Велика загадка часу, який так є, ніби його і немає. А почута і записана мудра думка, як спіймана летюча зірка, визирає з потойбіччя та несе з собою спомин давно минулих літ.
Відверто кажучи, ці спогади сл. п. Марії Яківни Петрощук про отця Маркіяна Когута стали для мене відкриттям. Можливо, дещо призабута постать цього Богочоловіка, що присвятив своє життя Богові, для когось стане одкровенням…
Був січень 1998 року. Весела новина про новонароджене Дитятко лунала Надбужанським краєм, як раптом інша звістка приголомшила тисячі мирян – 8 січня у віці 90 літ відійшов у вічність ченець Кристинопільського монастиря отціввасиліан, отець Маркіян Когут.
Храм Божий не зачиняли протягом трьох діб, бо сотні людей поспішали попрощатись із улюбленим священиком. 74 роки свого життя він присвятив монашому служінню, серед яких священичому – 65. Великий інтелектуал, що блискуче володів вісьмома іноземними мовами, з прекрасною душею і добрим, щирим серцем, з величезним творчим доробком: акафісти до Пресвятої Богородиці, переклади з інших мов, п’єси, пісні, поеми, вірші, більшість з яких були підписані псевдонімом Данило Паломник. Марія Яківна Петрощук, багатолітній політв’язень, була особисто знайома з отцем Маркіяном Когутом і за життя поособливому тепло згадувала свого ідейного друга:
«Він сидів в Інті і там написав поему «Літургія в кайданах». А як повернувся із заслання, то приїхав до нас, привіз рукопис і просив його переховати. Ми боялись в себе його держати, тому я віддала в надійне місце на зберігання. А потім, коли настала Україна, я повернула цей рукопис йому, і незабаром львівське видавництво «Місіонер» надрукувало ту книжечку. І ви знаєте, коли отець Маркіян був в Червонограді, у монастирі, я приїхала його відвідати, а він на той час вже був хворий і такою дрижачою рукою подарував мені ту книжечку, що її видав. Каже, це те, що ви мені переховали, ті рукописні матеріали». «Ми були на похороні, відпроваджували отця Маркіяна в Вічність,– розповідала мені Марія Яківна, – а помер на таке велике свято, як святий! І кажуть, що тепер ця могила проявляє якісь чудеса, бо він направду був відданий нашій вірі та нашому народу. Про таких людей треба розповідати!»
Постійно зсилаючи молитви до Пресвятої Богородиці, отець Маркіян, за словами Марії Яківни, просив заступництва Матері Божої, щоб випросила у свого Сина для нашої Церкви та України, її народу Божих ласк і милосердя. Його «Літургія в кайданах» – це та Божественна Любов, що в жорстоких умовах холодної тундри наповнювала душі світлом та силою духу, аби не відступити від віри та гідно захищатись…
Талановитий поет та журналіст, отець Маркіян пройшов цей тернистий шлях, не зрадивши Бога навіть у найважчі часи поневірянь совєтської влади, коли не підтримав «ініціативну групу» приєднання до православної церкви московського патріархату, і в травні 1945 року був арештований в Жовкві органами НКДБ. Після арешту майже рік просидів у Львівській тюрмі «на Лонцького», а потім було заслання в Інту (Республіка Комі), де провів на чужині 9 років. А згодом ще 6 літ життя в Середній Азії, просторами якої отець Маркіян часто подорожував в Узбекистані, Таджикистані, Вірменії, Киргизії, бачився зі своїми співбратами по чину та відвідував вірних грекокатоликів… і, звичайно, робив нотатки для майбутніх поетичних творів. До ВолодимираВолинського повернувся лишень 1968го, і наступних 20 років підпільно провадив богослужіння та часто виїжджав із духовною місією у різні міста України.
Після виходу Церкви із підпілля отець Маркіян оселився в монастирі святого Юрія в Червонограді. З молодечою снагою, вже похилий віком ієромонах Маркіян поринув у вир душпастирської праці: служив, проповідував, сповідав, провадив Апостольські молитви, був сповідником і духівником студентів духовного ліцею.
…І от чому одні помирають з відчуттям, наче й не жили, а інші – відходять у Вічність, залишаючи пам’ять про себе на багато століть, а по смерті дарують чуда зцілення та Божих ласк? Якою всетаки унікальністю і силою духа нагородив Господь людину, але чи користуємось ми цими чеснотами сповна? І нехай ці Великодні свята стануть для кожного з нас новою та якісною віхою життя, яку з Божою поміччю пройдемо впевненими кроками, як зробив це отець Маркіян Когут. Бог нам у поміч!
Ірина СЛАВЧАНИК.
