Народне прислів’я гласить: «Життя прожити – не поле перейти». То ж ті, кому вже за 70 років, багато бачили та пережили за свій вік, терпіли голод, холод і розруху, викликану війною. Але люди мали надію на краще життя, відчували відповідальність один перед одним, кожен старався допомогти, співчували біді, коли та приходила в чийсь дім, ділились шматком хліба, молилися й щиро вірили, що Господь допоможе пережити труднощі. В кожній сім’ї було від трьох до семи дітей, та навіть більше. В домі існувала злагода та любов, старші діти допомагали молодшим. Hа жаль, не було вибору одежі в магазинах як сьогодні, тому в сім’ях молодшим дітям приходилось доношувати одяг старших, проте, не було так багато грабежів і злочинів як тепер. Кожного року ціни на товари першої необхідності знижувались, люди починали жити все краще з кожним роком і були відкриті для спілкування. В селах по вечорах збиралися дівчата та хлопці на вечорниці, співали народні пісні, іноді лунала музика у вихідні дні, хоч не було великого вибору в що зодягнутися і чим харчуватися, але в людей була радість. Також варто згадати, що не було великої кількості захворювань як в даний час, а про термін «наркоманія» ніхто не чув.
Раніше не легкі були часи, якщо порівняти із сьогоденням. Проте зараз люди живуть в добротних будинках, мають не так багато дітей і не можуть дати собі ради, а якщо сім’я має трьох дітей, то вже вважається багатодітною. Однак, злагоди в родинах немає, зростає статистика розлучень молодих сімей, люди не можуть жити в комфорті через умови, які їм створила держава. Вже сьогодні відкрито говорять, що українців було до Незалежності 52 мільйони, а за 30 років стало менше – аж до тридцяти мільйонів, знищені фабрики й заводи, багато земляків залишились без роботи і в пошуках кращої долі покидають неньку-Україну.
Нашу країну огорнула криза, народ бідує та намагається вижити, можновладці не розуміють життя простих громадян, вони огородили себе поліцією, приватною охороною та законами, які самі пишуть, а простий народ ледве зводить кінці з кінцями. Проте, рано чи пізно настане час, коли прийдеться за все відповісти, як перед українцями так і перед Богом. Та чорна сила, яка насміхається з простого народу, говорить, що не потрібно багато громадян, достатньо від 5 до 15 мільйонів.
Ми бачимо як сьогодні правлять можновладці, ведуть паразитичний спосіб життя і провадять народ до знищення, тому хочетьcя запитати вас, а за що чи за кого загинула «Небесна сотня»? За яку ідею мерзли та голодували на Майдані мирні протестуючі? За кого батьки втрачають своїх дітей на війні з російським агресором, і як проходитиме їхня старість?
Але в цьому не має нічого дивного. Люди відступили від Бога, багатство й розкішне життя стало їхнім ідолом. Вони забули Божий Закон про любов до Творця та ближнього, і коли отримують високі державні посади та владу, не завжди доброчесно виконують свої обов’язки.
В Євангелії (послання апостола Павла до Тимофія 3:1-5) написано, що в кінці людського життя настануть тяжкі часи і це пророцтво фактично збулося. Сьогодні люди по правді стали самозакоханими, грошолюбними, зарозумілими, гордими та не уважними, не вдячними, безбожними, не стриманими, черствими, ненависниками добра, зрадниками та нахабними. Вони мають вид благочестя, проте це не так. Задумайтеся, куди ми рухаємося та в якому часі живемо, що чекає в майбутньому людей похилого віку?
Михайло БЛИСТІВ,
с. Хоробрів.
