В Сокалі відбувся творчий вечір, приурочений 80-річчю з дня народження поетес, член­кинь літературно-мистецького об’єднання «Колос» Галини Хорташко та Ганни Кузьмак

«ДВІ ДОЛІ – ОДНА ЛЮБОВ»

Таку назву мав творчий вечір, приурочений 80-річчю з дня народження поетес, член­кинь літературно-мистецького об’єднання «Колос» Галини Хорташко (з 1965 р.) та Ганни Кузьмак (з 1980-х років). У затишній світлиці Сокальської публічної бібліотеки зібрались друзі, шанувальники їхньої творчості та колеги по перу.

Модератором заходу була завідувачка відділу обслуговування Тетяна Філонич, яка розповіла про життя і творчість поетес, яких любов до поетичного слова звела в літоб’єднанні «Колос». На екрані змінюва­лись світлини, вдало доповнюючи розпо­відь ведучої про дві жіночі долі…

Ганна Петрівна Кузьмак народилась 12 лютого 1944 року на Тернопільщині, в с. Новосілка Підгаєцького р-ну. З 60-х років дорогими її серцю теренами стала Сокаль­щина, мешкає у с. Добрячин. Левову частку свого нелегкого життя присвячувала і при­свячує не лише літературній, а й культурно-просвітницькій і громадсько-політичній ді­яльності, залишаючись при цьому дбайли­вою матір’ю, бабусею, дружиною. Незважаючи на пережиті трагічні моменти у жіночій материнській долі, пані Ганна зберегла вміння жартувати і доносити до читачів іскорки гумору у своїх творах. Видала книги: «Осінні роздуми» (2003) та «Дорога до себе» (2010). Публікувалась в альманахах «Провесень», «Соколиний край», «Третій горизонт», «Скіфія», «Чернеча гора», «Склянка часу», «Солокія», а також в дитя­чому поетичному збірнику «Ліхтарик». Пра­цюючи багато років у Народному домі села Добрячин, авторка постійно спілкува­лася з молоддю і дітьми. Писала для них сценарії і вірші. А ще Ганна Кузьмак часто проводи­ла зустрічі із школярами Червонограда та Сокаля і навколишніх сіл. Рядки Ганни Кузьмак – відверті, щирі, невимушені – в пейзажній та інтимній ліриці. Проте, торка­ючись наболілого, її перо стає гострим і дошкульним.

Галина Петрівна Хорташко народилась 25 лютого 1944 року у с. Гільче Грубешів­ського повіту (Польща). У 1946 р. сім’ю майбутньої поетеси переселили в Івано-Франківську область, а вже у 1955 р. сім’я повернулась ближче до рідних місць, у
с. Войславичі. Навчалась у Забузькій се­редній школі, згодом у Бродівському пед­училищі. Після його закінчення працювала за скеруванням один рік у Скадовській шко­лі-інтернаті на Херсонщині. Вийшла заміж та повернулась у Войславичі, де й жила з коханим чоловіком душа в душу, вихову­вала дітей і внуків… На жаль, кілька років тому смерть розлучила пані Галину з її до­рогою половинкою. За фахом Галина Пет­рівна філолог. Закінчила заочно Луцький педагогічний інститут імені Лесі Українки. Сорок років присвятила педагогічній роботі у сільських школах Сокальщини. Спочатку працювала вчителем молодших класів, по­тім – вчителем української мови та літера­тури. Друкувала власні твори в антології «Самоцвіти» (Київ, 1996), в альманасі «Соколиний край». Видала книги «Акорди серця» (2004), «Вишиванка для Романка» (2005). Поезія пані Галини різножанрова: патріотичні вірші, соціально-побутові, вірші-роздуми, інтимна лірика, пейзажна, вірші для дітей, гумор. Іноді відводить душу і в прозі, радує читачів оповіданнями, етюда­ми, сценками.

