ДУХОВНЕ ВІДРОДЖЕННЯ СІЛ
Радянська влада і її провідна комуністична партія, які прийшли на наші терени на початку 50-х років минулого століття, обіцяли народу прекрасне майбутнє, але встановили жорстокий устрій, робили утиски всього українського, національного. Рівень життя селян не покращувався, багато молоді залишало села в пошуках кращої долі.
Вкінці 80-х років нарешті настало «пробудження», бо вже терпіти було більше не сила, так жити далі люди не могли. З 1988 року мешканці сіл Федорівцівської (тепер Тудорковицької) сільської ради були активними в національному, духовному, культурному відродженні. Долаючи опір місцевої і районної влади, делегації вірян їздили до високопосадовців області і в місто Київ, добивалися дозволу на відкриття церков. Були відмови, активістів залякували, шукали різні відмовки. Селяни з цим не мирилися, були наполегливі у боротьбі за свою церкву. Спочатку старгородці, а згодом віруючі з Федорівців, Волинського (Войславич) таки домагалися свого. Розпочалися відновлювальні роботи, люди не шкодували грошей на бляху, дошки, фарби, будівельні матеріали, платили майстрам, самі працювали, допомагали хто чим міг. На Великдень в селі Старгород розпочалися Богослужіння, а через рік – у сусідніх селах – Федорівці і Волинському.
У 1989 році в школах сіл Федорівці, Волинське були створені Товариства української мови ім. Тараса Шевченка. На уроках, позакласних заходах вчителі розповідали учням правдиву історію, згадували справжніх героїв.
Відроджуючи давні традиції, звичаї та обряди українського народу в селах проводилися «Українські вечорниці». Влітку зведений колектив аматорів з нашої сільради на районному огляді найкраще продемонстрував «Вечорниці» і представляв Сокальщину на обласному конкурсі народної творчості.
Успішно виступили на районних змаганнях наші спортсмени, посівши призове місце в спартакіаді районної ради ДСТ «Колос», а футбольні команди юнаків і дорослих стали чемпіонами району і завоювали Суперкубок.
На початку 1990 р. в колгоспі проводили підсумкові збори, на яких кращі виробничі підрозділи були нагороджені грамотами, преміями, а спортсменам вручили кубки, медалі, дипломи.
На цей захід запросили вокальний жіночий ансамбль «Мальви» зі Львова. Зал був переповнений. Глядачів вразив не тільки чудовий спів чарівних вокалістів, а й те, що зі сцени вперше почули козацькі, стрілецькі, повстанські пісні, які до цього часу забороняли виконувати.
В наших селах були створені громадські об’єднання «Рух». Рухівці, громадські активісти організовували толоки, на яких відновили пам’ятні знаки – хрести, про скасування панщини в 1848-ому. Біля церков були насипані символічні Стрілецькі могили, на яких встановлювали хрести та пам’ятні дошки з іменами борців за волю України, воякам УГА, УПА.
В господарстві відбулася знаменна подія. По закінченню збирання урожаю провели по-новому свято обжинок. Після Богослужіння процесія з хоругвами рушила до Будинку культури, біля якого відбулося святкове віче. Голова колгоспу Микола Таренко привітав всіх із завершенням жнив, а отець Іван Банах освятив український прапор. Герої жнив вперше урочисто підняли над селом синьо-жовте знамено, під «Ще не вмерла Україна». Опісля відбулася святкова культурна програма. Все дійство проходило на піднесеному національно-патріотичному рівні.
В цьому ж році сталася ще одна важлива подія – після більш як сорокарічної заборони греко-католицька церква вийшла з підпілля і святині наших сіл повернулися в УГКЦ. Церкви стали центрами духовного, культурного життя.
Тридцять років тому було піднесення національної свідомості людей і патріотизму. Робилися перші кроки у відновленні прав і свобод українців на шляху до самостійності і незалежності держави.
Володимир ОПУЛЬСЬКИЙ,
с. Старгород.
На знімках: зліва – під час відкриття відновленої церкви Різдва Пресвятої Богородиці в с. Федорівка (Тудорковичі); справа – зведений колектив народної творчості «Українські вечорниці» на обласному огляді-конкурсі.
