Олег Фенчин: Кому, як не нам будувати Україну

Одним із завдань обласної ради є затвер­дження різноманітних програм соціально-еко­номічного розвитку територій, які знахо­дяться в її віданні. Саме створення таких програм та їх виконання найбільше показує, як влада піклується про людей. Тому їх прий­няття є актуальним і важливим питанням сьогодення. Які ж програми прийняли народні обранці на сесіях Львівської обласної ради, та про інші актуальні питання наша розмова з депутатом обласної ради Олегом ФЕНЧИНОМ.

– Олеже Романовичу, розкажіть про діяльність комісії з питань соціального захисту, прав дітей, людини та учасників бойових дій, в яку ви входите?

– Питань, якими займається ко­місія, є достатньо багато. І в силу обмеженого фінансування старає­мося по всіх мати певні напрацю­вання. У роботі комісії важко виок­ремити найпершочерговіше. Адже кожна з категорій потребує уваги та підтримки держави, має право на пільги. Обласні депутати затвер­дили «Комплексну програму під­тримки учасників АТО та їхніх ро­дин, бійців-добровольців АТО, а також родин Героїв Небесної Сот­ні». На її реалізацію скеруються більше 41 млн. грн. На Львівщині є 20 тисяч демобілізова­них учасни­ків ООС, 320 загиблих Героїв та 1244 осіб з інвалідністю внаслідок війни. Серед основних напрямків програми є забезпечен­ня на умо­вах співфінансування житлом учас­ників АТО (ООС), на­дання адрес­них грошових допомог, відшкодування витрат родинам Героїв Не­бесної Сотні на житлово-комуналь­ні послуги, встановлення пам’ятни­ків, скерування на сана­торно-ку-рортне лікування, надання психо­логічної підтримки… Виділили кош­ти на створення алеї Небесної Сотні в м. Сокаль.

Паралельно виділяються кошти на компенсацію воїнам ОУН-УПА, яких з кожним роком стає все мен­ше, а також на відзначення пам’ят­них дат, пов’язаних з національно-визвольними змаганнями та вихо­ванням національно-патріотичної молоді. Не залишилися поза ува­гою чорнобильці-ліквідатори.

Була також прийнята комплексна програма підтримки окремих кате­горій громадян Львівської області, яка має на меті підтримати осіб, які перебувають в складних життєвих ситуаціях. Йдеться про ветеранів війни, осіб з інвалідністю, людей похилого віку, малозабезпечених верств населення, дітей-сиріт, ба­гатодітні родини і тощо. Реалізація програми сприяє розвитку соціаль­них послуг на Львівщині, співпраці громадських організацій із соці­альною спрямованістю.

Передбачені кошти на протидію домашньому насиллю, для підтри­мання гендерної політики, на про­тидію торгівлі людьми.

– Які з соціальних програм, що затвердили депутати об­ласної ради є найвагомішими?

– На останній сесії Львівської обласної ради розглянуто ряд різ­них програм, всі, на мій погляд, є важливими. Кожна скерована на підтримку певних категорій насе­лення, які потребують соціального захисту з боку держави. На жаль, обласний бюджет є значно мен­шим ніж був попереднього скликан­ня. Тож не все, що хотілося буде реалізовано.

– Не менш актуальним пи­танням є пільгові перевезення. Чи є якісь інновації?

– В області планують зробити реєстр всіх пільговиків та електрон­ну соціальну карту. Це допоможе створити чіткий механізм обліку надання соціальних послуг та здій­снювати безкоштовне перевезення пільгових категорій громадян. На жаль, нині немає належного обліку пільговиків. Кожна громада з місце­вого бюджету в силу можливості компенсує витрати перевізникам за маршрути, які не є рентабельни­ми, а не покриває витрати за піль­гові категорії. Ось чому ринок пере­везень нормально не працює.

– Що ви можете сказати що­до ситуації в галузі медицини?

– На жаль, системного бачення медичної проблеми в державі немає. Найбільше, що турбує наших громадян, це ситуація з covid-19. В нас не було, ні адекватних санепідзаходів, ні діагностики, з вакци­нацією ситуація аналогічна. Деякі держави, для прикладу Ізраїль, вже побороли цю недугу, а ми до­чекалися наступного спалаху епі­демії. Не прийнятий закон щодо ком­пенсації медикам, які працюють з covid-19 та захворіли на нього. З обласного бюджету виділені кошти для компенсації лікарям, що ліку­вались стаціонарно від цієї недуги. Деякі депутати пропонува­ли попу­лістичні рішення щодо використан­ня вільних лишків для збільшення заробітної плати медикам, хоча, на мою думку, вирі­шуватись це по­винно на загально­державному рівні, і «розтринькати» на початку року кошти, при міні­мальному бюд­жеті було б не ло­гічно. Не врегу­льоване питання по виплатах пра­цюючих з covid. На початку місяця люди йдуть працю­вати на одних умовах, а в кінці мі­сяця, виявля­ється, що їх змінено. Зрештою, по­жежникам платять не залежно від кількості пожеж, – тут ситуація аналогічна!

