ЄДНАЄ БАЖАННЯ ДОПОМОГТИ ВІЙСЬКОВИМ
Повномасштабне вторгнення росії в Україну об’єднало українців на захист своєї країни. І в тилу, і на фронті всі роблять важливі справи задля Перемоги України. Кожен з нас є маленьким гвинтиком волонтерського руху на підтримку ЗСУ. Свою вагому лепту вносить і сокальчанка Олена Матрипула, котра з 2014 року є засновником і головою фонду «Зоозахист», який опікується тваринами. Війна різко змінила її розмірене життя, заставила шукати всі можливості аби допомогти українським військовим на фронті, серед яких її коханий чоловік Юрій.
Пані Олена згадує: «Війна застала мене вдома. Пам‘ятаю, як серед ночі пролунав дзвінок. Це була подруга, яка сказала: «Вставай, почалося». Мене охопив страх. Невдовзі прийшло розуміння, що чоловік знову повернеться на війну, бо записався в перший резерв. 30 січня лише повернувся з АТО, бо закінчився контракт. Попереджав, що таке може статися. Одразу зателефонувала йому на шахту, де працює. Повідомив, що копальня закрита, усі чекають наказу що робити далі. А зранку прийшов і пішов у військкомат. Я ж залишилася вдома з дітьми, чекати на нього. Щиро вірила, вірю і всіх переконувала, що хлопці наші вистоять, що до нас точно не дійдуть загарбники».
– Коли чоловік опинився у бойових діях під Києвом, це було його перше завдання після початку повномасштабної війни, – продовжує п. Олена. – Від нього почула наскільки є незабезпеченими наші воїни. На той момент їм потрібні були тепловізори або прилади нічного бачення. Вирішила хоч якось допомогти, і через соцмережі звернулася до небайдужих людей про підтримку. Pозуміла, що не зможу військовим доставити якусь надскладну зброю. Але об’єднавшись з однодумцями, зможемо їх нагодувати, подарувати чистий одяг, медикаменти, допомогти автівками чи «пташками». І якщо ми можемо, то чому не зробити. Першими відгукнулися меценати фонду «Зоозахист», Орися й Настя Хахули та Зоряна Бурне. Це наші земляки, які багато років проживають у США. Також на мій клич зреагували волонтери зі Львова і Києва. Ми дістали прилади. І не тільки… За ними пішли рації, генератори, речі, які нам передавали друзі і раніше також меценати фонду – сім’я Ковалів. До них приєдналася і вся громада міста Брешіа (Італія). Крім того, передавали й продукти, засоби гігієни, дитяче харчування, підгузки, одяг і багато всього різного. Це дало змогу допомагати і військовим, і цивільним. Також на мої пости-звернення про допомогу ЗСУ реагували жителі Сокальщини. Переді мною відкрилися двері фондів, таких як «Карітас», «Разом робимо добро Україна», гуманітарних штабів від міських рад. Я була приємно вражена, скільки небайдужих людей відгукнулося і підтримало нашу добру справу. Це дало змогу допомагати не лише підрозділу, в якому служить чоловік, а й усім, хто звертався. Насправді у військових є багато потреб і запитів. Маємо тримати сильний тил. Так усе почалося.
З часом до волонтерки приєднувалися все нові й нові люди, фонди та меценати. Спільно купували дрони, машини і техніку, якої потребували військові. Також не забували передавати хлопцям домашні смаколики. Однією з перших, хто відгукнувся на добру справу, були громади сіл Перв‘ятичі та Спасів, на чолі з Юрієм Микитюком. Згодом долучився директор ТзОВ «Галичхутро» Василь Муха, який організував на підприємстві виготовлення тушонок для українських захисників та випікання домашньої випічки по селах. Велику допомогу технікою надав пан Юрій Зубко з асоціації в Майорці (Іспанія), який передав для українських захисників десяток генераторів, бензопил, термобілизну, тепловізор, бінокль, прилади нічного бачення.
