Як працює Червоноградська районна рада, з якими труднощами довелося зіткну­тися її керівниц­тву – про це із заступником голови район­ної ради Наталією КОХАН

«НАЙВАЖЛИВІШЕ – ВІДЧУТТЯ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ»

27 листопада 2020 року в результаті адміністра­тивно-територіальної реформи була створена Черво­ноградська районна рада ново­утвореного району. Черво­ноградський район об’єднав територіальні громади – Сокальсько­го, Радехівського, частини Кам’янка-Бузь­кого та Жовківського районів. Як працює районна рада, з якими труднощами довелося зіткну­тися її керівниц­тву в процесі роботи, чого вдалося досягти на сьогод­нішній день – про це наша розмова із заступником голови район­ної ради Наталією КОХАН.

– Наталіє Петрівно, жінка в по­літиці завжди викликала багато питань, а у час змін та реформи – тим паче. Розкажіть про себе.

– У нашому суспільстві, на щас­тя, є гендерна рівність, і жінку в політиці вже сприймають як належ­не. Пред­ставниці слабкої статі за своєю приро­дою більш працьовиті, витривалі й кре­ативні. За освітою я – медик, працювала за спеціаль­ністю. Проте мені зав­жди здавало­ся, що аби реалізуватися, треба зайнятись ще чимось. Тож крім ос­новної роботи, стала викладати у гірничо-економічному коледжі в Черво­нограді. Викладацька робота подоба­лася, давала поштовх для самороз­витку, заставляла весь час відкривати щось нове. Однак коли молодший син пішов у перший клас, стало важко по­єднувати дві роботи. І мені довелось піти з ко­леджу. До слова, працювала не від того, що мені бракувало фінан­сів. У мене все було налагоджено і все було добре. Мій чоловік був досить ус­пішним, працював у вугільній галузі. Як відомо, у сім’ї не може бути двох лідерів, а і я, і мій чоловік були такими. Тож, як мудра жінка, зробила два кроки назад: зупини­лася на досяг­нутому, щоб приділя­ти більше часу сім’ї та до­му. На той час працювала завідуючою медпунктом на одній з шахт ДП «Львів­вугілля». Та в кінці 2017 року сталося непоправне, що змінило моє життя – помер чоловік. Довго приходила до себе від тяжкої втрати. Коли ж оговта­лася, зрозумі­ла, мушу жити далі, і для цього треба щось змінювати у житті. Піз­ніше у мене не буде на це ні часу, ні можливостей. Відтак зайня­лася гро­мадською роботою. Нев­довзі розпоча­лася виборча кампа­нія, яка втягнула мене у вир політичної діяльності. Коли запропонували балотуватися у район­ну раду, вирішила: чому не спробува­ти? Доля була прихильною і мене об­­рали не тільки депутатом Червоноградської районної ради, а ще й заступ­ником голови районної ради. Щодень доводиться зустрічатися з багатьма людьми, вирішувати їхні нагальні спра­ви, проводити на­ради, відвідувати уро­чисті заходи та бувати на різних подіях. Нині у мене дуже насичений графік робо­ти, мало вільного часу, зате жоден день не схожий на інший… Аналі­зуючи своє життя за ці дев’ять міся­ців, вважаю, що це моє. Щаслива, що можу себе реалізувати на цій посаді.

– Ви – нова людина у владі, чи не страшно було брати на себе таку відповідальність?

– Я за натурою – лідер. Знайомі ка­жуть, що у мене чоловічий склад розу­му. Мабуть, через це не боюся брати на себе відповідальність. Люблю труд­нощі в житті. Це мене стимулює, моти­вує й тішить.

– Під час виборів депутатів до Червоноградської районної ради Ви були серед кандидатів у депу­тати від ВО «Батьківщи­на». Чому обрали цю політичну силу?

– Коли жила в Києві, захопилася жінкою-політиком Юлією Тимошен­ко, яка була на той час прем’єр-міністром. Дивувалася скільки у неї витривалості, енергії та сили, слідкувала за її політич­ною діяль­ністю. А коли знову наша ро­дина повернулася в Червоноград, вирі­шила зайнятися громадською ді­яльністю. Тож коли запропонували балотува­тися депутатом до район­ної ради, чітко знала, що піду, і ли­ше від політичної партії Юлії Воло­димирівни. До речі, моя посада – це квота партії «Батьків­щина».

