Скорботного вівторкового дня 20 лютого, коли вся Україна оплакувала своїх кращих синів, що загинули під час Революції Гідності, й продовжують гинути тепер на війні, весь час поповнюючи ряди Небесної Сотні, Сокальщина теж поникла головами у скорботі. У час четвертої річниці трагічної дати на сторінках новітньої історії України у Сокалі біля стели Героям Небесної Сотні, що біля катедрального храму св. ап. Петра і Павла, відбувся молебень.
Панахиду за загиблими героями відслужили священики Ярослав Кащук, Петро Звір, Михайло Ментух, Ярослав Валюх, Михайло Назар і Володимир Жарський. До присутніх звернулися настоятель катедрального храму св. ап. Петра і Павла о. Ярослав Кащук, народний депутат України Олег Мусій, депутат Львівської обласної ради Сергій Касян, голова райдержадміністрації Роман Токай, голова районної ради Микола Пасько, міський голова Вадим Кондратюк, мати загиблого в зоні АТО Романа Лагна – Надія Лагно, учасник Революції Гідності Андрій Мандрик, учасник національновизвольних змагань Михайло Куцяба.
– Своє життя за кращу долю України віддали найкращі сини і дочки. Вже четвертий рік Україна, як та Рахіль, плаче за дітьми – героями своїми – і не може потішитись, бо їх нема, – сказав о. Ярослав Кащук. – Залишається тільки спомин і жаль в серці, що недовиховали, недопрацювали, недовчились, недокохали, і багатобагато чого не здійснили у своїх мріях. У мудрій книзі написано, що якщо помирає людина – помирає Всесвіт». А тут Небесна Сотня. Ангели за їхню жертву віднесли душі їх на небеса за ту велику любов до України, до Бога і до нас. Ліна Костенко говорила: «Подивіться в їхні очі. Вони промовляють, що люблять нас. Подивіться і згадаймо їх – вони хотіли жити так, як ми, мріяли, вірили свято в перемогу». Адже якщо ти віриш в перемогу – вона прийде… Дух Майдану повинен запалити нас любов’ю до Батьківщини. Дух Майдану – це шляхетність. Але ми повинні задуматися: чи приходить до нас той дух Майдану, чи далі є шляхетність? Маємо прихилитися і послужити один одному… Герої Небесної Сотні стояли за християнські цінності, а це – любов, милосердя, повага, віра, надія. Їх треба відстоювати надалі, щоб жертва не пішла намарне…
Учасник Майдану Андрій Мандрик пригадав ті буремні дні, 10 Сокальську сотню Самооборони, як його, Романа Лагна і Юрія Каплету побили беркутівці. Й донині тривають суди над ними. Він уже вісім разів брав участь у судових засіданнях, і дивується, чому на них не приходять народні депутати – учасники Революції Гідності.
– Ті, що стояли на Майдані, вірили, що поможуть змінити Україну. Стояли за своїх дітей, за нас усіх. А потім пішли у Нацгвардію, захищали Україну. Добровольців, як казали, першими кинули на передову… Недавно відбулася презентація книги «Вони воювали за Україну», яку видали львівські депутати за допомогою волонтерів. У ній є прізвища всіх хлопців з Львівської області, їх роки народження сімдесятідев’яності, їм би жити і жити, – крізь сльози промовила Надія Лагно, мати Романа, котрий віддав життя за Україну.
Патріотичні вірші прочитали Євген Валюх і Анастасія Мартинюк. Ведуча вічереквієму Галина Дробиняк закликала згадати у молитвах усіх Героїв, які поклали свої голови за наше майбутнє. Хай пам’ять всіх невинно убитих згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення держави на власній землі.
Хвилиною мовчання і під звуки пісні «Плине кача» учасники вічереквієму вшанували героїв Небесної Cотні, учасників АТО, які віддали життя за нашу свободу й поклали квіти та запалили лампадки біля стели пам’яті Героїв Небесної Сотні.
Василь СОРОЧУК.
Фото автора.
