Поезія… Мабуть, немає людини, до душі якої не торкнулися б поетичні рядки. Хтось надихнувся ними під час радості чи в період закоханості, а хтось знайшов у ній розраду в печалі та смутку… А хтось настільки має тонку душу, яка промовляє до нас його віршами. Такою витонченою натурою обдарував Господь й Івана Корнагу.
Він людина – скромна і працьовита: «Не письменник я і не поет,// Але вірші писати вмію,// Літературний силует,// Себе сам так я розумію». Але й не може мовчати, коли душа його просить слова. Невимушено лягають на папір поетичні рядки про село Тудорковичі, яке стало рідним, бо тут живе з родиною, яка є чималою. Бог подарував їм з дружиною Іриною трьох синів, дочекалися семеро внуків. А народився і виріс п. Іван у Низах, й досі спогади про босоноге дитинство приходять йому уві сні. 35 років пропрацював у місцевому господарстві, тож добре знає селянську працю, яку описав у віршах. Чимало їх є про красу рідного краю, українську мову, поетів та письменників. Та найбільше турбує його доля України, українців, які у пошуках заробітків мусять залишати родини та їхати деінде.
Чорним крилом торкнулися кожного з нас й події на Сході України, де наші бійці, а це чиїсь сини та доньки, ціною власного життя відвойовують та обороняють кожен шматок рідної землі. Нині над жителями Планети нависла ще одна смертоносна загроза – коронавірусна інфекція, яка забирає щодня сотні життів. Іван Корнага звертається до людей: «Боротись, вірити потрібно,// У майбутнє України,// Народ такий розумний, здібний,// Неньку виведе з руїни». У автора понад 150 віршів, написаних у різні періоди життя. Чимало з них він читав для односельчан на урочистостях з нагоди відзначення національно-патріотичних свят у селі. А ще п. Іван бере активну участь у художній самодіяльності Народного дому с. Тудорковичі.
А напередодні його ювілею рідні декілька віршів надіслали до редакції районної газети, аби зробити батькові сюрприз. «Ніколи не друкувався в «Голосі з-над Бугу». Тепер сміливості набрався і написав дещо для вас». Рідні та друзі зичать пану Іванові творчого натхнення та ніжного дотику поетичної Музи.
НАША СЛАВНА ПОЕТЕСА
Шануєм Ларису Петрівну Косач,
Всім відому Лесю Українку.
Її поезію солодку, як калач,
Нашу славну поетесу й жінку.
Сто п’ятдесят сьогодні вже минає –
В неї великий справжній ювілей.
Вкраїна Лесю любить й пам’ятає –
Вона творила і писала для людей.
Лесині вірші світ весь облетіли,
Влучне й легке слово, як пір’їнка.
Біль і хвороба вбити не посміли
Все витримала Леся Українка.
Природа, пісня лісу, дар Волині
Наповнили натхненням їй життя.
Лесині твори популярні й нині –
Не буде їм ніколи забуття.
Чому пішла з життя вона так рано?
Пояснень тут глибоких не знайдем,
Підкралась смерть підло і неждано,
А пам’ять ми про неї бережем.
Весняні дні сумного ювілею
Передаєм останні їй слова.
У вічному боргу ми перед нею –
В наших серцях вона завжди жива.
З тобою вічно житимуть герої –
Лукаш і Мавка ходять серед нас.
І нині Україна у двобої –
Ми відвоюєм Крим наш і Донбас.
ТУДОРКОВИЦЬКИЙ ВАЛЬС
Нема в світі такого кутка,
Де сади зеленіють повсюди.
До Волині досягне рука,
Але ми є Сокальщини люди.
Приспів:
Тудорковицький вальс
Хай звучить всі віки,
Бо ця пісня для вас
Дорогі земляки.
Буг глибокий безмежно пливе
І не знає страждань, ні журби,
Бо народ тут щасливий живе –
Мирно, лагідно, як голуби.
Приспів:
Всі ми друзі з одного села –
То шануймо, любімо цей край.
Так нас доля докупи звела,
А Всевишній усім помагай.