– Чи важко суміщати сім’ю, роботу із партійною діяльніс­тю, адже нещодавно одного­лосно Вас обрано ще й головою районної організації ВО «Бать­ківщина»?

– Ні. Як кожна жінка, можу роби­ти декілька справ одночасно. Труд­нощі лише гартують і стимулюють мене.

– Пані Наталіє, у раду прий­шли депутати з різними полі­тичними програмами, погляда­ми, навіть особистими устремліннями. Чи вдалося їх згур­тувати на розв’я­зання акту­альних для району пи­тань?

– До Червоноградської районної ра­ди обрали депутатів від восьми полі­тичних партій. Сьогодні ж ми повинні співпрацювати з усіма, не­залежно від «забарвлення» по­літичної сили. Якщо ремонтуємо дитячий майданчик, дит­садок чи школу, яка різниця, хто за це голо­сує. Люди обрали нас для того, щоб ми змогли покращити їхнє життя, дбали про розвиток грома­ди. Наше завдання – налагодити ефективну спів­працю районної ради і район­ної держ­адміністрації. Нинішні де­путати районної ради – ініціативні, небайдужі, з активною життєвою позицією. Вони дійсно на­цілені пра­цювати, незалежно від політичного спрямування та ідео­логічних пере­конань, готові йти на ком­проміс за­ради вирішення акту­альних питань життя громадян. Що уже дове­ли не раз.

– Багатьох цікавить, у чому полягає доцільність ство­рення нових районних рад?

– Адміністративно-територіальна реформа принесла чимало змін. І час покаже чи було доцільно ство­рювати нові ради.

– Що зроблено Червоноградсь­кою районною радою восьмо­го скликання за вісім місяців?

– Ми у спадок від своїх попередників отримали три міжнародних проєкти. Це – «Нас єднає Буг – утворення двох транскордонних туристичних маршру­тів», який є реалізований на 40 відсот­ків. Інший – «Підвищення доступності медич­них послуг у надзвичайних ситу­аці­ях» майже реалізований. Третій – «Підвищення доступності прикордон­ної дорожньої інфраструктури» – уже завершений. Два вищезга­даних проєк­ти продовжуємо реалі­зовувати. Не зав­жди це легко, оскільки створений новий район, виникає багато нюансів через доку­менти. Були прийняті програми, які важливі для розвитку різних галу­зей економіки району та підтримки незахищених верств населення.

– А якими повноваженнями наділені сьогодні районні ради?

– За законом ми маємо всі повнова­ження, які мали депутати ра­йонної ра­ди попередніх скликань. Але оскільки ми багато повнова­жень віддали ОТГ, зокрема, освіту і культуру, тож нині у «підвішеному» стані. Виходить ситуа­ція, що згідно з законом маємо повно­важення, а по суті – ні. Зараз розпочи­нається новий політичний сезон. Думаю, що питання щодо функціону­вання районних рад нині на часі, тож їх мусять вирішити в правовому полі.

– З якими труднощами Ви, як представник влади, зіткну­лися і чи вдалося їх вирішити?

– Ще минуло не так багато часу. По­ки що нам вдалося вирішити всі проб­леми, які виникали. Найваж­ливіше – відчуття відповідальності. Відповідаль­ності перед виборця­ми, довіру яких повинен виправда­ти. Відповідальності перед усією громадою за їхні проблеми і труд­нощі, працювати на розвиток ра­йо­ну. Налагоджуємо роботу так, щоб мешканці Червоноградського райо­ну відчували, що районна влада працює на благо людей, робить корисні справи для кожного, які бу­дуть помітними на усіх рівнях. Нині важливо правильно налаго­дити систему управління райо­ном, чим і займаємось. Бути відкритим, спіл­куватися з людьми. Виходити, чути і бачити їхні проблеми. Швидко вирішу­вати питання. Я хочу змін на краще, а їх можливо робити тільки у злагодженій співпраці.

– Чи активні громади у вирішені місцевих проблем?

– Щодо фінансування якихось про­єктів усі громади району звер­таються за фінансовою допомогою.

– А як впливає на роботу район­ної ради ситуація з корона­вірусом? Чи вакцинувалися?

– Коронавірус, нас як і усю країну вибив із колії. Ми деякий час працюва­ли дистанційно. Тож маємо такий дос­від. Проте краще б він нам не згодився. І ми могли працю­вати у звичному режимі. Усі пра­цівники районної ради зробили щеплення.

