«Із ангельським хором пісню задзвенім,// Мученицю Параскеву в піснях звеселім.// Мученице славна, поклін наш прийми,//Під свою опіку нас усіх візьми», – словами цієї пісні розпочалось святкування престольного празнику в с. Куличків та 110-ої річниці заснування храму.
Місцева святиня була збудована в 1910 р. і посвячена в день св. Вл. Параскеви П’ятниці. У 1946 р. громада не погодилася перейти на «православ’я», тому церкву закрили. Але це було значно пізніше, бо, як свідчать старожили, в 1955-57 роках парафію обслуговував о. Криса. Хоч він був з тих священників, що підписали «православ’я», але служив у греко-католицькому обряді, тобто згадував Папу Римського і єпископа УГКЦ. У 1958-1961 рр. на парафії служив греко-католицький священник о. Степан Кошіль. Значимим є те, що в нашій церкві свою першу Службу Божу в 1959 р. відслужив о. Василь Вороновський. З 1961 р. постійного священника на парафії не було. Тодішня влада все частіше вимагала «підписати православіє», намагалася зробити у святині склад, а згодом відкрити музей. Місцеві жителі пильнували церкву, не дали її сплюндрувати, тому й перестали відкривати. Вони молилися на церковному подвір’ї або привозили таємно священника, який правив Службу Божу і необхідні «потреби» в хаті Федора Остапіва. Так було до 1989 р. Саме в цей рік відкрили церкву як православну. Проте це тривало недовго. Куличківці, які вистраждали за свою святиню, добилися, щоб вона знову стала греко-католицькою. Короткий час після відкриття греко-католицьку громаду обслуговували о. Микола Кук, ЧСВВ, о. Петро Якимець з с. Сілець, а потім – о. Володимир Юськів з м. Великі Мости. З 25 липня 1993 р. по сьогоднішній день опікується громадою о. Іван Копровський.
У 2010 році на урочистостях з нагоди столітнього ювілею церкви був присутній єпископ Михаїл Колтун та священники з різних парафій Сокальсько-Жовківської єпархії. 110-й ювілейний день народження нашої церковці куличківці теж відзначили урочисто, хоч небагатолюдно. Адже всі знаємо, що живемо, як сказав отець Копровський, в «особливий час», час пандемії, час війни, час невизначеності й страху. І де ще можна знайти віру, надію, любов і спокій душі, як не в Божому храмі. І закликав: «На душі коли важко стає// Йдім до храму – там все для нас є.// Там забудем про горе і втому,// Бо молитва одна нас із Богом єдна,// Нам Господь допоможе у всьому».
Оксана БУРКО,
бібліотекар, с. Куличків.