На жаль, за станом здоров’я Галина Хор­ташко не змогла приїхати на цю зустріч, тож усі теплі привітання на адресу ювілярки організатори заходу пообіцяли їй передати. А завжди скромна, поважна та тиха Ганна Кузьмак, відчувала себе зіркою. Присутнім так хотілося зігрітися її теплим, ніжним світ­лом, яке по-материнськи зігрівало усіх. З притаманною їй щирістю та добротою, жінка розповідала про свій перший вірш, який написала у вісім років, ділилася спо­гадами про події, що стали в її житті доле­носними, як їздила на схід, щоб українським патріотичним словом пробуджувати там людей, поділилася й майстерністю риму­вання та розказала, що спонукає до напи­сання віршів, серед яких є різні: від грома­дянської поезії до пейзажної та душевної лірики. Окремі з них вона зачитала. Її поезія не лишає байдужим нікого, адже торкається найпотаємніших душевних глибин, легка й мелодійна, ніжна і лірична. Вона припала до душі не лише читачам, а й авторам-ви­конавцям, якими створено чимало пісень на слова пані Ганни, які вона завжди відшу­кує, аби зачепити найпотаємніші струни серця читачів. «Я лиш шукаю слова, наче скарбу, //Такого, щоб ніхто ще не сказав. //Шукаю слова вірного, мов клятва, //Щоб не торкалось вуст чужих воно». (Вірш «Шу­каю слова»).

Ганну Петрівну тепло привітала началь­ник відділу освіти Червоноградської ВДА Руслана Антонюк та з нагоди ювілейного Дня народження вручила ювілярці подяку від голови Червоноградської ВДА Андрія Дяченка за багаторічну сумлінну працю на творчій ниві, вагомий особистий внесок у розвиток літератури і мистецтва рідного краю… Таку ж відзнаку отримала і Галина Хорташко. А далі звучали ще і ще вітання… Заступник Сокальського міського голови Олег Олійник, директор Сокальської цен­тральної бібліотеки ім. В. Бобинського Христина Дасюк побажали поетесам міцного здоров’я, творчого неспокою, дов­голіття, легкого пера та полум’яних пое­тичних рядків, які сьогодні дуже потрібні, бо підтримують українських бійців на передовій. Свої щирі вітання та акровірші-присвяти поеткам зачитала очільниця літоб’єднання Любов Бенедишин:

Також Любов Бенедишин вручила ви­нуватицям торжества почесні грамоти та пам’ятні подарунки від ЛМО «Колос»…

В цей день було сказано ще багато доб­рих слів на адресу поважних ювілярок, яких добре знають на Червоноградщині. Читали присвячені поетичні рядки, згадували спіль­ні життєві й творчі історії колеги по перу – члени літературно-мистецького об’єднання «Колос» Галина Хохонь, Світлана Мельни­чук, Леонтій Литвин, Надія Самсін, Зоряна Манашинська… Поет-бард Ігор Курач заспі­вав пісні на вірші ювілярок, акомпануючи на гітарі, а одну з них – «Сокальчанки» (на слова Ганни Кузьмак) під оплески присутніх виконала сама авторка.

Творча атмосфера була невимушеною й теплою. Наприкінці Ганна Петрівна подя­кувала усім за цей поетичний вечір, за сказані добрі слова та спомини колосівців, які на декілька миттєвостей повернули її в молоді роки, сповнені творчості, сили й енергії…

Ганна Кузьмак зізналась, що щаслива в Бога, який обдарував її тонкою душею та відчуттям слова. «Вже змеркнув молодості слід,// До танцю вже не рвуться ноги. //Та за поважний вік,// Я щиросердечно вдячна Богу.// За той його прекрасний світ, //який щодня милує очі».

Своїми поетичними рядками Галина Хор­ташко і Ганна Кузьмак «приходять до сер­дець людей» і мріють, щоб вони вірно слу­жили не одному поколінню. Наостанок присутні дружно заспівали «Многая літа» ювіляркам.

Любов ПУЗИЧ.

Фото автора.