Особливо, хочу наголосити, на мізерній зарплаті медиків, що ниж­че від середньої по області і держа­ви. Президент «дещо» обіцяв мед­працівникам на початку каденції… Вважаю, заробітна плата медиків повинна бути, хоча б, на рівні, яку нині вони отримують при обслуго­вуван­ні хворих на covid. По­вірте, спеціалісту, який 8-9 років вчився для здобуття спеціалізації, мирити­ся з такою ситуацією дуже важко. Зрештою, це може призвес­ти до руйнації державної медици­ни. Mо­лоді медики їдуть за кордон, ме­дичний персонал старіє. По со­каль­ській медицині можу сказати, пра­цювати і розвивати її можна було б набагато ефективніше, в тому числі, розміщувати хворих на
covid-19 та ремонтувати інфекцій­не відділення. При одному з най­кращих в області фінансувань, на­ша лікарня мала виглядати інакше. Маємо приклад, лікарня швидкої медичної допомоги в м. Львів. Зі зміною керівництва, лікарня пере­творилася в один з кращих центрів по пересадці органів в Україні. Я завжди бачив Сокальську лікарню, як одне з містоутворюючих під­приємств.

– Торік у деяких селах колиш­нього Сокальського району в рамках реалізації «Комплексної програми розвитку фізичної культури та спорту у Львів­ській області на період до 2021» було облаштовано декілька спортивних майданчиків. Чи планується у цьому році їх спорудження на території Сокальської ОТГ?

– Як я уже казав, бюджет є значно меншим, ніж торік. Відтак і спортивних майданчиків плануєть­ся облаштувати вдвічі менше. Є схвалений проєкт з реконструкції Сокальського стадіону, який буде реалізовуватися коштом Держав­ного фонду регіонального розвитку. Виділено кошти на облаштування спортивного майданчика в с. Ско­морохи. По багатьох проблемних питаннях громади зможуть писати проєкти та залучити кошти через конкурс проєктів місцевих ініціатив Львівської обласної ради та інші.

– Як і раніше, наболілою те­мою є дороги? Чи будуть ске­ровані обласні кошти на ремонт доріг Сокальщини?

– Цього року на дороги виділено в три рази менше коштів, ніж було торік. Зменшення бюджету та па­діння економіки не цілком зв’язане з covid-19, бо почалося задовго до пандемії. Причина в тому, що нова влада не зуміла скористатися здо­бутками попередньої та розвинути рух економіки в позитивному на­прямку, який та зробила. В ниніш­ньому Червоноградському районі є багато доріг, які потребують ре­монту. Зокрема, дорога Червоно­град-Перетоки – це ділянка від села Перетоки до кордону з Волинською областю. Бажає кращого, дорога Лучиці-Шарпанці, немає до­роги й на Княже, Спасів, Перв’яти­чі. Потребують ремонту дороги: Сокаль-Стоянів, Переспа-Зубків. Зрозуміло, що кошти з бюджету будуть виділені, але вони не покри­ють всіх потреб району.

У цьому році за рахунок держав­них коштів планують продовжити ремонт дороги Р-15 Червоноград-Ковeль… У рамках інвестиційного проєкту «Розбудова прикордонної інфраструктури на підводах до пун­ктів пропуску на українсько-поль­ському кордоні» буде проведено капітальний ремонт автомобільної дороги державного значення Т-14-04 Червоноград-Рава-Руська. Ро­боти мають розпочатися у квітні…

– Розкажіть детальніше про ремонт цієї дороги, адже це хвилює багатьох жителів Со­кальщини.

– Ремонт цієї дороги вже став «притчею во язицех», бо це вже не дорога, а напрямок. Жителі Белзчини та Угнівщини називають її «артерією життя», на жаль, з кожним місяцем тут стає все більше вибоїн. Водії громадського транспорту відмовляються їздити по ній. Люди відчувають себе «відрі­заними» від світу. Ще восени разом з депутатом від Української Галиць­кої Партії Андрієм Гнідцем зібрали підписи мешканців населених пунктів від Червонограда до Рави-Руської з вимогою про її ремонт. Це звернення скерували до Служ­би автомобільних доріг України та у Львівській області, народного де­путата від нашого округу, Прези­дента й уряду. Численні звернення були й від громадських активістів, місцевих жителів, обурених авто­мобілістів та громадян. Це стало поштовхом для того, щоб у Мініс­терстві інфраструктури та Укравто­дорі цю дорогу взяли на особливий контроль. Надіємось, що після стількох публічних заявок у ЗМІ та соціальних мережах, її розпочнуть ремонтувати. До речі, ремонт вико­нуватимуть за кошти Єврокредиту. Роботи виконуватиме польська фірма «ДрогБуд», котра виграла тендер. Польська сторона повинна реконструювати дорожнє покриття, тротуари, мости й освітлення.

– Перлина нашого краю – Тар­таківський палац. Чи в цьому році передбачені кошти в об­ласному бюджеті на його під­тримку?

