«НАСУЩНЕ»… НЕ ХЛІБОМ ЄДИНИМ ЖИВЕ ЛЮДИНА
У музеї «Людина. Земля. Всесвіт» відбулася презентація виставки живопису митців Сокальщини «Насущне». Її ініціатором став президент Благодійного фонду «Майбутнє України. Сокальщина» Юлій Лукомський та його внучка – мисткиня Лідія Матвієнко. Цікавий задум підтримали Сокальська дитяча школа мистецтв ім. В. Матюка, завідувач відділом образотворчого мистецтва Ярослав Футиш та музей «Людина. Земля. Всесвіт» (філія Львівського музею історії релігії).
На відкриття виставки завітали не тільки сокальці, але й гості міста, які першими ознайомилися з творами художників.
Усіх учасників заходу привітали Почесний громадянин міста Сокаль, президент БФ «Майбутнє. Сокальщина» Юлій Лукомський та Сокальський міський голова Сергій Касян. Вони підкреслили, що нині непростий час для України і, тільки дякуючи ЗСУ, ми маємо можливість відзначати День міста та проводити заходи, подякували художникам, що навіть у такі важкі для країни часи, під час війни вони продовжують нести свою творчість людям, підтверджуючи цінність мистецтва та демонструючи переможну українську культуру. Наголосили, що такі виставки є потрібні не тільки для митців, для яких це можливість перейняти досвід, поспілкуватися з творчими особистостями, але й шанувальників мистецтва, для яких це терапія для душі. Адже не хлібом єдиним живе людина…
На виставці було представлено 27 художніх робіт тринадцяти талановитих художників про наболіле, насущне, актуальне: Христини Приймак, Ліди Матвієнко, Анни Вихтюк, Ірини Дубенської, Галини Хохонь, Богдана Барана, Анни Штокало, Ігоря Джогола, Катерини Збираль, Наталії Шаварської, Ольги Галишин, Ярослава Футиша, Олени Крижик. Кожен з них – яскрава особистість, яка прагне до творчої самореалізації. Роботи виконані різними техніками, відображають світогляд майстрів, передають їхній внутрішній світ, переживання страхіть війни через призму образів та кольорів.
Відкриття виставки відбулося у форматі культурно-мистецького заходу, атмосферу якого наповнювала не лише мистецька галерея, а і жива музика. Лунали музичні твори, які майстерно виконали викладачі відділу музичного мистецтва естради Сокальської дитячої школи мистецтв ім. В. Матюка Оксана Порташ, Марія Ковалик, концертмейстери – Олена Знак, Галина Казанцева та юні музиканти – Володимир Касян та Вікторія Хомин.
Директор музею Наталія Покотюк знайомила присутніх з авторами картин, розповідала про них та їхню творчість. На жаль, двоє з них – Ліда Матвієнко й Христина Приймак не змогли приїхати, однак бачили все, що відбувається, в онлайн.
Митці Ярослав Футиш, Анна Вихтюк, Олена Крижик, Богдан Баран, Ігор Джогола, Галина Хохонь поділилися думками про те, що для них є важливим і насущним:
«…Ніхто не приходить до Великого, якщо не через страждання і біль, трансформацію і вивільнення їх, – сказала Ліда Матвієнко. – Тому доброго і поганого не існує, а все є вибір, свідомий чи ні. Крізь душевне, йдемо до пізнання своєї суті, перероблюючи своє душевне, очищаючи душу, йдемо в Дух. Або ж не йдемо, деградуємо, залишаємося у своїх болях, виправдовуючи їх. Це і є насущне для мене, сама суть…»
– Наш час – ресурс дуже цінний і вичерпний, – вважає Христина Приймак. – Він подарував нам новий погляд. Ми всі тепер більше бачимо, більше відчуваємо. Кожна мить – дуже цінний дар, як і радість. Вона крокує пліч-о-пліч із сумом. На межі між життям та смертю, коли кожен день може стати останнім, починається процес переоцінки цінностей, і вже не відкладаєш життя на потім.
– Прочитавши назву виставки «Насущне», – говорить Галина Хохонь, – кожному найперше на думку йдуть слова молитви: «Хліб наш насущний дай нам сьогодні… На мою думку, сьогодні у нас час насущний, а хліб духовний кожен має добувати сам. Бо жити, бути присутнім, це бути при суті, а суть кожен творить сам у собі. Художник звик працювати на високих емоційних частотах і тому особливо гостро реагує на сьогодення, де вікна бояться неба, а небо боїться вікон без рам… Але ми показали всьому світові, що можемо бути стійкими, і на злободенне запитання: Ти як? Відповідаємо: душа моя суцільні ранки, але мов півник з Бородянки на шафці, що до неба гак… Тримаємось, творимо і наближаємо перемогу. А такі заходи необхідно проводити частіше, бо картини мають іти в люди, нести світло, розраду, давати емоційну зарядку і підтримку, яка так необхідна кожному у цей надважкий час в Україні. Щиро дякую всім причетним до організації цього дійства, бо у самих художників руки у фарбі і конче потрібен хтось, хто б виніс на широкий загал їх духовні напрацювання.
Для Олени Крижик це перша виставка такого формату. Художниця вважає, що такі заходи дуже потрібні, бо допомагають розвиватися далі, вдосконалювати свою майстерність. Чим більше їх проводитиметься, тим більше людей матимуть сміливість показати свої роботи, відкрити себе світу. Малювання – це ж спосіб самовираження, бо хтось танцює, хтось співає, хтось пише. Це є інший спосіб передати свої емоції. Для неї: «Кольори – квіти пташки, як мрії, що розлітаються, розчиняються навколо тебе. Ти то бачиш, але нічого вдіяти не можеш. Або можеш, але цього не розумієш. Важливо бути відчувати світ навколишній і людей, бачити і чути їх в кольорах. Тоді можеш любити. А любити, значить жити. А жити, значить допомагати і створювати».
Робота художників під час війни – надважлива та знакова, адже їхні твори обов’язково побачать майбутні покоління. І сьогодні вони надихають наших військових та все суспільство, додають нам наснаги і впевненості.
«Ми не знаємо, хто використає духовну потугу, котрою збагачуємо світ. Знаємо лише одне: треба працювати для перемоги, допомагати захисникам, берегти дітей і дарувати їм своє тепло… Ми обов’язково відновимося, відбудуємо міста, збережемо прекрасне, крихке, необхідне», – наголосила Христина Приймак.
Цінуємо майстрів, які творять для нас, фіксують нашу історію, популяризують українське мистецтво.
Отож, музей запрошує сокальців та гостей міста відвідати виставку, яка триватиме до 15 червня, і ознайомитися з чудовими картинами та іншими експонатами музею.
Любов ПУЗИЧ.
Фото автора.
