НЕВМИРУЩІ ЦІННОСТІ ЙОСИПА КЛЕЦКА
Стелиться доріжка
Через поле в гай,
Дівчино мила, до мене в гості,
В наш Угнів приїжджай…
Цю пісню в Угнові знає кожен: від малого до старого. Вона неодноразово звучала на сцені місцевого Народного дому, в районі, області, й навіть на всеукраїнському огляді конкурсантів.
Не кожне село чи місто має свій гімн, а Угнів може потішитися власною візитівкою.
Народилася пісня у місцевого композитора пана Йосипа Клецка. Це не перший його твір і не останній.
Був агрономом, засівав поля, садив городину, а до того ще й став піснярем. Як?
Почалося все давно. 20 січня 1941 року в хаті Івана та Катерини Клецків засвітилася нова зірочка. Сталася ця подія у селі Завадові Мостиського району, що на Львівщині.
Село маленьке, всього п’ятдесят дворів, але напрочуд красиве і співоче. Співали всі: хлібороби, ковалі, шевці.
Пан Йосип згадує, як маленьким батько водив його по хаті і вчив співати «Гей, там на горі Січ іде…» А як прекрасно співала мама! Її голос можна було порівняти хіба з голосом Ніни Матвієнко.
Саме в школі зустрів чудову людину, яка вказала дорогу. Нею йтиме все життя. Це був класний керівник. Після завершення навчання юнак не знав, куди податися. Шкільний вчитель сів на підводу, приїхав до пані Катерини і спитав: «Ким би ви хотіли бачити свого сина: студентом чи робітником?»
Хлопець знітився. Озвалася мама: «Він живе у селі, допомагає по господарству, а під час канікул ходить до колгоспу на сезонні роботи». Вчитель переконливо мовив: «Йосип буде агрономом. Готуйся до іспитів».
Так у хлопця поєдналися агрономія з музикою. Співочий талант передали батьки, а ремесло – вчителі.
Йшов дорогою життя з музикою і любов’ю до поля та саду.
Знання сільськогосподарської техніки неабияк стало в пригоді для енергійної, молодої людини і у війську. В армії Йосип Клецко відмінно зарекомендував себе у нелегкій службі танкіста-механіка…
Мабуть в ті часи для молодої людини, ще більш гостріше, постали у формуванні свідомості патріотичні мотиви та настрої, любов до України!
У піснях місцевого кобзаря чуємо сурми воїнів УПА («Попович Броник – партизан», «Михайло Савка – партизан», «Над Іваньками впав туман»), переплетена любов до рідного краю і дівчини («Стелиться доріжка», «В полі у міжгаю», «На правім березі ріки», є й інтимна лірика («Не залишай мене самого», «Іванна»), грає струна туги за своїм селом («О, краю мій, моє село»). У музичній творчості є й пісня «Місто любові».
Можливо, колись вийде альбом пісень Йосипа Клецка. Тоді угнівчани матимуть чим гордитися.
У навчальних закладах Угнова проводяться виховні години, присвячені історії рідного краю, які не обходяться без пісень Клецка.
Ця добра людина посадила сад у центрі міста як згадку про себе.
Цього року у його життєве віконце заглянуло вісімдесятиліття. Вітаємо, зичимо міцного здоров’я, щастя, добробуту, поваги. Засіяні ним зерна добра проростають: пісні співають на різних конкурсах, росте і сад, дарує радість, кожному перехожому. Дотепер наш пісняр не забуває про своє покликання.
Йосип Клецко прагне передати у гостинному домі своєї сім’ї, родини люблячим дітям та внукам і всім наступним поколінням Угнівщини, свій життєвий досвід, знання, талант і любов до рідної землі, української поезії та пісні. Такі цінності невмирущі.
Дякуємо Вам, пане Йосипе, за відданість нашому місту Угнову – найменшому на мапі України!
Мирослава ОЛІЙНИК,
викладач Угнівського професійного ліцею.
Світлина: Віктор Турій.