Приспів:
Побажаймо злагоди нам,
Живім в мирі, добрі кожен рік.
Нехай щастя всміхається вам,
А зозуля продовжує вік.
Приспів:
ЗЕМЛЯ УКРАЇНСЬКА
Завесніло вже надворі,
Сонце глянуло в вікно.
Дні світліші, більш прозорі –
Вночі град наче пшоно.
Морозець ще страх наводить,
Хоч зимі прийшов кінець.
Сніг пухкий землі не шкодить,
Рветься в березня терпець.
Хай зима буде зимою,
І весни свій строгий час.
Треба встигнути з сівбою –
Земля всіх годує нас.
Дощі вчасно щоб підлили
Наш майбутній урожай.
Землю сходи рясно вкрили –
Весно літо зустрічай.
Вже літають бджоли й мухи,
Дощ травневий моросить.
Не було б лише посухи –
Треба Господа просить.
Земля наша годівниця –
Український чорнозем.
Як води пивну криницю
Всім народом бережем.
Літо осінь замінила,
Дозрів в чорноземі плід.
України в землі сила,
То ж любім її як слід.
Не посмійте продавати
Золотий людський запас.
Вчуйте слуги-депутати –
Звіра не будіть у нас.
Просьбу мовимо гаранту
Зупиніть цей інцидент.
Здатність свого таланту –
Ви ж народний президент.
ДО ПОДІЙ НА СХОДІ
Повірте – українці не єдині,
Підтримує нас браття цілий світ.
Чому Росія, по якій причині
Зламала України моноліт.
Вкраїна в нас єдина неповторна,
Чому конфлікт такий у даний час.
Бо накривають знов імперські жорна,
Війною страхають щоденно нас.
Як зрозуміти їм, – ми незалежні,
І європейське вибрали життя.
Вже їхні погляди нам протилежні –
Немає у минуле вороття.
Тепер віддайте нам, що забрали,
Не потрібно безглуздої війни,
Невже своєї території вам мало? –
Нехай не гинуть дочки і сини.
Війна вбиває цвіт наш України,
Щоденно бійці гинуть у боях.
Причина смерті – снайпери і міни,
Веде вперед нас український стяг!
Свою державу захистити взмозі –
На вас одна надія вояки,
Вкраїна буде згодом в перемозі
Позбудемся “московської руки”.
Такої вже війни ніхто не хоче,
Лиш повернути Крим наш і Донбас.
Ми віримо у слово це пророче –
Вся територія повернеться до нас.
Уклін низький захисникам держави,
Підтримує вас український люд.
Знайдете ви на ворога управи –
Не пустите в свій дім таких паскуд.
Не завжди світло є в кінці тунелю,
Хоч що би там не думали в Кремлі,
Не скинемо військову шинелю,
Допоки мир не настане на землі.
КОРОНАВІРУС
Світ наш поглинуло страшне жахіття,
Коронавірус грізно косить нас.
Початок двадцять першого століття,
За всі гріхи прийшов розплати час.
Не схаменулись люди коли треба,
Зла ненависть і жадність взяли верх.
Забули, що все бачить Господь
з неба,
Отямилися тільки лиш тепер.
Не віддаєм чи першою Європа,
Чи густо там заселений Китай.
Вкраїна – від Донецька аж до Чопа,
Зачепить, браття, пошесть і наш край.
Не буде вибору тут, як такого,
Уразить всіх без винятку вона.
Молитвою тримаймо зв’язок з Богом,
У наших бідах не вина Його.
Помолиться убогий і багатий,
Щоб вірус іншим боком обминув.
В окопах наші вояки-солдати
Теж хочуть, щоб їх Бог почув.
І ворог, мабуть, добре розуміє,
Коронавірус заведе під монастир.
Ніхто більш воювати не посміє –
Нехай настане довгожданий мир.
А вірус щоб забув до нас дорогу,
У кожного родина є й сім’я,
Ми молимся і дякуємо Богу,
На все, Господи, воля Твоя.
Іван КОРНАГА,
с. Тудорковичі.