Неодноразово гуманітарну допомогу та смачну випічку організовував отець Ярослав Валюх та долучилася громада с. Забужжя під керівництвом старости Світлани Коляди.
Згодом познайомилися ще з чудовими людьми, які стараються підтримувати ЗСУ, з ними співпрацюємо по цей день. Це Наталя Чоп, Галина Мельник, Наталя Цар, Христинка Новосад, громади сіл Варяж, Лешків, Волиця, Комарів, Поториця, Тартаків, Велике, Переспа, Стоянів, Горбків, Тудорковичі, Войславичі, Бодячів, Смиків, Матів, Залижня, Опільсько, Стенятин. Потім доля звела її з Мирославою Струс та депутатом Сокальської міської ради Ігорем Плечінем, які надали одне з приміщень кафе-бару «Воло-дар» для збору гуманітарної допомоги для ЗСУ. Разом з ними волонтери готують їжу, пакують посилки, приймають військових.
На початку війни гуманітарну допомогу відправляли по дві щотижня, а тепер – щодва тижні. Крім цього, відсилали її також поштою. Ще надавали продукти хлопцям, які поверталися у бойовий підрозділ після відпустки.
Олена не втомлюється дякувати всім, хто долучається і допомагає – фінансово, медикаментами чи продуктами. Усі ці люди роблять насправді велику справу, наближаючи перемогу країни й формуючи націю сильних, небайдужих, чуйних.
«За рік війни ми стали єдиним механізмом, де кожен робить свою важливу ділянку роботи. Мар’яна Яремчук і команда волонтерів БФ «Карітас»-Сокаль збирають і сортують ліки, продукти. Дівчата з Млинова під керівництвом Ірини Луцюк і волонтери з Червонограда під керівництвом Галини Козенко роблять сублемати для хлопців. Доставляють все на передову водії – Сергій Юков, Любомир Лола, Юра Дуда, Ромчик, Ігор Плечінь, Тарас Панас, Сергій Матвіїв, Тарас Копчунь, Володимир Зіньків, Володимир Плечінь, Василь Лещук, Володимир Безпалько. Заправляють буси пальним фермери і місцеві підприємці. Щодня плетуть сітки дівчата та жінки у ЗСШ №4 і Народному домі м. Сокаль. Приймають, сортують і пакують допомогу Оксана Кулієвич і Тетяна Гудемюк… Вибачте, коли кого забула. Вельми вдячна за підтримку, смачні домашні страви та випічку господиням Сокаля, Червонограда та навколишніх сіл», – говорить Олена Матрипула.
Волонтерка постійно, практично щодня, збирає кошти на якесь авто чи військове спорядження, і в неї це вдається. За ці кошти придбали на фронт уже 14 автівок, 6 старлінків, 4 дрони, 19 професійних рацій, генератори, планшети, амуніцію, тактику, приціли, 30 тепловізорів, біноклі, далекоміри.
Й нині українським захисникам потрібні авто, тепловізори, старлінки, дрони, які розвідують території і наводять вогонь. Проте найбільше вони хочуть перемоги, щоб повернутися додому.
– Цього ми їм бажаємо і робимо все можливе аби це настало якомога швидше, – каже п. Олена. – Продовжуємо працювати невпинно, адже нас єднає мета, яку досягнемо лише разом. Чекаємо всіх небайдужих у кафе-бар «Володар». Готуйте, плетіть, донатьте і все буде Україна! Усі, хто має можливість, підтримайте українську армію. Звертайтесь за телефоном: 093-52-52-577. Разом до перемоги!
Минулого тижня автівку з гуманітарним вантажем пані Олена з друзями відправили на схід. На ній воїни захищатимуть Україну від російських загарбників. А волонтери починають новий збір, адже машин на фронті достатньо не буває.
Любов ПУЗИЧ.
Фото надала Олена Матрипула.