– В лютому в Червоноградській районній раді відбулася зустріч із представниками комісії з питань охорони культурної спадщини та туризму Львівської обласної ради під час якої йшлося про реалізацію міжнародного проєкту «Єднає нас Буг – утворення двох транскордон­них байдаркових туристичних мар­шрутів». Кінцевим результатом цього проєкту стане центр байдаркового туризму. Серед багатьох ін­ших важливих питань обговорюва­лася й майбутня доля палацу Ур­банських в селі Тартаків. Комісія побувала там. На жаль, ще досі не розірваний концесійний договір з попереднім власником, що стри­мує роботу. Надіємося, що це пи­тання найближчим часом буде вирішено: і як мінімум, відбудеться консервація цього палацу, як мак­симум, – національну архітектурну перлину передадуть в інші руки для реконструкції, яка буде здій­снюватися поетапно. У цьому році в обласному бюджеті заплановані кошти на проєктно-кошторисну до­кументацію.

– Чи є у Вас співпраця з керів­никами ОТГ та депутатами?

– Об’їжджаю громади, які нале­жать до виборчого округу. Знайом­люся з людьми, керівництвом ОТГ та депутатами. Спільно вникаємо в проблеми громади, напрацьовує­мо шляхи вирішення наболілих пи­тань та накреслюємо план дій, як залучити інвесторів для розвитку територій. Уже побував у Доброт­ворі, Белзі, Великих Мостах… У кожної ОТГ є свої особливості та проблеми, які спільно вирі­шувати­мемо.

– З якими проблемами звер­таються виборці?

– Майже щотижня в мою прий­мальню приходять громадяни: хто з особистим, а хто від громади чи групи осіб… Зокрема, зверталися директори шкіл щодо оплати праці. Через недостатнє фі­нансування працівники освіти не можуть отримати належну їм заро­бітну плату. Зверталися також важ­кохворі пацієнти та їхні родичі аби в Сокалі зробити відділення гемоді­алізу. Підходили пацієнти, із-за від­сутності передбачених ліків при захворюванні крові. І над цим пи­танням вже працюю. Дехто про­сить допомогти з працевлаштуван­ням… Сьогодні багато людей потребують соціального захисту та допомоги. В міру своїх можли­востей стараюся всім допомогти.

– В cоцмережах стільки різ­них думок на адресу п’ятого Президента Петра Порошенка, який є лідером партії «Європей­ська Солідарність». Що може­те сказати на захист своєї політичної сили?

– За кожною людиною, є певна історія, яка характеризує її. Згадай­те 2004, напередодні Майдану Гідності. Єдиний проукраїнський тоді канал, який надавав нам прав­диву інформацію, був 5 канал, – канал Порошенка. І цим багато сказано… Нині «Європейська Солідарність» – одна з найкон­структивніших партій. Сьогодні ук­раїнське суспільство рухається в тому напрямку, який задавала наша політична сила. Вона спові­дує всі націоналістичні гасла, які були виголошені націоналістични­ми провідниками, та їх впровадила в життя. Зокрема, декомунізацію, українізацію, українську православ­ну церкву, звернення «Слава Укра­їні» в армії. Всі чомусь забули про безвіз… Розпочав цей курс прези­дент Ющенко, а Петро Порошенко впровадив це в життя, спільно з патріотами та людьми, яким небайдужа доля України. Спершу був Помаранчевий Майдан, а згодом – барикади, аби захистити свою гідність, свободу та європейський вибір під час Революції Гідності. Пізніше ризикуючи власним жит­тям, пішли добровольцями, аби захистити територіальну цілісність української держави… Але недар­ма кажуть, що не народився той, хто усім догодив. Українці в черго­вий раз займаються самопоборю­ванням, на радість ворогам. У мене таке враження, що більша частина наших громадян сиділа вдома, хтось «скосив» від армії, хтось думав куди їхати на заробітки, але не йти до армії, на все нарікали і чекали коли за них хтось все зро­бить. Аналізуючи теперішню ситуа­цію в державі, важко уявити, що в 2015 році прийшов би хтось інший, а не Петро Порошенко. Хтозна чи ще була б Україна?!

Проти Петра Порошенка, волон­терів, учасників АТО було поруше­но багато кримінальних справ. Однак все це більше схоже на по­літрепресії та тиск з боку влади на нашу політичну силу. Переконаний, що час усіх розсудить і розставить всі крапки над «і»…

– І наостанок. Що побажаєте виборцям та усім краянам?

– Хотів би закликати людей не розчаровуватися, не втікати з Укра­їни, шукаючи кращої долі на чужи­ні. Колись був великим оптимістом і думав, що коли Україна стане не­залежною, то одразу буде європей­ською, демократичною та розвине­ною державою. Тепер розумію, що на це потрібний час. І кому як не нам, будувати свою державу. Адже українці є тією нацією, яка здатна здолати все. Як писав Тарас Шев­ченко: «Борітеся, поборете, Вам Бог помагає…» Я вірю, що й в Ук­раїні все буде добре. І ми гордити­мемося що ми українці.

– Дякую за розмову!

Інтерв’ю взяла Любов ПУЗИЧ.