Так вважає подружжя Ірини та Володимира Августовських зі Сокаля. Батько – греко-католицький священник, має парафії у селах Стенятин та Свитазів, мама – за фахом медична сестра. У злагоді та любові вони виховують трьох дітей. І хоча труднощів вистачає, та їх долають разом, підтримуючи та цінуючи один одного. Доля склалася так, що Ірина та Володимир родом з с. Боянець Жовківського району (нині Червоноградський). Хоча були знайомі з дитинства, та здружило їх парафіяльне життя на релігійній прощі по чудотворних місцях (Крехів, Зарваниця, Унів), а потім й одружилися. Відносини між ними сповнені взаєморозуміння та взаємоповаги, кожен відчуває себе потрібним і коханим. Разом створювали сімейний затишок. Долаючи труднощі, торували життєвий шлях, вкладаючи свою душу, бо відчувають велику відповідальність за сім’ю. На запитання, чи планували троє дітей, подружжя в один голос відповідає, що ні, запланував Бог. Адже діти – це дар Божий.
– Дякую Богу за дар материнства, – каже пані Ірина. – Бо не всім він дається. Вважаю себе щасливою, бо маю родину, є надійною опорою для чоловіка, його другом та порадником…
Пані Ірина охоче розповідає про дітей, яких назвали іменами українських святих. Син Володимир навчається в 11 класі, нині наполегливо готується до ЗНО, мріє стати студентом Львівської політехніки. Донечка Оля – учениця дев’ятого класу, поглиблено вивчає англійську мову. Наймолодша Марічка – другокласниця, є живчиком, який усіх мотивує до проведення різних сімейних свят. Вчителі відгукуються про дітей тільки добре. Скромний, відповідальний, наполегливий – це про Володимира. Акуратність, працелюбність, стриманість притаманні Олі. Активна та весела Марічка, має багато друзів. Такі різні, але водночас й схожі.
– Кожній дитині Бог дає життя і обдаровує талантами до чогось, – додає батько. – Так і наші діти мають нахили до різних занять. Володя ще з дитинства демонстрував свої спортивні вміння. Щоб їх розвивати, відвідував волейбольну секцію, спершу в школі, а потім – у ДЮСШ «Соколяни», був капітаном команди. Під керівництвом досвідченого тренера Степана Кулика юні волейболісти здобули багато перемог.
А ще діти в родині, співають та грають на музичних інструментах. Володимир – на гітарі, Оля – на скрипці, а Марічка – на саксофоні. Старші уже закінчили музичну школу ім. Віктора Матюка, а наймолодша тільки почала опановувати ази гри на інструменті під керівництвом викладача Андрія Базилевича. Тож в їхній оселі завжди весело та цікаво, а у вихідні звучить родинний оркестр. Всі – активні, творчі та талановиті, з ними ніколи не буває сумно. Навіть під час карантину вигадують собі різноманітні креативні розваги. Вміють дівчатка й готувати різні смаколики, вишивати. До кулінарії та рукоділля їх привчає мама, яка є справжньою берегинею сім’ї.
Отець Володимир наголошує, що саме в сім’ї відчуває себе коханим, щасливим та потрібним: «Оскільки моє священниче покликання накладає певні обов’язки, що займають багато часу, то, в основному, вихованням дітей та домашнім господарством займається дружина». Однак незважаючи на зайнятість, а отець Володимир – духовний наставник парафій УГКЦ Стенятина та Свитазева, голова сімейства встигає приділяти увагу родині. Часто проводить час з сином та доньками, цікавиться їхніми справами, прагне бути прикладом. На його думку, «діти щасливі, коли відчувають турботу та батьківську любов».
І цього старається навчити у проповідях парафіян. «Праця і Слово Боже – головні цеглинки у фундаменті виховання дітей у сім’ї, бо ні школа, ні вулиця не мають виховувати їх, а батьки – на власному прикладі. Коли діти бачать, що мама й тато ходять до церкви, щоранку і щовечора моляться, читають цікаві книжки, з повагою ставляться один до одного – це найкращий спосіб їх виховання. Діти навчаються шанобливого ставлення до батьків, які подарували їм життя. Адже сім’я – це основа спільноти, парафії, міста чи села. Наші діти – це Боже Благословення. Немає більшого щастя у світі, аніж бути батьками для своїх дітей, а відповідно це і велика відповідальність перед Господом. Саме заради дітей ми працюємо, в них вбачаємо сенс свого життя».
А пані Ірина додає: «Син та доньки – це наше майбутнє й мамине щастя. Від нас залежить, якими вони виростуть, як складеться їхня доля. Тому головним обов’язком для нас є виховати їх порядними, добрими християнами, чесними, з почуттям вдячності та шани до старших…»
Любов ПУЗИЧ.
Фото з сімейного альбому сім’ї Августовських.
