Сьогодні заклади охорони здоров’я, на жаль, асоціюються з затертими стінами, старими дверима, потертою підлогою, стійким неприємним лікарняним запахом та хворими у коридорах. Яким було моє здивування, коли в травматологічному відділенні Сокальської ЦРЛ побачила зовсім іншу картину: тут чисто та охайно, у палатах – зроблений ремонт, на завершенні й реконструкція санітарної кімнати, де будуть сучасні душова та санвузол. Тут є вісім палат, дві з них з покращеними умовами перебування.
Двадцять п’ять років очолює травматологічне відділення Сокальської ЦРЛ Орест Музичук, за плечима якого сорок років лікарської практики. Він розповів, що коли прийшов на роботу в хірургічне відділення Сокальської ЦРЛ, тоді ще не було травматологічного, як і цього приміщення. У 1974ому лікарня «переїхала» сюди. В 1981 р., після служби в армії, повернувся працювати у рідну лікарню. Здібного хірурга взяв до себе травматолог Мирон Гулягродський. Тоді при хірургічному відділенні були травматологічні ліжка, а невдовзі відкрили окреме на сорок хворих.
Травматологи у рік роблять до двісті операцій. Колектив відділення завжди на посту, сумлінно виконує роботу, бо біда приходить несподівано, часто вночі. Пацієнти з великою вдячністю ставляться до медичних працівників, бо завдячують їм часто і життям. Лікар – це професія, в якій помилка дорого коштує – інколи життя. Тому цю професію вибирають самовіддані люди, здатні на самопожертву. А робота травматолога – важка й надзвичайно відповідальна. Повна несподіванок і сюрпризів, які приносить життя. Ще один важливий момент: для зцілення хворого, хірурги в операційній працюють бригадою (лікар, асистент, анестезіолог) – так ось усі ці люди мають бути однодумцями й повинні розуміти один одного з півслова.
О. Музичук розповів, що у них є апарати Єлізарова, два пересувних рентгенапарати, металофіксатори. На жаль, Сокальська ЦРЛ нині не в змозі закупити необхідний медичний інструментарій, тож його купують хворі за свої кошти. Виділяють лише гіпс, знеболюючі, перев’язочний матеріал, розчини для дезінфекції, рукавиці та марлю. Учасників АТО забезпечують медикаментами та скеровують у Львівський обласний госпіталь інвалідів війни та репресованих імені Юрія Липи.
Завідувач відділенням жалкує, що у Сокальській ЦРЛ не має томографа та МРТ. Пацієнтів скеровують у Червоноградську міську лікарню та м. Нововолинськ. Лікарі надіються, що спонсори посприяють у придбанні такого обладнання. Без нього дуже важко поставити діагноз, який гарантує якісне лікування. Добре, що тепер можна зробити ультразвукове обстеження судин кінцівок, шиї, головного мозку та зробити рентген.
Колектив відділення, а це 8 медсестер та 6 молодших сестер, працює злагоджено, всі розуміють один одного з півслова. У стаціонарі – півтора ставки лікаря травматолога. У приймальному відділенні є травмпункт, де три травматологи, а у Сокальському районі трудяться їх шестеро.
Запитую у завідувача відділенням звідки у них гроші на ремонти, адже його колеги нарікають на брак коштів на це. О. Музичук розповів, що два роки тому стали переможцями у мікропроекті, й за ці кошти поміняли двері, вікна, поклали плитку на підлогу. Допомогли й спонсори та районна рада. А у цьому році, завдяки новому мікропроекту, зробили капітальний ремонт санвузла і душової. На це пішло 160 тисяч гривень. Задоволені лікарською допомогою й пацієнти, зокрема, Андрій Батюк з Великих Мостів каже, що медперсонал уважний та доброзичливий, добре лікують. Він проходив лікування у Києві, Львові, але, як на нього, у Сокалі найкраще. Тут чистіше і комфортніші умови, ніж в обласних лікарнях.
Роман Кнейчук з Роятина потрапив сюди з травмою: упав зі скутера. Зізнався, що 12 років тому теж лежав у цьому відділенні. За цей час чимало змінилося на краще. У приміщенні зробили ремонт. Тут добре годують. Медсестри та молодші медичні сестри – привітні та старанні, часто роблять вологе прибирання.
Колектив медичних працівників докладає чимало зусиль, щоб забезпечити відповідний рівень медобслуговування населення району та надати сучасного вигляду травматологічному відділенні. І це їм вдається.
…Поверхом нижче знаходиться хірургічне відділення, яке функціонує з 1975 року. Воно займає одне з провідних місць серед інших відділень. Щорічно тут отримують спеціалізовану допомогу майже 2000 жителів району з різноманітними захворюваннями органів черевної порожнини. Відділення, яке розраховане на 60 ліжок, очолює талановитий хірург Валерій Комарницький. Він здобув добрий досвід, адже був військовим хірургом, та удосконалився як фахівець, працюючи провідним хірургом у Сокальській ЦРЛ.
