під такою назвою 21 жовтня в музеї «Земля. Людина. Всесвіт» відбувся тематичний вечір, приурочений 150річчя Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка. Адже 8 грудня 1868 року у Львові невеличка група національносвідомої української інтелігенції, до складу якої ввійшли студенти університету, службовці, вчителі, заснувала громадську інституцію із промовистою назвою «Просвіта». З часу свого виникнення «Просвіта» пробуджувала національну свідомість, відстоювала культурноосвітні та політичні права українців на всіх теренах, де вони мешкали.
У затишній залі зібралися просвітяни Сокальщини, ветерани Товариства, представники органів влади, громадськість. Розпочали свято піснею «Ой, у лузі червона калина». А далі молитву за Україну та український народ відслужили протоієреї – о. Володимир Жарський та о. Михайло Назар. Вони відзначили велику роль просвітян Сокальщини у просвітницькому та духовному розвитку на наших теренах, зокрема, заслуженого діяча мистецтв України Анатолія Покотюка та музею «Людина. Земля. Всесвіт», який був і є оазисом духовності та скарбницею українства, зокрема, художньої творчості, традицій, звичаїв. А потім присутні приймали привітання від праправнука Т. Г. Шевченка за братом Йосипом – Миколи Лисенка, очільників району – голови Сокальської районної ради Миколи Паська, голови РДА Романа Токая, які подякували просвітянам за багатолітню жертовну просвітницьку роботу, яка дала свої плоди, бо ми зберегли українську мову, маємо українську державу, і зараз вони дбають про виховання молоді в національнопатріотичному дусі. Анатолій Покотюк наголосив, що у кожного з нас на землі є своя місія, своє призначення, головне з них служити Україні, Богу і громаді. Прикладом для нас має бути Т. Г. Шевченко, який є духовним батьком нашого народу. Він закликав підростаюче покоління жертовно служити Україні, гордитись тим, що є українцем.
Старший науковий співробітник музею Наталія Покотюк, яка вела захід, розповіла про історію заснування Товариства «Просвіта» в Україні та діяльність просвітян. Вагомою сторінкою історії нашого краю є «Просвіта» Сокальщини, яка була однією з найбільш національносвідомих і зорганізованих околиць нашої Батьківщини. За стрімкий поступ у розбудові національнокультурного життя в 30ті роки Сокаль називали духовним центром сусідніх повітів. «Просвіта» заснувала свої осередки в кожному селі та містечку, проводила різні просвітницькі заходи, відроджувала національні традиції та звичаї. В 1935 році Сокальський повіт мав 66 читалень, що об’єднували 7295 членів, бібліотечний фонд нарахував 17635 книг. На сільських сценах виступало 57 аматорських гуртків і 28 хорів. Детальніше про це присутні почули з доповіді місцевого краєзнавця та історика Олега Черешневського.
А далі ведуча зупинилася на особливих датах в історії сокальських просвітян. 29 років тому відродилася першою в Україні саме «Просвіта». Стояли біля витоків відродження товариства «Просвіта» у нашому краї Іван Тимошик, Микола Пшевлоцький, Оксана Оніпко, Оксана Проць, Надія Саганська, Марія Кожушко, Любов Багрій, Тетяна Золотоверхова, Анісія Петришин, Ярослав і Леся Олійники, Валентина Фенчин, Любомир Чабан, Марія Петрощук, Ярослава та Софія Іванці, Ірина Тріска, Ярослав Стефанишин, Оксана Гайдук та багатобагато інших. На жаль, не має змоги перелічити всіх. Присутні хвилиною мовчання вшанували пам’ять активістів просвітянського
руху, які відійшли у вічність.
Наталiя Покотюк, наче гортала сторінки історії. Вона пригадала іншу значиму подію для просвітян: 22 жовтня 1989 року, коли відбулася установча конференція Сокальського районного товариства української мови імені Т. Шевченка, на яку приїхало 400 делегатів, більше як від 50 осередків Товариства УМ ім. Т. Г. Шевченка. Делегати конференції обрали головою Товариства Миколу Пшевлоцького, а далі його очолювали Володимир Полянчук, Роман Сокіл, Ігор Дацюк. Усі вони неординарні особистості, які вміли повести за собою однодумців. Невдовзі присутні на зустрічі голова «Просвіти» – Микола Пшевлоцький, Володимир Полянчук, Ігор Дацюк поділились спогадами про те, чим жила «Просвіта», які заходи проводила. Ігор Дацюк побажав, просвітянам «єдності, і згуртованості, як це було у скрутні часи, і поступово йти до того, щоб наша Україна була сильна і процвітаюча».
Роль і значення цього історичного товариства у розвитку культури, поширенні освіти знань, науковому дослідженні краю, вихованні національної свідомості і національної гідності є без перебільшення визначною. Нині ми можемо також з упевненістю стверджувати, що її діяльність підготувала благодатний ґрунт для створення незалежної держави.
Розповіді про діяльність товариства «Просвіта» на Сокальщині гармонійно перепліталися з виступом вокального жіночого ансамблю «Берегиня» (керівник Марія Найдюк).
Під крилом «Просвіти» активно діяли багато інших громадських організацій, одна з них Союз українок та молодіжна організація Пласт. І сьогодні вони співпрацюють. Голова осередку Союзу українок Сокальщини Ірина Мандрик вручила подяку за підтримку та співпрацю голові «Просвіти» Ігорю Дацюку, а голова міського осередку Союзу українок Надія Мельник – авторську писанку. Пластуни Сокальської станиці підготували презентацію про свою діяльність та подарували присутнім музичне вітання. Мелодійну пісню «Гуцулка Ксеня» дружно підхопив зал.
Товариство «Просвіта» співпрацювало з багатьма громадськими організаціями. Зокрема, Конгресом української інтелігенції, яку багато років очолює Станіслав Дасюк. Він не лише привітав просвітян, але і наголосив на важливості в наш час такої праці, яка б через просвітянські заходи, допомагала втілювати в щоденне життя рідну мову і за допомогою загальної освіти впроваджувати людей в суто український простір. Активний просвітянин, почесний громадянин міста Сокаль Юлій Лукомський також пригадав важливі віхи просвітянського руху, зазначивши, що «Просвіта» – це більше, ніж громадська організація. Це спосіб життя і мислення кожного свідомого українця. Теплі рядки віршів присвятила сокальським просвітянам та митцеві Анатолію Покотюку поетеса Ганна Виноградська, яка є донькою розстріляного фашистами у с. Княже отця Олександра Ковалевського.
Зустріч схвилювала до глибини душі кожного. Поринувши у спогади, присутні наче помолоділи, бо для них товариство «Просвіта» було й є зорею єдності та надії, живим ковтком повітря українства. Це говорить про те, що поки є такі люди українська мова, пісня, культура не вмре, не загине…
Любов ПУЗИЧ.
Фото автора.
