили, що не розглядатимуть наше замовлення як один пакет, бо нема під’їзду та й обсяги невеликі.
У цьому році ми були змушені розбити замовлення по постачанню хліба на чотири лоти по округах, в іншому випадку не знайшли б постачальника. Відтак по Сокальській і Белзькій зонах визначили постачальника з першого оголошення, а по Забузькій і Тартаківській – з другого. Тож ситуація стабілізувалася.
– Скільки обходиться харчування учня, чи є відмінність між харчуванням школярів молодших класів, старшокласників та малозабезпечених?
– Меню тепер єдине для всіх, як для тих, хто має пільги і харчується безкоштовно, так і для тих, хто харчується на платній основі. Згідно з рішенням районної ради, у нас учні, які належать до пільгових категорій, фінансуються з розрахунку 15 гривень на одного, торік було 10. Ці кошти закладені в бюджеті 2019 року. Збільшився розмір порції. У меню, яке узгоджується з управлінням Держпродспоживслужби•у Сокальському районі, є овочі, фрукти, риба, молоко, м’ясо. У кожній школі тепер у штаті є кухар, який констатує, що якість продуктів, які привозять, проти минулих років стала кращою.
– Хто став переможцем тендерів на продукти для освітніх закладів?
– По молочних продуктах підприємець п. Гірна, яка працювала й попередні роки з відділом освіти. Продукти постачає фізична особа п. Микита, рибу – ТзОВ «Інзарго», хліб – «КиївЗахід», «Сузір’я», «Київхліб», «Агробізнес».
– Які акценти ставите у роботі?
– Акцентую увагу на належному веденні бухгалтерського обліку та звітності. Це є основа нашої діяльності. На співпраці з кожним керівником школи. У роботі дотримуюся стратегії, яку окреслив вище. Сподіваюся, що всі державні програми будуть працювати й надалі. А ми їх виконуватимемо. Під увагою також і реалізація мікропроектів. Незабаром отримуємо результати конкурсу мікропроектів і розпочнемо підготовку до проведення відповідних закупівельних процедур через «Прозоро».
– Як відбувається оптимізація освітніх закладів на території району. Чи планується закриття шкіл?
– Це вже повноваження відділу освіти РДА, який веде облік дітей, які потенційно прийдуть до шкіл. У минулому році було припинено навчання в Угринівській школі, учнів перевели до Хоробрівської ЗШ. Школи першого ступеня Тяглів та Цеблів стали філіями Белзької опорної школи. У 2019 році оптимізаційних заходів у галузі освіти району не передбачається.
– Як вважаєте, децентралізація органів влади вплине на роботу освітніх закладів. Ви рекомендували б новоствореним ОТГ створити у себе такі Центри?
– Маємо приклад Великомостівської ОТГ, де після об’єднання не закрилася жодна школа. В ОТГ є відділ освіти, який здійснює керівництво освітньої та господарської діяльності шкіл.
На Сокальщині, за перспективним планом створення ОТГ має бути ще чотири об’єднаних територіальні громади. Зокрема, Сілецька з центром Соснівка, Белзька, Червоноградська, Сокальська, до кожної входитимуть загальноосвітні школи, які функціонують на цих територіях. Час покаже чи буде потреба в Центрі обслуговування освітніх закладів, чи школи самі будуть спроможні вести свої справи.
Інтерв’ю взяла Любов ПУЗИЧ.
Фото автора.