В. Комарницький розповів, що сокальські хірурги надають кваліфіковану допомогу пацієнтам, проводять малоінвазивні операційні втручання, лапароскопічні операції, трансуретральні резекції, резекцію передміхурової залози, гастроскопію. Успішно також роблять пластику гриж черевної стінки поліпропіленовими трикотажними сітками.
Завідувач пригадав, що операційний лапароскоп з’явився у Сокальській ЦРЛ 14 років тому. На той час це була одна з перший районних лікарень, яка взялась впроваджувати нові методи оперативного втручання. Тепер щороку таким способом оперують до 90 пацієнтів. Ним оперують і жінок в гінекології.
Валерій Комарницький наголосив, що раніше більше було планових операцій, а зараз – ургентних. Як правило, це дуже важкі та запущені випадки. Тож потрібно невідкладне оперативне втручання. На жаль, громадяни не дбають про своє здоров’я, а звертаються до лікарів, коли хвороба задавнена. До того ж зараз настали нелегкі часи, кожен думає як вижити і на здоров’я не звертає уваги. Цієї ночі поступила дев’яносторічна Меланія Гончаренко з запаленням жовчного міхура. У неї був абсцес печінковий. Пацієнтка після операції почувається добре. Її донька розповіла, що мама ніколи не скаржилась ні на що, а тої ночі її щось схопило. Доставили в лікарню, де лікарі її зразу прооперували. Слава Богу все позаду. Операція була дуже важкою. «Я така вдячна лікарям, які врятували мамі життя», – сказала вона. Добре відгукується про медичних працівників відділення й Роман Бабійчук з с. Перемисловичі, у якого вирізали апендикс.
В. Комарницький є добрим наставником для молоді. Підростає нова когорта здібних хірургів – це Дмитро Романів, Дмитро Ковалик, Роман Слука, Віктор Мазуренко. Важливими помічниками лікарів також є медсестри, які забезпечують основний догляд за пацієнтами, а молодші медсестри дбають про комфорт та чистоту. Старша медсестра Олександра Барна каже, що у відділенні працюють 42 медичних працівники, з них 14 медсестер, 12 – молодший медичний персонал. Вона зазначила, що зараз легше працювати, бо колись у медичних сестер було значно більше роботи, мусили ще й стерилізувати шприци, багаторазові системи. Тепер усе це – одноразове. Однак хворі зараз важкі і більш вимогливі. На жаль, медикаментозне забезпечення є недостатнім. Практичне все має купувати хворий: від перев’язочного матеріалу, миючих засобів до медикаментів. «Хочеться, щоб хворі залишали відділення з усмішкою, щоб тут для них були створені комфортні умови. І наш колектив працює над вирішенням цього питання, бо для кожного медичного працівника його робота – це другий дім», – наголосила п. Олександра.
Як і інші відділення, хірургічне потребує ремонту, який успішно проводиться у частині приміщення за кошти мікропроекту. Тут пахне свіжими фарбами та чистотою. Залишилося покласти плитку у душових та санвузлах, а також на підлозі. До ремонту долучилися й спонсори, зокрема, ТзОВ «Сокме», яке відремонтувало своїм коштом одну палату.
Торкнулися ми й теми реформування медицини. На думку В. Комарницького, реформи не мають зводитись до оптимізації медичних закладів та скорочення працівників, а мали б покращити умови праці медиків, якість і спектр послуг та наблизити медицину до людей. Для цього потрібно оснастити лікувальні заклади медикаментами та сучасним новим обладнанням. Він зазначив, що якщо проаналізувати кількість ургентних звернень людей, то велика їх кількість могла б померти, коли б їм не надали невідкладну допомогу на місці. Просто важко уявити як важкохворих пацієнтів по наших дорогах везтимуть в обласні лікарні. Адже іноді ціна життя – це вчасно надана хірургічна допомога. До того ж навіщо ламати вже напрацьований механізм надання медичної допомоги? Краще б подбали про забезпечення таких лікарень сучасним обладнанням і медикаментами. У нас багато напрацювань, які рятують людей і можуть покращити їхнє здоров’я.
У лікарів – важка робота. Вони рятують людей, полегшують їхні страждання та дають надію на повноцінне життя. Адже здоров’я – це перша сходинка до щастя.
Любов ЗАБЛОЦЬКА.
Фото автора.
На фото: внизу (зліва направо) – старша медсестра Олександра Барна, палатна медсестра Галина Черкас, маніпуляційна медсестра Орися Назар; вгорі – завідувач хірургічним відділенням Валерій Комарницький; зліва – колектив травматологічного відділення із завідувачем Орестом Музичуком.