– Наскільки мені відомо, Червоно­градський район має партнерів у Польщі. Які пер­спективи такого транскор­донного співробітництва?

– Як говорила, маємо спільні проєкти з польськими партнерами. Думаю, що й надалі будуть нові проєкти з нашими сусідами. Міжна­родна співпраця є ве­ликим плюсом для нашої території, бо сприяє роз­витку різних галузей, зок­рема, ту­ризму та створенню нових ро­бочих місць.

– Чи є співпраця з усіма ОТГ Чер­воноградського району?

– До складу району входять сім ОТГ, з якими тісто комунікуємо, співпрацює­мо, якщо є наболілі пи­тання, разом їх вирішуємо. Важли­во, щоб люди довіря­ли владі, під­тримували її. Тоді багато питань вирішуватимуться швидше.

– Попри усі зміни в країні, се­ред пересічних громадян чима­ло неза­доволених владою, її діями. На ва­шу думку, чому так?

– Перебуваючи за кордоном завжди спостерігала за політиками. Зауважи­ла, що між ними в Україні й за кордо­ном велика різниця. В Україні політики закриті, асоціюєть­ся з владою. Зате їхній колега за кордоном, на мою думку, більше асоціюється з людиною, яка вико­нує волю народу. Думаю, що з ча­сом все зміниться і наше сус­пільство стане більш демократичним та прозо­рим. Адже завдання політика – бути рупором народу, доносити до інших свої погляди, відстоювати у дискусіях свою точку зору. На жаль, нині між можновлад­цями, яких асоціюють з по­літиками, і пересічними громадянами виник­ла прірва. Ті не розуміють свого наро­ду, більшість якого ледве ви­живає, бо не має можливість заро­бити на хліб насущний. Вже не ка­жу про пенсіо­нерів. Все дорожчає-дорож­чає, жити стає все важ­че, люди незадоволені.

– Скажіть, будь ласка, які, на Вашу думку, є перспективи роз­витку Червоноградського району?

– У нас, вважаю, не буде занепа­ду району як це спостерігається у інших регіонах сходу. Зможемо на­віть при закритті шахт чи великих підприємств знайти альтернативу, збудувати щось нове, щоб люди мали роботу. Створює нові можли­вості для розвитку й те, що район межує з Республікою Польща.

– Чому надаєте пріоритет у роботі?

– Це налагодження комунікації з усіма гілками влади, співпраця з ОТГ, РДА, обласними радою і дер­жавною адміністрацією. А також завершення вище названих міжна­родних проєктів. Відстоювання та захист інтересів ви­борців, яких ми представляємо у се­сійній залі.

– Ваші життєві принципи?

– Керуюся такою життєвою мудріс­тю: з людьми поступати так, як ти хочеш, щоб поступали з тобою. Якщо виникає дискусія, завжди себе ставлю на місце цієї людини і одразу прихо­дить думка як вирі­шити цю проблему. Двері кабінету відкриті для всіх, і я го­това вислу­хати будь-які пропозиції для вирі­шення актуальних питань життєді­яльності нашого району.

– За освітою Bи ще й пси­холог? Чи допомагає це у ро­боті та спіл­куванні з людьми?

– Я є магістром психології, закінчила з відзнакою бакалаврат і магістратуру. Здобуті знання мені допомагають спіл­куватися з людь­ми. Була однією з кра­щих сту­дентів на своїй кафедрі. Мій вчи­тель – професор Георгій Ілліч Коко­щук казав: «Ти ніко­ли не будеш працю­вати за фахом. Твоє – це викладан­ня або політи­ка». Це було дуже давно, і тоді думала, що це він го­ворить? Але як показало життя, викладач був правий.

– Що Вас найбільше хвилює у сьогоденні?

– Думаю, що нині кожного пересічно­го громадянина України тур­бує, куди держава рухатиметься далі, пандемія коронавірусу, війна на сході країни, яка щодня забирає життя українців… Хвилюють й ба­гато інших питань, які є глобальни­ми. Адже від цього зале­жить майбутнє всіх нас…

– Дякую за розмову, бажаю успі­хів у подальшій роботі на ниві міс­цевого самоврядування!

Інтерв’ю взяла Любов ПУЗИЧ.