Таку назву мали урочисті заходи у Сокалі, які відбулися 9 березня і були приурочені 204ій річниці від дня народження Тараса Шевченка.
До пам’ятника Великому Кобзарю прийшли очільники районної та міської влади, представники політичних партій, громадських і релігійних організацій, жителі Сокаля та району. Урочистості розпочалися спільним виконанням «Заповіту», «Думи мої, думи мої» та «Реве та стогне Дніпр широкий». Їх виконали хорові колективи району та присутні. До підніжжя пам’ятника було покладено квіти.
Бажаючі біля «вільного мікрофона» читати вірші та уривки з поем українського Мойсея.
Далі свято продовжилось у Народному домі, де відбувся концерт. У ньому взяли участь хоровий колектив Сокальської дитячої школи мистецтв ім. Віктора Матюка «Мелодія» (керівник Марія Дубик), ансамбль бандуристів (кер. Надія Кузій), ансамбль скрипаліввикладачів (кер. Ірина Когут), народний аматорський жіночий вокальний ансамбль «Берегиня» Народного дому с. Зубків (кер. Марія Найдюк), дошкільнята дитячої установи №5 «Сонечко» м. Сокаль (кер. Надія Ганіткевич), дитячий вокальний анcамбль районного народного дому (кер. Ольга Шевчук), інструментальний дует у складі Валентини Піскляк та Романа Козярського, солістивокалісти: Зоряна Оліфір, Ольга Шевчук, Олег Гладун, читці: Назар Магурчак, Дем’ян Пастух, Оксана Яник, народні аматорські хори: «Хлібодар» Народного дому с. Завишень та «Надбужжя» районного народного дому.
Ведучі концерту Уляна Осміловська та Анатолій Гаврилюк, зокрема, підкреслили, що «понародному глибинне Шевченківське слово – то невичерпна скарбниця поетичної мудрості й краси. Слово, яке співвідноситься з його Словом, – нічого не варте. До Шевченка треба дорости всім життям. Його геній розрісся, як дерево, простягнувши крону над віками. І ми приходимо до Тараса, аби набратися снаги, очиститися перед неповторним світом його дум, пройнятися і причаститися великою вірою в «правду між людьми» і майбутнім українства».
Василь СОРОЧУК.
Фото автора.
